Дорогі співвітчизники! Останніми днями сталося кілька важливих подій, приємних і не дуже, які так чи інакше пов’язані між собою. Як Президент, хотів би висловити свою позицію з цих питань. Після того, як ми ще в червні добилися підписання угоди про асоці-ацію з ЄС, після того, як у вересні Верховна Рада та Європарламент одночасно її ратифікували, 1 листопада виконання цієї угоди розпочалося офіційно. Я вас усіх вітаю з цим
Я ніколи і нікому не дам зупинити наш поступ у бік Європи. Стремління українців до ЄС визначено самою нашою природою як європейського народу. А боротися з самою природою — абсолютно безглуздо.
Символічно, що саме цими днями українці остаточно та безповоротно підтвердили свій європейський цивілізаційний вибір. Центрвиборчком майже завершив попередній, електронний, підрахунок. Він, подібно ексит-поллам, підтвердив, що конституційна більшість виборців схвалила курс на Європу. І саме за таку громадянську позицію я глибоко вдячний вам, українським виборцям.
Рівно як і за ту високу вашу довіру, яка дозволила партії «Блок Петра Порошенка» отримати найвищий кредит довіри на виборах. Від Блоку за списками та в округах обрано 132 народні депутати. Це значно більше, ніж від будь-якої іншої політичної сили.
«Народний фронт», який став другим за кількістю мандатів, «Самопоміч», що фінішувала третьою, Радикальна партія і «Батьківщина», котрі подолали п’ятивідсотковий бар’єр, — всі вони разом мають стати учасниками проєвропейської коаліції. Але створювати коаліцію — це не робота Президента. В європейській практиці ініціатива у формуванні коаліції належить тій політичній силі, яка набрала найбільшу кількість депутатів на виборах. Я впевнений, що «Блок Порошенка» з цим завданням гідно впорається.
Коаліція, згідно з Конституцією, має запропонувати Президенту для внесення на затвердження новообраною Верховною Радою кандидатуру прем’єр-міністра. Майбутня фракція партії «Блок Порошенка» вже відгукнулася на мою ініціативу підтримати Арсенія Яценюка на посаду голови нового уряду. Але принциповим для них питанням при цьому є спільне узгодження європейського зразка коаліційної угоди, проект якої вони вже запропонували партнерам і суспільству.
Європейській політичній культурі притаманні дуже детальні коаліційні угоди, де план дій розписаний чи не поденно. Коаліційна угода — це контракт коаліції з країною. Він не може бути коротким папірцем на три сторінки. Днями я розмовляв з німецьким канцлером Ангелою Меркель. У Німеччині склалася тривала історія коаліційного урядування. І досвід свідчить, сказала мені пані Меркель, що чим товще угода, тим довше працює коаліція.
Щодо складу самого уряду, то Кабінет міністрів потребує повного оновлення, звільнення від непрофесіоналізму та корупційних пут партійно-квотного принципу. Він має формуватися винятково на професійній основі. І почати нарешті впроваджувати реформи, спираючись на парламент, оновлений більше ніж на половину.
Дорогі співвітчизники!
Вибори 26 жовтня важливі ще і тим, що вони відбулися і на звільненій частині Донеччини та Луганщини. За 17 років, протягом яких на Донбасі панував клан Януковича, в регіоні забули, що таке чесне голосування. Вперше за такий тривалий час громадяни України, які живуть в двох най-східніших областях, своїх посланців до Верховної Ради обирали вільно, на конкурентній основі. Ті, кого вони обрали і підтримали, скажу прямо, здебільшого не герої нашого часу. Хоча важливо, що всі вони стоять на позиціях єдності України. Я поважаю вибір вільної частини Донбасу, зроблений на виборах до Верховної Ради України 26 жовтня. Будучи Президентом всіх українців, я готовий до діалогу з тими, кого вони обрали.
Та повною протилежністю голосуванню 26 жовтня є недавні псевдовибори на частині Донбасу. Тій, що, на жаль, поки що підконтрольна бойовикам. Цей фарс під дулами танків і автоматів нічого спільного не має з волевиявленням. І виборами, за визначенням, називатися не може.
Бандити, терористи та інтервенти можуть себе коронувати як депутати, прем’єри, міністри. Та хоч як королі чи імператори. Але що б вони не почепили собі на голови, вони так і залишаться окупантами, злодіями, бойовиками. Україна ніколи не визнає так звані «вибори» 2 листопада. Ми не можемо поважати вибір, якого не було і нема — ані фактично, ані юридично. Не визнає і ніколи не визнаватиме так званих «виборів» жодна країна світу, яка поважає себе і міжнародне право. Фарс вже засудили ЄС, США, десятки наших країн-партнерів. А речник німецького уряду вже сьогодні заявив, що не може бути й мови про скасування санкцій проти Росії.
Псевдовибори є грубим порушенням Мінського протоколу від 5 вересня, який передбачає проведення в окремих районах Донбасу дострокових місцевих виборів винятково і тільки на основі законів України. Ми цю можливість їм давали. Виборчий фарс 2 листопада ставить під величезну загрозу зриву весь мирний процес, старту якого ми добилися ціною колосальних надзусиль. Він істотно погіршує ситуацію на Донбасі. Відповідальність за це цілком і повністю лягає на виконавців, організаторів і замовників псевдовиборів.
Україна неухильно дотримується духу і букви Мінського протоколу. На фоні грубого його попрання іншими сторонами ми маємо внести корективи в свій план дій. Нову ситуацію, що склалася, і я вже обговорив з міністром оборони. У вівторок проведу засідання Ради національної безпеки і оборони, де всебічно проаналізуємо обстановку, внесемо необхідні зміни в сценарії наших дій — виходячи як з оптимістичних, так і песимістичних прогнозів.
Одне із питань, яке я винесу на розгляд РНБО, — скасування закону про особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донеччини та Луганщини. Свого часу цей закон виконав надзвичайно важливу роль в зупиненні зовнішньої інтервенції, мобілізації підтримки світом Мінських мирних домовленостей, щирості намірів України щодо деескалації ситуації на Донбасі. Ми продемонстрували мешканцям Донецької і Луганської областей і зовнішньому світові щире прагнення Києва до політичного врегулювання. Таку можливість бойовики відкинули. Проведення псевдовиборів торпедувало закон і різко загострило ситуацію на Донбасі. Ті широкі повноваження, які передбачав закон, ми готові надавати лише легітимно обраним органам місцевого самоврядування. А не бандитам, які самі себе вінчають на царство.
При цьому децентралізація залишається в нашому арсеналі як ключовий елемент політичного врегулювання на Донбасі. Ми готові будемо ухвалити новий закон — при поверненні всіх сторін до виконання Мінського протоколу. У разі припинення вогню, створення буферної зони, встановлення контролю за кордоном. І зрозумілих кроків, які б означали задній хід бойовиків у питанні про так звані «вибори» 2 листопада.
Новий закон передбачатиме чіткі межі районів з особливим порядком місцевого самоврядування у чіткій відповідності з Мінськими домовленостями. І бюджетну децентралізацію, яка зніме подразливе питання, хто ж кого годує. Вона дозволить цим районам самим на основі власних ресурсів відповідати за своє фінансування. Кожному — по труду.
Міжнародний фонд, який буде наповнюватись у тому числі за участі закордонних партнерів, повною мірою забезпечить відновлення інфраструктури Донбасу за умови відновлення там української влади, миру, спокою і безпеки. З часом запропоную парламенту ухвалити закон про створення там вільної економічної зони із спеціальним режимом торговельних відносин з Євросоюзом та Росією.
Незважаючи на провокації, дипломатичний шлях врегулювання для українського керівництва залишається пріоритетом. Але водночас ми продовжимо інтенсивне зміцнення нашої обороноздатності на випадок, якщо події будуть розвиватися всупереч нашим бажанням. Це питання теж розглядатиметься на засіданні РНБО.
Я вірю в нашу єдність і в нашу перемогу. Бо за нами правда. Слава Україні!
