Інклюзивна освіта: плюси і мінуси експерементальної програми

DSCF5782До першого вересня залишились лічені дні. Вже за тиждень хлопчики й дівчатка сядуть за парти, та цей рік буде особливим для всіх школярів і вчителів. А все через те, що відкриваються інклюзивні класи. Тобто класи, в яких поряд зі звичайними дітьми будуть навчатися до трьох учнів з особливими навчальними потребами. Слід відзначити, що Запорізька область увійшла до числа експериментальних, де масово запроваджується інклюзивна освіта. Більше того, цей рік у регіоні оголошено роком дітей з особливими потребами. В чому ж плюси та мінуси такого навчання? Та чи готові навчальні заклади, вчителі, школярі та батьки до такого експерименту?

У загальноосвітній школі №3 інклюзивна освіта була запроваджена ще 4 роки тому. Директор навчального закладу Ольга Магльована згадує, що впровадити нечувану на той час інклюзивну освіту їх наштовхнуло бажання допомогти колезі. Справа в тому, що у трирічної дитини їхньої співробітниці діагностували аутизм. Єдиний варіант отримати середню освіту — індивідуальне навчання, що їм не підходило. Тому керівництво навчального закладу в 2009­-2010 році розробило концепцію інклюзивної освіти (на той час вона була тільки у Білій Церкві Київської області, Львові та Івано­Франківську завдяки канадському проекту). А 1 вересня 2012 року запрацював перший в Запорізькій області інклюзивний клас.

— На той час досвід спеціалізованих класів інтенсивної корекції був лише в інтернатах. Промоніторивши малечу, ми зрозуміли, що у нас багато дітей, які могли б вчитися в інклюзивних класах. Проводили анкетування і серед батьків: чи бажають вони, щоб були організовані такі класи. Кажу відверто, 10­15 відсотків були проти, але більшість була «за» інклюзію через те, що у дітей виховуються гуманність і толерантне ставлення до оточуючих. Тобто вони стикаються з реаліями життя змалечку і розуміють, що є діти з вадами. Коли в грудні 2011 року вийшла перша постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок організації інклюзивного навчання», ми почали працювати з батьками, пояснювали, що тепер їхні діти можуть навчатися у звичайних класах разом зі своїми однолітками. У 2012 з’явився перший інклюзивний клас, зараз це вже п’ятикласники. У одного з цих учнів були проблеми з розвитком мови, втім інклюзивна освіта допомогла зробити неймовірне: дитина майже позбавилась вади, їй зняли інвалідність. Робота дефектолога та логопеда принесла такі результати, — розповідає завуч загальноосвітньої школи №3 Руслана Діденко.

DSCF5756На кінець 2015­2016 навчального року в цій школі функціонували 4 інклюзивні класи, в яких навчалися 16 дітей з особливими потребами. Їхній розклад було поділено на 2 частини: 5 уроків до 12.30 та з 13.00 до 15.00 ­ корекційні заняття.

СЬОГОДНІШНІ РЕАЛІЇ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

З 1 вересня 2016 року по всій області шкіл з інклюзивною освітою вже буде півсотні, хоча до цього функціонувало лише 4 заклади. Однією з головних проблем, за словами заступника начальника управління облдепартаменту освіти і науки Валентини Хіврич, є підготовка кадрів.

— Досі у нас підготовка вчителів велась виключно або тільки для роботи зі здоровими дітьми, або тільки у спеціальних школах. Щоб ліквідувати цю проблему, ми наприкінці травня провели загальне навчання, потім у червні організували ще одне для вчителів шкіл, які будуть відкриватися, і з 25 по 27 серпня знову будемо проводити тренінг, на який ми запрошуємо викладачів, заступників директорів, директорів шкіл та асистентів вчителів — майбутніх працівників цих закладів. Даватимемо їм не просто теоретичні загальні знання, а практично вчитимемо, як між собою взаємодіяти, як написати практичну програму розвитку дитини. Ми зараз навчаємо цих співробітників освіти, а потім вони стануть наставниками для майбутніх викладачів інклюзивної освіти. Окрім того, до інклюзивної освіти залучатимемо працівників із спеціальних шкіл­інтернатів, — відзначає Валентина Хіврич.

Втім, у школі №3 розповідають і про інші проблеми в інклюзивній освіті — відсутні корекційна педагогіка та вузькі спеціалісти. У жодній загальноосвітній школі немає логопеда. Їх беруть із районних логопунктів на корекційні години. Друга проблема — згідно із законодавчою базою для асистента­вчителя передбачено лише 15 годин на тиждень, це ­ половина ставки. А ось функціональних обов’язків багато: на кожну дитину з особливими освітніми потребами має бути портфоліо (щоденник, де записується, з якими вадами дитина прийшла, та її подальші успіхи за рік). Крім того, дітей з особливими потребами оцінюють так само, як і звичайних школярів, а не за рівнем їх індивідуальних успіхів, що було б більш правильним. Окрім того, ДПА в 4­му класі особливі школярі будуть здавати,  як і всі інші.

— Чотири роки тому ми працювали на голому ентузіазмі, ­  розповідає Ольга Магльована.  ­ Всі потрібні документи отримували постфактум, бо йдемо на випередження. Втім, фінансування з бюджету бажає бути кращим. Але якщо уявити в ідеалі модель інклюзивної освіти, то це повинен бути командний підхід: інструктор ЛФК, учитель­логопед, лікар і взагалі широкий спектр вузьких фахівців. Ну, а про виділення коштів на оновлення матеріально­технічної бази можна тільки мріяти. Нас рятує депутатська допомога. А також ми були на навчанні в Київській області, Ірпені та Вишгороді, в рамках проекту «Крок за кроком. Коло друзів». Виграли грант у розмірі 55 тисяч гривень, який був прописаний на курс медіа­грамотності, оскільки особливі діти проводять більшість вільного часу в інтернеті. Крім того, на ці кошти ми придбали інтерактивну дошку, проектор і ноутбук. Плюс полягає в тому, що всім цим будуть користуватися абсолютно всі школярі, — констатувала Ольга Магльована.

Про недостатнє фінансування відверто говорять і в облдепартаменті освіти. І підкреслюють, що сьогодні інклюзивні класи існують за рахунок меценатів та спонсорів. Крім того, цього року Міністерство освіти має розглянути і затвердити чіткий пакет документів, які повинен вести асистент вчителя. Також нормативну базу під інклюзивну освіту продовжують доробляти і вдосконалювати і сьогодні. Втім, говорять у школі, на теперішній час набагато легше впроваджувати інклюзію, ніж у 2011 році, набагато більше плюсів, ніж мінусів. А все тому, що є спрямованість на розширення мережі інклюзивних класів. І якщо раніше дозволялось відкрити тільки один інклюзивний та один загальноосвітній класи, то в цьому році у школі №3 відкриють вже два класи, де будуть вчитися особливі діти. Більше того, школа отримала статус інклюзивної.

ОДИН КЛАС — РІЗНІ ДИТЯЧІ ПОТРЕБИ

Велика кількість батьків переймається через те, що особливі діти будуть відволікати їхніх чад від навчання. Від цього рівень знань буде низьким. Втім, практика говорить про інше.

По­перше, не всі діти з особливими потребами можуть вчитися в інклюзивних класах. Учнями таких класів мають право стати діти з проблемами слуху, зору, опорно­рухового апарату, з проблемами розумового розвитку, коли, наприклад, є затримка розумового розвитку, з аутизмом, синдромом Дауна. Втім, «важких» дітей, у яких абсолютно асоціальна поведінка, виражена агресивність, до інклюзивних закладів не приймуть.

— Керівник однієї зі шкіл, де є інклюзія, зізнався, що дуже боявся, аби здорові діти не почали сміятися з однокласників, у яких вади опорно­рухового апарату. Та сталося навпаки. Директор побачив картину, коли здорові діти допомагали особливим дітям підніматися по «крутих» сходах до кімнати відпочинку. Спостерігаючи, як важко дитині дається кожен крок, інші учні намагаються допомогти. Стався навіть випадок, коли дитина, яка не розмовляла, була, як кажуть, у собі, за рік почала спілкуватися, і батьки погодилися на інклюзивне навчання. До цього дитина відвідувала інклюзивний клас не на постійній основі, вона займалася індивідуально, — розповідає замначальника управління облдепартаменту освіти і науки Валентина Хіврич.

Крім того, в інклюзивних класах, окрім вчителя, додатково буде асистент, який в першу чергу опікуватиметься потребами особливої дитини, але також допомагатиме вчителю з іншими учнями. У тому разі, якщо у цієї дитини виникнуть якісь проблеми зі здоров’ям чи ще з чимось, то її відведуть до спеціальної ресурсної кімнати, щоб вона не заважала однокласникам працювати. За потреби у класі може бути асистент дитини. Ще один плюс — у таких класах менша кількість дітей. Тобто якщо у звичайному класі 25­26 школярів, то в інклюзивному — не більше 20. Менша кількість учнів у класі позначається і на якості освіти. Як правило, у дітей з інклюзивних класів вищий рівень знань.

Втім, головна мета інклюзивної освіти — виховати толерантне суспільство. І чим раніше діти почнуть бачити, що є особливі діти, тим краще.

— Ми розуміємо, що чим молодші за віком є діти, тим менш проблемним буде процес їхнього влиття в дитячий колектив. Трошки остерігаємось ситуацій, коли діти прийдуть одразу до старших класів. Втім, ми сподіваємося, що вчителі підготують дитячі колективи. Це буде така взаємна підтримка, взаємна допомога. За радянською системою, дуже жорстокою, ми залишаємо дітей ізольованими від суспільства, або якщо їх не ізолювали повністю від суспільства, то заганяли в інтернати, де було таке викривлене суспільство. Там були всі такі ж, як вони, і діти вчилися спілкуватися лише з подібними собі. Здорові діти були позбавлені можливості проявити свої кращі якості — надати комусь допомогу, тому що хтось трошки інакший. Ми зараз намагаємось надати особливим дітям можливість вийти у суспільство, щоб вони мали ці соціальні зв’язки. При ізольованості складається ситуація, коли закінчується навчання, батьки стають старенькими, а дитина виросла, вона вже не сидить вдома, їй потрібно виходити в суспільство, а в неї немає ні навичок, ні зв’язків ніяких. Тобто людина з особливими потребами абсолютно не готова до життя. Тому ми сподіваємося, що цей проект покаже суспільству, як найшвидше зробити так, щоб умови для навчання і виховання таких дітей стали належними, — підкреслює Валентина Хіврич.

ЯК ЗАРАХУВАТИ ДИТИНУ ДО ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ

Батькам спочатку слід звернутися до обраної  школи. На руках має бути довідка, що дитина потребує навчання в інклюзивному класі. Якщо такого документа немає, то слід звернутися до обласної ПМПК (психологічної медико­педагогічної комісії). Там можна отримати юридичне підтвердження того, що дитина потребує саме такого навчання. Це необхідно і для відкриття інклюзивного класу. Якщо ж у вас, наприклад, є довідка, що дитині потрібне індивідуальне навчання, але, на вашу думку, хлопчик або дівчинка може навчатися і в інклюзивному класі, то у ПМПК може бути переглянуто рішення щодо відповідної форми навчання для вашої дитини. І вже тоді, написавши заяву, ви можете йти до навчального закладу. І там мають зробити все, щоб дитина пішла до школи. Якщо ж вам відмовили, то слід телефонувати у відділ освіти або на робочий телефон Валентини Володимирівни Хіврич: 224­66­35, де обіцяють вирішувати подібні проблеми.

Яна ПЕТРОВА

РЕКЛАМА REDTRAM

Loading...

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

О Нас | Контакты | Рекламодателям