Домой Культура «Читати я почала у три роки» – програмний директор Запорізької книжкової...

«Читати я почала у три роки» – програмний директор Запорізької книжкової толоки Олена Заставна

501
0
ПОДЕЛИТЬСЯ

Олена — лінгвіст, філолог, професійний бібліотекар. Ось так щасливо у людини збіглася професія і пристрасть до читання. Тому не дивно, що Олена вважала ідею Запорізької книжкової толоки майже особистою справою і у ролі програмного директора вклала багато сил і любові в складний процес організації великого книжкового ярмарку і книжкового фестивалю одночасно. Напередодні чергової толоки, яку запоріжці та книжники з усієї країни чекають з нетерпінням, вирішили поговорити з Оленою на всякі книжкові теми — громадські та особисті.

—      Олена, в чому полягає ваша робота на книжковій толоці? Що робить програмний директор, або, вірніше, як складається програма?

—      Програмний директор — це та людина, яка опікується наповненням всього заходу, як ярмаркової частини, так і літературного фестивалю. Програма складається із заявок видавництв, які хочуть представити свої книжкові новинки і познайомити читачів з автором, із заявок самих письменників, які  хотіли б презентувати себе запорізькій публіці, і, з іншого боку, з моїх пошуків цікавих авторів, яких варто було б познайомити із Запоріжжям.

—      Серед видавництв, які приїжджають на толоку торгувати і спілкуватися, у вас, напевно, є фаворити? Назвіть їх і поясніть ваш вибір.

—      Яке непросте запитання! Коли почала занурюватися в тему книжкової справи, то зрозуміла, наскільки це нелегка праця в сьогоднішніх умовах, скільки складових потрібно поєднати, щоб книжка побачила світ! Тому я захоплююся кожним видавництвом. Наприклад, у «Видавництві Старого Лева» люблю їхній підхід до добірки авторів,  манеру видання, а у видавництві «Лютої справи» ціную їхній самобутній пул авторів, книжки в них теж дуже впізнавані. Люблю книжки видавництва Анетти Антоненко, вони дуже нішеві, але необхідні читачеві. Поважаю пані Анетту за те, що вона тримає марку і видає вартісну перекладну літературу. Видавництво КСД видає книжки на будь­які смаки для усіх верств населення, підійшовши до їхнього прилавку, ви обов’язково знайдете щось для себе. Видавництво «Смолоскип» завжди відкриває нові поетичні імена. Люблю дитячі “Час майстрів”, “Фонтан казок”, “А­БА­БА­ГА­ЛА­МА­ГА”. А ще є чудові: “Фабула”, “Генеза”, “Темпора”, “Літопис”, “Зелений пес”, “Книги ХХІ”, “Теза”. І, звісно, запорізькі видавництва, які для мене є просто героями ­ “Дике Поле”, “Тандем У”. Наші постійні учасники ­ дніпровські сусіди: “ALEMAK”, “Герда”, “Баланс­бизнес Бук”. І ще багато­багато інших, перепрошую, якщо когось не згадала.

—      Всім нам добре відома парадна, фестивальна частина толоки. А в чому особливості власне книжкової торгівлі? Торгувати книгами ­ адже не те ж саме, що бакалією?

—      Так, сьогодні книжкова торгівля ­ дійсно непроста справа. Країна наразі переживає не найкращі часи, і купівельна спроможність впала. Проте люди, які звикли читати і хочуть читати українську літературу, купують її, незважаючи на часи. Хочу ще зауважити, що українські видавництва йдуть у ногу з часом і в багатьох можна придбати, окрім паперової версії, електронну та читати її зі свого улюбленого гаджета. Українські видавництва вже видають багато перекладної літератури з різних мов світу. Ще 10 років тому казали: “Хто читатиме переклади українською?”.  А сьогодні ми маємо досить багато літератури, що ще не перекладена російською, а вже є українською.

—      Ви багато їздите  країною, побували на різноманітних цікавих книжкових форумах. Що було найцікавішим у минулому році?

—      Важко виокремити. Кожна подія цікава по­своєму. Форум видавців у Львові завжди підкорює своїм розмахом. Книжковий арсенал у Києві – своєю витонченістю. Маленьке містечко Миколаїв у Львівській області теж має свою Книжкову толоку, яку проводить вже протягом 10 років.

—      Мабуть, ви пам’ятаєте ваше перше враження від Львівського форуму книговидавців?

—      Палац мистецтв схожий на бджолиний вулик: потрапляєш у потік, і він тебе несе. Дуже багато людей і безліч книжок, в цьому є свій шарм.

—      Тепер  особисте питання. У всіх  була в дитинстві книга, яка долучила нас до самостійного читання. У вас ­ яка?

—      Читати я почала у три роки. Не пам’ятаю, як саме називалася книжка, проте досі пам’ятаю її візуально. Це була картонна розкладачка про зайчика, який дуже мерз, і дівчинка подарувала йому свої рукавички та шапку. Я так переймалася долею зайчика, що багато разів перечитувала і придумувала продовження, в якому у зайки все обов’язково склалося добре!

—      Які книги переважали у вашому колі читання у юні роки? Які запам’яталися? Про які стало зрозуміло, що ви їх читати нізащо не будете?

—      Я була всеїдна. Читала багато і все підряд. Там були і повісті, і романи, і військово­документальні твори, і поезія. Мені цікаво було все. Книжки брала в бібліотеці, просила батьків купувати. Пам’ятаю, в десятому класі ми заїхали до якоїсь сільської крамниці, де книжки припадали порохом, і я там відібрала понад тридцять штук. Я їх брала, розглядувала, відкладала, не могла ніяк вирішити, скільки з них я хочу. Сума набігла біля 130 рублів, це була чимала сума для моїх батьків. Мабуть, я дуже жалібно дивилась на маму, і вона їх мені купила з умовою, що я всі перечитаю. Там було все упереміш: класика, пригоди, фантастика, поезія. Найулюбленішою з них стала збірка новел Стефана Цвейга.

—      Чи є книги, які ви не дочитали? Чому?

—      Мабуть, є такі, ніколи не вела якихось списків. На сьогодні для мене є мої книжки і не мої, це стає зрозумілим з декількох перших сторінок, чи буду я читати далі. Якщо не йде, то просто відкладаю без докорів сумлінь.

—      Порадьте читачам книжкові новинки. 

—      Не знаю, чи можу виступати експертом­радником. Але я #підфорум собі складала вішлист, яким радо поділюся.

У видавництві Анетти Антоненко цього року виходить новий роман Любка Дереша “Спустошення”. Видавчиня пише, що цей роман про межу, з­за якої не повертаються.  До речі, його заборонили в ДНР. Досить інтригуюче.

Ларс Фр. Г. Свендсен, “Філософія самотності” (вищезгаданого видавництва). Нова книжка норвезького філософа про проблему самотності, де автор намагається розглянути її під різними кутами.

«Видавництво Старого Лева» потішило добіркою поезій Костя Москальця “Поезія келії”, новою книгою від Дзвінки Матіяш “Дорога святого Якова” ­ це світоглядний твір про дорогу до самого себе.

Ще одна новинка від Наталки Сняданко ­ “Охайні прописи ерц­герцога Вільгельма” того ж видавництва. Це ­ історія кількох родин, епох, воєн.

Отакий невеличкий списочок поки що, сподіваюся поповнити його на Запорізькій книжковій толоці.

Підготувала Інга Естеркіна,

фото Вікторії Верес

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here