У Запоріжжі презентували стрічку про легендарних захисників Донецького аеропорту, яку режисер фільму присвятив кожному бійцю, волонтеру, матері та дитині. Допрем’єрний показ пройшов 27 листопада у кінотеатрі ім. Маяковського, з аншлагом. Всім охочим не вистачило місць, через що співробітники закладу культури, доставляли по чотири-вісім стільців в кожному ряді.
Декілька років тому світ вразили безстрашні українські бійці, які захищали Донецький аеропорт. «Кіборгами» їх охрестили бойовики, а вже згодом захисників летовища так називав весь світ.
Для зйомок боїв в художньому фільмі використовувалась справжня військова техніка, яку надало Міністерство оборони України. Для того, щоб передати атмосферу донецького аеропорту, були побудовані декорації, які ідентичні справжнім розмірам колишнього аеропорту. Зйомки «Кіборгів» розпочались 9 лютого 2017 року, а завершились у квітні.
З презентацією «Кіборгів» до Запоріжжя завітала творча група фільму — режисер Ахтема Сеітаблаєва, продюсер Іванни Дядюра, сценарист Наталія Ворожбит, консультант стрічки, лейтенанта ЗСУ Кирило Недря, першого заступника Голови Державного агентства України з питань кіно Сергія Неретіна, а також акторів, які зіграли «Кіборгів» В’ячеслав Довженко, Роман Ясинський і Андрія Ісаєнко. Відзначимо, що виконавиць однієї з головних ролей у стрічці Андрій Ісаєв родом із Запоріжжя, тут і досі живуть його батьки.
На початку пресс-конференції режисер стрічки Ахтем Сеітаблаєв зазначив, що сама стрічка не про війну, а про мир, який зароджується всередині цієї війни. Його герої багато міркують про те, чому все це сталося, навіщо вони тут і яку країну хочуть побудувати. В «Кіборгах» показані внутрішні конфлікти, любов, дружба і сила духу. А ще для них не важливо, якою мовою вони говорять — важливо те, що стоїть за їхніми словами.
— Я абсолютно переконаний в тому, що ми з вами зараз є свідками того, що народжується українська нація. Хедлайнерами народження змістів, розвитку країни та етносу, є всі ми. Але бійці, волонтери, лікарі, батьки, родини є тими, за ким хочеться йти. Вони ніби «маячки», на прикладі яких, власне, і народжується те, що потім можна буде назвати єдиною українською нацією. Коли дивишся в очі цим хлопцям, а я мав таку честь, ти розумієш що стаєш свідком такої фантастичної історії. Ти розумієш, що якщо Всевишній тобі дав такий інструментарій як кіно, то ти повинен зняти цю стрічку, тому що мені, як і вам, не байдуже в якій країні я живу в якій Україні будуть жити мої діти. Кожен на своєму місці намагається максимально все зробити для того, аби щодня наближати той момент, коли ми врешті-решт будемо жити в країні про яку мріємо. Тому, ідея зняти цей фільм була очевидною, мабуть, — сказав режисер фільму Ахтем Сеітаблаєв.
— Яке співвідношення художньої і докумальної частини «Кіборгів»?
— І фільмі п’ятеро головних героїв. За кожним з них стоять декілька реальних персоналій. Тобто, це такий колективний портрет або архетип українських чоловіків різного соціального прошарку і віку. Вони відрізняються в нюансах або поглядах на те чи інше питання. Але в головному вони єдині — «Аеропорт наш», так, каже один з наших персонажів з позивним «Субота». Я особисто переконаний в тому, і, мабуть, більшість з нас, не вважає що бійці залишили летовище переможеними, — сказав Ахтем Сеітаблаєв.
— На момент перебування, мене і моїх хлопців в аеропорту, ми знали, що за лінією розмежування аеропорт НЕ наша територія. Але не зважаючи на це, найбільш українського місця, там де відчувається дух України, мабуть, до теперішнього моменту мені не довелось побувати. Тому, не зважаючи на те що де-юре ця територія не наша, втім два місяці ми її тримали, — підкреслив консультант стрічки, лейтенанта ЗСУ Кирило Недря.
— Хочу додати, що події які розгортаються, конкретно в цьому фільмі, це осінь 2015 року. І тоді ще ніхто не знав чим все закінчиться. Саме тому, ця історія про віру і надію. Всі наші герої до кінця вірили в те, що аеропорт буде наш, — додала сценарист Наталія Ворожбит.
— Чи є в фільмі згадка про волонтерів які допомагали і допомагають бійцям?
— Я думаю, ви зі мною погодитись, що неможливо в межах двогодинної стрічки розповісти про всіх. Звичайно, я відчуваю свою відповідальність в цьому контексті. Ми усвідомлено, за включенням декількох епізодів, не називаємо номера воїнських підрозділів, розраховуючи на те, що наш розумний і доброзичливий глядач зрозуміє, що фільм присвячений КО-ЖНО-МУ, — підкреслив Ахтем Сеітаблаєв.
— «Кіборги» це суворий чоловічий фільм, як, така тендітна дівчина, змогла написати сценарій?
— Коли виникла ідея фільму «Кіборги» ми почали розмірковувати хто може написати сценарій, виникало декілька чоловічих прізвищ. Як і вся команда, шукаючи підходящу людину на створення сценарію, я прочитала п’єсу Наталії. Після чого прийшла і сказала: «Здається, я знайшла людину. Це Наталія Ворожбит». На що продюсер сказав: «Дівчина? Чоловіче кіно? Військове? Не вірю». І з цього моменту почалась наша робота з Наталією, — розповіла продюсер стрічка Іванна Дядюра.
— Я вважаю, що єдиний мій недолік в цій історії, те що я не була на війні. Стать, дійсно, не має жодного значення. Можливо я більше зробила ніж чоловік-сценарист — спілкувалась з величезною кількістю військових. Численні інтерв’ю і поради, на основі яких і був написаний сценарій, я отримала від бійців Андрія Шараскіна, Євгенія Жукова, Олександра Трепака, надихалася подвигами Євгенія Межевікіна, Кирила Недрі і багатьох інших бійців, що утримували аеропорт. До того ж, під час зйомок в нас були консультанти, які підказували різні чоловічі штуки, — додала сценаристка Наталія Ворожбит.
— В нас склались дуже гарні відносини з нашими грузинськими партнерами, після стрічки «Чужа молитва». Вони зробили велику частину комп’ютерної графіки у «Кіборгах», — додала продюсер фільму Іванна Дядюра.
— Ми нарешті зможемо, хоч трохи потіснити голлівудське кіно, яке поки що переважає в українських кінотеатрах. Це перший фільм який, не соромно дивитись. Там є видовищні сцени, гарна гра акторів, відмінна режисерська робота, — сказав перший заступник Голови Державного агентства України з питань кіно Сергія Неретіна.
— Жіноча лініє є в «Кіборгах»?
— Уявіть собі, ні. Ми розуміли що можна було «вклинити» якусь любовну лінію, але це було б штучно і не правдиво, — сказала Наталія Ворожбит.
— Але кохання, як таке, в нашому фільмі присутнє. Є ті заради кого чоловіки вирушили в аеропорт. Відзнята досить ліричне листування через телефон. І я не відкрию жодної новини, якщо скажу, що все що робить чоловік в цьому житті або для жінки, або в ім’я жінки, інколи всупереч. Але все що ми робимо, повірте мені, заради жінок, — додав Ахтем Сеітаблаєв.
— Ахтеме, а чи не виникала у вас спокуса зіграти одну з ролей?
— Була, величезна спокуса (сміється). Але при цьому, був дуже великий страх і дуже велика відповідальність за відзнятий матеріла. Саме тому себе вирішив, що якщо і зіграю в цій стрічці, то якусь невеличку роль і тоді коли не буду заважати ні сам собі, ні акторам, ні знімальні групі. Я зіграв в «Кіборгах» в епізоді, втім він не увійшов в стрічку, — сказав режисер .
В свою чергу актори додали, що співпраця з Ахтемом — це щось неймовірне. Можливо це пов’язано з тим, що він сам актор, розуміє цю роботу і допомагав в роботі дуже сильно.
— Він настільки в нас вірив. На знімальному майданчику навіть виник такий момент, коли кожен з акторів підходив до режисера і питав: «Все добре?». А він відповідав: «Все правильно ти робиш». І ніхто з нас не бачив розлюченого Ахтема, щоб ми не робили на майданчику, він абсолютно спокійний, урівноважений режисер, який з холоднокровно ставив точну задачу. Якось, до мене на зйомки приїздила дружина, і вона мені сказала: «якби ти бачив, що з ним коїться там, перед монітором: він нервує, колотить кулаками по столу, а до акторів виходить абсолютно спокійний». Тобто, працювати з Ахтемом одне задоволення, — розповів один з акторів.
Одними з найважчих сцен для акторів виявились баталії. Для того, аби все відіграти на майданчику, вони ходили займатись в спортзали. Крім того, один з консультантів фільму, на початку зйомок роздав хлопцям автомати і наказав аби вони з ними ходили абсолютно всюди. І це, за зізнаннями акторів, дуже їм допомогло вжитись в роль.
Втім найважчим було — грати «кіборгів», з їх життєвими історіями, почуттями, життєвою лінією. Відповідальність перед військовими, це найважче.
Не обійшовся знімальний процес і без кумедних випадків. Так, нашому земляку Андрію Ісаєнко, за сценарієм треба було приймати пологи у кішки.
— Він мав все відіграти так, щоб це було гармонійно і переконливо. Втім, на пробах замість кішки була подушка і він так це вдало робив, що в мене навіть закрались підозри, що він робить це не в перший раз. До речі, хочу привітати Андрія с тим, що нещодавно він став батьком, — розповів Ахтем. — Відзначу, що на 5 головний ролей, претендувало 150 акторів з усіх куточків України. Я в черговий раз переконався наскільки у нас талановита країна. Нажаль, не всі актори потрапили в наш фільм. Але я переконаний що вони ще дуже яскраво про себе розкажуть. Маю сподівання, що зустрінусь з ними в наступних роботах.
— Яка подальша судьба прокату «Кіборги»? Чи плануєте фільм показувати закордоном?
— Для нас дуже важливо аби відбувся широкий прокат стрічки в Україні, бо це частина історії, яка відбувається на наших очах. В той же час, Наталія таким чином побудувала архітектурну риторику драматургії, і окреслила широке коло питань, які обговорюються між нашими героями, що, мені здається, кожен глядач, навіть західний, зрозуміє що відбувається в Україні. На наш погляд, в «Кіборгах» досить чітко сказано, що в нас не громадянська війна, у нас чіткий цивілізований вибір між «совковим» минулим і, я маю сподівання, проєвропейським майбутнім України, — сказав Ахтем Сеітаблаєв.
— Стрічка має вийти за межами України, аби у світі розуміли що відбувається у нас в країні. Нам запропонували аби «Кіборгів» показували впродовж року у наших посольствах по всьому світу. Можливо, спробуємо відправити фільм на фестивалі, — додала продюсер стрічки Іванна Дядюра.
— Ахтеме, ви створюєте потужні українські стрічки. На ваш погляд, як виглядає сучасний воїн-захисник нашої держави?
— При всій повазі до дорослих людей… Ми насамперед знімали цей фільм про народ, я зустрів досить багато молодих людей біля фронту, яким по 18-20 років. Хлопці говорять цікаві речі, знають одну чи дві іноземні мови, освідченні… Мені 45-років і я народився при радянському союзі. Не дивлячись на те, що я усвідомлено відмовився від «совкових» речей, вони все одно в мені живуть, і нічого я з ними зробити я не можу, бо 17 років жив при цій системі, а ці хлопці ні. Вони діти вже незалежної країни. Зараз де-факто ми здобуваємо незалежність, нажаль, через кров, війну, трагедію. Молоді люди, іноді, власним життям, виборюють право будувати майбутнє України. Вони добре уявляють те, що треба для цього зробити. І для мене це фантастична мотивація, бо розумію, що є кому будувати країну, в якій вони самі схочуть жити, і що найголовніше, щоб жили їх діти. І тому, для мене особисто, цей образ сучасного воїна-захисника — так, це і літні люди, цю люди мого віку, жінки і діти і батьки, але насамперед, це молодий хлопець який шукає, іноді дуже максималістично підходить до питань, але проходить цей непростий шлях втрат, народження надії і стає особистістю.
Наприкінці прес-конференції режисер фільму Ахтем Сеітаблаєв, додав, що в рамках соціальної акції #ЯНебайдужий, 5 гривень з кожного придбаного квитка будуть перераховані родинам загиблих бійців.
Після прес-конференції і автограф-сесії (яка, до речі викликала великій ажіотаж серед запоріжців) творча група разом з глядачами вирушила в кінозал. Разом з запоріжцями гості заспівали гімн України, після чого розпочався показ «Кіборгів». 110 хвилин промайнули дуже швидко і коли на екрані з’явилися титри, зал стоячи аплодував всім, хто був причетний до створення цього фільму. Багато глядачів не втримали сліз під час перегляду. Оплески не вщухали до тих пір, поки вся творча група не вийшла на сцену. Ахтем Сеітаблаєв, актори, продюсер і сценарист готові були відповісти на питання глядачів. Втім єдине, що публіка сказала — «Дякуємо!». В холі глядачі ще довго не відпускали творців стрічки «Кіборги» і дякували за їх роботу.
Наприкінці зустрічі бійці АТО, серед яких був і відомий запорізький кіборг В’ячеслав Зайцев, передали два бойових прапора Ахтему Сеітаблаєву.
Від автора:
Через хвилин десять після початку «Кіборгів» у глядача зникає відчуття, що він дивиться фільм. Натомість виникає повне враження, що ти знаходишся нам місці подій, серед хлопців в аеропорту. Ти починаєш подумки відповідати на ті питання, які задають герої фільму один одному, сміятись разом з ними, сумувати… Сюжет захоплює увагу цілком і повністю. І виходячи з залу після перегляду, ти все ще «у фільмі». Ця стрічка просто так не відпустить, змусить багато над чим замислитись, навіть переосмислити певні речі.
Одні «Кіборги» відстоювали Донецький аеропорт, інші — честь українського кіно. Цей фільм дає чітко зрозуміти — вітчизняне кіно може бути потужним, змістовним, і не гіршим за голлівудські стрічки.
Іванка Волощук, фото автора
