«Кити» запорізької промисловості. Що там і як?

94
0

Запоріжжя — це місто дуже цікавих і талановитих людей, в якому працюють театри, філармонія, школи, лікарні, виші, комунальні підприємства, ринки і супермаркети, де, зрештою, будують (не будують) мости, діє (чи демонструє бездіяльність) влада. Та всі розуміють, що благополуччя міста цілком і повністю залежить від «самопочуття» нашого проммайданчика, бо саме заводи та електростанції — це не лише робочі місця, зарплати та податки, а ще й просто гроші, якими живе Запоріжжя

Металургія. Статистика, яка береже якість таємниці…
Через те ми, дочекавшись, поки статистика «порахує» все, звернулися до представників Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької ОДА з низкою запитань. Щира вдячність колективу останнього – відповіді нам надали у точно визначені законом терміни.
Втім, деякі з них нас дещо здивували. Зокрема, ми запросили всю доступну інформацію щодо валового випуску чавуну, сталі, прокату тощо за 2017 і 2018 роки. І ось що нам повідомили:
«Інформація щодо валового виробництва основних видів металургійної продукції (чавун, сталь, прокат тощо) за 2017 і 2018 роки відсутня… Дані не оприлюднюються з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про державну статистику» щодо конфіденційності статистичної інформації».
Дивно, бо представники «Запоріжсталі» оприлюднили свою інформацію ще 4 січня: чавуну — 4386,5 тис. тонн у 2018 році до 3795 тис. тонн у 2017 році (+15,6%), сталі ­ 4105,8 тис. тонн до 3926,4 тис. тонн (+4,6%), прокату 3537,4 тис. тонн до 3214,7 тис. тонн (+10%).

Не забарилися з відповіддю і представники «Дніпроспецсталі». «247,0 тыс. т стали, что на 4,5% меньше, чем годом ранее… Производство проката на «Днепроспецстали» уменьшилось в прошлом году на 3,9% по сравнению с 2017 г. и составило 162,6 тыс. т.» («Укррудпром», 15.01.2019 р.).
Представники згаданого департаменту поділилися іншою цінною інформацією. Виробництво феросплавів, наприклад, дорівнює 346,6 тис. тонн, труби та профілі порожнисті склали 36 977 тонн тощо.
Окрім того, середня кількість працівників металургійної галузі промисловості у IV кварталі 2017 року склала 29 068 осіб, у III кварталі 2018 року — 27 979 осіб. Інформація щодо кількості працюючих в галузі… на 1 січня 2019 року відсутня».
І тут ось що варто зауважити. Чи може вже Запоріжжя називатися містом металургів, якщо (з огляду на середній склад сім’ї в три особи) з цією галуззю пов’язані не більше 11% населення?

Читаємо відповіді далі: «Середньомісячна заробітна плата штатних працівників металургійної галузі промисловості у III кварталі 2018 року склала 13 605 грн.». Тобто 509 доларів США. А в Польщу їдуть за тисячею доларів зовсім не металурги…
А тепер загальна характеристика ситуації. «За підсумками 2018 року металургійна галузь промисловості області забезпечила зростання обсягів промислового виробництва на 3,9 %. Так, на ПАТ «Запоріжсталь» у 2018 році у порівнянні з 2017 роком вироблено на 15,6 % більше чавуну, на 4,6% ­ сталі, на 10% ­ прокату. (Це ми вже знаємо). На ПрАТ «Дніпроспецсталь» обсяги виробництва зросли на 17,7 %…»
А ось тут щось зі статистикою не клеїться, але продовжимо: «Разом з тим, у 2018 році у порівнянні з 2017 зменшилися обсяги виробництва на АТ «Запорізький завод феросплавів» та на ТОВ «Запорізький титано­магнієвий комбінат».
Підприємствами металургійної галузі області у 2018 році реалізовано продукції на 85,4 млрд грн., або 40,4 % від загального обсягу реалізованої промислової продукції області».
І тут ми просто змушені прибрати всі свої сумніви: Запоріжжя таки місто металургів, бо саме металургія його значною мірою і годує. Хоча звернемо увагу ще і на якісь захмарні обсяги в реалізації запорізької продукції…

Із «ЗАлКом» діється щось темне і страшне?
Спочатку кілька слів про «ЗТМК». «ТОВ «Запорізький титано­магнієвий комбінат» ­ єдине в Україні хіміко­металургійне підприємство з виробництва титану губчастого. Воно забезпечує робочими місцями більше 3 тисяч осіб.
Разом з тим, у зв’язку з підвищенням тарифів на електроенергію та великою її часткою у собівартості виробництва підприємства, через значну зношеність основних фондів на сьогодні ТОВ «ЗТМК» перебуває у складному фінансово­економічному становищі. За підсумками 2018 року, у порівнянні з 2017 роком, обсяги промислового виробництва на підприємстві зменшилися. Заборгованість підприємства за спожиту електроенергію станом на 25.01.2019 р. складає 778,186 млн грн., з яких поточна — 186,565 млн грн.

З метою врегулювання проблемних питань діяльності ТОВ «ЗТМК», а саме: погашення заборгованості перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» за спожиту електроенергію, встановлення економічно обґрунтованого тарифу на електроенергію, екологічної броні електропостачання та приватизації товариства, в облдержадміністрації протягом 2018 року неодноразово проводили відповідні наради, а також направляли відповідні листи до центральних органів влади».
Що тут важливо додати? «Реальним власником» казенного підприємства «ЗТМК» з 2010 року був Дм. Фірташ. До того ж, такими власниками на 100% державного підприємства були інші люди — міністри та депутати. І всі разом вони жили під гаслом «Платять (і за електроенергію теж) тільки боягузи!». Тим більше ледь не весь запорізький проммайданчик живився електроенергією через «ЗТМК».
Втім, ще уряд Азарова перевів комбінат із статусу казенного в товариство з обмеженою відповідальністю. А далі Майдан трохи сплутав карти Фірташу, тому, хто сьогодні реальний власник «ЗТМК», вам чітко не скаже ніхто. Частково, мабуть, і Фірташ… Тому ми знову чуємо «плач Ярославни» часів володіння російською групою «РУСАЛ» Запорізьким алюмінієвим комбінатом. Мовляв, або спецтариф (тобто дотація з бюджету за електроенергію), або ми закриваємось. Щодо боргів, значною мірою списаних прем’єрами Азаровим і Яценюком, їх, як бачимо, ніхто повертати не збирається…

Таким чином, ми плавно підійшли до АТ «ЗАлК», яке, як сповіщають представники департаменту, «було єдиним в Україні виробником первинного алюмінію, легованих сплавів на його основі, кристалічного кремнію, феросиліцію і силуміну. На комбінаті здійснювався повний металургійний цикл: від переробки руди до виробництва алюмінію і сплавів на його основі… У 2005 році було зупинено кремнієве виробництво, в 2009 році — глиноземне, з травня 2011 року — електролізне, з липня 2014 року — виробництво алюмінієвої катанки, крім короткого проміжку часу у 2016 ­2017 роках».
Ось тут ми зробимо невелику ремарку від представників «Укррудпрому»:
«На момент окончательного судебного решения о передаче комбината государству (август 2015 г.) кредиторская его задолженность составляла, как сообщили местные СМИ, около 4,5 млрд гривен. Но это не все «подарки» от прежнего владельца. Судебные тяжбы по поводу невывезенного с завода оборудования одной из «дочек» той же компании «РУСАЛ» продолжаются до сих пор.

Все последние годы «ЗАлК» почти постоянно «украшал» своим присутствием криминальную хронику города. Вывоз на металлолом ценного оборудования (только одной меди — 500 тонн), всевозможные «маски­шоу» участников блокад комбината и т.п. Впрочем, нынче в жизни «ЗАлКа» появился какой­то проблеск. Было объявлено, что уже с 1 июля 2016 года начнется производство алюминиевой катанки. Правда, проблемой здесь стали не только восемь миллионов гривен, требуемые для возобновления работы, но и электротарифы» (31.03.2016 р.).
Таким чином, із серпня 2015 року «ЗАлК» належить державі. Для налагодження роботи цього активу потрібні були всього 8 млн гривень і підтримка тарифами на електроенергію. Та оцініть ставлення держави до власного заводу на відміну від вже точно недержавного «ЗТМК». Читаємо далі відповідь представників департаменту:
«З жовтня 2017 року у зв’язку з арештом Державною виконавчою службою рахунків АТ «ЗАлК» в установах банків на підприємстві з’явилася заборгованість із заробітної плати. Станом на 01.01.2019 заборгованість із заробітної плати працівникам АТ «ЗАлК» складає 71,4 тис. грн., перед Пенсійним фондом України — 87,8 млн грн.
За наявною інформацією на сьогодні АТ «ЗАлК» не здійснює виробничу діяльність. Крім того, за інформацією представників Фонду державного майна України (далі — ФДМУ), на сьогодні у державній власності перебуває пакет акцій АТ «ЗАлК» у кількості 423 514 923 штуки, що становить 68,0095% статутного капіталу товариства…»

Далі описується бурхлива діяльність ФДМУ з видання різноманітних наказів про продаж згаданого пакету акцій як об’єкту малої приватизації.
«Крім того, ­ йдеться далі у листі до редакції, ­ на виконання рішення Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації від 12.07. 2018 р., на сьогодні ФДМУ спільно з правоохоронними органами та посадовими особами АТ «ЗАлК» проводиться робота щодо проведення аналізу фінансово­економічних показників діяльності підприємства, після проведення якої будуть вжиті заходи щодо розробки та затвердження умов продажу державного пакета акцій АТ «ЗАлК» та виставлення його на продаж відповідно до вимог чинного законодавства…»
Що тут додати? Станом на сьогодні держава ­ не просто неефективний власник. Вона в особі своїх чиновників, виходить, просто небезпечний для промислового потенціалу України власник…

Серце української енергетики
На щастя, в енергетиці ніяких таємниць статистика не знайшла, через те читаємо:
«За 2017 рік підприємствами області було вироблено 44 675,6 млн кВт/год електроенергії…
За 2018 рік — вже 46 798,3 млн кВт/год електроенергії, у тому числі: ВП Запорізька АЕС ДП НАЕК «Енергоатом» ­ 35 924,2 млн кВт/год; ВП Запорізька ТЕС ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго» ­ 6 373,2 млн кВт/год; філією Дніпровська ГЕС ПАТ «Укргідроенерго» ­ 3 567,4 млн кВт/год; підприємствами, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії ­ 933,5 млн кВт/год».
Тут важливо додати наступне. У 2018 році в цілому по Україні було вироблено 159,4 млрд кВт/год електроенергії. Тобто на Запоріжжі забезпечено ледь не третину (29,25%) всього виробництва. І 22,5% (більше п’ятої частини всієї генерованої в державі електроенергії) видає «відокремлене підприємство», тобто без статусу юридичної особи ­ Запорізька АЕС…

А далі цікавою виглядає наступна інформація: «Загальний обсяг споживання електроенергії в регіоні складає 8 464 470,6 тис. кВт/год, у тому числі: населенням ­ 1 743 798,7 тис. кВт/ год; бюджетними організаціями та установами ­ 295 631,7 тис. кВт/ год; іншими споживачами (у тому числі: промисловими споживачами, підприємствами житлово­комунального господарства, сільськогосподарськими споживачами, залізницею) — 6 425 040,1 тис. кВт/год.
В останньому випадку у «середній температурі по лікарні» ховається той факт, що 22% всього споживання електроенергії в області — це Запорізький завод феросплавів, якому, мабуть через те, що він належить Ігорю Коломойському, ніколи нічого не прощали. Мало того, в 2010 році придумали такий тариф на електроенергію, згідно з яким 80% потужностей ЗЗФ зупинилося відразу, а з грудня 2012 року — повністю. І лише важкі збитки ДТЕКу Ахметова (недоотримана вигода) змусили уряд в березні 2013­го піти на поступки і знизити тариф до рівня, який він визначав іншим потужним споживачам електроенергії.

І про газ…
Якщо чесно, ми й не сподівалися на ще одну відповідь. Бо на початку 2000­х це була закрита інформація для журналістів. Зараз щось­таки змінилося: «Загальний обсяг споживання природного газу в регіоні складає 1 124 888,438 тис. м3 , у тому числі:
· промисловими підприємствами ­ 396 590,605 тис. м3; населенням ­ 360 927,317 тис. м3;
· підприємствами комунальної теплоенергетики ­ 358 855,154 тис. м3».
Як ми бачимо, по області промисловість, населення та теплоенергетика споживають газ приблизно порівну. А були часи (1970­ті), коли місто було лише додатком до заводів. І у сильні морози голова міськвиконкому Яланський йшов на поклін до директорів, аби ті трішки «прикрутили» газ у себе, щоб у місті могли працювати хоча б хлібзаводи і не померзли немовлята в пологових будинках…

Світлана Третяк

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here