Тетяна Озерова: «Я категорично проти розподілу на «світські» школи та ті, в яких навчається більшість наших дітей»

63
0

У суботу, 1 вересня ­ День знань. Буде багато квітів, посмішок, дружніх рукостискань і обіймів. А з понеділка розпочнеться багатомісячний похід за знаннями, а коли точніше, то важка виснажлива праця і вчителів, й учнів. Бо першим потрібно сформувати фізично і морально здорову людину, розкрити її природні можливості і завантажити багаж необхідних знань, а іншим… А іншим хочеться погратися телефоном, подивитися щось у телевізорі і не отримати надто низький бал від учителя…

Школа по ранжиру
Ми вирішили не порушувати традицію і напередодні Дня знань поспілкувалися з директором Департаменту освіти та науки Запорізької облдержадміністрації Тетяною Озеровою.

­ 1 вересня 2018 року — це, без перебільшення, старт Нової української школи, ­ впевнена Тетяна Озерова. ­ Це не тільки зміна освітнього середовища, методик викладання, а й формування нових цінностей, зовсім інше ставлення до дітей, а значить, і зміна менталітету вчителя. Бо на першому плані тепер — дитина, котра має право навчатися в школі незалежно від її обмежень або можливостей — і фізичних, і розумових. Відтепер школи мають бути доступними для всіх учнів. А значить, має бути створений новий освітній простір, аби зацікавити дитину, щоб їй тут було комфортно та зручно.
Це і є початок реформи, яка розрахована на 12 років. Поки що зміна державного стандарту відбулася лише для початкової школи. І це все дуже непроста справа. Бо, по­перше, починається процес зміни типів закладів освіти. Кожен орган місцевого самоврядування, який є засновником школи і її балансоутримувачем, має провести відкрите обговорення із громадськістю, із вчительською спільнотою стосовно питання зміни типу закладу освіти.
Про що тут мова? Сьогодні всі школи загальноосвітні, а в перспективі ми маємо визначитися, якими вони будуть надалі. Наприклад, початкову школу треба зробити цікавою для малечі, щоб в школі були ігрові майданчики, специфічний дизайн, обладнання. Тобто створити майже казковий заклад для розвитку дитини з використанням якісних методик навчання та особистого розвитку. Саме такими в наших мікрорайонах могли б стати сьогоднішні загальноосвітні школи.
Ми потроху йдемо від поняття спеціалізованої освіти. Чому? Нині спеціалізована школа — це поглиблене вивчення окремих предметів. Відтепер закон вимагає, щоб іноземну мову вивчали з першого класу у всіх школах, а поглиблене вивчення інших окремих предметів забезпечується у всіх академічних ліцеях. Для цього має бути не менше 100 дітей на паралель (повноцінні 3­4 класи), і лише за такої умови ми можемо говорити, що це ­ профільне навчання. Тобто діти обирають ще до приходу в ліцей ­ за своїми бажаннями і можливостями ­ саме ті предмети, які вони збираються вивчати більш повно. Мова про фізико­математичний напрям, гуманітарний, технологічний тощо. І це все буде в одному ліцеї.

Як працює машина реформ

­ Одним словом, початкові школи залишаться у кожному мікрорайоні з прив’язкою до місця проживання дитини, ­ продовжує Тетяна Ярославівна. ­ Далі йдуть гімназії, де будуть вже свої два рівні: початковий ­ це 5­6 клас, коли проходить адаптація учнів і вивчення вчителями їх здібностей, і 7­9 класи, де вже забезпечується допрофільна, тобто гімназійна освіта.

Трохи статистики: У 2018 році в області налічується 567 навчальних закладів усіх типів і форм власності з контингентом 162 847 учнів. Із них 293 (33 596 школярів, або 20,1%) ­ на селі. Є 26 початкових (4,7%), 70 базових (12,7%), 457 закладів повної загальної середньої освіти (82,6%). Із них на селі, відповідно, 13, 53 та 227 закладів. Також в області діють 33 гімназії, 14 ліцеїв, 6 колегіумів, 28 спеціалізованих шкіл, 118 навчально­виховних комплексів. Є 7 приватних шкіл для 477 учнів. Змінне та очне­заочне навчання забезпечують вечірні школи, де навчаються 1708 учнів.

­ Як я вже казала, ­ продовжує Т. Озерова, ­ ми лише чекаємо затвердження нового державного стандарту для п’ятого і вище класів. Він торкнеться лише дітей, котрі цього року підуть до 1 класу. Зміна стандарту — це нові підручники й освітні програми. Зауважу й таке: на дітей, які пішли до 3­го класу, тобто навчаються за старим стандартом, теж очікують зміни. Їхні програми навчання теж оновлюються, окремі теми прибираються, а додаються більш актуальні. Вже сьогодні програми 5­го класу дуже змінилися, і підручники під ці програми ми вже отримали.
Чи буде синхронізована зміна стандартів і для 5­х, і для 9­х класів, тобто і для гімназій, і для ліцеїв? Ми за те, щоб це відбулося одночасно. Бо надто розтягнута в часі реформа не дасть ефекту. Є сподівання, що через два роки вже з’явиться новий стандарт, потім з рік ми попрацюємо над методологією, підручниками і до 5­го класу все буде готове.
Бо, чесно кажучи, цьогорічний 1­й клас трошки непідготовлений, адже стандарт ухвалено нещодавно, і нам потрібно було встигнути добре попрацювати і з підручниками, і з вчителями. Ми це зробили! В області, зокрема, забезпечено «перенавчання» всіх вчителів цьогорічних перших класів, тобто більше 800 осіб, котрі пройшли відповідні і заочні, й очні тренінги.
Далі організовуємо супервізії (нагляд) стосовно того, як впроваджується реформа на місцях. Супервізори теж пройшли підготовку та отримали спеціальні сертифікати. До речі, у нас є пілотні школи, де вчителі пройшли відповідну підготовку та сертифікацію і можуть стати супервізорами. Вони будуть не лише контролювати колег, але й допомагати їм консультаціями.
Зауважу й таке: не всі вчителі, навіть пенсійного віку, пройшли іспити для роботи в умовах реформи. Є випадки, коли педагоги відмовлялись від 1­го класу (переходили або на групу подовженого дня, або на 2­й ­ 3­й класи). З’явилися й скарги. Адже деякі директори вирішили поміняти вчителів, бо Марія Іванівна аж ніяк не може сісти на один килим з учнями, їй важко з ними поговорити, побачити їхні очі. Втім, ера, коли вчитель сідав за стіл і диктував свою волю учням, вже минає…

Потрібна допомога батьків

­ Ми запрошуємо у нашу команду й батьків, ­ каже далі директор департаменту. ­ Тих, хто адекватно оцінює роботу школи, педагога і дивиться не лише на свою дитину, а й взагалі на клас, на можливості учнів. Сподіваюся, що саме батьки нам допоможуть з організацією класного середовища.
В чому полягатиме та допомога? В консультаціях, волонтерстві тощо. Адже батьки можуть виводити дітей на прогулянки, безкоштовно вести якусь гурткову роботу. Словом, потрібно організувати середовище, в якому дитина через руки, мову пізнає світ, а не просто заучує якісь правила, котрі вона часом і не розуміє.
Взагалі­то у законі прописано дуже багато прав батьків. Батьківське самоврядування замінило комітети, які вже скасовані. Але батьки зрозуміли все лише в тому плані, що тепер не буде збору коштів…
Батьківське самоврядування — це повноцінний учасник виховного процесу. Про формування освітнього середовища я вже згадувала. Та дітям, може, потрібно буде купити якісь методички, конструктори «Лего» тощо. З батьками ми будемо говорити мовою співпраці і партнерства. В рамках батьківського самоврядування будемо домовлятися і про фінансування теж. Однак повертатися до батьківських комітетів, які раніше розглядали лише як кишеню, ніхто не буде.

Світ жорстких реалій

­ З іншого боку, має бути розуміння, ­ з сумом продовжує Тетяна Озерова, ­ що міський бюджет сьогодні не має коштів, аби зробити євроремонти та термомодернізацію всіх шкіл міста. Днями відбулася селекторна нарада, з’ясувалося, що 5 млн грн. було виділено з міського бюджету Запоріжжя лише на поточний ремонт приміщень для дітей перших класів. А взагалі давайте зізнаємося чесно: загальноосвітні школи сьогодні на рівні XIX століття…
У гімназіях та ліцеях, не секрет, що був конкурсний набір… батьків, а не учнів, були фонди, із яких фінансувалися школи. Тобто це була платна школа при комунальних закладах. Там, де змогли домовитися з батьками, дійсно школи і відремонтовані, і вікна та меблі замінено. А ось загальноосвітні школи за матеріальним забезпеченням на зовсім іншому рівні. І це фактичне розділення на «світські» (престижні) школи і звичайні.
Хоча це наслідок того, що все наше суспільство дуже різко розділено. І ця «світська» молодь, на жаль, не йде працювати, вона або відразу виїжджає за кордон, або йде у виші і далі теж виїжджає. І виходить, що у нашій Запорізькій області залишаються діти, батьки яких не можуть їм допомогти виїхати… Але ж ми повинні всім дати освіту і зробити так, щоб у молодих людей ­ випускників шкіл ­ були рівні можливості. Втім, менталітет у батьків сьогодні такий, що вони ділять школи на погані, тобто звичайні, та кращі. А так не повинно бути.
Через те сьогодні всім загальноосвітнім школам ми приділяємо більше уваги, в тому числі виділяємо кошти. З’явилися гарні кабінети, меблі у класах. На дидактичні матеріали і комп’ютерну техніку гроші виділила держава, але ремонти і дофінансування згаданих позицій — це вже турбота місцевої влади. Зауважу, що 70% таки дала держава! На програму Нової української школи область отримала майже 40 млн грн.
Тепер на місцях мають знайти ще 30% коштів. Водночас ми використали теж всього 30% із реально виділених бюджетних грошей. Причина в тендерних процедурах, а ще у тому, що всі виробники, наприклад, шкільних парт провели виставки обладнання у Львові, Одесі та Києві запізно. Почали поступати замовлення зі всієї України, але з умовою постачання парт найчастіше до 1 вересня, що нереально, а значить, зриваються тендерні процедури.
Друга причина у тому, що у нас відсутнє виробництво в державному секторі, яке б виступило законодавцем цін у галузі. А так на шаленому попиті всі приватні фірми хочуть заробити і тому різко підняли ціни. Ми вибирали тих виробників, які пішли нам назустріч, але, з іншого боку, не хотілось би брати й погані парти…
Я зараз побоююся, що ми не встигнемо до 1 вересня, і хочу, щоб батьки поставилися до проблеми з розумінням. Гроші на місцях є, і вони у нас на контролі.
Ще раз наголошу: держава дає нам стандарт, програми, підручники, методологію і зарплату для вчителів. Все інше — це повноваження місцевої влади. І як зміниться мережа навчальних закладів, залежить саме від останньої. Окрім того, ми не відмовляємося від спонсорської допомоги чи підтримки меценатів. Директорам шкіл пропонуємо брати участь у грантовій роботі, конкурсах, проектах, де є фінансування. А ще не забувати й про співпрацю з депутатами місцевих рад.
І на завершення питання, яке нещодавно широко дебатувалося у ЗМІ — про довідки, котрі купували батьки, аби їхні діти пішли у школу не за місцем проживання, а до так званого престижного навчального закладу.
­ Я вважаю, що наступного року все зміниться. Всі ці довідки, як мовиться, «випливуть». Бо якщо ми відмінили конкурс для 6­річної дитини, не дивимось на її знання, можливості її чи батьків, то як потрапити до закладу, який став мікрорайонним? І як ми можемо фактично взяти інших батьків, які хочуть прилаштувати сюди свою дитину? Місцева влада забезпечила розподіл мікрорайонів, до того ж, існує інститут реєстрації. Ми протягом року побачили всі мінуси, які дав нам цей перший «глевкий млинець», й обов’язково здійснимо перерозподіл мікрорайонів.
А взагалі­то тут можна лише менталітет батьків поміняти, а ще рішуче змінити самі школи, які сьогодні випали з обойми престижних. Тобто відремонтувати їх та забезпечити новим обладнанням, ­ підсумувала сказане директор Департаменту освіти та науки Запорізької ОДА.

Бесіду вела Світлана Третяк

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here