Про “не томос” та швидко забутого всіма генерала Семочко

64
0

Втім, спочатку про новини космосу: “Вчера, 11 октября, Россия не смогла запустить в космос ракету «Союз» с международным экипажем на борту. При отключении двигателей сработала аварийная автоматика, капсула с космонавтами отстрелилась и экстренно приземлилась…

Алексей Овчинин и астронавт NASA Ник Хейг после аварии ракеты «Союз-ФГ» провели ночь в Центральной медсанчасти №1 города Байконур под наблюдением врачей”… (“Страна.ua”, 12.10.2018 р.)

Словом, і пілотована російська космонавтика повністю вичерпала ще радянський ресурс надійності. Як і все інше…

До речі, коли Гагарін залетів колись у космос, то Бога там не побачив. Та від того віра майже не постраждала, а на теренах колишнього СРСР вона тільки посилилася. Через те інспіровані КДБ-ФСБ релігійні війни, зокрема в Україні, ледь не сягнули своєї гарячої фази.

А тепер нам відкрито обіцяють, що все ще попереду! І в Україні — з лав УПЦ-ФСБ, і в Росії. “Российские власти, используя федеральные телеканалы, угрожают развязать в Украине религиозную войну, если Украинская православная церковь получит томос от Константинополя. Угрозы прозвучали и в эфире и «Первого канала» — одного из главных пропагандистких телеканалов. «В ответ на силу неизбежно будет применена сила. И не советую слишком обольщаться», — заявил ведущий в эфире» («Цензор.нет», 10.10.2018 р.).

Очевидно, що справа зовсім не в томосі. Тим більше, що у Кремлі є повна впевненість: напередодні президентських виборів т. зв. українська влада готова знову підіграти своєму московському патронові ніяк не гірше, ніж в 2014 році. І щоб у цьому не було ніяких сумнівів, вибухи в Ічні та справа генерал-майора Семочко вам у поміч.

Втім, про це все трохи нижче, а поки все ж про томос, тобто проголошення автокефалії (самостійності) української церкви. Томос оголошено не було — це факт. Але Синод Вселенського патріархату ухвалив кілька історичних рішень. Процитуємо його постанову:

«1. Подтвердить уже принятое решение о том, что Вселенский Патриархат приступает к предоставлению Автокефалии Церкви Украины.

  1. Восстановить Ставропигию Вселенского Патриарха в Киеве, одну из его многочисленных Ставропигий в Украине, которая там всегда существовала.
  2. Принять и рассмотреть ходатайства об апелляции Филарета Денисенко, Макария Малетича и их последователей, оказавшихся в расколе не по догматическим причинам, в соответствии с каноническими прерогативами Константинопольского Патриарха… Таким образом, вышеупомянутые канонически восстановлены до их иерархического или священнического звания, и их последователи восстановлены в общении с Церковью.
  3. Отменить юридическое обязательство Синодального письма 1686 года, выданное по обстоятельствам того времени, которое предоставило право через икономию Московскому Патриарху назначить митрополита Киевского, избранного Ассамблеей Священнослужителей его епархии»… («Страна.ua», 11.10.2018 р.).

Словом, що ми маємо? УПЦ Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква та їхні ієрархи повністю відновленні у правах. Тобто: а) Філарет і Макарій та їхні єпископи можуть офіційно спілкуватися з колегами у всьому православному світі; б) Вселенському патріарху, таким чином, є з ким розмовляти у Києві.

Окрім того, Україна або Київська митрополія оголошена канонічною територією саме Вселенського (Константинопольського) патріархату, а не Московського. Зауважимо, що УПЦ-ФСБ устами своєї пресслужби відразу з цього приводу заявила:

“Архиепископ Московского патриархата (Климентий) добавил, что решение Константинополя о снятии анафемы с Филарета и Макария является «абсолютно неправовым», а вселенский патриарх Варфоломей «сам должен быть предан анафеме» (Гордон, 12.10.2018 г.).

Здавалося б, всі залишилися зі своїми інтересами, втім, зміни все ж дуже суттєві: Москва та її агентура в Україні можуть змиритися і спробувати побудувати “незалежність” української церкви, як вони побудували “незалежність” України, починаючи з 1991 року. Однак, РПЦ й УПЦ-МП можуть і вступити у війну зі світовим православ’ям.

І тут у них небагато шансів. Очевидно, що за останнім рішенням синоду Вселенського патріархату стоять США — в плані їхніх всепоглинаючих санкцій проти Росії. А ті санкції — комплексні, і будь-яке пручання лише погіршує становище того, хто пручається.

Існує й ще один фактор: адже поки не видно, як останні новини із Константинополя допоможуть Петру Олексійовичу в його передвиборчих “заманухах”. Він чавив на томос, а його ж немає?

Втім, дарма ми переживаємо за Петра Олексійовича та його команду — вони й не такі ситуації використовували собі на користь! Ось вибухи в Ічні. 69 тис. тонн боєприпасів, до того ж дефіцитних на сьогоднішній війні, пішли коту під хвіст. Тактика влади: забалакати процес! Що винні всі і ніхто не винен. А потім ще й на своїй “активності” з цього питання намагаються попіаритися.

А в армії так не буває! Якщо трапилася НП, то винний знаходиться відразу.  У нашому ж випадку оголошення про диверсію — ще до всякого розслідування, покликане лише відвести провину  міністра оборони Полторака та начальника Генштабу Муженка. Мовляв, а що робити, коли диверсанти по Україні розгулялися? Та: а) ловити диверсантів (агов, СБУ!); б) закрити кордон (агов, прикордонники!),  в) налагодити контроль за пересуванням транспорту в небезпечних зонах (агов, МВС!) тощо.

Та що ми маємо? Замість пошуку диверсантів, СБУ 11 вересня провела обшуки в  дев’яти фондових компаніях. Прикордонники з часів “братця” Литвина, за якого “русский мир” сунув до Криму, Харкова, Донецька, Одеси поромами, поїздами та автобусами, ніяких висновків і робити не збиралися!

А Міноборони  вже п’ятий потужний арсенал за останні чотири роки втрачає, і теж ніяких висновків. Бо не в Києві Полторака та Муженка призначають, а в іншій столиці…

Тим часом — починаючи з дня вибухів, всі забули про такого собі генерала СБУ Семочко. Якого програма “Гроші” впіймала на придбанні нерухомості на 8  млн доларів та цілій купі російських паспортів у членів сім’ї тепер вже першого заступника Служби зовнішньої розвідки України. Може й вибухи в Ічні саме тому й трапилися, щоб ми негайно про Семочко забули? На жаль, у сьогоднішній Україні і подібна версія навряд чи когось дуже здивує…

 

Леонід Романовичов

 

 

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here