Вчора відбулося три події, котрі дуже розвеселили місцеву публіку. По-перше — це візит канцлера Німеччини Анхели Меркель. Найвідданіша європейська подруга Путіна зробила кілька заяв і трохи заговорила українською.
Зрозуміло, що про “зажравшихся” українців. “Меркель – депутатам: Не надо, чтобы украинцы думали, что газ или нефть можно получить бесплатно» («Гордон», 01.11. 2018 р.).
Тобто ми ДО ЦЬОГО отримували від «Газпрому» та ТНК все задарма, і ось ТІЛЬКИ ТЕПЕР нам доведеться за щось платити?
Далі — більше! Серед трьох головних українських проблем Меркель назвала боротьбу з корупцією (але хто тоді за тези її “Мінська” безкоштовно у Раді проголосував?), децентралізацію (особливо під час війни — щоб втратити керованість) і приватизацію. Бо ще не все, а ГОЛОВНЕ УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ, не приХватизована.
Тут не втримаємося від цитати коментаря Юрія Касьянова:
“Это просто какая-то дикая страна, племенные вожди и шаманы которой хвастают друг перед другом рукопожатием с заезжим белым человеком… Улыбка Меркель и фотомонтаж Трампа заменяют все личные достижения лидерам племени»… (Facebook, 2.11.2018 р.)
Другою подією став санкційний список українських політиків, силовиків, бізнесменів тощо, який російський уряд опублікував у зв’язку з перспективами надання Українській церкві томосу Вселенського патріархату.
Список доволі строкатий. У ньому є Тимошенко, але немає Порошенка. Втім, присутній син останнього, одружений на громадянці РФ. У списку є низка українських підприємств, включаючи КРАЗ, Укрспирт і «Нібулон», втім, немає порошенківського Roshen. Є Косюк («Наша ряба») та немає Коломойського. Хоча обидва найближчі його партнери (Богомолов та Корбан) у списку є.
Ігор Коломойський з цього приводу відгукнувся заявою на ТСН: «Мне кажется, этот список редактировался на Банковой, — заявил он. — Могу сказать, кто входил в редакционную коллегию, работавшую с этим списком: Порошенко, Рожкова, Пасенюк, Кононенко, почтальоном работал Медведчук. Порошенко лично вычеркнул меня, давнего врага Путина, из списка, чтобы показать нашим американским партнерам, что я якобы стал агентом Кремля».
А ще у списку є одна із найбагатших в Україні сім’я Герег («Епіцетр») і сім’я Дм. та Оксани Корчинських, але Генпрокурор Луценко самотній — його дружину-нардепа до списку не включили.
Але найцікавіші речі ми знайдемо серед прізвищ т. зв. українських силовиків. Ви будете сміятися, втім, там є Семочко. Полковника Голубана немає, втім, все його начальство в широкому асортименті. Як і всі учасники останніх гучних скандалів від СБУ та МВС…
Практично всі «тітушки» від Авакова та й сам Аваков з вірним пропагандистом Геращенком теж є, але в списку відсутній «соціаліст» Кива.
Зате є «козак» Гаврилюк (повний “нуль” з будь-якого боку), втім, немає Надії Савченко, бо Путін вважає, що її і так надійно тримають у СІЗО. Немає і Гриценка, Садового, Кошулинського, а от Тягнибок, Фаріон і деякі їхні послідовники-провокатори у тому ж широкому асортименті…
Знову слово Юрію Касьянову:
“Украинский политикум раскололся на тех, кто горячо поддерживает санкции России, потому что их в санкционные списки включили. И на тех, кто категорически не приемлет очередной диктат Кремля, не внёсшего их в санкционные списки. Уже звучат обвинения в подтасовке и коррупции. Говорят, Медведеву лично заносили… Так же недавно было и с расстрельным «списком Бабченко», когда возмущались те, кому не дали расстрел и государственную охрану. Ведь впереди выборы, и лучше быть расстрелянным и санкционированным, чем не получить президентскую булаву или депутатский мандат» (Facebook, 1.11.2018 р).
Ми часто сваримо “експерта” від Goldman Sachs Сергія Фурсу, але його остання думка виглядає цікавою: «Главной санкцией против Петра Порошенко стало невключение его в список российских санкций» («Главред», 1.11.2018 р.).
Все так і не так! Адже не лише Коломойський натякає на те, що списки готувалися на Банковій. Ось думка політолога Тараса Березовця:
В списку «группа агентов российского влияния в политическом истеблишменте. Включая их в список вместе с реальными врагами России, в окружении Путина надеются таким образом скрыть их реальную зависимость от Кремля накануне президентских и парламентских выборов. В этой части «солсберецкие» явно допустили ошибку, непреднамеренно засветив в санкционном списке ряд позабытых и неожиданных фамилий, которых таким образом банально спалили» («Гордон», 1.11.2018 р.).
А хочете вже нашу думку — в чому головний задум «списків Кремля»? А він сьогодні випливає із доробку т. зв. українських і т. зв. соціологів, і це третя важлива подія четверга! Ось заголовок «Корреспондент нет»: «Зеленский обошел Порошенко и догоняет Тимошенко в президентском рейтинге». Для тих, хто читає одні лише заголовки, все зрозуміло — Порошенко третій! До того ж сайт «Громадське» про це пише відкритим текстом:
«У трійці лідерів політичного рейтингу — шоумен Володимир Зеленський та чинний Президент Петро Порошенко».
Втім, вчитаємося в рядки останнього повідомлення: «За лідерку «Батьківщини» Юлію Тимошенко у першому турі президентських виборів готові проголосувати 13,4% опитаних українців. Другим у рейтингу є Володимир Зеленський з 7,6%… Рівно по 7% у Петра Порошенка та Анатолія Гриценка з «Громадянської позиції». «Опоблоківець» Юрій Бойко має 6,9%.
Ви бачите різницю між 7,6% та 6,9% в опитуваннях? А Порошенко (П) і Гриценко (Г) за якими правилами алфавіту і з однаковим відсотком стоять у тому порядку, який нам запропоновано? І чому той порядок нам запропоновано?
Доповідаємо: «Во втором туре Анатолий Гриценко побеждает всех кандидатов, — социологи» (Polirela, 1.11.2018 р.).
Це все, про що варто з приводу і санкцій, і рейтингів сказати! Через те у санкційному списку немає Гриценка (“курочка по зернышку клюет” — може щось виклює), і через те саме Зеленський (в “відривом” аж у 0,6%) у рейтингу другий, а Гриценко — «четвертий». Бо ж до проблеми “неправильного” українського кандидата в Кремлі підходять комплексно. І “Мінстець”, і путінський Агітпроп тут працюють в унісон. Хоча Юрій Стець може пишатися: він в санкційному списку присутній.
Леонід Романовичов
