План Путіна в дії: скраплений газ в Україні подорожчав на 30%

606
0

Що там свіженького в нас сталося? Як не дивно, з вівторка “порохоботи” трохи збавили обертів. У нас є пояснення цьому феномену. До речі, як і пояснення, чому вони, можливо, різко активізуються відсьогодні…

А поки новини економіки. Встояв уряд Гройсмана, бо Верховна Рада не підтримала його відставку. Через те ця весела компанія за найближчі, щонайменше, три місяці постарається залишити від України хіба що ріжки та ніжки.

Як це станеться? Ще десь у квітні експерти попереджали, що на 1 червня Путін планував підняти ціну на бензин і дизпаливо в Україні. Механізм такий. Зважаючи, що Порошенко та уряди Яценюка і Гройсмана і не почесалися, аби у період війни диверсифікувати постачання нафти і нафтопродуктів, основним нашим постачальником останніх стала Білорусь.

Путін це знав, але через тісні ділові стосунки з Порошенком закривав на все очі. І ось за три дні до другого туру виборів прем’єр РФ Медвєдєв оголосив, що нафтопродукти з Росії до України з 1 червня постачатися не будуть. Одночасно почалася путінська диверсія з “неправильною” нафтою на Білорусь і Європу, Стало зрозуміло, що Україна може зіткнутися із різким здорожчанням моторного палива якраз під інавгурацію президента Зеленського. Адже через навмисне забруднення російської нафти припинилася її переробка на білоруських заводах.

Втім, ЄС оперативно вжив заходів і пообіцяв Росії такі штрафи, що у Путіна змушені були повернути голоблі: нафту буцімто забруднили шахраї і вони затримані…

Тим часом збитки білоруських заводів через виведення з ладу обладнання склали 100 млн доларів. Зараз нафта з Росії постачається нормальної якості і проблем з виробництвом і постачанням бензину та дизпалива немає.

Втім, план дестабілізації України ніхто не відмінив. І вчора повідомили: “Стоимость сжиженного природного газа всех украинских производителей в период с 22 по 29 мая выросла на 30% — до 24,421 тыс. грн за тонну” (“Страна.ua”). Це означає, що найближчим часом зростуть і роздрібні ціни на АЗС. Зростуть вони і на моторні масла — про це ви можете почитати у вчорашньому номері нашої газети.

Словом, з допомогою путінського кума Медведчука, який завдяки дорогому Петру Олексійовичу контролює і ринок скрапленого газу, і ринок моторних масел, все йде “як слід”.

Втім, чи дозволять зароблені на українцях гроші вдало профінансувати виборчу кампанію знову об’єднаного Опозиційного блоку — не факт. До речі, на перших ролях в Опоблоці тепер, кажуть, не Фірташ і Ахметов, а таки Медведчук. Кажуть також, що до 21 липня вони можуть не встигнути потопити рейтинг Зеленського та його партії “Слуга народу”. Через те наші славні судді Конституційного суду, які, бувало, роками саботували найважливіші рішення, вже 4 червня розглянуть конституційність указу Зеленського з приводу розпуску Верховної Ради.

Зважаючи ж на те, що головним знавцем Конституції України є Путін, а весь наш КС — то один із інструментів колоніального впливу Росії на Україну, у рішенні суддів мало хто сумнівається.

А тепер повернемо наш погляд на Захід, де окопалися наші не менш “щирі друзі”. У вівторок секретарем Ради національної безпеки і оборони призначено Олександра Данилюка. Його обіцяли призначили раніше, втім, новий Президент до останнього тягнув з указом. Нагадаємо, що ще в квітні ми наголошували: присутність Данилюка в команді “Зе!”, то вимушений крок. Тобто кинута кістка отій “світовій закулісі”, котра у разі хоча б підозр на загрозу Зеленського її впливу в Україні, тупо б не допустила ні його перемоги, ні інавгурації.

Ви будете сміятися, втім, до вівторка “порохоботи” із штанів вискакували, який той Зеленський “узурпатор” і як він порушує закон. А ось з призначенням лондонського інвестиційного банкіра і недавнього міністра фінансів в уряді Гройсмана Данилюка, їх усіх добряче попустило.

І вже нікому не потрібне люстрування глави АП Андрія Богдана, і новий начГенштабу Хомчак теж вже ні в чому не винен…

А ще, за дивним збігом обставин, лише після цього призначення до Києва поїхали гінці із Заходу. Ось тільки у четвер Президент зустрівся із американським сенатором Робом Портманом і відразу з двома міністрами закордонних справ — Німеччини і Франції. Очевидно, що з офіційних джерел про ці візити ми нічого не дізнаємося. Сенатор, швидше за все, лобіював Роттердам+, а європейці приїздили просто давити на Зеленського. Можливо, що з питань вже вирішених канцлером Німеччини і президентом Франції разом із Путіним, але без нас…

І через те подальша активність “порохоботів” буде залежати від відповіді Зеленського. “Порохоботи”, до речі, добряче сьогодні перемішані з “грантоїдами”…

Тут вже не вперше зауважимо, що нині Зеленського якщо не “мочать”, то пощипують і Радіо “Свобода” (фінансується Конгресом США), і відомий проросійський ресурс “Страна.ua”. “Совпадение? Не думаю”. Адже і Росія , і “наші західні партнери” з українського питання мають спільну позицію: нас на цьому світі незалежними і заможними не може бути…

А для забезпечення процесу існує “вата”, ті ж “порохоботи” та “грантоїди”, а ще начебто українські ЗМІ. Точка зору власників яких підозріло часто співпадає з точкою зору ФСБ Росії. І в цьому котлі інформаційних диверсій та провокацій вариться сьогодні нова влада. Слабка, часто немічна — через добре вибудовану на рівні Конституції і законів систему саботажу,

Попередня ж влада довіру втратила начисто. Втім, не в середовищі (вибач, читачу за чергове нагадування!) “порохоботів”. Останні лише підтвердили, що вони для України втрачені назавжди. Здавалося б, після скандалу з пограбування і вивезення обладнання із т.зв. “ситуаційної кімнати” Адміністрації президента, рейтинг Порошенка мав обнулитися. Адже, якщо навіть повірити, що майно орендоване для НАДСЕКРЕТНОГО ОБ’ЄКТУ за гроші Петра Олексійовича, то, умовно кажучи, викручені “папередником” “лампочки” з кабінету — це жлобство вищого ґатунку.

Ми вже не кажемо про те, що ситуаційна кімната створювалася для відбиття путінських ударів. Втім, зараз (по Порошенку), ніяких загроз вже не існує?

Та навіть в цій ситуації деякі “патріоти” і далі продовжують виправдовувати своє Верховне Божество. Це у них не професія така, а таки діагноз…

Леонід Романовичов