Ярослав Гришин: Виклики нового Генпрокурора і доля прокурорів на місцях

36
0

Вже минуло півтора місяці з моменту призначення Руслана Рябошапки на посаду Генерального прокурора України. Здається, що вже повинні були початися рішучі, радикальні реформи в діяльності прокуратури. Що відбувається, зокрема, з кадровими змінами серед керівників обласних та місцевих прокуратур?

Про це написав у своєму блозі на Цензор.НЕТ правозахисник і адвокат Ярослав Гришин, керуючий партнер міжнародної юрфірми «Ярослав Гришин і партнери».

https://censor.net.ua/blogs/3154657/pro_vikliki_novogo_genprokurora_prokurorv_na_mstsyah?fbclid=IwAR2BvOXHZUhcQkQ-mpYzK3KsHTbI-8F5knmg3ghmhis8_BfQIwreHwWUWwY

Прокуратура займає визначальне місце серед всієї структури правоохоронних органів України. Від прокуратури в основному залежить стабільність правоохоронної системи.

Як відомо, ще з радянських часів в прокуратурі зберіглося так зване «ручне» керівництво в системі органів прокуратури. Що це означає? Всі підлеглі виконують вказівки свого керівника. Якщо не виконуєш, то довго ти не пропрацюєш. Тому дуже важливим є те, хто саме займає посаду Генерального прокурора України.

Так, 12 травня 2016 року Генеральним прокурором України призначили Юрія Луценка. Це перший очільник прокуратури, який не мав юридичної освіти. Саме для того, щоб його призначити були внесені зміни до Закону України «Про прокуратуру».

Що ж трапилося після призначення Юрія Віталійовича на цю посаду?

Фактично, після цього почалося масштабне використання повноважень прокуратури для здійснення тиску на бізнес. Це здійснювалося через відкриття кримінальних проваджень за надуманими підставами, та по надуманим статтям для наступного проведення обшуків, вилучення документів, накладення арешту на майно, вручення безпідставних повідомлень про підозри, та всіх інших «механізмів» кримінального переслідування. І все це робилося тільки для того, щоб так званий «підозрюваний» заніс визначену суму грошових коштів тому кому треба. Після цього активність по таким кримінальним провадженням різко знижувалася до нуля, а в багатьох випадках вони взагалі закривалися.

Такий підхід в діяльності органів прокуратури призвів до звільнення цілої низки співробітників, які через свої моральні якості не змогли працювати в таких умовах. Фактично прокуратура була знищена, адже там залишилися працювати або корупціонери, або ті, хто не може знайти роботу в іншому місці.

Окремо необхідно зупинитися на тому, що саме при Луценко почалося медійне протистояння між Генеральною прокуратурою України та Національним антикорупційним бюро України. Це призвело до втрати довіри до тодішнього керівництва державою, не тільки власними громадянами, а й міжнародною спільнотою. Через це звільнення Юрія Віталійовича з займаної посади, яке трапилося 29 серпня 2019 року виглядало логічним.

Новим очільником Генеральної прокуратури України став РусланРябошапка. Здається, що після його призначення на посаду, повинні були початися рішучі, радикальніреформи в діяльності прокуратури та кадрові зміни серед керівників обласних та місцевих прокуратур.

 

Вже минуло півтора місяці з моменту призначення Рябошапки на цю посаду. Так, було розпочато процедуру переатестації діючих співробітників прокуратури, і це правильний крок.

 

Проте до цього часу не відбулося призначення навіть керівників обласних прокуратур, про місцевих мова навіть не йде. Все це призводить до того, що незважаючи на призначення нового Генерального прокурора України, на місцях фактично продовжують керувати люди колишнього генерального прокурора, що зводить нанівець всі починання нової влади.

 

Все це викликає дуже великі сумніви у тому, що новий Генеральний прокурор України зможе на практиці здійснити всі ті зміни, які оголошував Президент України Володимир Олександрович Зеленський під час своєї передвиборної кампанії.

 

 

Автор: Ярослав Гришин

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here