Творчість, яка не має граней (ФОТО)

648
0

Живопис, графіка, акварель, батик, інтерєрні  лялькироботи у всіх цих напрямах представила Анастасія Мітькова в експозиції у Виставковому залі Союзу художників. Майстриня народилась у Запоріжжінавчалась у ЗДХШ у С.А.Рибницького. Наразі Анастасія Мітькова мешкає в Києві, втім, давно мріяла зробити експозицію саме в Запоріжжі, аби її роботи побачили друзі, однокурсники, вчителі і мешканці міста

Анастасія Мітькова виросла в родині художників Наталії та Володимира Луценків. З дитинства дівчину привчали до прекрасного. Як результат,   роботи Анастасії знаходяться в приватних колекціях у США, Італії, Англії, Україні та в Запорізькому обласному художньому музеї. Майстриня не обмежується одним напрямом, а пробує себе в різних техніках та жанрах, зокрема: олійний живопис та графіка, монотипія, батик, ліногравюра. Займається також прикладними видами мистецтва: розпис по кераміці, виготовлення прикрас ручної роботи та інтер’єрних ляльок тощо. З 1989 року бере участь у локальних, республіканських та міжнародних виставках і має відзнаки у сфері образотворчого мистецтва.

Про свою першу персональну виставку в Запоріжжі, яка називається «Грані»,  Анастасія Мітькова говорить так:

— Натхнення не може мати кордонів, тому кожна ідея чи задум на своєму шляху до втілення потребують тієї техніки, того матеріалу та стилю, в якому вони розкриваються у повній мірі. Тому і є бажання працювати в багатьох напрямах та мати за мету стати у кожному майстром. Це дає простір для професійного росту і не дозволяє втопитися у «болоті» одноманітності.

Процес створення робіт Анастасія називає   чаклунським проявом задуму, завдяки якому будь­який матеріал перетворюється на витвір мистецтва.  Вся експозиція «Грані» поділена на окремі локації за технікою виконання та змістом робіт. Так, частину експозиції художниця присвятила акварельним пейзажам Полтавщини, тій її частині, де народився Микола Гоголь. На картинах — мальовнича українська природа. Анастасія зізнається, що мріє приїхати до рідного Запоріжжя і написати подібну серію робіт про свій улюблений острів Хортицю, його велич і неймовірну природу.

Загалом на виставці «Грані» представлено близько 80 робіт, серед яких  картини, написані у техніці «батик».

— У цьому напрямі я писала ще в коледжі. На предметі «Декоративно­прикладне мистецтво» нам показували основи цієї техніки, і після завершення курсу я продовжила вдосконалювати своє вміння, — говорить Анастасія Мітькова. —  Батик мені подобається тим, що я можу не тільки картину зробити в цій техніці, але й розписати елементи одягу. Всі роботи виходять дуже ефектними.

Окрім картин, на виставці «Грані» Анастасія Мітькова представила близько 15 інтер’єрних ляльок, які вражають своєю різноманітністю. Деякі зроблені з полімерної глини, інші з текстильних матеріалів,  є навіть дерев’яні.

— Лялькарством почала займатися у 2000 році, коли цей напрям ще не був таким популярним і затребуваним, — розповідає Анастасія. —  Оскільки я мрію подорожувати, це відображається в моїх роботах — створюю екзотичних ляльок. Що стосується технік,  то тут для мене немає  жодного табу. Наприклад, «Цариця Савська» виконана в техніці пап’є­маше і обтягнута натуральною шкірою, «Ковбой Джорж. Штат Техас» вирізьблений з дерева, а його одяг зроблено з різних тканин, «Іспанська танцівниця»   повністю створена з текстильних матеріалів.

На створення однієї ляльки майстриня може витратити декілька місяців або більше року.  Наприклад, «Птиця Алконост» виготовлялась більше року — спочатку Анастасія створювала кожне пір’ячко окремо і тільки потім  все збирала докупи.

Експозицію «Грані» майстриня вирішила доповнити роботами своїх батьків — Наталії та Володимира Луценків.

Серед робіт Наталії Луценко переважно пейзажі в авторській унікальній техніці «акватипії» та олійні натюрморти з теплою кольоровою гамою та майже відчутним запахом меду та літа. А ось серед робіт Володимира Луценка ми побачили портрети майже усіх членів сім’ї. Офорт, монотопія та малюнок простим олівцем… Такі різні за змістом та виконанням роботи складають свої голоси в загальний візуальний хор.

— Роботи моїх батьків — це скарб, який необхідно показувати хоча б частково. Я дуже люблю картину батька «Золота рибка», на якій зображений чоловік з рибкою. Ця робота одночасно «тепла» і сумна і дуже мені нагадує батька такого, яким він був у мої дитячі роки. А ще мені подобається символічний портрет «Таврії» —  засмагла жінка з майже іконописним ликом. Це  ­ алегорія жінок з півдня України, — розповідає Анастасія Мітькова.

Під час відкриття виставки «Грані» художниця розповіла, що наступного року в її мами  буде ювілей, який вони планують відзначити персональною виставкою Наталії Луценко. А на 2020 рік запланована меморіальна виставка Володимира Луценка.

— Не дивлячись на те, що мого батька вже немає з нами, я хочу до його Дня народження відкрити виставку. Він був талановитим художником і залишив по собі багато гарних картин. Його ім’я невідомо широкому загалу, але роботи за своєю професійною цінністю не гірші за картини Пабло Пікассо чи Вінсента ван Гога. І я дуже хочу, аби його творіння побачили якомога більше людей.

Іванка ВОЛОЩУК, фото автора