“Кіно і німці”, або хто в Україні більший клоун ніж “пресловутый” Зеленський?

87
0

Деякі читачі помітили, що у п’ятницю новий запис у нашому блозі не з’явився. Виправляємося у суботу, і розглянемо три найголовніші події останніх днів.

Те, що ЦВК зареєстрував 44 кандидати в президенти — це не подія. Це технологічна операція, котра дозволить забезпечити Петру Олексійовичу майже стовідсоткове представництво у дільничних виборчих комісіях (ДВК).

Механізм відпрацьований ще Януковичем і виглядає так. Наприклад, один запорізький олігарх іде у Верховну Раду. Втім, у ту Раду зі списками ідуть партії, “состоящие из одних названий”. І за дивним збігом обставин, саме їхні представники найчастіше не лише потрапляють у ДВК, але їх і очолюють. А далі наймані працівники того олігарха терміново стають, наприклад, членами ультра-націоналістичних партій, поряд з якими навіть “Свобода” — це “клуб любителей русского языка”. І вони вже “чесно” порахують результати виборів.

Цього разу та ж сама схема — без домішок! Окрім того, вже не дивує поява у виборчому бюлетені Тимошенка Ю.В.. Не дивуйтеся відмінюванню прізвища, бо мова не про Юлію Володимирівну, а про Юрія Володимировича. Який таким чином намагатиметься відняти у лідерки “Батьківщини” голоси не дуже адекватних виборців.

Втім, було б дивно, коли б лише на таких “хитрощах” хтось зупинився.

У четвер “Верховна Рада закріпила у Конституції курс України на Європейський союз та НАТО. За прийняття законопроекту №9037 у цілому на засіданні 7 лютого проголосували 334 депутати” (УП, 7.02.2019 р.).

Мені відразу почали телефонувати читачі — що це все означає? “Нічого, — відповідав я, — звичайний такий “томос” із європейським ухилом. Втім почитаємо “Європейську правду”:

“Юридично конституційна реформа не змінить нічого або майже нічого. На превеликий жаль, вона не зупинить розворот України, якщо одного дня до влади прийде «антизахідний уряд». Ці зміни також не стануть кроком до вступу в НАТО та ЄС – понад те, проект Порошенка чомусь не прибирає з Конституції радянські атавізми, які невластиві країнам НАТО та їхнім партнерам і шкодять нашій співпраці з Альянсом. Та водночас – і це треба підкреслити – президентські зміни не несуть загрози»…

Дякуємо й на тому! Втім, тут є й інше. Ми неодноразово наголошуємо, що Європа вже 27 років шукає будь-які приводи, аби відштовхнути нас подалі, або відмовити нам у чомусь. Дві сусідні країни ЄС і НАТО — Угорщина та Польща, — фактично зазіхають на українську територію та шантажують наш уряд.

“Стовпи” ЄС та НАТО — Німеччина та Франція — у рамках прісно-пам’ятної “Нормандської четвірки” виступають вірними подільниками Путіна. І останні події тому підтвердження: “ОБСЕ: Недопуск наблюдателей от России на выборы нарушает обязательства Украины» («Гордон.ua», 7.02.2019 р.).

А знаєте, чому те ОБСЄ верзе подібні речі? Бо ухвалений під тиском німецької Меркель і французького Олланда «Мінськ-2» 2015 року не бачить російської агресії проти України. Мова лише про ВНУТРІШНІЙ КОНФЛІКТ. Через те саме Україна має забезпечувати окуповані території водою, електроенергією та газом, а ще платити сюди пенсії.

Про “дружній” до України «Північний потік-2», ми вже й говорити не станемо.

Словом, ситуація після піар-голосування Ради в інтересах передвиборчої кампанії Президента Порошенка не змінилася. Ми увійдемо і до НАТО, і до ЄС тільки за умови, коли Путін особисто схопить за коміри Меркель і тепер Макрона та скаже їм, щоб до ранку Україну кудись прийняли.

Ви в подібне вірите? Ми теж не віримо…

Особливо на тлі того гвалту з Уляною Супрун, який прокотився з початку тижня. «5 февраля Окружной административный суд Киева временно запретил Ульяне Супрун исполнять обязанности министра здравоохранения, частично удовлетворив иск нардепа- «радикала» Игоря Мосийчука, одним из аргументов которого было наличие у Супрун гражданства США» (УП).

Втім, спочатку посольство Великої Британії, потім США і Швейцарії висловили своє «фе» з цього приводу. Петро Олексійович як найпринциповіший поборник права і демократії в Україні тут же зробив заяву:
«Я як президент коментувати рішення суду за законом не маю права», – зазначив Порошенко.
— Пані Супрун має повну підтримку президента України. Я дуже ціную, що ми разом із пані Супрун, із урядом і парламентом, зробили в напрямку медичної реформи. Я дуже ціную ту допомогу, яку я отримую в питаннях запровадження сільської медицини», – додав він».

Далі в подібному ж сенсі висловилися й інші посадовці. Підкресливши тим самим, що “было бы мнение, а дальнейшем наплевать на решение суда уже наша забота”.

Зрештою “в суде обратили внимание Супрун на то, что запрет от 5 февраля не касается тех полномочий, которыми она была наделена, как первый заместителя министра здравоохранения. Суд отметил, что запрет касается только действий, которые законом прямо отнесены к исключительной компетенции министра. Речь идет об определении политических приоритетов и стратегических направлений работы министерства и участия в принятии решений на заседаниях Кабинета министров” (УП, 8.02.2019 р.).

Іншими словами, не переймайтеся — і закон у нас як дишло, і суд такий самий. Бо британські, швейцарські та американські фармацевтичні компанії, котрі зусиллями пані Супрун вже осідлали український ринок, знають де натиснути, а де помазати. Тим більше, що все відбуватиметься під вигуки “Осанна!” та “Реформи!” з боку членів агресивної релігійної Секти св. Уляни “великомучающей”.
Словом нам нагадали, що Україна абсолютно залежна, а демократія і суди тут гарні та реформовані до тих пір, доки не порушують право транснаціональних корпорацій грабувати і нищити українців.

А завершимо ми ще однією піар-подією тижня. Того ж 5 лютого Генпрокуратура України порушила справу проти Віктора Медведчука за статтею “Державна зрада”. Окрім затикання ротів в Україні — ось дивіться, ми щось порушили проти кума Путіна, та ґвалту вже на росTV, ніяких наслідків це не мало. СБУ, а тільки воно має розслідувати подібні справи, Медведчука не запросило на допит до цього дня. І боюся, що й не запросить, хіба що на це буде пряма команда з Москви чи від самого Медведчука.

А тим часом всі пропагандистські ресурси України вкинуті аби довести, що Зеленський — клоун. Так, але чи він один?

Леонід Романовичов

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here