“Високе мистецтво автоголу” у справі Надії Савченко

1009
0

У четвер пов’язали Надію Савченко. В середовищі стеце-кремлеботів, пригодованих громадських активістів і просто ідіотів прокотилася хвиля “глубокого удовлетворения”. Словом, тепер в Україні все стане гарно…

Хоча ні! Волонтер та виробник бойових безпілотників для АТО Юрій Касьянов дещо іншої думки: “Если в ближайшие же дни не будут произведены массовые аресты заговорщиков, хотя бы человек пятьдесят, по делу Рубана-Савченко, то Луценко и Грицаку придётся застрелиться. Чтобы спасти честь мундира, или что там у них есть».

А ось наш земляк Сергій Рабчинський, навівши цитату кумира Путіна та мабуть і наших керманичів, а саме Адольфа Гітлера (“Чем больше ложь, тем скорее в нее поверят» — це стосовно виступу Генпрокурора Луценка в Раді), звертається до мовчазних ніби-то демократів українського парламенту:

«Ау, «Батькивщина», «Самопомич», «Громадянська позиція»! Не кажется ли, что этот колокол уже звонит по вам? Саакашвили, Савченко… Кто следующий? Тимошенко? Семенченко? Соболев? Гриценко? К вам уже идут… Не помните ли последний социологический опрос президентских рейтингов КМИС? Кто остаётся? Правильно! Ляшко и Порошенко во втором туре — «голубая мечта» гаранта»… (Обидві цитати з Facebook).

Втім, мабуть достатньо про кіно (швидше всього, що художнє), яким пан Луценко залякував депутатів. І яке підтримане всіма небайдужими працівниками АП, фракції БПП і просто “общественными активистами, живущими общественной активностью”. Втім УП, окрім вищеперелічених, процитувала і Станіслава Речинського — редактора сайту ОРД, радника міністра Авакова та колишнього прес-секретаря СБУ:

«По идее, после показа мультиков, Луценко должен сразу же начать уголовное производство против Грицака и себя. «Із ч.3 ст.482 КПК випливає, що обшук… та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо». Ст. 482 ч.3 КПК України». (Facebook, 22.03.2018 р.)

А ось колишній 1-й заст. Генпрокурора Ренат Кузьмін пішов далі. Ми вже якось його цитували стосовно того, що навіть коли все “кіно” Луценка не матиме ознак монтажу, то все рівно щось довести в суді стосовно Савченко буде неможливо. А ось нова його оцінка:

«Брифинг Савченко… Прозвучало, что Савченко будет баллотироваться в президенты, а Порошенко дал указание ее убить, что он наживается на госзакупках для армии, и «торгует» заложниками на Донбассе. Теперь Луценко обязан внести эту информацию в ЕРДР и начать расследование, в ходе которого оценить и роль СБУ, предоставившей «агенту Путина» допуск к государственной тайне, и роль Порошенко, с барского плеча пожаловавшего звезду Героя «террористу».

За 9 месяцев, оставшихся до выборной кампании, заполучить обвинительный приговор для Савченко будет практически невозможно… Что может сделать власть, чтобы не допустить Савченко к выборам, дезавуировать все ее обвинения и попытаться нейтрализовать ненавистного для Порошенко лидера «Батькивщини»? Судебно-психиатрическая экспертиза, к примеру, может установить, что уже после того, как Савченко стала депутатом и Героем Украины у нее началось психическое расстройство…

А теперь несколько цитат: «Надежде Савченко придется пройти принудительное психиатрическое обследование…(Геращенко)», «…этому человеку нужна психиатрическая помощь…нельзя ее судить в таком состоянии…(Пашинский)», «Я думаю, что это проблемы ее психического здоровья…(Гройсман)». (Facebook, 21.03.2018 г.)

Таким чином Ренат Кузьмін впевнений, що єдиним шляхом вирішення проблеми Савченко для влади є її примусова психіатрична експертиза. Чи є вже добро на подібну акцію з посольства США? Не факт. У всякому разі у США не всі думають і діють як посол Марі Йованович. Хоча погодьтеся — достатньо одного дзвінка з якоїсь серйозної столиці до пана Порошенка, аби Шевченківський суд міста Києва миттєво звільнив Надію Савченко. Поки ж такого дзвінка немає.

Чому? Варіант перший. Україна на порозі передачі Сполученими Штатами Путіну, але зачищена від проукраїнського елементу і навіть натяку на якийсь супротив. Тут існує лише системна опозиція у складі: від Путіна та Коломойського — “Батьківщина”, від Фірташа-Авакова — “націоналісти” (Тягнибок, Білецький і Ко), від Ахметова — Ляшко, від Ахметова і Путіна — “Опозиційний блок” та різна політична дрібнота зі складу Партії регіонів.

О, ледь не забули! Українська земля, банківська система та газова труба залишаються у даному випадку за Ротшильдами.

Варіант №2. Савченко бувала за кордоном (Європа та США) на порядок частіше від Порошенка. За останні два роки вона додала як політик, втім тарасики чорноволи і Ко буквально закатали її в асфальт. В результаті рейтинг Надії ще нижчий, ніж у Порошенка. А на неї, схоже, намагаються робити ставку на Заході. Адже Слава Вакарчук виявився слабодухим…

Коли Україну збираються робити форпостом та вітриною Заходу, то Саакашвілі приготований пост прем’єра. А роль президента при ньому має виконувати хтось популярний і недурний. Тобто ось тобі представницькі функції і не заважай!

Схоже на таку роль “без амбіцій” готують саме Савченко. Через те імідж пригнобленої і ображеної жінки, активно підтриманої із Заходу, їй сьогодні зовсім не зайвий. Власне про це пише “Дзеркало тижня”:

«Что же получила АП от этой акции? Как всегда — совершенно противоположный ожиданиям результат. Савченко стала звездой телеэфиров и, похоже, получила некоторую поддержку публики. В случае суда — эта поддержка вполне может вылиться в акции массового протеста. А Савченко — стать поддерживаемой массами политзаключенной. Вообще Администрация Президента с удивительным искусством превращает малозначимые фигуры в серьезных противников». (“Дело «Савченко — Рубана», или Высокое искусство автогола», 19.03.2018 р.)

Скажімо так: з часів Кучми АП лише інструмент в чиїхось руках, але аж ніяк власного шефа. І куди повернуть шляхи — одному Богу відомо. Глава АП Януковича Льовочкін навіть організував Майдан, а як буде тепер — побачимо…

Леонід Романовичов