Хто думає про підготовку фахівців сьогодні, той матиме і виробництво, і прибуток завтра

27
0

Наша газета пропонує читачеві ще один матеріал у рамках власної соціальної ініціативи:  “Допоможемо обрати робітничу професію”. Адже майбутнє нашогоМіста майстрівсаме в руках тих, хто щось вміє робити, хто навчився стояти за станком, справлятися з важелями складних машин, шиє і готує смачні страви, сіє і збирає врожай. Сьогодні у нас своєрідний проміжний підсумок, адже надворі літо, а значить, час вибору для багатьох випускників шкіл

Вибір є, та чи є бажання вчитися?

Раніше ми вже розповіли про три найкращих заклади професійно­технічної освіти Запоріжжя. Це ­ «Запорізький політехнічний центр професійно­технічної освіти» (ВПУ­23), «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» (ВПУ­27), «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю». Власне, в переліку кращих ще два заклади (і про це не можна не сказати) ­ «Запорізький професійний ліцей залізничного транспорту» та «Запорізький професійний торгово­кулінарний ліцей».

Про останні розповідь, сподіваємося, ще попереду, а поки зауважимо, що в нашій області  працює аж 31 заклад професійно­технічної освіти. Було й більше, але чергова “оптимізація” 2017 року скоротила їх число. Як вказує з цього приводу офіційний документ, “у рамках цього процесу припинили діяльність 12 училищ шляхом приєднання їх до більш перспективних закладів”.

Більшість закладів, з огляду на промисловий потенціал міста, зовсім не дивно, що діють у Запоріжжі. Наступні за числом закладів ­ Мелітополь і Бердянськ (по три). Чомусь випали з переліку Енергодар і Токмак, що, чесно кажучи, трохи дивує. Окрім того, поблизу Бердянська — в Осипенко — діє професійний аграрний ліцей, а всі інші заклади ­ в районах області. А саме у Василівці, Дніпрорудному та Михайлівці,  Вільнянську, Великобілозерці та Веселому, Якимівці, Приморську та Молочанську,  Пологах та Чубарівці.

Однак повернемося до Запоріжжя. Окрім названих вище, в місті працюють: «Запорізький професійний ліцей автотранспорту»  (ПТУ №2), «Запорізький центр професійно­технічної освіти водного транспорту», «Запорізьке вище професійне училище «Моторобудівник»,  «Запорізький правобережний професійний ліцей», «Запорізький будівельний центр ПТО» та «Запорізький професійний ліцей сервісу».

Одним словом, вибір є, було б бажання. А от чи є воно ­ з одного боку, в епоху масової підготовки юристів та економістів, а з іншого ­ в період масованої реклами непрестижності робітничих професій? Адже подивіться телевізор: там, якщо мова не про бандитів або тих, хто їх ловить, то про “офісний планктон”, який в основному проводить час чи просто в розмовах, чи в приготуванні кави.

Слово заступнику начальника управління  Департаменту освіти та науки Запорізької ОДА Валентині Хіврич: “У 2017 році за регіональним замовленням прийнято на навчання 4918 осіб, що складає 82% від запланованих показників (6 місце по Україні). За попередніми пропозиціями закладів на 2018 рік вже сформовано регіональне замовлення на підготовку робітничих кадрів у кількості 5733 особи. У 2017 році випущено 4698 кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів, що на 659 осіб менше, ніж у 2016 році”…

Іншими словами, ситуація, звичайно ж, викликає занепокоєння. Минулого року прийнято на навчання учнів на 18% менше від запланованого, а випущено на 14% менше фахівців, ніж роком раніше.

Зауважимо і таке. В цілому, за даними В. Хіврич, 75% випускників знаходять собі перше робоче місце. Коли ж зважити на те, що згадані нами вище передові заклади забезпечують практично стовідсоткове працевлаштування, то молодих фахівців, котрі вийшли зі стін інших закладів, очевидно, що чекають проблеми з роботою. Особливо в аграрному секторі, де вона сезонна і де плинність кадрів дуже висока. Бо, мабуть, все ж невисока зарплата?

У  ногу з часом…

Як на подібні виклики реагує система профтехосвіти області? Валентина Хіврич продовжує: “Щорічно професійним навчанням в області охоплено близько 13 тис. учнів. Первинна професійна підготовка та професійно­технічне навчання здійснюються у 31 закладі з 103 професій за 11 напрямами господарської діяльності для 7 галузей економіки, а саме: промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, торгівлі та громадського харчування, житлово­комунального господарства, зв’язку. Дві третини учнів поряд з професією здобувають повну загальну середню освіту, кожний другий за час навчання здобуває дві та більше професій”.

Простіше кажучи, випускники тих закладів, де налагодили підготовку учнів не за однією, а кількома професіями, мають значно більші шанси у сучасному житті. Знання, як мовиться, за спиною не носиш, і у такого фахівця відразу стають ширшими перспективи працевлаштуватися.

І ще  згадані вище передові заклади перейшли вже до іншого — ще вищого рівня підготовки. Їхній випускник вже не панікує, коли в майбутньому відбудуться кардинальні зміни в його професії. А окрім того, він вже сьогодні готовий без надзусиль ту професію змінити. У сучасному світі суцільних змін це дорогого коштує…

Тут ще про одне варто сказати: “Заклади професійної (професійно­технічної)  освіти, ­ наголошує В. Хіврич, ­ виконують досить важливу соціальну функцію: майже 30 відсотків контингенту професійно­технічних навчальних закладів ­ це учні з числа дітей­сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; мають одного з батьків; з неблагополучних сімей; з малозабезпечених сімей; з фізичними та/або розумовими вадами”.

Власне, сама по собі підтримка згаданого контингенту під час навчання — це теж велике діло. Ми вже розповідали, що часто вихованці закладів профтехосвіти не їдуть на вихідні з гуртожитку додому, бо матері їм нічого дати в дорогу… Підробивши десь у місті, діти  можуть купити собі харчі та мати гроші на якісь дрібні витрати.

Але головне — це все ж отримання професії. Бо ж рано чи пізно, але епоха вантажників на ринку теж колись закінчиться. І людина навіть з обмеженими можливостями, яка здобула належну професійну підготовку, стає більш конкурентоздатною на ринку праці, ніж здоровенний парубок, який вважає, що у нього і без ПТУ все вийде. Найшвидше, що не дуже­то й вийде…

… але Трохи накульгуючи…

Ми багато уваги приділили проблемі працевлаштування молодих фахівців. Однак існує парадоксальна ситуація: “Загальна зайнятість наших випускників, ­ продовжує Валентина Володимирівна Хіврич, ­ складає 92%, що на рівні минулого року. Але випускників за професіями для машинобудівної та металургійної галузей наразі бракує підприємствам області”.

Ось вам і проблема! Галузі, котрі, без перебільшення,  годують місто й область, потерпають від дефіциту підготовлених фахівців робітничих професій. Чи тут лише “безвіз” з його масовим виїздом у Польщу найенергійніших працівників винен, чи відсутність умов і достойної зарплати, чи й багаторічна фактично рекламна кампанія  “щасливого” офісного або якогось гламурного способу життя?

Чи є розуміння всіх загроз подібної ситуації? Звичайно! Запорізький обласний союз промисловців і підприємців “Потенціал” в якості стейкхолдера  (зацікавленої сторони) завжди представлений на всіх нарадах з проблем профтехосвіти. Про те, яких зусиль докладають наші найпотужніші підприємства міста ­ “Запоріжсталь”, “Мотор Січ”, “Дніпроспецсталь”, “Іскра” тощо, ми вже розповідали. Це ­ допомога у розвитку матеріально­технічної бази навчання, активна участь у впровадженні дуальної системи підготовки фахівців (фактично на конкретне робоче місце) і навіть сприяння  рекламній кампанії закладів ПТО міста. Ми вже не кажемо про свої, на кожному підприємстві, підходи з підтримки молодих фахівців! На “Мотор Січі”, наприклад, перші три роки роботи сплачується середня  по підприємству заробітна плата плюс гуртожиток.

Але подібні підходи є не скрізь. Знову слово Валентині Хіврич: “Проблема забезпечення об’єднаних територіальних громад робітничими кадрами для сільської місцевості за ініціативи Запорізької ОДА, Департаменту освіти і науки вперше обговорювалась 14 травня на спільній нараді з головами об’єднаних територіальних громад та керівниками закладів професійної (професійно­технічної) освіти на території ДНЗ «Чубарівський центр професійно­технічної освіти». Керівник закладу Андрій Зеленцов наголосив, що існують певні труднощі при укладанні угод з фермерськими господарствами при наборі учнів до навчального закладу, а також при працевлаштуванні випускників”.

Тобто, що ми маємо на селі? Та практично повну відсутність бачення з боку агровиробників  перспектив майбутнього і навіть натяків на якесь стратегічне планування. Всі чи майже всі  живуть одним днем (“на наш вік вистачить”), а що буде завтра, коли John Deere запропонує ринку ще більш сучасний трактор чи комбайн, вже нікого не турбує?

То, може, тут мала б допомогти якась нормальна (але аж ніяк не забюрократизована чи “заточена” на корупцію) нормативна база, яка б передбачала умови для нормального розвитку стратегічної для України галузі — її агропромислового комплексу?

Але чого там кивати в бік заклопотаних дорожнечею чи то солярки, чи то добрив, а ще посухою та поверненням ПДВ фермерів? І на рівні держави з професійно­технічною освітою проблем не бракує. Найголовніша з них ­ це відсутність відповідної нормативної бази. Закон про профтехосвіту десь застряв у нетрях Верховної Ради, і заклади ПТО до цього дня по­справжньому є “слугою трьох господ”. Бо ж кожен центр (ліцей, училище) за своїм статусом ­ державний заклад, тобто його власником є держава. Оперативне ж керівництво ним здійснює Департамент освіти та науки облдержадміністрації. А ось фінансування (як правило,  лише по захищених статтях: зарплата, стипендії, утримання будівель), наприклад, у Запоріжжі, здійснює міськрада.

У  подібних умовах про стратегічне планування теж доводиться тільки мріяти. А ще думати, що робити з вивільненими, наприклад, спорудами та приміщеннями. Адже чи завжди знайдеш для них орендаря? А якщо ні, то чи є гроші на консервацію чи охорону тих споруд? Адже, якщо кинути їх напризволяще, то відразу отримаєш розграбований “дом Павлова” замість навчальних корпусів, гуртожитків та виробничих майстерень.

І з землею — сотнями гектарів навчальних сільськогосподарських угідь — та ж історія. Особливо у разі скорочення і передачі функції розпорядника навчальному закладу, розташованому за 100 кілометрів від тієї земельної ділянки і який ніколи агрокомплексом не займався.

Запрошують дорослих людей

Однак давайте завершимо розповідь чимось більш приємним.  “У рамках пілотного проекту Міністерства освіти і науки України, ­ розповідає Валентина Володимирівна, ­ у 2017 році на базі Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю» створено навчально­практичний центр для підготовки кваліфікованих робітників швейної галузі, на базі Державного навчального закладу «Запорізький будівельний центр професійно­технічної освіти» відкритий навчально­практичний центр для підготовки робітничих кадрів з професії «Монтажник санітарно­технічних систем та устаткування».

На 2018 рік заплановано на базі двох державних навчальних закладів професійної (професійно­технічної) освіти «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» та «Запорізький політехнічний центр професійно­технічної освіти» відкриття навчально­практичних центрів для машинобудівної та металургійної галузей”.

Про що тут мова? Коли вище ми говорили про підготовку робітничим професіям фактично дітей — випускників 9­11 класів, то тут йдеться про дорослих людей, яких замучило безробіття і вони дозріли до думки здобути згадані вище професії. Це, зауважимо, теж велика справа, яка, без всякого сумніву, сприятиме збереженню Запоріжжям статусу справжнього Міста майстрів.

Світлана Третяк

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here