Захожу ось у Twitter, а там з позначкою “Реклама” відразу кілька записів від Радіо “Свобода”. Виявляється, Петро Олексійович на каналі ICTV цього разу ні слова про томос, а виключно про економіку розповідав! Що зерно, комп’ютерники (IT-шники), нова індустріалізація з допомогою закордонних інвестицій, інфраструктурні проекти та туризм приведуть Україну до процвітання.

А що п’ять років до того робили? Фермерів хіба що дустом не труїли. Як не дивна і зовсім непомічена владою епідемія африканської чуми свиней, то тисячі бджолосімей потруять. Як не рейдери захоплюють готові до збору зерна поля, то Нацбанк робить кредити непідйомними. Як не бензин із соляркою, то міндобрива та засоби захисту рослин злітають до небес. Дякуємо, Петре Олексійовичу, за підмогу агросектору!

Про IT багато говорити не будемо! Це найулюбленіша галузь “маски-шоу” від силових структур. Набіги яких зробили трудову міграцію фахівців галузі чи не найрозповсюдженішою.

Інвестиції. Ті ж “маски-шоу”, тотальна корупція, закони, що міняються по 10 разів на рік, нікого путного сюди не кличуть. Хіба що для любителів перенести шкідливе виробництво з нелюдськими умовами праці з Європи до України. Або для росіян, котрі тупо купують тут конкурента, аби порізати його на металолом…

Інфраструктура. Про наші мости не будемо, як про вірьовку в домі повішеного, а про трасу Київ-Одеса, нашу “гордість і красу”, скажемо. “Сотрудники правоохранительных органов будут круглосуточно дежурить у огромной ямы в Одесской области, чтобы предотвратить новые масштабные ДТП” (Newsone.ua, 4.02.2019 г.).

І туризм! Коли розбиті дороги і ледь не щодня навіть у столиці щось вибухає, когось вбивають чи викрадають, то чи багато сюди приїде туристів? Стосовно морських курортів, то держава, а головне — чиновники на місцях, ставляться до власників баз та міні-готелів, як і до фермерів. Тобто, як до власної годівниці…

Через те якось слабенько віриться в чергове обіцяний успіх. Швидше віриться, що Петро Олексійович, завдяки масовому психозу навколо того “томоса”, таки випередив Анатолія Гриценка. Водночас він серйозно відстає від і Юлії Тимошенко, і від Володимира Зеленського. А головне, ресурсу не видно, яким чинний Президент зуміє їх дістати, чи навіть відірватися від Гриценка.

Два слова про Гриценка. Схоже, не такий у нього вже й поганий рейтинг, коли Генпрокурор Луценко вчора заявив: “В Украине займутся проверкой деятельности всех бывших министров обороны и руководителей Генштаба до 2014 года, чтобы определить, кто из них стал «генератором уничтожение военного потенциала» украинской армии» (УП, 4.02.2019 р.).

Спасибі, Юрію Віталійовичу, за добрі слова, тільки чи не запізно їх говорити — за місяць і 24 дні до виборів?

І ще про Анатолія Гриценка. “Гриценко заявил, что Украина не будет сотрудничать с МВФ в случае его избрания президентом» («Гордон.ua», 4.02.2019 р.). Таким чином, вже до третього топ-кандидата в президенти (після Зеленського та Тимошенко) дійшло, що МВФ — це вірна смерть України як держави і українського етносу як такого. Адже Петро Олексійович може багато говорити про економічні перспективи, втім, вимоги МВФ, які він вперто виконує з року в рік, вимагають іншого — України без українців, доріг, заводів і навіть власної землі…

І вже майже не про вибори. З посади поперли Зураба Аласанію, голову правління Національної суспільної телерадіокомпанії України. Тобто, “українського ВВС”, як обіцялося в 2016 році. У підсумку Аласанія фактично зруйнував систему державного телебачення і радіо в Україні. У державі-жертві агресії винищили майже все, чим би та держава, за якогось розуму і вміння, могла б захищатися від путінської пропаганди.

Тут нам скажуть, що це європейські норми. І державні “Голос Америки” та “ВВС” — європейські норми! А ось наявність в Україні “Мінстеця”, який зомбує телеглядача через олігархічні канали, Інтернет-ресурси та просто соцмережі, — це теж як у Європі?

Як всякий саботажник чи руйнівник в Україні, Аласанія та його подільники добре оплачувалися. Мова йде про щомісячні суми зарплат і премій голови та членів правління НСТУ на рівні 170-240 тисяч гривень. Через те рука у них не здригнулася з грудня 2017-го по березень 2018 року скоротити 66% (!) працівників обласних філій. Мовляв, ті, що залишаться, високі зарплати отримають. Аж два рази: тепер навіть ті, кого непрогнали, самі ідуть геть…

Після відставки Аласанії почався прогнозований “плач Ярославни”. Бо якого, бач, цінного кадра втратили! Адже він дав можливість працювати антикорупційним програмам “Схеми”, “Бігус-інфо” та й Майклу Щуру з його «#@)₴?$0». Через те до «плачу» долучилася навіть “Вікіпедія”:

“31 січня 2019 року Зураба Аласанія з порушенням процедур у непередбачений контрактом спосіб таємним голосуванням Наглядової ради було достроково відсторонено з посади голови UA:Суспільне. Після збурення громадськості та журналістського середовища окремі члени Наглядової ради почали відкликати власні голоси «За звільнення». На підтримку Аласанія висловилися Мустафа Наєм, ВО «Батьківщина», Павло Клімкін тощо”.

Тут варто звернути увагу ось на що. Перше. На прикладі Аласанії нам показують, з якими боями будуть відступати з посади глава МВС Аваков (Аласанію називають його людиною), глава Мінюсту Петренко, глава “Нафтогазу” Коболєв та інші діячі “Народного фронту”. Який, схоже, знайшов собі новий “дах” в особі Юлії Володимирівни. Остання ж, як бачимо, не афішує свої зв’язки з цією остаточно здискредитованою компанією, втім, якихось таємних домовленостей з ними досягла точно.

І ще: в оточенні Анатолія Гриценка крутиться відомий політик Микола Томенко. Саме йому Петром Олексійовичем було доручено зруйнувати державну пресу в Україні. Зараз дві запорізькі газети (одна цілком україномовна і інша частково) у вельми непевному стані. Тобто, приватизуються, а коли точніше, то скоро зникнуть, звільнивши приміщення на проспекті Соборному під нових власників. Ось вам “Мова!” і все інше…

Та відразу після того, як Томенко продавив закон про роздержавлення ЗМІ, його з парламенту поперли. Теж саме із Аласанією. “Ти все вже розвалив?” “Все”. “СЛАбоден”…

Ось така вийшла телевізійна фігня, малята…

Леонід Романовичов