Росія оголосила курс на війну зі слабкими сусідами

967
0

Паска — окрім того, що вона цього року рання і тепла, навіяла й сумні думки. Про лицемірність високопосадовців, котрі вивели країну на тверде перше місце в Європі за корупцією, але вперто несуть свічки до храму. Тут доведеться цитувати російських гумористів: “Побачив Путина зі свічкою — перестав ходити до церкви, побачив ще й Зюганова (лідера КПРФ) — перестав вірити в Бога”…

Втім те “русское обрядоверие”, яке сьогодні домінує замість віри в пост-СРСР, мало відрізняє простих мирян від лицемірних отців та “батьків нації”. Бо всі наші ритуали, як-то у піонерів: посвятив паску — “Рапорт здано!”, поставив ще й свічку — “Рапорт прийнято. Загонові вільно!”. І до зустрічі на Трійцю, а то й на Водохреще…

Тим часом саме на другий день Паски кремлівський царедворець Владислав Сурков (ім’я при народженні — Дудаєв Асланбек Андарбекович) вирішив трохи просвітити трудящі маси. Фанатам «русского мира», тим, кого так настрахали в 2014 році фейковим «Правим сектором», і кому стало нестерпним «изнасилование украинским языком», далі не читати. Бо ж Сурков написав наступне:

“14-й год нашего века памятен важными и очень важными свершениями… Но важнейшее из тогдашних событий только теперь открывается нам – завершение эпического путешествия России на запад, прекращение многократных и бесплодных попыток стать частью западной цивилизации, породниться с «хорошей семьей» европейских народов. С 2014 года и далее простирается неопределенно долгое новое время, эпоха 14+, в которую нам предстоит 100 (200? 300?) лет геополитического одиночества…

Россия искала благосклонности Запада со времен Лжедмитрия, последняя попытка датирована концом ХХ века…

Видимо, кому-то показалось, что размер имеет значение: в Европу мы не помещаемся, потому что слишком большие, пугающе размашистые. Значит, надо уменьшить территорию, население, экономику, армию, амбиции до параметров какой-нибудь среднеевропейской страны, и уж тогда нас точно примут за своих. Уменьшили… Вдвое сократили демографический, промышленный, военный потенциалы. Расстались с союзными республиками, начали было расставаться с автономными… Но и такая, умаленная и приниженная, Россия не вписалась в поворот на запад. Наконец, решено было умаление и принижение прекратить и, более того, заявить о правах. Случившееся в 14-м году сделалось неизбежным», – утверждает помощник российского президента». («Гордон», 9.04.2018 р.)

Таким чином не Майдан, не «Правий сектор», не відміна (до цього часу, до речі, так і не скасованого) мовного закону Ківалова-Колісніченка стали першопричиною «порятунку» Криму і «Новоросії». Ні, російська агресія, підкріплена пропагандою та грошима на нині окупованих територіях, мала зовсім інші причини: спроба Путіна вступити у війну із Заходом. Втім не на територіях Аляски (де кляті “піндоси”), а саме в найбільш російськомовних регіонах України.
Але що цікаво — сепарська підтанцівка в Україні до цього дня знаходить аргументи, чому тутешні аборигени не мають права навіть претендувати на використання державної мови хоча б чиновниками та поліцією!
Втім повернемося до Суркова. Він геройствує, аби заспокоїти багатих підданих, котрі в той же понеділок зазнали біржових втрат на суму до 12 млрд. доларів через введені проти них американські санкції.
Цитуємо “Гордон” далі: “По мнению Суркова, неприятие Россией западной культурной модели не означает необходимости «шарахнуться» в другую сторону – в Азию.
«Теперь будут востребованы идеологии третьего пути, третьего типа цивилизации, третьего мира, третьего Рима… И все-таки вряд ли мы – третья цивилизация. Скорее, сдвоенная и двойственная. Вместившая и Восток, и Запад. И европейская, и азиатская одновременно, а оттого не азиатская и не европейская вполне. Наша культурная и геополитическая принадлежность напоминает блуждающую идентичность человека, рожденного в смешанном браке. Он везде родственник и нигде не родной. Свой среди чужих, чужой среди своих. Всех понимающий, никем не понятый. Полукровка, метис, странный какой-то…
Каким будет предстоящее нам одиночество? Прозябанием бобыля на отшибе? Или счастливым одиночеством лидера, ушедшей в отрыв альфа-нации, перед которой «постораниваются и дают ей дорогу другие народы и государства»? От нас зависит. Одиночество не означает полную изоляцию. Безграничная открытость также невозможна… Россия, без сомнения, будет торговать, привлекать инвестиции, обмениваться знаниями, воевать (война – ведь тоже способ общения)…, конкурировать и сотрудничать, вызывать страх и ненависть, любопытство, симпатию, восхищение. Только уже без ложных целей и самоотрицания». (Там же).
Таким чином економічно майже розвалена країна збирається жити в самотності, втім воювати і відвоювати своє місце під сонцем. Корейський Кім Чен Ин в цьому плані більш розсудливіший, адже він збирається пускати свої ракети лише тоді, коли на нього нападуть. А тут Сурков обіцяє нові війни прямим текстом. І зрозуміло, що не сильним, а тим хто слабкіший, і хто поряд. Українці, білоруси, казахи, азербайджанці, грузини та інші — приготуватися! Прибалтів це не стосується — з НАТО Росія в найближчі 300 років точно воювати не стане. Хіба що захищатиметься. Цілих 24 години з початку нападу…
Втім в Україні не ця тема була головною. Один із телеканалів провів інтерактивне голосування стосовно медичної реформи. 86% глядачів вважають, що це геноцид українського народу. Тим часом ледь не 100% сидільців Facebook (частково проплачені за бюджетний кошт «общественные активисты», а в основному — задурена маса) нині проклинають Ольгу Богомолець. За те, що голова профільного парламентського комітету добивається відставки в.о. міністра Уляни Супрун.
А ось і неправильно діє Доктор Майдану, доктор медичних наук тощо! Треба внести законопроект, який забороняє всьому складу Верховної Ради, Кабміну, Адміністрації Президента, Мінохоронздоров’я лікуватися за кордоном. Під страхом відставки і мільйонних штрафів. І коли те, що сьогодні творить бездарний парамедик із Нью-Йорка і справді реформа, то всі проголосують “за”. А ось коли не проголосують, то навіть остаточно здичавіла частина Facebook може прийде до тями.
Хоча це навряд. Подібне не лікується…

Леонід Романовичов