До питання “Молота”, який вбиває більше своїх, ніж ворогів…

684
0

У 2006 році вийшов російський серіал «В круге первом» за романом і сценарієм О. Солженіцина. У стрічці Гліба Панфілова було задіяно чимало російських “зірок”,  а ось найпомітнішим став актор другого плану Роман Мадянов, який зіграв роль міністра держбезпеки Абакумова (після війни спочатку був не КДБ, а МДБ). Він може навіть і геніально зіграв раба Сталіна, водночас наділеного вождем фантастичною владою.

На Youtube чимало сцен з Мадяновим у цьому серіалі, і найпереконливіша з них із фразою героя: “Ой, как смертная казнь-то нужна!” На жаль, сьогоднішня українська дійсність змушує багатьох майже рефреном повторювати за актором згадану фразу.

Втім, дехто вважає, що в сучасній Україні смертна кара існує. Вбито в автокатастрофі співака Кузьму Скрябіна (Андрія  Кузьменка), розстріляно “під час затримання” відомих українських патріотів Сашка Білого (Олександра Музичка) та Олега Мужчіля (Лісника), підірвано в автомобілях (і ці вибухи досі не розслідувані) журналіста Павла Шеремета, полковників Александра Хараберюша та Максима Шаповала…

Про дивні “самогубства” багатьох добровольців, атошників і волонтерів, а ще про їхні часті смерті в автокатастрофах годі й говорити.

Не менша кількість громадян впевнена у тому, що саме ті, про кого бабусі сьогодні прошіптують: “Стрелять таких надо!”, найшвидше самі або будуть виносити смертні вироки, або приводитимуть ті вироки у виконання.

Ось історія, яка в нормальній країні під час війни мала б закінчитися військовим трибуналом.

“Утром 6 июля в результате взрыва миномета на полигоне под Ровно погибли трое военнослужащих 128-й бригады, еще девять человек получили ранения. Речь идет о миномете «Молот», при использовании которого украинские солдаты гибнут уже не первый раз…  Президент Петр Порошенко уже распорядился приостановить использование минометов этого типа”.

Почнемо з організаційних проблем. У рівненському випадку саме адміністрація полігону несе всю повноту відповідальності за техніку безпеки при виконанні бойових стрільб. Загинути у найгіршому випадку мала одна людина, ну ще одна могла бути травмована. Бо біля міномету один зарядник, а біля міномету в 20 метрах (норматив) — другий. Всі ж інші в укриттях. Коли ще на фронті тут можна допустити якесь піжонство, то за присутності  інструкторів полігону це просто виключено.

Що ж ми бачимо? “Есть все признаки служебной халатности: расстояние между минометами — 8 метров вместо предусмотренных требованиями 20, глубина окопов также не соответствовала нормативам», — отметил главный военный прокурор А. Матиос». (ДС, 9.07.2018 р.)

Втім, окрім очевидних порушень під час стрільб, є питання до власне міномету “Молот”. Слово вже відомому нашим читачам Юрію Касьянову:

“Альтернативы миномёту «Молот» нет, — заявляет “Укроборонпром” устами своего гендиректора Павла Букина. — Представляете, достаточно простая железяка, плохая копия советского миномёта «Сани», убившая за два года эксплуатации минимум 13 наших военнослужащих, и два десятка сделавшая калеками, объявляется «безальтернативной» ещё до конца расследования последней трагедии на Ровенском полигоне…

Вы думаете, в “Укроборонпроме”, в Минобороны, в СНБО, в правительстве не знают, кто таков директор завода «Маяк»?.. Не знают, за счёт чего и кого он сделал состояние?.. И почему миномёты «Молот» такого отвратительного качества?.. Почему они убивают?.. Знают. Все всё знают. Но своих не сдают”…(8.07.2018 р.)

А далі Касьянов пропонує відео програми “Гроші” якраз про “Маяк”. Завод  в радянські часи випускав відомі магнітофони, а нині перекваліфікувався на міномети. За тієї умови, що із заводу залишилася хіба що одна назва. Все інше — через “борги” — вже належить приватним фірмам невістки… директора.

Сам “Молот” коштує державі 500 тис. гривень, тобто рівно новеньку Toyota Corolla. Що ж являє собою та диво-зброя? Стальна плита діаметром 60 см, труба внутрішнім діаметром 120 мм і довжиною трохи більше метра, рогатка із стальних труб, на якій та труба зміщується при прицілюванні, власне приціл і запобіжник повторного заряджання.

Як з’ясували “Гроші”, той “Молот” найчастіше клепають зі старих радянських деталей, які Міноборони надає заводу… БЕЗКОШТОВНО. У всякому разі приціл зразка 1944 року зі старих армійських запасів — точно.

Втім часом трубу (ГАЗОВУ ТРУБУ високого тиску), роблять, здається, у Сумах. Хоча вже не “Гроші”, а “Обозреватель” пише таке:

«Стволи для мінометів «Молот», виробництво яких лобіював голова парламентського комітету з оборони Сергій Пашинський, у 2015-2016 роках виготовлялись на Старокраматорському машинобудівному заводі, пов’язаному з Росією.

Контрольним пакетом акцій СКМЗ, принаймні станом на 2016 рік, володів син колишнього губернатора Донецької області Анатолія Близнюка Сергій. Не безпосередньо, звичайно, а через офшорну прокладку Ganado Trade, INC. І саме через цей офшор, а також через бенефіціара, Людмилу Ульященко, СКМЗ пов’язаний з іншим краматорським підприємством «Енергомашспецсталь», яке належить «Росатому».

Що ми дізналися з цієї інформації? Що голова парламентського комітету, який і посадив Надію Савченко, який постійно фігурує в якихось скандалах, який ледь не проштовхнув закон про блокування будь-яких сайтів без суду, лобіює російського виробника! А той, тобто ДЕРЖАВНИЙ “Росатом”, володіє в Краматорську ще одним заводом і ніяка війна йому не шкодить.

І вже останнє. Ви думаєте, що згаданий прокурор Матіос почесався після програми “Гроші”, або після публікації на “Обозревателе”? Ні! Ось його оцінка  події: “Никто не может точно сказать, был ли первый выстрел и неисправность миномета, или взрыв произошел из-за двойного заряжания… Причину взрыва даст только экспертиза со следственным экспериментом воспроизведения обстоятельств трагического происшествия. Все остальное — лишь предварительная оценка объективных данных». (ДС).

Словом, можна не сумніватися: ні полігонне начальство, ні дирекція “Маяка”, ні, тим більше, депутат Пашинський винними не будуть. А тим часом вже не трьох, а чотирьох бійців (один помер у шпиталі) поховали.

Через те не скандуйте: «За это стрелять надо». Бо застрелять ще тих із нас, до кого в них поки руки не дійшли…

Леонід Романовичов