Створення в Україні Вищого антикорупційного суду – важлива і необхідна умова для подолання корупції серед чиновників. Саме цей суд має стати показником та мірою справедливості і законності у нашій державі.
Про це у своєму блозі на 24 каналі в деталях розказав адвокат Ярослав Гришин, депутат Запорізької обласної ради і керуючий партнер міжнародної юридичної фірми «Ярослав Гришин та партнери».
Починаючи з 2014 року, Україна обрала шлях на подолання корупції в державі. З цією метою створені Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП). Їхнім основними завданнями стало розслідування злочинів топ-корупціонерів, так званих «перших осіб держави». І врешті останнім гвинтиком у цьому механізмі подолання корупції став запуск Вищого антикорупційного суду.
Як відомо, правоохоронна система будь-якої держави складається з системи органів досудового розслідування, органів прокурорського нагляду за досудовимрозслідуванням, а остаточне рішення по кожній справі залишається за судовою системою.
Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, досудове розслідування по яким здійснювалось детективами НАБУ, – йдеться у частині 1 статті 33-1 Кримінальний процесуальний кодекс України.
Характерно, що для керівництва НАБУ зараз дуже важливо показувати результативність своєї роботи,щоб виправдати кількість бюджетних коштів, витрачених на його утворення та функціонування. Можливо, тому у своїй діяльності НАБУ перейняло плановий підхід до розслідування справ, що притаманний МВС та СБУ, коли кількість пред’явлених підозр та направлених до суду обвинувальних актів превалює над їх якістю. Це також є однією з причин, чому НАБУ розслідує дуже багато справ минулих років, 2010 року та навіть ще раніше.
Проте, подивіться на закони. Наприклад, стаття 364 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, з 2010 року змінювалася вже шість разів. Закон України «Про запобігання корупції» ухвалений Верховною Радою 14 жовтня 2016 року. Тому і викликає дуже багато запитань компетентності НАБУ розслідувати справи більш ранніх періодів.
Необхідно наголосити на тому, що до осіб, які вчинили корупційні злочини не застосовуються такі інститути, як звільнення від покарання та його відбування (стаття 74 Кримінального кодексу) та звільнення від відбування покарання з випробуванням (стаття 75 Кримінального кодексу України). Тому, у підсудних Вищого антикорупційного суду є лише 2 шляхи: або визнання винним та ув’язнення, або виправдання та звільнення.
Початок роботи Вищого антикорупційного суду – це виклик для всієї незалежної адвокатури України.
Занепокоєність правозахисників викликає динаміка перших рішень Вищого антикорупційного суду. Так, серед останніх 538 ухвал, прийнятих Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, жодного не було на користь захисту. Це спричиняє невільні порівняння з так званими «трійками» часів СРСР, які виносили вироки на замовлення тодішніх керівників держави.
Коли у країнах Західної Європи та Сполучених Штатах Америки відсоток виправдальнихвироків збільшується із року в рік, що свідчить про змагальність кримінального процесу, тобто рівність прав для всіх учасників процесу. То у Вищому антикорупційному суді поки що про це навіть не йдеться.
У роботі адвоката фундаментальним, наскрізним є принцип домінантності інтересів клієнта, закріплений у статті 43 Правил адвокатської етики. Адвокат не може поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями, у випадку вчинення судом тиску на адвоката – не йти на компроміси, що суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта, послідовно дотримуватися принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов’язані з відносинами адвоката з судом. Якщо інтереси клієнта вимагають написати скаргу до Вищої ради правосуддя, то це необхідно робити, якщо треба написати заяву про вчинення кримінального правопорушення, та домогтися внесення даних про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань, то це також необхідно робити.
Саме тому зараз великого значення набувають команди професійних адвокатів, які володіють всім необхідним інструментарієм представництва інтересів клієнта в суді. Ніяк не «адвокати-поштарі», які тільки можуть бігати «вирішувати», замість займатися справжньою адвокатською роботою. Зараз на перший план виходять правозахисники з бездоганним знанням законодавства, а також володінням логікою і доказуванням, та й ораторським мистецтвом.
Необхідно враховувати, що велика кількість справ, які розглядаються у Вищому антикорупційному суді є політично заангажованими, що буде привертати до них додаткову увагу зі сторони ЗМІ та громадськості, та здійснювати додатковий тиск на суддів. В таких умовах, презумпція невинуватості особи не може розглядатися виключно як декларативний принцип. Кожна справа має досліджуватися повною мірою, всебічно та об’єктивно справедливим та незалежним судом.
Сподіваюся, що каральний підхід у діяльності Вищого антикорупційного суду буде притаманний лише перші місяці його роботи, і в подальшому судді все-таки будуть оцінювати доводи як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, і виносити законні та справедливі рішення.
Автор: Ярослав Гришин
