«15 лютого група російських стратегічних бомбардувальників-ракетоносців Ту-95 імітували ракетний удар… Відпрацьовували умовні пуски крилатих ракет у напрямку материкової частини України… Винищувальна та бомбардувальна авіації країни-агресора здійснювали вильоти з аеродромів Курськ, Міллерово, Гвардійське та Саки з максимальним наближенням до державного кордону України та лінії розмежування». (Gazeta.ua, 15.02.18 г.)
Зауважимо, що, по-перше, — не це стало найголовнішою новиною українського медіа-простору, а, по-друге, ЗСУ на вже, вважай, п’ятому році війни не має ні можливості, ні бажання дати відсіч повітряному ворогу. Через те радісні зойки влади “а то Путін нападе”, очікують нас і далі під час кожного соціального загострення в країні.
Тим часом “пресс-секретарь президента РФ Дмитрий Песков подтвердил телефонный разговор Владимира Путина и Петра Порошенко… «Действительно, позавчера был телефонный разговор между Порошенко и Путиным, звонил Порошенко. Президент Украины выразил соболезнования главе российского государства в связи с авиакатастрофой, которая произошла накануне. Он говорил о готовности взаимодействовать по линии завода-производителя, выяснения причин авиакатастрофы», — сказал Песков». (РИА Новости Украина, 14.02.2018 р.)
Ну ви пам’ятаєте: щоб збити хвилю навколо скандалу з путінським царедворцем Приходьком (віце-прем’єром уряду Росії, який катався з повіями на яхті олігарха Дерипаски), довелосяв Підмосков’ї підірвати літак Ан-148. Загинула 71 особа. Втім в Україні про співчуття так ніхто й не дізнався б, бо «на официальном сайте главы государства, об этом – ни одного упоминания». В той же час «источник в АП отметил, что беседа была продолжительной и состоялась по инициативе украинской стороны.
«Президент Украины провёл телефонный разговор с президентом России для активизации освобождения украинских заложников, в частности обмена пленных пограничников и освобождения украинских военных на оккупированных территориях. Также была обсуждена повестка дня встречи министров иностранных дел стран Нормандской четвёрки, которая запланирована на 16 февраля в Мюнхене. Телефонный разговор состоялся в координации с европейскими партнёрами по Нормандскому формату и американскими союзниками». (ТСН, 13.02.2018 р.)
Словом, російські “брати” вчергове злили Петра Олексійовича, і в адміністрації останнього в котрий раз довелося все пояснювати турботою про полонених та бажанням продовжити Мінський процес.
Про “Мінськ” сьогодні не будемо, а ось два слова про полонених таки скажемо. Тема останніх — істориками, а особливо прокурорами майбутнього буде оцінена як приклад найбільш підлого співробітництва з ворогом під час війни. Вірніше, гуманітарного прикриття того співробітництва.
Бо завдяки цій оборудці, по-перше, офіційно працевлаштований “гуманітарій СБУ” Медведчук — кум Путіна і “владика всієї України”. Через те йому пробачається все — з прямими перельотами від Києва до Москви і Сочі включно. По-друге, у Путіна є легальний канал звільнення навіть затримних в Україні “ихтамнетов”. Їх міняють на наших полонених, до того ж, за списками, складеними саме Медведчуком. Варто сказати й третє: ПІД ЧАС ВІЙНИ НІЯКИХ ОБМІНІВ ПОЛОНЕНИМИ НІДЕ НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ. Хіба що одиничні випадки (як, наприклад, було з Надією Савченко) — під тиском світового співтовариства чи по лінії “Червоного Хреста”.
Втім, коли повернутися до заяви В. Пєскова, то виходить, що наш гарант ще й висловив глибоке співчуття агресору, який вже майже п’ятий рік шматує Україну і вбив понад десять тисяч українців. Цікаво, а після Іловайська, де Путін положив тисячу наших бійців, Петро Олексійович йому теж співчував? Бо ж може якийсь “ихтамнет” натер пальчик, натискаючи гашетку кулемета у т.зв. “зеленому коридорі”, де наші хлопці й полягли?
Втім, є такий видатний політолог, вірніше придворний стеце-кремлебот Тарас Чорновіл. І ось що вже він заявив:
«Фактически общение президентов Украины и России в последнее время организовывалось через посредников или в многостороннем режиме. Если говорить о последнем звонке, то, насколько мне известно, инициатором телефонного разговора был Путин, а не Порошенко. Хотя в Кремле говорят иначе… После публикации «кремлевского доклада» России нужно демонстрировать договороспособность… Поэтому, думаю, в ближайшее время все же произойдет обмен удерживаемыми лицами на Донбассе. И это очень хорошо для Украины», (Гордон.ua, 15.02.2018 р.)
Не сумніваємося! Особливо з огляду на те, що про полонених Порошенко й Путін, можливо, теж говорили. Втім головним все ж був рапорт. Нагадаємо, що саме 12 лютого невідомі “герої” чи то “Альфи”, чи то Держприкордонслужби схопили Міхеіла Саакашвілі. Тягали й за волосся — недавнього лідера іноземної держави, між іншим. А захопивши, депортували до Польщі.
Згадана телефонна розмова відбулася теж 12-го. Через те Саакашвілі й написав у Facebook: “У день мого викрадення і висилки з країни, Порошенко ввечері доповів Путіну про виконання його вимоги з приводу мене». (14.02.2018 р.)
Іншими словами: «Рапорт сдан, рапорт принят». А все інше, що трапилося в Україні минулими днями — це вдала спроба відтіснити саме цю новину на обочину громадського інтересу. Тобто і затримання мера Одеси Труханова в “Борисполі” з його подальшим звільненням тітушками, судом і поліцією, і новина про вбивство у грудні 2017-го сім’ї кума Януковича — у цьому ряду. До речі, хто б сумнівався, що вбивцями позавчора призначили бійців батальйону “Донбас” з наметового містечка біля Верховної Ради…
А ось чергова “правда” від Олександра Турчинова — це не відволікання ві порошенківського співчуття, а вже спроба відмазатися від свідчень керівників Збройних сил у справі держзради Януковича:
«Багато «героїв», причетних до розвалу ЗСУ, розповідають, як вони хотіли захищати, рятувати, проводити якісь операції. Пан Замана (екс-нач. Генштабу. — Авт.) дезінформував суд. Жодних пропозицій він не подавав. Ні доповідних, ні рапортів, – сказав Турчинов — Замана розповідає, що про щось мені доповідав. Із мокрими штанами Замана сидів і боявся рот розкрити»… (Гордон. Ua, 15.02.2018 р.)
Ох ти! Нам є чим пану Турчинову відповісти, втім не цього разу. Так що, як кажуть телевізійники: не перемикайтесь…
Леонід Романовичов
