З чого б його сьогодні розпочати? З вілли Генпрокурора Юрія Луценка на Сейшелах всього за 5 мільйонів доларів? Ні, цього не буде! Юрій Віталійович вже пообіцяв судитися зі ЗМІ, котрі передрукують згадану новину із сингапурської газети. А ми йому рекомендуємо почати прямо з The MiceTimes of Asia, адже в Сингапурі діє англійське правочинство і авторитет суду дуже високий. За брехню і наклеп там можна й сісти, а за корупцію, кажуть, вішають…
А давайте почнемо з того, що “95-й квартал” та “Дизель-шоу” за креативом вже давно опинилися позаду Адміністрації президента та “Мінстеця”. Які щодня придумують таке, що народ український лише все ширше розкриває рота. Із останніх сил…
“Наши пропагандисты из любого информационного повода слепят очередную великую победу. Чего стоит один только героический переход двух старых ржавых калош из Одессы в Бердянск. Героический сам по себе — потому что на этих ржавых банках дальше буйков заплывать страшно. Героический вдвойне, потому что теперь, в дополнение к двум бронированным катерам, украинское военно-морское присутствие в Азовском море сразу вырастет многократно, а в Бердянске появится цельная «военно-морская база»!”..
Господи! Та Юрій Касьянов у своєму Facebook, виходить, замахнувся на святе — на героїчний перехід двох українських суден — “Донбасу” і “Корця” з Одеси до Бердянська. Починаючи з 20 вересня вся Україна і Росія, затамувавши подих, спостерігали як наші моряки то “заходили у виключну економічну зону Росії поблизу Криму”, то “прорвалися під Кримським мостом через Керченську протоку”, і зрештою вчора, 24 вересня надвечір таки дісталися… Маріуполя.
Гарна казка — і наш “Мінстець”, і путінський “Агітпроп” тут спрацювали синхронно. Ресурси першого наголошували на рішучості нашої влади й героїзмі українських моряків, а російські — на “агресивних діях України, яка загострює ситуацію у всьому Азово-Чорноморському басейні”.
До речі, нагадаємо різницю між судном і кораблем. Судно — цивільне, неозброєне, а корабель — військовий: з гарматами, ракетами чи торпедами на борту.
Стоп, так що у нашому випадку і справді героїзм лише у тому, що ті судна просто дійшли до Маріуполя? “Ой, дєвочки”, схоже, що так…
Ось почитаємо симпатизуючу Україні “Лига.нет” (стаття «Удар по скрепам: Почему «Донбасс» и «Корец» пошли на Азов», 24.09.2018 р.):
«А500 «Донбасс» был спроектирован и построен как плавучая ремонтная база. Спущен на воду в 1969 году, в 1991-м изменил функцию и стал «кораблём управления». С 2004 фактически находился на ремонте (если это можно было назвать таковым). В том же году на корабле, который находился на территории предприятия «Севморзавод», произошел пожар. В 2007 году «Донбасс», который на тот момент не имел работающего двигателя, был сорван со швартовых и грозил стать «плавучим тараном» для других кораблей. Обошлось. А500 Вышел в море лишь в 2011 году. В 2014 был захвачен русскими, в Одессу его доставили на буксире вновь в неудовлетворительном состоянии. В 2015 вышел в море, а в 2016-м на «Донбассе» вновь произошёл пожар. Вновь обошлось. Корабль имеет в длину 122 метра при осадке 4,63 метров. Водоизмещение 5520 тонн. Штатное вооружение не предусмотрено. Однако, по некоторой информации, на борту установили несколько крупнокалиберных пулемётов».
М-да, 50-річна плавмайстерня, яка стане плавучими складами і казармою, а ще штабом нової військово-морської бази на Азові…
“Морской буксир «Корец»… был спущен на воду в 1973 году. В 2014 году был захвачен русскими, в мае того же года возвращён Украине. Были планы переоборудования корабля в морской тральщик, однако они так и остались планами. Длина корабля 55 метров, осадка 4,47 метров, тоннаж 1452 тонн… Штатное вооружение на буксирах проекта МБ-30 не предусматривалось”.
Що маємо в сухому залишку? Судна й справді не дуже нові. І те, що вони взагалі кудись дійшли — це справді подвиг. Якщо до того всього додати, що вони пройшли через контрольовану і РЕГУЛЬОВАНУ росіянами Керченську протоку, то тут виникають дуже серйозні підозри про вже звичний “договорняк”.
Адже на київських друзів Путіна постійно наїжджають! За їхню бездіяльність і фактично здачу Азовського моря Росії. І зрештою, на п’ятому році війни, наша влада заворушилася. Зокрема автотрейлерами доправили два бронекатери до Бердянська. Ця піар-акція не дуже вразила публіку. Бо ж хто бачив справжнього корабля, ніяк не може порівняти його з чимось доправленим по суходолу.
Через те, схоже, в Києві запропоновано, а в Москві затверджено нову більш потужну піар-акцію з “проривом через виключну економічну зону та Керченську протоку”. Втім, щось пішло не так, і нинішній “глава Криму”, зрадник України Аксьонов і собі вирішив пропіаритися.
«Донбасс» и «Корец» запрашивали у Росморпорта разрешение на проход в Керчь-Еникальском канале, обращались за лоцманской помощью и покорно стояли в очереди за гражданскими судами», — написав він вже у своєму Facebook 24 вересня.
Нам би не хотілося вірити в це, втім, з Аксьоновим не посперечаєшся. В 2009 році доводилося відвідувати Керч і спостерігати рух суден через протоку. Він за інтенсивністю нагадував наш проспект Соборний. Адже зі всієї європейської Росії річкові судна Волгою, Доном і Керченською протокою виходять в Чорне море, аби тут, поряд з Керчю, стати на перевантаження біля великих морських чи океанських суден.
Очевидно, що з побудовою Кримського мосту — із житомирського щебеню і з порошенківськими акумуляторами для будівельної техніки — протока стала ще більш зарегульованою, а лоцманська проводка більш-менш великих суден тутешнім каналом — взагалі обов’язкова.
Зрозуміло, що “украинские корабли «Донбасс» и «Корец» не запрашивали у России разрешения на прохождение через Керчь-Еникальский канал в Керченском проливе, заявил пресс-офицер Военно-морских сил Украины Олег Чалик» («Интерфакс, 24.09.2018 г.).
М-да, у пана Чалика посада така: говорити правду і лише правду, з три короби…
Тим часом легендарний похід “Донбасу” і “Корця” таки мав і позитивні наслідки. Бо гарних емоцій народу додали не лише “95-й квартал”, а й новини з телевізора. Хай і трохи, скажімо так, прикрашені…
Леонід Романовичов
