Як “А то Путін нападе” не лишає нам всім шансів…

835
0

Найважливішою подією останніх днів не став, слава Богу, черговий рейтинг СОЦІСу, у якому Порошенко вперто тримається на другому місці. Бо ж той СОЦІС офіційно належить головному політтехнологу чинного президента Ігрою Гриніву…

Також не став топ-новиною вирок Полу Манафорту — головному політтехнологу вже Януковича і голові передвиборчого штабу Трампа. Бо 7 років і п’ять місяців він отримав всього лише попередньо. Адже суд і далі буде розглядати ще 16 справ по ньому.

Також зовсім не подія ось такий заголовок “Страна.ua”: “СБУ за деньги посольства США слушает политических конкурентов Порошенко — СМИ» (14.03.2019 р.). Це теж зовсім не сенсація, бо ми вже щонайменше два роки пишемо про дивне мовчання посла Марі Йованович. В ситуації очевидного згортання свободи слова та демократії в Україні, торгівлі на крові тощо. Бо «Нафтогаз», «ПриватБанк», “Укрзалізниця» вже у руках Ротшильдів, а в перспективі ще й «Укроборонпром», а що ще вже немолодій жінці треба для повного щастя?

Тим більше, життя налагоджується! Ну, ви пам’ятаєте гнів посла США і навіть терміновий приїзд до Києва заст. держсекретаря США Гейла після заяви прем’єра Гройсмана, що він збирається оголошувати конкурс на посаду глави “Нафтогазу”. Тобто ротшильдовський Коболєв, здається, мав піти. Але ось нова заява прем’єра: “Гройсман назвал адекватными новые условия контракта с главой «Нафтогаза» («Цензор.нет», 14.03.2019 г.).

І все, Марі Йованович знову мовчатиме від щастя!

Ось тут зробимо невеличку ремарку. «Радетелі» чистоти української справи тут же закинуть нам користування інформацією, наприклад, ресурсу “Страна.ua”. Коли чесно, то і самому неприємно, втім, теперішня влада за повної підтримки згаданого посольства, фактично перекупила всіх інших і ті небажану для Петра Олексійовича інформацію просто не друкують. Так що ми б і раді, але…

До того ж, чи не найкраща пора для політичного коментатора — це вибори. Тобто період, коли “чума на оба ваши дома” і конкуренти мутузять один одного у ЗМІ. І завдяки цьому ми дізнаємося про українське закулісся нітрохи не менше, ніж росіяни про своє. Ось днями російський опозиціонер Олексій Навальний показав “пенсіонера від “Газпрому” Голубєва, всі заслуги якого типові для путінського оточення: “КДБ, мерія Ленінграда, сусідство з Путіним по під’їзду, заст. голови “Газпрому”, палацове містечко на 3 млрд рублів поряд з Путіним під Москвою, квартира у чотири поверхи у Москві і ще кілька “дрібниць”.

У нас все так само! Втім, той же Денис Бігус вже два роки б’ється як риба об лід, в стилі Навального викриваючи оборудки прокурорів, чекістів, чиновників (і все найвищого рангу), а всім начхати! І лише вибори вивели в “топ” одне банальне, як для “Бігус-інфо”, розслідування про наживу на крові українських солдат сім’ї Гладковського-Свинарчука. І всі прозріли. На цілий тиждень…

Бо ніякі спроби влади пробивати дно за дном вже нікого не хвилюють. Ось у четвер з’явився заголовок: “Викритий СБУ на вимаганні хабара екс-міністр Корж працював радником Авакова – ЗМІ». Екс-міністр молоді і спорту часів Януковича, додамо. Втім, нас цікавить інше: кого із “заручників”, тепер із СБУ, на хабарі захопить Аваков? Це ж має бути велика риба, яку приберегли ближче до виборів…

А тим часом прибічники Петра Олексійовича активно відбиваються від друзів по Facebook постами: “Я буду голосувати не за Пороха, а за Україну! Лить воду на млин Путіна я не збираюсь!»; «А кого пан може запропонувати натомість?”…

І тут вже не втримався телеведучий і письменник Остап Дроздов:

«Зеленський – це цирк. Тимошенко – це театр. Порошенко – це вітрина.
Кілька слів хочу сказати про вітрину. Першогрудневим лицемірам краще не читати…»

“Першогрудневі лицеміри” — це записні інтелектуали та патріоти з ще 5-го головного управляння КДБ при Раді міністрів УРСР…

«Виборець Порошенка – найважчий виборець. Цей вибір важко сколихнути моторошною правдою про улюбленця через одну просту причину: виборець Порошенка чудово знає всю цю моторошну правду. Ми маємо справу з обдуманим і усвідомленим голосуванням за анатомічно препароване зло. Виборець Порошенка свідомо погоджується на все, що криється за вітриною, знаючи все про це «все», — пише О. Дроздов.

І правда, скільки тому виборцю ще треба Іловайськів, Мальдів, Гладковських, Семочків? Ще кілька тисяч?!

«Виборець Порошенка знає, що той фінансово зацікавлений у війні й скеровує держзамовлення на свої афілійовані підприємства. Знає – і все одно наполягає на тому, що це вибори передовсім Головнокомандувача, а ніхто краще за Порошенка не вміє приймати парад на Хрещатику. Виборець Порошенка чудово знає, що атошники проклинають центр. Виборець Порошенка сто разів чув свідчення солдат, що «ми б уже давно пішли вперед, але нам забороняють» — однак їм позаріз потрібен Головнокомандувач стоячої війни з забороною демонструвати воєнні успіхи».

Тут ми знову зупинимо Дроздова зарисовкою із запорізького тролейбуса. Мила бабуся так щиро захоплюється чинним президентом: “Він же армію так підняв!». Куди тільки підняв…
Втім, чого ми до бабусі-то достібалися?

“Виборець Порошенка на власні очі бачить, як під Банкову покладений увесь медіа-простір країни. Їм це реально подобається, коли основний пул телеканалів біля їхніх ніг… Виборець Порошенка знає, що той свідомо бойкотує створення Антикорупційного суду і вже фактично перепідпорядкував собі інші антикорупційні органи – але це не має ніякого значення, тому що Путін нападе».

Ох вже той Путін! Спасибі Трампу і Меркель, що він вже точно не нападе хоча б до першого туру виборів…

«Виборцям Порошенка показуєш фотографії, де на білбордах Путіна всі ті самі, слово в слово стибрені лозунги – у відповідь сонне позіхання. Виборець Порошенка – найнебезпечніший виборець. Бо він підняв поріг ПРОЩЕННЯ до небувалої висоти. Він свідомо дав себе підкупити очевидними здобутками — і змусив заплющити очі на очевидні злочини. Одне від другого невід’ємне»… (тут і вище Facebook, 13.03.2019 р.).

Через те ми вперто наголошуємо, що вперше в історії України її знищать не вороги — внутрішні чи зовнішні, а щирі патріоти, налякані слоганом вже згадуваного нами маніпулятора Гриніва: «А то Путін нападе»…
А як же інакше — “ми ж ідемо своїм шляхом”…

Леонід Романовичов