Хто думає про підготовку фахівців сьогодні, той матиме і виробництво, і прибуток завтра

820
0

Наша газета пропонує читачеві ще один матеріал у рамках власної соціальної ініціативи:  “Допоможемо обрати робітничу професію”. Адже майбутнє нашогоМіста майстрівсаме в руках тих, хто щось вміє робити, хто навчився стояти за станком, справлятися з важелями складних машин, шиє і готує смачні страви, сіє і збирає врожай. Сьогодні у нас своєрідний проміжний підсумок, адже надворі літо, а значить, час вибору для багатьох випускників шкіл

Вибір є, та чи є бажання вчитися?

Раніше ми вже розповіли про три найкращих заклади професійно­технічної освіти Запоріжжя. Це ­ «Запорізький політехнічний центр професійно­технічної освіти» (ВПУ­23), «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» (ВПУ­27), «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю». Власне, в переліку кращих ще два заклади (і про це не можна не сказати) ­ «Запорізький професійний ліцей залізничного транспорту» та «Запорізький професійний торгово­кулінарний ліцей».

Про останні розповідь, сподіваємося, ще попереду, а поки зауважимо, що в нашій області  працює аж 31 заклад професійно­технічної освіти. Було й більше, але чергова “оптимізація” 2017 року скоротила їх число. Як вказує з цього приводу офіційний документ, “у рамках цього процесу припинили діяльність 12 училищ шляхом приєднання їх до більш перспективних закладів”.

Більшість закладів, з огляду на промисловий потенціал міста, зовсім не дивно, що діють у Запоріжжі. Наступні за числом закладів ­ Мелітополь і Бердянськ (по три). Чомусь випали з переліку Енергодар і Токмак, що, чесно кажучи, трохи дивує. Окрім того, поблизу Бердянська — в Осипенко — діє професійний аграрний ліцей, а всі інші заклади ­ в районах області. А саме у Василівці, Дніпрорудному та Михайлівці,  Вільнянську, Великобілозерці та Веселому, Якимівці, Приморську та Молочанську,  Пологах та Чубарівці.

Однак повернемося до Запоріжжя. Окрім названих вище, в місті працюють: «Запорізький професійний ліцей автотранспорту»  (ПТУ №2), «Запорізький центр професійно­технічної освіти водного транспорту», «Запорізьке вище професійне училище «Моторобудівник»,  «Запорізький правобережний професійний ліцей», «Запорізький будівельний центр ПТО» та «Запорізький професійний ліцей сервісу».

Одним словом, вибір є, було б бажання. А от чи є воно ­ з одного боку, в епоху масової підготовки юристів та економістів, а з іншого ­ в період масованої реклами непрестижності робітничих професій? Адже подивіться телевізор: там, якщо мова не про бандитів або тих, хто їх ловить, то про “офісний планктон”, який в основному проводить час чи просто в розмовах, чи в приготуванні кави.

Слово заступнику начальника управління  Департаменту освіти та науки Запорізької ОДА Валентині Хіврич: “У 2017 році за регіональним замовленням прийнято на навчання 4918 осіб, що складає 82% від запланованих показників (6 місце по Україні). За попередніми пропозиціями закладів на 2018 рік вже сформовано регіональне замовлення на підготовку робітничих кадрів у кількості 5733 особи. У 2017 році випущено 4698 кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів, що на 659 осіб менше, ніж у 2016 році”…

Іншими словами, ситуація, звичайно ж, викликає занепокоєння. Минулого року прийнято на навчання учнів на 18% менше від запланованого, а випущено на 14% менше фахівців, ніж роком раніше.

Зауважимо і таке. В цілому, за даними В. Хіврич, 75% випускників знаходять собі перше робоче місце. Коли ж зважити на те, що згадані нами вище передові заклади забезпечують практично стовідсоткове працевлаштування, то молодих фахівців, котрі вийшли зі стін інших закладів, очевидно, що чекають проблеми з роботою. Особливо в аграрному секторі, де вона сезонна і де плинність кадрів дуже висока. Бо, мабуть, все ж невисока зарплата?

У  ногу з часом…

Як на подібні виклики реагує система профтехосвіти області? Валентина Хіврич продовжує: “Щорічно професійним навчанням в області охоплено близько 13 тис. учнів. Первинна професійна підготовка та професійно­технічне навчання здійснюються у 31 закладі з 103 професій за 11 напрямами господарської діяльності для 7 галузей економіки, а саме: промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, торгівлі та громадського харчування, житлово­комунального господарства, зв’язку. Дві третини учнів поряд з професією здобувають повну загальну середню освіту, кожний другий за час навчання здобуває дві та більше професій”.

Простіше кажучи, випускники тих закладів, де налагодили підготовку учнів не за однією, а кількома професіями, мають значно більші шанси у сучасному житті. Знання, як мовиться, за спиною не носиш, і у такого фахівця відразу стають ширшими перспективи працевлаштуватися.

І ще  згадані вище передові заклади перейшли вже до іншого — ще вищого рівня підготовки. Їхній випускник вже не панікує, коли в майбутньому відбудуться кардинальні зміни в його професії. А окрім того, він вже сьогодні готовий без надзусиль ту професію змінити. У сучасному світі суцільних змін це дорогого коштує…

Тут ще про одне варто сказати: “Заклади професійної (професійно­технічної)  освіти, ­ наголошує В. Хіврич, ­ виконують досить важливу соціальну функцію: майже 30 відсотків контингенту професійно­технічних навчальних закладів ­ це учні з числа дітей­сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; мають одного з батьків; з неблагополучних сімей; з малозабезпечених сімей; з фізичними та/або розумовими вадами”.

Власне, сама по собі підтримка згаданого контингенту під час навчання — це теж велике діло. Ми вже розповідали, що часто вихованці закладів профтехосвіти не їдуть на вихідні з гуртожитку додому, бо матері їм нічого дати в дорогу… Підробивши десь у місті, діти  можуть купити собі харчі та мати гроші на якісь дрібні витрати.

Але головне — це все ж отримання професії. Бо ж рано чи пізно, але епоха вантажників на ринку теж колись закінчиться. І людина навіть з обмеженими можливостями, яка здобула належну професійну підготовку, стає більш конкурентоздатною на ринку праці, ніж здоровенний парубок, який вважає, що у нього і без ПТУ все вийде. Найшвидше, що не дуже­то й вийде…

… але Трохи накульгуючи…

Ми багато уваги приділили проблемі працевлаштування молодих фахівців. Однак існує парадоксальна ситуація: “Загальна зайнятість наших випускників, ­ продовжує Валентина Володимирівна Хіврич, ­ складає 92%, що на рівні минулого року. Але випускників за професіями для машинобудівної та металургійної галузей наразі бракує підприємствам області”.

Ось вам і проблема! Галузі, котрі, без перебільшення,  годують місто й область, потерпають від дефіциту підготовлених фахівців робітничих професій. Чи тут лише “безвіз” з його масовим виїздом у Польщу найенергійніших працівників винен, чи відсутність умов і достойної зарплати, чи й багаторічна фактично рекламна кампанія  “щасливого” офісного або якогось гламурного способу життя?

Чи є розуміння всіх загроз подібної ситуації? Звичайно! Запорізький обласний союз промисловців і підприємців “Потенціал” в якості стейкхолдера  (зацікавленої сторони) завжди представлений на всіх нарадах з проблем профтехосвіти. Про те, яких зусиль докладають наші найпотужніші підприємства міста ­ “Запоріжсталь”, “Мотор Січ”, “Дніпроспецсталь”, “Іскра” тощо, ми вже розповідали. Це ­ допомога у розвитку матеріально­технічної бази навчання, активна участь у впровадженні дуальної системи підготовки фахівців (фактично на конкретне робоче місце) і навіть сприяння  рекламній кампанії закладів ПТО міста. Ми вже не кажемо про свої, на кожному підприємстві, підходи з підтримки молодих фахівців! На “Мотор Січі”, наприклад, перші три роки роботи сплачується середня  по підприємству заробітна плата плюс гуртожиток.

Але подібні підходи є не скрізь. Знову слово Валентині Хіврич: “Проблема забезпечення об’єднаних територіальних громад робітничими кадрами для сільської місцевості за ініціативи Запорізької ОДА, Департаменту освіти і науки вперше обговорювалась 14 травня на спільній нараді з головами об’єднаних територіальних громад та керівниками закладів професійної (професійно­технічної) освіти на території ДНЗ «Чубарівський центр професійно­технічної освіти». Керівник закладу Андрій Зеленцов наголосив, що існують певні труднощі при укладанні угод з фермерськими господарствами при наборі учнів до навчального закладу, а також при працевлаштуванні випускників”.

Тобто, що ми маємо на селі? Та практично повну відсутність бачення з боку агровиробників  перспектив майбутнього і навіть натяків на якесь стратегічне планування. Всі чи майже всі  живуть одним днем (“на наш вік вистачить”), а що буде завтра, коли John Deere запропонує ринку ще більш сучасний трактор чи комбайн, вже нікого не турбує?

То, може, тут мала б допомогти якась нормальна (але аж ніяк не забюрократизована чи “заточена” на корупцію) нормативна база, яка б передбачала умови для нормального розвитку стратегічної для України галузі — її агропромислового комплексу?

Але чого там кивати в бік заклопотаних дорожнечею чи то солярки, чи то добрив, а ще посухою та поверненням ПДВ фермерів? І на рівні держави з професійно­технічною освітою проблем не бракує. Найголовніша з них ­ це відсутність відповідної нормативної бази. Закон про профтехосвіту десь застряв у нетрях Верховної Ради, і заклади ПТО до цього дня по­справжньому є “слугою трьох господ”. Бо ж кожен центр (ліцей, училище) за своїм статусом ­ державний заклад, тобто його власником є держава. Оперативне ж керівництво ним здійснює Департамент освіти та науки облдержадміністрації. А ось фінансування (як правило,  лише по захищених статтях: зарплата, стипендії, утримання будівель), наприклад, у Запоріжжі, здійснює міськрада.

У  подібних умовах про стратегічне планування теж доводиться тільки мріяти. А ще думати, що робити з вивільненими, наприклад, спорудами та приміщеннями. Адже чи завжди знайдеш для них орендаря? А якщо ні, то чи є гроші на консервацію чи охорону тих споруд? Адже, якщо кинути їх напризволяще, то відразу отримаєш розграбований “дом Павлова” замість навчальних корпусів, гуртожитків та виробничих майстерень.

І з землею — сотнями гектарів навчальних сільськогосподарських угідь — та ж історія. Особливо у разі скорочення і передачі функції розпорядника навчальному закладу, розташованому за 100 кілометрів від тієї земельної ділянки і який ніколи агрокомплексом не займався.

Запрошують дорослих людей

Однак давайте завершимо розповідь чимось більш приємним.  “У рамках пілотного проекту Міністерства освіти і науки України, ­ розповідає Валентина Володимирівна, ­ у 2017 році на базі Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю» створено навчально­практичний центр для підготовки кваліфікованих робітників швейної галузі, на базі Державного навчального закладу «Запорізький будівельний центр професійно­технічної освіти» відкритий навчально­практичний центр для підготовки робітничих кадрів з професії «Монтажник санітарно­технічних систем та устаткування».

На 2018 рік заплановано на базі двох державних навчальних закладів професійної (професійно­технічної) освіти «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» та «Запорізький політехнічний центр професійно­технічної освіти» відкриття навчально­практичних центрів для машинобудівної та металургійної галузей”.

Про що тут мова? Коли вище ми говорили про підготовку робітничим професіям фактично дітей — випускників 9­11 класів, то тут йдеться про дорослих людей, яких замучило безробіття і вони дозріли до думки здобути згадані вище професії. Це, зауважимо, теж велика справа, яка, без всякого сумніву, сприятиме збереженню Запоріжжям статусу справжнього Міста майстрів.

Світлана Третяк