Сьогодні почнемо наш огляд подій з Франції. Там колишній президент цієї країни Франсуа Олланд видав книгу “Уроки влади”. Очевидно, що чоловік, який докерувався так, що і думати не міг про другий термін, мав щось брехати. Це аби виправдатися, бо ж мемуари через рік не видають.

Один із розділів “нєтлєнки” називається  “Ніч у Мінську”. Він розповідає про перипетії  переговорів у форматі Меркель-Олланд-Путін-Порошенко у лютому 2015 року.  Саме тоді, коли генерал Муженко збирався здати в полон цілу 128-му бригаду під Дебальцево, а вона попри все з оточення вийшла, втративши майже 300 бійців.

Аби не переказувати казки дідуся Франсуа, зауважимо, що в його інтерпретації Путін — це такий грізний мачо, який погрожував стійкому бійцю Порошенку, але зрештою принципові Меркель і Олланд натиснули НА ПУТІНА і документ було підписано.

Правди у цій казці рівно стільки, скільки її буває у казці. Згідно Мінська-2 ніякої російської агресії і в проекті не існує — там внутрішній УКРАЇНСЬКИЙ КОНФЛІКТ. А значить окупованих територій немає і будь-ласка платіть пенсії та забезпечуйте НЕПІДКОНТРОЛЬНІ райони газом, електроенергією і водою. Українські важкі озброєння з фронту відводяться, а терористи — на те вони й терористи, щоб нікого не слухати. Через те щодня обстріли, на які через раз,  коли пройдуть всі доповіді нагору, може бути запізніла відповідь. Вже у той час, коли артилерія ворога давно залишила позиції…

Прекрасна, дешева і безпечна для Путіна та його наймитів війна. До останнього українця…

Додамо, що Меркель і Олланд дали Путіну і Муженку чотири доби на знищення українського угрупування у Дебальцевому. Їх вистачило аби перший зняв всі війська з фронту (українська армія на інших ділянках “безмолвствовала”) і кинув їх сюди, а другий зняв вже свої підрозділи на “дорозі життя” між Дебальцевим і Світлодаром. Забезпечивши новий “Іловайськ”…

Втім, офіцери бригади-заручниці — вже “смалені вовки” і знали, хто такий Муженко, через те прорвалися через бойові порядки ворога БЕЗ НАКАЗУ. Порошенко миттєво прибув піаритися на зустрічі з бійцями, котрі вирвалися з чергового “котла”. Мовляв, все так і задумувалося…

Повертаючись до Олланда, зауважимо, що він на вигляд мила людина і українських дітей на вечерю не їсть. Просто вся політика французьких президентів, починаючи від де Голля, вимушено прорадянська/проросійська. Бо лише політична “розкарячка” між США і СРСР/Росією дає Франції шанс на щось впливати у цьому світі. В епоху канцлера Меркель до цієї позиції пристала і Німеччина, виходячи з того, що за наявності більш-менш сильної і агресивної Росії, Штатам нікуди діватися і вони змушені будуть дослухатися до “старенької” Європи у своєму протистоянні з Кремлем.

Оце і всі секрети “палкої любові” відразу кількох французьких президентів до Путіна.

Тут варто зробити невелику ремарку від Дм. Гордона (“Гордон о том, кто и с какой целью организовал Евромайдан”. Youtube, 28.09.2018 р.): “Партия регионов, вы, Миша (Добкин),  навязали нам этого борова полуграмотного, который был трижды судим и дважды сидел — это позор для страны. И который сказал: “Мы сейчас идем в Европу”. И я ему аплодировал. Мы сидели с экс-президентом Ющенко в моем офисе, и я ему сказал: “Если он сейчас подпишет соглашение с Евросоюзом, я ему памятник готов поставить!”. А Ющенко добавил: “А я открывать буду — при жизни”. Потому что это действительно было счастье, что мы законодательно пошли в Европу. А потом он соскочил с Европы, из-за этого все и началось”.

Додамо, що Янукович не просто так “соскочил”. Свого часу (квітень 2008 року) Ющенко  не “соскочил” із Плану дій з членства в НАТО. І вийшло негарно. Так, Партія регіонів надувала кульки у Верховній Раді проти згаданого ПДЧ цілих два місяці, аби зберегли політичне обличчя Меркель і тоді ще президента Саркозі. Втім, тоді всього три країни НАТО (Німеччина, Франція плюс Угорщина) фактично виступили за наступну російську агресію проти Грузії (бо ПДЧ позбавили не лише українців, а й грузинів).

Восени 2013-го цього не можна було повторити, хоча вже президент Олланд теж збирався блокувати асоціацію Українидо ЄС. Путін вирішив і йому допомогти зберегти обличчя. “Раптом” провокатори з Green peace – такого світового аналогу наших “Правого сектору” чи С14, поперлися в Баренцеве море і захопили газпромівську бурову платформу. Путінські прикордонники арештували і судно Arctic Sunrise, і людей на борту. Судно було під голландським прапором, а більшість людей — громадяни Великобританії.

Почалися торги, і вже англійські дипломати таки “переконали” Януковича САМОМУ ВІДМОВИТИСЯ від асоціації. Судно й екіпаж повернули, Олланд зберіг обличчя, Англія взагалі ні при чому, а гроші — 3 млрд кредиту під контролем МВФ — заплатив Україні Путін.

Таким чином, коли строго по-науковому, то першопричиною Майдану стала чергова продажність чергового французького президента, який нещодавно написав “казку для зовсім маленьких”…

Якщо ви думаєте, що хоч щось змінилося з появоюЕмануеля Макрона, то дарма! Ось недавнє інтерв’ю нового французького президента: «Я є одним з тих, хто вважає, що ми повинні разом з Росією вибудувати нову архітектуру безпеки – нам потрібна подібна дискусія разом з Росією. Але мрія Володимира Путіна — демонтаж Євросоюзу», — сказав президент Франції, давши зрозуміти, що має намір протидіяти його деструктивним намірам”. (УП, 3.09.2018 р.)

Тобто (давайте змінимо порядок слів!) Путін мріє нас знищити, але ми й далі його палко любитимемо.

На додаток трохи хроніки. 24 травня 2018 року. Міжнародна слідча група оприлюднила висновки по збитому малазійському МН17: “Росія винна за всіма пунктами звинувачення!”.

І що? “Макрон начинает визит в Россию” (“Рамблер”, 24.05.2018 р.).

Яка братерська солідарність із вбивцею 298 громадян ЄС та інших країн! Додамо, що 22 травня втішити Путіна напередодні висновків слідчих по МН17 до Сочі завітала і Меркель.

Так що “закордон нам допоможе” не дарма став комедійною класикою ще з кінця 1920-х. А “Нормандська четвірка”, навколо якої було і є стільки заклинань наших посадовців, це просто  класична антиукраїнська коаліція, яка посиленими темпами робить нас країною обібраних і заплаканих вдів. Факт!

Леонід Романовичов