30 вересня відзначили Всеукраїнський день бібліотек. Як пише «Вікіпедія», «враховуючи великий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність дальшого підвищення їхньої ролі у житті суспільства та підтримуючи ініціативу бібліотечної громадськості», президентом Л. Кучмою було видано указ «Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек» саме 30 вересня.
Про Храм книги по-новому
Напередодні професійного свята ми поспілкувалися з Тетяною Паліводою, завідувачкою відділу краєзнавства Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки (ЗОУНБ). Так вже сталося, що вона буквально виросла в бібліотеці, адже її мама працювала бібліотекаркою. Після закінчення ЗНУ життєвий шлях привів Тетяну Паліводу на роботу до ЗОУНБ.
— Нашій бібліотеці цьогоріч виповнилося 115 років, – розповіла Тетяна Миколаївна. – За цей час, попри війни і революцію, вона пройшла великий шлях від міської громадської бібліотеки (1904 рік) із всього 500ми примірниками книг до найбільшої книгозбірні Запорізького краю з фондом у 1,5 мільйона одиниць зберігання.
Сьогодні ЗОУНБ намагається йти в ногу з часом, вона постійно змінюється і трансформується, працює разом з громадою і для громади. До того ж, ми бачимо її вже не лише як книгосховище, а як інформаційний центр, комфортний простір для саморозвитку та неформальної освіти, спілкування й реалізації різноманітних громадських ініціатив. Щорічно до бібліотеки звертаються близько 180 тис. реальних користувачів та близько 200 тис. віртуальних.
Щоб моя розповідь не виглядала таким собі чиновницьким звітом, лише коротко позначу ті основні речі, якими ми можемо пишатися. Наприклад, центр національних культур «Сузір’я» — єдиний в Україні, який об’єднав національні товариства області. Його представники щороку проводять в тому числі й на базі нашої бібліотеки близько 200 масових заходів.
Або проект «Технічна студія Makerspace», який реалізують у бібліотеці за підтримки Посольства США в Україні. Він дозволяє проводити тренінги й майстеркласи з робототехніки, альтернативної енергетики, програмування, архітектурного та графічного дизайну. Саме за підсумками роботи цієї студії ЗОУНБ минулого року посіла ІІІ місце у Всеукраїнському конкурсі «Бібліотека року».
На базі бібліотеки також діють численні клуби, мовні курси (англійська, німецька, польська, турецька, грецька, арабська), лекторії, тренінги, майстеркласи, виставки. Та й стереотип, що в бібліотеці панує тиша, теж зламано, адже у нас проходять концерти, фестивалі, свята, а для найбільш «просунутих» – цікаві квести.
Про бібліотеку потомка гетьмана Дорошенка
– Я очолюю відділ краєзнавства вже три роки, – продовжила Тетяна Палівода. – У чому специфіка нашої роботи? На сьогодні це не лише один із пріоритетних напрямів діяльності бібліотеки, він ідентифікує ЗОУНБ серед подібних закладів та надає їй неповторного колориту і регіональної специфіки. Щороку до нас звертається в середньому 1800 читачів, яким видають понад 35 тис. примірників видань. Роботу з краєзнавства в бібліотеці ведуть давно. Ще, наприклад, в 1948 році був започаткований Зведений краєзнавчий каталог, а у 1979 р. створено сектор краєзнавчої літератури, який у 2002 році переріс у відділ.
Сьогодні у його фондах зберігається майже 10 тис. видань, в т.ч. карти, листівки, рідкісні і старовинні книги: «Літопис Самійла Величка» (1848), «Летопись Григория Грабянки» (1854), «Записки Одесскаго общества исторіи и древностей» (1853), хроніка будівництва Дніпрогесу та унікальна колекція періодичних видань 40х років ХХ ст. Також нам були передані на зберігання рукописи запорізьких краєзнавців В. Г. Фоменка та Л. І. Адельберга, які все своє життя присвятили вивченню історії Запорізького краю. За ініціативи бібліотеки їхні матеріали були оформлені у книги Л. І. Адельберга «Мосты Запорожья» і В. Г. Фоменка «Днепровская линия крепостей». Таким чином саме завдяки ЗОУНБ читачі вперше ознайомилися з рукописами дослідників. Сталося це через 25 і 38 років після їх написання відповідно.
Є в наших фондах книги з просто неймовірною історією. Ось, наприклад, другий том «Истории запорожских казаков» Д. І. Яворницького, виданий в СанктПетербурзі у 1895 році. Її читають, але мало хто звертає увагу на те, що на її титульній сторінці є штамп, на якому написано: «З книжок Д. Дорошенка», автограф господаря книги і екслібрис із зображенням родового герба гетьмана Михайла Дорошенка. Ймовірно, книга належала Дмитру Дорошенку — потомку українських гетьманів, історику, науковцю, громадському діячеві, дипломату, активному учаснику відродження української державності у 19171920х роках ХХ ст.
Про космонавтів Нелюбова, Скрипочку і Колодіна
– А ще представники нашого відділу тісно співпрацюють із представниками музеїв, громадських організацій, творчих спілок, культосвітніх установ, навчальних закладів, – розповіла Т. Палівода. – Форми роботи різні, як традиційні, добре відомі (книжкові виставки, літературні вечори, презентації тощо), так і інноваційні (майстеркласи, віртуальні виставки, статті для «Вікіпедії», створення повнотекстових баз даних).
Зокрема, у нас працювала «Майстерня гончарства»: справжній чарівник Олег Павлік показав відвідувачам, як із грудочки глини, води та вправних рухів народжується витвір мистецтва. А найсміливіші мали змогу «забруднити» руки і спробувати свої сили на гончарному крузі…
Пригадую участь у Всеукраїнській акції єднання «Україна моя вишивана», до якої долучилися понад 7 тис. учасників із різних куточків нашої країни. На полотні розміром 3х1,5 м вони гуртом вишили велику карту України, позначивши контури кожної області.
А ще весело і з розмахом ми святкували день народження творчої спільноти «Українська скриня» – наших друзів і партнерів, які відроджують і популяризують мистецтво традиційної української вишивки (керівник Ольга Свиридовська). На святі були представлені кращі роботи рукодільниць, дефіле моделей, майстерклас для початківців, дитячі забави та лунали запальні пісні від «Троїстих музик».
На базі відділу діяла виставка «Запоріжжя у фалеристиці», на якій представили понад 1000 значків запорізьких колекціонерів.
Не можу не згадати предметнодокументальну виставку «Шлях до зірок», присвячену нашим землякам, льотчикамкосмонавтам Г. Нелюбову, П. Колодіну, О. Скрипочці. Зазначу, що ім’я Григорія Нелюбова, який через цілу серію трагічних випадковостей не став Космонавтом № 1, багато запоріжців знають. Відомо, що списаний із загону космонавтів за відмову вибачитися перед начальником патруля і засланий у найзабитіший авіагарнізон Приморського краю «Озерна падь» Нелюбов загинув під колесами електрички у віці 32 років. Знають городяни і Олега Скрипочку, який днями розпочав свій третій політ у космос.
Та Нелюбов і Скрипочка тільки виросли в Запоріжжі (перший закінчив школу №50, а другий — школу №28), а народилися відповідно в Криму і на Ставропіллі. А ось менш відомий наш земляк Петро Колодін родом із Приазовського району, йому сьогодні майже 90 років, із них 21 рік (19621983) він служив у загоні космонавтів. Щонайменше п’ять разів входив у склад основних чи резервних екіпажів, але в космос так і не полетів. Один раз його, напевне, сам Бог вберіг. Ось як про це пише «Вікіпедія»:
«За два дні до старту, 4 червня 1971 року, рішенням Державної комісії основний екіпаж (Олексій Леонов, Валерій Кубасов та Петро Колодін) був відсторонений від польоту через виявлене у Валерія Кубасова затемнення в легенях (пізніше з’ясувалося, що це легка форма алергії на цвітіння рослин) і в політ був направлений дублюючий екіпаж (Георгій Добровольський, Владислав Волков, Віктор Пацани), який і загинув 30 червня під час повернення на Землю».
В експозиції цієї виставки були використані документи та речі з особистих архівів науковців О. Варяника та О. Лютого.
Великим успіхом у відвідувачів користувалася й виставка «Дворяни Попови на Запорізькій землі». Вона стала спільним доробком співробітників нашого відділу та історикоархітектурного музеюзаповідника «Садиба Попова» (директор В. Стойчев).
Дім літераторів та цікавих людей
– Ми можемо пишатися й тим, що науковці, історики, письменники й поети з радістю презентують свої книги саме у нас. Це, на мою думку, є показником авторитету нашого відділу в творчих колах Запоріжжя. До речі, ми щороку організовуємо понад 20 книжкових презентацій, тому маємо найбільшу колекцію в бібліотеці видань з автографами авторів. В цьому році спільно з Запорізькою обласною організацією Національної спілки письменників України (голова – Олександр Медко) ми презентували великий книжковий проект – 16 книг запорізьких літераторів, які були видані до 80річчя Запорізької області. Пройшли також презентації видання запорізького композиторапісняра Анатолія Сердюка «Щоби бути українцями – говорімо українською», книги Костянтина Сушка «Людина й Острів. Хортиця – над усе!» та двокнижжя «Антологія творів письменників запорізьких літоб’єднань початку ХХІ сторіччя».
А ще цьогоріч у бібліотеці відзначили пам’ять запорізького поета Миколи Лиходіда, лауреата Міжнародної літературномистецької премії імені Пантелеймона Куліша та Олександра Виженка. Олександр, на жаль, недавно покинув нас. Це був прекрасний актор ТЮЗу, поет, письменник, філософ, казкар, перекладач та телеведучий.
Повернемося до людей, які сьогодні в творчій силі. Цікавими були зустрічі з поетомгумористом Миколою Білокопитовим, поетомфілософом, перекладачем Олександром Медком, Тамарою Бєлоусовою, засновницею «Учбовооздоровчого центру», що спеціалізується на реабілітації хребта і суглобів. Також у нас презентував лікувальну методику президент громадської організації «Всеукраїнська федерація «Спас» Олександр Притула.
А ще саме в нас відбуваються засідання членів обласного літературного об`єднання імені М. Гайдабури…
Бібліотека і книговидання
– Роботу відділу краєзнавства не можна уявити без підготовки і видання бібліографічних покажчиків серій: «Письменники Запорізького краю», «Дослідники рідного краю», «Герої України – наші земляки», «Міста і села Запорізької області» (Мелітополь, Оріхів, Гуляйполе, Токмак, Пологи, Чернігівка, Якимівка, Вільнянськ, Бердянськ тощо).
Центральне місце серед бібліографічних видань посідає календар «Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя», перший номер якого побачив світ у далекому 1969 р. Щорічник висвітлює найважливіші та найяскравіші події у житті області, знайомить з видатними людьми регіону. Цьогоріч вийшов ювілейний 50й випуск календаря, який отримав ГранПрі регіонального конкурсу, оголошеного Одеською національною науковою бібліотекою, як краще бібліографічне видання публічних бібліотек Півдня України.
Минулого року бібліографічний покажчик «Невиплакані сльози України: запоріжці, які загинули в АТО» посів ІІ місце у І Всеукраїнському «Біографічному рейтингу».
Впровадження інформаційних технологій вивело нашу краєзнавчу діяльність на новий рівень. Зокрема, книжковий фонд відділу повністю внесено до «Електронного каталогу бібліотеки», що робить його відкритим та доступним в будьякій точці світу. На сайті бібліотеки кількість повнотекстових рідкісних видань з історії нашого краю щороку зростає, і з ними можна ознайомитися не виходячи з дому. Лише кілька назв:
«Хроніка будівництва Дніпрогесу»; Макаревский Ф. «Материалы для историкостатистического описания Екатеринославской епархии: Церкви и приходы прошедшего ХVІІІ столетия» (1880); «Отчеты Александровского городского общественного управления»; «Отчет о деятельности Запорожского Губисполкома ко второму cъезду Советов» (1921) тощо.
Є в нашому доробку і сервісні послуги: «Віртуальна довідка», «Електронна доставка документів», «Віртуальна виставка».
Приємно, що роботу нашого відділу цінують і достойно відзначають. Так, Ганну Нагорну, яка понад 40 років віддала краєзнавчій роботі, нагороджено обласною премією імені Якова Новицького у номінації «За визначні видання з краєзнавства». Ми націлені відкривати і реалізовувати нові проекти, розширювати коло друзів і партнерів…
Світлана Третяк
