Про Вірменію і секту “святої Уляни” “великомучающей”

1271
0

Треба б відразу про  революцію у Вірменії, втім, почнемо з іншого, адже справжнім полігоном революцій на пострадянських просторах стала Киргизія. І не дивно, бо займає вона стратегічне положення, адже межує з Узбекистаном, Таджикистаном, Китаєм і Казахстаном. Тобто звідси можна найлегше дестабілізувати ситуацію, щонайменше, у перших двох республіках, котрі не межують з Росією.

Через те, як тільки-но соціально-економічна ситуація, спричинена в Киргизії проросійським  керівництвом, ставала нестерпною — відразу ж відбувалися “революції тюльпанів”, а то й  банальні погроми у столиці Бішкеку чи в місті Ош (в останньому випадку з тисячами жертв). А далі “зметеного” російського намісника відвозили на підмосковну (як варіант — поблизу Мінська) дачу, а до влади приходив точно такий же “революціонер”. І так кілька разів…

У 2017 році ту ж операцію вперше за багато років вдалось провести шляхом виборів, проштовхнувши у президенти замість дискредитованого Атамбаєва прем’єра Жеенбекова.

Вірменія теж займає стратегічне  положення, і мало того, що нависає над Грузією та Азербайджаном, але ще й стоїть на шляху можливих нафто-газопроводів з Прикаспію до Європи. Через те тут вам і Карабаська війна без кінця і краю, через те розстріляна в 1999  році президія парламенту і, звичайно ж, російські військові бази. А головне, що все керівництво тутешніх силовиків на зарплаті з Москви.

І ось черговий путінський намісник Саргсян відсидів десять років у кріслі президента, а далі поміняв конституцію, щоб головним був вже прем’єр-міністр, яким він відразу й став. Ну все, як у нас з Кучмою —  не можна йти на третій термін президентом, то хай буде парламентська республіка і вже з головою уряду на чолі держави.

Вірмени цьому не зраділи, вийшли на вулицю, і після кволих арештів, їх підтримала армія. Беззбройні військові теж вийшли на мітинг, і Саркісян написав заяву про відставку.

Можливо, що Вірменія і справді відлучила від влади карабаську діаспору, яка вже років 20 править країною. А може бути, що тут просто палацовий переворот. Це, коли замість Саргсяна прийде новий російський намісник з революційними гаслами а-ля наш Петро Олексійович. Бо коли мітингують солдати, то або вони погані солдати, або просто виконують чиюсь команду.

Без сумніву — путінщина за Вірменію буде триматися зубами, аж ніяк не слабкіше, ніж за ту ж Киргизію чи Україну.

Втім Україна велика, і лише примітивними “революціями” не обійтися. У нас використовується і багатий  англійський та американський колоніальний досвід. Тобто коли куля чи отрута не діють, то створюється “релігія” на чолі з “месією”, мільйонами вірян, яким обіцяно чудо. А “месія” виявляється звичайною людиною, і її дуже швидко запльовують і закидають камінням власні ж фанати. Так було з Ісусом, якому спочатку гукали “Осанна!”, а менш як за тиждень ті ж самі люди заревіли  “Розіпни!”.

Так було із Саакашвілі у Грузії, так сталося із Ющенком в Україні. Тобто коли не можемо  перешкодити чиємусь приходу до влади, то оголосимо його месією, а потім розіпнемо. І хоча і Міхо, і ВЮ дуже багато зробили для своїх народів, путінська та й місцева пропаганда  з легкістю їх знищили.

Втім, не лише релігії нині створюють, але й секти, до того ж агресивні. Секта “святого Петра” Симоненка щасливо проіснувала 20 років, а її члени могли й побити, коли хтось кидав тінь на їхнього мільйонера та двоєжонця. Нині в Росії фанати культу “святого Володимира” Путіна вже теж майже 20 років клюють кожного, хто  сумнівається у “святості” цієї відвертої нікчеми.

На наших очах народжується секта “святого Петра”, але вже Порошенка. І ніякі аргументи тут не сприймаються. Єдиною реакцією залишаються очі, що палають фанатизмом, і слова “А Президент сказав, що буде помісна церква”. Яка церква, хто в ній заправлятиме, і чи взагалі вона з’явиться — питання сто п’яте…

Втім, не лише наші російські “друзі” чудово використовують всілякі маніпулятивні технології. Нині дуже прогресує секта “святої Уляни” Супрун Будь-які вбивчі аргументи стосовно того, що її діяльність — це відвертий геноцид  українців, сприймаються  “свідками  Медреформи” як святотатство. Котре — ви ж самі розумієте — вже давно потребує втручання святої інквізиції (до речі, класичної рейдерсько-рекетирської банди епохи Середньовіччя).

Тут чомусь подумалося, що й собі пора до такої секти — може якась копійка з бюджету МОЗ капне, чи якимись грантами дадуть пообідати? Втім, принципи не дозволяють…

Хоча відразу побіжимо до секти “святої Уляни”, коли будуть виконані певні умови!

Ось днями дружина міністра інфраструктури Володимира Омеляна народила вже другого громадянина США. Начебто випадково, бо їздила дивитися високу моду до Нью-Йорка, та й залишилася там через стан здоров’я. А вже далі БЕЗКОШТОВНО (це так міністр каже) народила у місцевій клініці.

Так ось, майбутні колеги по секті! Відразу приєднуюся до вас, коли буде існувати норма закону, що такий ось міністр чи народний депутат, які ПРОГОЛОСУВАЛИ на Кабміні чи в Раді за реформу імені Супрун, отримають за подібні роди чи лікування 100 млн. гривень штрафу або п’ять років тюрми. Бо інакше виходить, що лікарні для “білих” — за кордоном, а для чорних — в “реформованій” Україні.

І ще одне зауваження. Мер Буряк з листопада 2015 року за щось відповідає у місті? Так. А прем’єр Гройсман з квітня 2016-го? Теж. А Трамп з січня 2017-го? Звичайно — він же  президент Америки. А Супрун з 27 липня 2016 року за щось відповідає? Ні, бо вона проводить реформу, а за поточний стан МОЗ відповідають лише “папередники”, погані лікарі та ще гірші головлікарі. Пані ж Супрун до розрухи, хабарництва, відсутності вакцин та до епідемій — ніяким боком!

І тут “питання із залу”: а хто ж сьогодні відповідає за стан медичної галузі? Дайте відповідь — і я теж у вашу секту аж бігом!

А далі вже останнє: рано чи пізно “свята Уляна” поїде до США отримувати чесно зароблену пенсію. Хто і скільки років буде долати наслідки її “реформ”, хто в АП чи Кабміні відповість за це призначення? “Прізвище в студію”, і бажано термін ув’язнення тому розумнику! А далі  ми з вами вже дуже приємно поспілкуємося.

А поки ж ніяких святих Улян “великомучающих”…

Леонід Романовичов