Яркие, броские и запоминающиеся — запорожские предприниматели соревнуются в том, кто креативнее и пафоснее презентует свой магазин/кафе. Для этого бизнесмены «креативят не по­-детски», поэтому город заполнен вывесками, которые ничем не регулированы

В погоне за желанием выделиться и переплюнуть своих конкурентов для бизнесменов все средства хороши. Проезжая вдоль главного проспекта нашего города, можно увидеть все, что угодно: рекламы с неоднозначным контекстом, перекрашенные участки фасадов в красный, коричневый, зеленый цвета под стиль нового магазина, многометровые габаритные вывески с подсветками и рекламные конструкции, нависающие над дорогой. За всем этим не видно архитектуру Запорожья и самого города.
Самым ярким примером «кричащих» вывесок и рекламных конструкций, созданных в стиле «цыганский шик», можно назвать магазин «DEMOS» (возле ТЦ «Украина»). Это псевдоукрашение города много лет мозолит глаза запорожцам, но вот как избавиться от сомнительной «изюминки» города?
На сегодня есть Законы Украины «Про рекламу» и «Про благоустрій населених пунктів», которые частично регулируют размещение рекламных конструкций на домах.
— В этих законах, — говорит представитель департамента архитектуры и градостроительства Запорожского горсовета Артем Еременко, — есть несколько пунктов, которые касаются размещения рекламных конструкций. Дело в том, что перекраска фасада, изменение его формы, прикрепление рекламы на объект культурного наследия имеют разрушительную систему. То есть прежде чем что­то изменить на объекте, предприниматель должен получить разрешение в нашем департаменте.
Артем Еременко также подчеркнул, что вывеска — это архитектурный элемент, который когда­то являлся частью паспорта «О наружной отделке фасада зданий» и ранее узаконивался в департаменте архитектуры.
— То, что мы видим на примере «DEMOSа» — рекламная конструкция, регламентируемая «Положенням про розміщення» №802 с изменениями, где четко прописано предоставление разрешений именно на рекламные конструкции. В Законе «Про рекламу» прописан порядок размещения и узаконивания их, а также порядок демонтажа: существует комиссия, в состав которой входят департаменты по благоустройству и архитектуре, которые выявляют явные нарушения, для этого достаточно жалобы или какой­то фотофиксации, — говорит Артем Еременко.
То есть на сегодня мы имеем закон, который регламентирует размещение рекламы и рекламных конструкций, но в «букве закона» ничего не написано о правилах размещения вывесок. Поэтому предприниматели пользуются всем известным высказыванием «Закон как дышло: куда повернешь — туда и вышло» и делают так, как им нужно.

Еще один «бог» рекламы — аптека «Шар». Изначально на пр. Соборном, 171­а (высокая башня на пл. Поляка) были незаконно вывешены черные конструкции с лимонными смайликами. Это не вписывается в памятку градостроительства городского значения. Поэтому гордепартамент архитектуры и градостроительства вмешался:
— Размещение рекламных конструкций — сложный процесс, и получить разрешение на их размещение сложновато, — говорит Артем Еременко. — Поэтому владельцы аптеки «Шар» обратились к нам с вопросом размещения уже вывески. А с этой точки зрения они сделали абсолютно все — ровные просвещающиеся буквы, отсутствие всяких козырьков. И, в принципе, у нас нет возражений — вывеска меньше 3 кв.м, размещена на этаже, где ведется предпринимательская деятельность, и не закрывает никакие архитектурные элементы.
Чтобы прекратить «вакханалию» с вывесками, общественная организация «Свідоме місто» год назад вплотную занялась программой «Дизайн Код Вывесок» для двух исторических ареалов — Старый Александровск и Соцгород (6­й поселок).
— Нашим проектом заинтересовался департамент культуры и туризма Запорожского городского совета и предложил развивать эту тему вместе, — говорит глава общественной организации «Свідоме місто» Алексей Добряков. — Подобные проекты уже реализованы в Киеве, Львове, Виннице и Одессе. Изучив их, мы написали «Дизайн Код Вывесок» для нашего города.
— На встречах с общественниками мы обсудили их предложения и пришли к мнению, что нет смысла разрабатывать правила размещения вывесок для города в целом, слишком разные районы, — говорит специалист по культурному наследию департамента туризма Запорожского горсовета Павел Кравчук. — Кроме того, упорядочение вывесок сподвигло к формированию определенных инструментов решения данной проблемы. Подающие надежды архитекторы­дизайнеры Маргарита Сафонова и Анна Сидорова первыми внесли свои предложения. Девушки разработали хорошие базовые стандарты размещения вывесок. Теперь мы должны узнать мнения стрит­холдингов относительно ограничений, которые устанавливают прописанные правила.
— В начале 2018 года тендер на «Код города» выиграла харьковская организация, т.е. она будет наводить порядок во всем Запорожье, вплоть до малых архитектурных форм, — говорит Алексей Добряков. — Мы планируем с ними сотрудничать, уже предоставили им наш проект. Отмечу, что в течение двух месяцев Маргарите и Анне можно отправлять свои отзывы и предложения на электронную почту относительно правил размещения вывесок.
Что касается непосредственно самого проекта, разработанного ОО «Свідоме місто», то при создании «Дизайн Кода Вывесок» для двух исторических ареалов Маргарита и Анна хотели сделать вывески читабельными и не наляпистыми ­ для начала.
— Для вывесок следует использовать природные материалы, — говорит Маргарита. — Что касается размеров, то в Старом Александровске вывеска должна быть не больше 1 кв.м, а для Соцгорода — максимум 2 кв.м на субъект предпринимательства. Т.е. один предприниматель имеет право вывесить одну вывеску не более 1(2) кв.м. Что касается шрифтов, то использовать можно до 2­х шрифтов, текст должен быть размещен максимум на 2 строчках.
Разработчики проекта отметили, что в Запорожье практически нет положительных примеров правильного размещения вывесок. Например, верно презентует себя отель «Театральный».
— У «Ощадбанка» есть свой брендбук — белые буковки на зеленом фоне, размещенные на огромном щите, — говорит Артем Еременко — Во Львове «Ощадбанк» сделал вывеску на прозрачной подложке и буквы выполнены под цвет фасада. Если это возможно там, значит, так можно сделать и в Запорожье.
В конце презентации все участники встречи отметили, что работа над данным проектом только началась: «Сейчас нам нужно мобилизировать внимание общественности, чтобы в дальнейшем утвердить регуляторный акт», — сказал Павел Кравчук.
— Регуляторный документ, который будет контролировать размещение вывесок, нужно проработать. Вопрос только в том, что нужно внести изменения в существующее местное положение (решение №82) «Про рекламу» или создать отдельный документ, в котором необходимо прописать порядок демонтажа вывесок в случае нарушения, — дополнил Артем Еременко.
— После того, как новые вывески будут утверждены, — подводит итоги Алексей Добряков, — предприниматели, чьи вывески не будут соответствовать нормам, должны будут их заменить на новые.
С проектом «Дизайн­код вывесок» можно ознакомиться на странице «Свідоме місто» в Facebook. Предложения и замечания относительно проекта «Дизайн Код Вывесок» оправлять на почту: telltomfelis@gmail.com (Анна Сидорова) и margisafo@gmail.com (Маргарита Сафонова).
Жалобы на неправильное размещение рекламных конструкций и вывесок можно направлять в департамент архитектуры и градостроительства Запорожского городского совета.

Иванка ВОЛОЩУК, фото автора

Не знаю як кому, а для мене особисто запорізький проспект – диво! Для того щоб зорієнтуватися у місті, необхідно потрапити до якоїсь з його частин. Його довжина становить 10,8 км. І опинитися на ньому можна практично з будь­якої точки міста
Початок історії
Він зобов’язаний своїм народженням військово-­стратегічним міркуванням безпеки новопридбаних у другій половині XVIII століття Російською імперією внаслідок розпаду Речі Посполитої та ослаблення Османської імперії земель Правобережної України. Так, офіційною датою відліку історії міста­-фортеці Олександрівськ (як на початку свого шляху називалося Запоріжжя) і його центральної вулиці за порогами на лівому березі Дніпра у рамках створення Дніпровської оборонної лінії за наказом імператриці Катерини II вважається 1770-­й.
Хоча в перший рік свого існування селище першопрохідців, покликане захищати південно­західні кордони і контролювати козацьку вольницю на острові Хортиця, знаходилося на правому березі річки Суха Московка, внаслідок водопілля вже через рік місце було визнано непридатним для подальшого розвитку міста, і його перенесли в межиріччя Сухої та Мокрої Московок. Звідти, з вулиць Ковальської та Соборної, остання з яких відповідно до карти 1823 року тягнулася до фортеці ­ нині вулиця Фортечна, більш звична для сучасників як Грязнова, і почав свою історію майбутній головний проспект Олександрівська-Запоріжжя.
Неспішний розвиток міста, чисельність якого за століття збільшилась лише до чотирьох з половиною тисяч чоловік, підстьобнуло відкриття 15 листопада 1873 року ділянки Лозова­Олександрівськ Катерининської залізниці. У результаті вже на початку XX століття вона виросла у шістнадцять разів. Головна ж магістраль міста, зберігши колишню назву, поступово просувалася на північний захід, сягнувши берега Сухої Московки.
Нова влада – нові назви
У таких кордонах вулицю Соборну й застала революція 1917 року, національно­визвольні змагання і крокуюча за ними громадянська війна. Саме місто було перейменовано на Запоріжжя, на наше щастя, у 1921 році. З одного боку, більшовики увічнили пам’ять про запорозьких козаків, а з іншого – у своїй російськомовній транскрипції викликала плутанину у думках покоління, що зростає. Молодь нині плутається: де жили запорозькі козаки і як називати своїх сучасників – мешканців міста Запоріжжя.
Однак, вертаючись до теми статті, остаточне верховенство радянська влада у місті взяла у 1920 році. Через рік, у 1921 році, за принципом «Нова влада — нові порядки» Олександрівськ був перейменований на Запоріжжя. У цей же час під загрозою розстрілу циркуляр НКВС від 15 липня 1921 року зобов’язав у тижневий термін змінити всі колишні назви вулиць міста, давши їм імена нових радянських героїв і борців революції. Тиждень за тижнем, і вже до листопада 1922 року були перейменовані більше трьох десятків вулиць. У тому числі вулиця Соборна була названа на честь одного з натхненників німецького комунізму Карла Лібкнехта. Однак на цьому історія перейменувань вулиць в місті не закінчилася.
Через десятиліття в рамках електрифікації країни рад з боку Дніпра разом з роботами зі зведення гідроелектростанції в рамках затвердженого 29 квітня 1932 року плану Державного інституту проектування міст починається будівництво нової частини Запоріжжя – так зване Соцмістечко, де вулиця, що пізніше стала частиною головного проспекту, мала скромну назву 8-­ї Поздовжньої.
Рекорду не вийшло
Наш проспект часто розглядається як один з найдовших. Деякі джерела стверджують, що проспект є найдовшим в Європі. Втім, проспект Соборний в Запоріжжі поступається довжиною, наприклад, навіть Московському проспекту в Харкові ­ 18 км. Всупереч всім надіям і гордості запоріжців, проспект ніколи не був найдовшим в Європі, але все ж мешканцям міста є чим пишатися. Так, житлові квартали «Соцміста» в районі греблі «Дніпрогесу» та проспекту Металургів вважаються одним з найкращих прикладів містобудівного мистецтва СРСР довоєнного періоду. Проект цього архітектурного ансамблю в 1932 році отримав золоту медаль на виставці в Парижі. Соборний проспект претендує на звання «7 чудес Запоріжжя».
Цікаво, що у Запоріжжі в 1930-­ті роки, у розпал процесу колективізації і будівництва, парна сторона центрального проспекту Карла Лібкнехта носила прізвисько «Пижон­стріт», а непарна — «Гапкінштрасе» (швидше за все, від загального імені домробітниць «Гапка»). «Стрітом», як правило, гуляли інженери, лікарі, студенти, а на лавочках, що стояли уздовж «штрасе», лускали насіння чорнороби, прислуга та інша молодь з навколишніх сіл.
У різні часи окремі частини сучасного проспекту носили імена Поштова, Стовбова, Велика, Головна, Верхня, Поліцейська, Соборна, Карла Лібкнехта, 8-­а Поздовжня, Германа Геринга, Адольфа Гітлера, Леніна.
У мирні плани з об’єднання двох частин одного міста безжально втрутилася Друга світова війна. Найменування вулиць – наочна частина будь­якої ідеології. Німецький окупаційний режим самовпевнено перейменовував вулиці зі встановленням контролю над українською територією. Так, вже у 1941 році 8-а Повздовжня перетворилася на штрасе Германа Геринга, а Карла Лібкнехта була перейменована на честь Адольфа Гітлера. Однак недовго судилося запорізьким вулицям носити імена тих, хто приніс смерть і сльози українському народу, відразу після звільнення їм було повернуто довоєнні назви.
Остаточне становлення центрального проспекту
Проект з об’єднання декількох вулиць в єдиний проспект існував вже 1949 року, однак остаточно втілитися йому судилося тільки 4 січня 1952 року: ухвала міської ради визначила для центральної магістралі Запоріжжя ім’я Леніна. Проспект об’єднав 4 вулиці: 8­ю Поздовжню вулицю в Соцмісті, знов сплановану вулицю на Вознесенці (від сьогоднішньої вулиці Гагаріна до площі Олександра Поляка), вулицю Карла Лібкнехта і вулицю Ковальську в старій частині міста.
На сьогодні основний напрям проспекту ­ уздовж дніпровського берега з південного сходу на північний захід. При цьому умовно головну вулицю обласного центру можна розділити на три історично не обумовлені частини: дугоподібна ділянка між Привокзальною та Транспортною площами, яка прорізає територію «АвтоЗАЗу»; від Транспортної до площі Пушкіна – так зване Старе місто; новобудови радянської доби від пл. Пушкіна до Дніпра, що зараз включають територію колишнього козацького села Вознесенка, і Соцмістечко.
З повоєнної пори життя тут не завмирає ні на хвилину, намотуючи на вісь історії витки спіралі часу. За цей час тут виросли нові будинки в стилі еклектики і розкрили свої ніжні обійми затишні парки і сквери, хоча і їм опісля півстоліття існування знадобилося оновлення, яке вдало знайшло свою реалізацію в програмі реконструкції 2002 року.
У 2002-­2008 роках проспект зазнав значної реконструкції, в ході якої демонтовано трамвайну лінію між Парковим бульваром (до 2016 року — вулиця Леонова) та вулицею Лермонтова. Були ліквідовані старі дерева вздовж проспекту. На перехресті з бульваром Шевченка встановлено масивний «Годинник закоханих», що грає мелодію з фільму «Весна на Зарічній вулиці». До речі, аналогів запорізькому «Годиннику закоханих» з фонтаном в Україні немає. 10 жовтня 2016 року було відкрито оновлений годинник, в якому замінено 4 циферблати, сам механізм, системи управління і звукового супроводу після більше десяти років роботи.
З 4 січня 1952 року до 19 лютого 2016 року проспект носив ім’я Леніна, після чого був перейменований на проспект Соборний згідно із Законом про засудження комуністичного та націонал­=соціалістичного режимів. Незважаючи на всі ті імена, які встиг за роки свого існування приміряти Соборний проспект, нині він так і залишається кістяком Запоріжжя. Магістраллю, яка несе на собі велику відповідальність — бути обличчям і серцем міста з історією.

Людмила Турчина

На своей страничке в соцсети Наталья Зотова, бывшая жена депутата Запорожского облсовета, продолжает выкладывать откровенные фотографии.

«После развода я стала очень переборчивая. Доверия меньше, требований больше. Потому что если я с кем-то, то я в этом всей душой, телом и мыслями. Поэтому и не спешу, страшно подпустить близко, влюбиться, потерять контроль», — написала запорожанка.

«Услышала фразу комплекс Золушки: «посижу-ка я за печкой пострадаю»
Зачем там сидеть? Зачем страдать?? если не я, то кто? Выйти в мир и позволить себе иметь все для себя самое лучшее!
А остальные пусть ждут фею-крестную, что спасёт. Но это ж не вы, да?», — сообщила читателям Наталья.