Новий проект «Борисфен» презентували запорізькі науковці

111
0

 

Турецькі судна 17-го сторіччя, знайдені на глибині Дніпра, допоможуть відновити історичну картину козацької доби.

Минулого тижня у запорізькій книгарні «Є» відбулася зустріч  істориків  Національного заповідника «Хортиця», журналістів і всіх зацікавлених з нагоди презентації дослідницько­педагогічного проекту «Борисфен». Керівник гідроархеологічної експедиції, завідувач відділом охорони пам’яток історії, археології та природи Національного заповідника «Хортиця», кандидат історичних наук Дмитро Кобалія та історик, археолог, завідувач відділом наукової бібліотеки та архіву заповідника В’ячеслав Зайцев розповіли, що наукова експедиція розпочалася ще в 1997 році, коли членами Херсонського клубу «Підводник» на глибині Дніпра було виявлено судно з великою кількістю знахідок і Денис Сікоза познайомив з ними запорізьких колег­дослідників. Після аналізу матеріалів стало зрозуміло, що вони датуються другою половиною 17 сторіччя, і є припущення, що, скоріше за все, вони мають відношення до Османської імперії, а самі судна були збудовані турками

Перший виїзд запорізьких дослідників на місце знахідки відбувся в 2010 році. Коли історики побачили 40­метровий човен, вони мали гіпотезу, що така довжина та пропорція мають відношення до галер. Проте більш детальне вивчення вимагало певних дозволів, тому тимчасово довелося перервати експедицію. Розпочати повноправну розвідку та дослід історичних знахідок вдалося лише влітку минулого року. Для тих, у кого виникає питання,  чому запорізьким історикам необхідно настільки ретельно вивчати турецькі кораблі, Дмитро Кобалія пояснює:

­ На мій погляд, якщо ми хочемо знати власну  історіюмаємо дослідити також і історію тієї держави, представники якої перебували на території нашого краю, і неважливо, з якої країни ті кораблі.

Коли запорізькі гідроархеологи мали змогу більш детально роздивитись знайдений човен, стало зрозуміло, що це не галера, а плоскодонне велике вантажне судно – такі в Україні та Польщі називали «берлинками», це своєрідний зразок баржі. Дослідження влітку 2018 року також тривало тиждень, і за цей термін було знайдено на відстані близько 100 метрів від першого, інше судно завдовжки 23 метри. Обидва ­ плоскодонні і використовувалися для перевезення різних вантажів, датованих другою половиною 17 сторіччя. Човни лише оглядали та описували, було знайдено деякі побутові речі, посуд, елементи взуття та гармату.

­ Оскільки обидва судна залягають в плавнях Херсона, де географічно не може бути природних катаклізмівє велика вірогідність того, що вони були затоплені під час якогось зіткнення із запорізькими козаками. Я вважаю, що ми маємо великий шанс знайти запорізькі човни десь у цьому ж районі. Херсонська область, територія лиману і Південного Дніпраце дуже важливий регіон для вивчення козацької давнини, особливо козацьких кораблів– зазначає Дмитро Кобалія.

Місце для дослідження дуже сприятливе: маленька глибина  ­ близько 6-­8 метрів від поверхні Дніпра, невелика течія, прозорість води. Всі ці фактори вплинули на рішення науковців долучити до експедиції молодих істориків  ­ студентів, для яких планують відкриття літнього табору та створення сприятливих умов для наукової роботи. Також одна з головних причин залучення нових поколінь полягає в тому, що в Україні спеціалістів з гідроархеології одиниці, ця галузь взагалі нерозвинена. Жоден університет нашої держави не готує археологів­підводників, а всі українські дослідники, які займаються цим ремеслом  – самоучки, що «росли» в радянські часи, відвідували міжнародні конференції та отримували знання на власному досвіді. Саме тому виховувати спеціалістів цього напрямку вкрай важливо,  у цьому і полягає педагогічний аспект проекту «Борисфен», який фактично являє собою школу для студентів, які бажають вивчати гідроархеологію.

­ Ми вважаємо, що будь­який проект з історії України має бути не тільки науковий, але й мати функцію навчання. Це дуже важливо, бо якщо вивчення історичних памяток завершиться лише на нашому поколінні, то навіщо взагалі все це робити? В першу чергу, звичайно, будуть залучені студенти Запорізького національного університету, але також історики з Херсона, Одеси, Києва та Львова, всього планується зібрати близько 15 студентів­дослідників. Тема підводної археології в Україніце велика біла пляма, і мало хто займається науковими дослідженнями саме таких памяток. Наприклад, у Польщі, Німеччині, Британії кількість гідроархеологів рахується на тисячі, випускається багато наукових статей, книг, кожне століття вивчається навіть по роках. Проте в Україні кожна знахідка «повисає у повітрі». Ми плануємо не тільки дослідити знахідки, але й створити фільм за цим проектом, підготувати наукову роботу, а також провести комплекс лекцій і презентацій у школах тих міст, в яких проживають студенти, які братимуть участь в експедиції,  ­ розповідає Дмитро Кобалія.

Гадаю, кожен студент­історик, який насправді захоплений наукою, про подібні заходи може лише мріяти. Занурення під воду, фіксування кожної деталі знахідок, навчання у досвідчених кураторів, подальше написання статей – це серйозний досвід та старт майбутнього фахівця цікавої галузі, в якій можна залишити вагомий слід. Не дивлячись на те, що умови для дослідження максимально комфортні та сприятливі, звичайно, виникає питання безпеки студентів, які не мають досвіду подібних  заходів. З цього приводу надав коментар історик, археолог, завідувач відділом наукової бібліотеки та архіву заповідника «Хортиця» В’ячеслав Зайцев:

­ Коли йде мова про проект «Борисфен»,  досвідчені підводники жартують, що подібні сприятливі умови вивчення памяток під водоюце дитячий садок, тому я наводжу відповідну аналогію. У садку, крім вихователів, тобто нас, які навчають та надають допомогу, повинні бути неньки. В нашому випадку неньками будуть  ветерани АТО, морських спецпризначень, хлопці з різних військових частин, професіонали, основна функція якихнадання безпеки під водою. Отже, студенти будуть у надійних руках, а техніка безпеки ­ на найвищому рівні. Зі свого боку ми забезпечимо сприятливі умови, але від нас також є певні вимоги. По­перше, ми відібрали кращих студентів, не прогульників, а тих, хто дійсно прагне вивчати археологію. По­друге, кожен з них після проведення експедиції має написати наукову статтю або курсову на тему своїх досліджень. З наукової точки зору, їм дійсно багато хто може позаздрити, бо самостійно вивчати справжні памятки старовини має змогу не кожен. Наприклад, в інших країнах для подібних навчальних заходів штучно затоплюють літаки, човни, автобусищоб студенти здобували досвід гідроархеології, а  у нас є два справжні історичні обєкти, які потребують вивчення. Під час експедиції студенти також зніматимуть фільм та вестимуть сторінку проекту в соцмережах, навіть планується водний «стрім». Це буде цікаво, і я запрошую всіх охочих слідкувати за перебігом експедиції у Facebook на сторінці проекту «Борисфен».

Отже, проект «Борисфен» має велике значення для дослідження підводної історичної спадщини України. На території Національного заповідника «Хортиця» є ангар, аналогів якому, за словами В’ячеслава Зайцева, немає на території колишнього СРСР, створені всі умови для досліджень та супроводження фахівців, проте наразі головною задачею проекту є збір коштів для обладнання, бо, наприклад, спорядження на одного дайвера коштує близько 1­1,5 тис. доларів. Тому зараз йде пошук меценатів, історики пропонують зацікавленим та небайдужим взяти активну участь у цьому проекті, що має без перебільшення національне значення. Реквізити є на інтернет­сторінці заповідника «Хортиця», також можна звернутися до керівника експедиції, завідувача відділом охорони пам’яток історії, археології та природи Національного заповідника «Хортиця», кандидата історичних наук Дмитра Кобалія або до завідувача відділом наукової бібліотеки та архіву заповідника В’ячеслава Зайцева, сторінки яких є на Facebook.

Ксенія Шаповалова, фото автора

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here