Запорізький художник Михайло Дяченко: «Кожен громадянин має удосконалювати себе і свою країну»

Запорізький художник Михайло Дяченко: «Кожен громадянин має удосконалювати себе і свою країну»У 2014 році запорізький художник Михайло Дяченко презентував свою першу серію патріотичних картин «Хрещені вогнем», присвячену Революції Гідності і солдатам, які відстоюють нашу волю на сході України. Героями нового циклу робіт молодого художника стали бійці 55­ої окремої артилерійської бригади. Після презентації портретів «Громовержці» в соціальних мережах, ми вирішили особисто поспілкуватися з талановитим автором

— Михайло, розкажи про себе та про свою творчість.

— Я народився у селі Орлянське Запорізької області.

В 2007 році закінчив Запорізький Січовий колегіум. Згодом вступив до Харківської державної академії дизайну і мистецтв. В 2013 році з відзнакою закінчив магістратуру за спеціальністю «Інтер’єр та обладнання». За роки навчання отримав досвіт з основ проектування інтер’єрів, живопису, малюнку, кераміки, вітражу. Наразі працюю вільним художником, переважно у напрямку цифрового арту.

— «Громовержці» — це вже друга твоя серія картин про українських героїв. Як взагалі виникла ідея створити цикл патріотичних картин?

— В соцмережах через спільного друга познайомився з Надією Колесніковою. Вона правозахисниця і волонтер фонду «Сестри перемоги». Родом теж з Запоріжжя. Разом ми придумали проект «Громовержці», присвячений запорізьким бійцям з 55 окремої артилерійської бригади, яким вже понад рік фонд надає підтримку.

— Розкажи будь ласка про техніку створення ілюстрацій. Я так розумію, малював ти по фото?

— Особисто з героями серії я не зустрічався. Працював по фотографіям, які надавали волонтери та друзі бійців. Завітав у в/ч «Уральскі казарми», де мені показали техніку, ознайомили з її особливостями, так як я людина не військова, мені все це було потрібно для роботи. Малюю в комп’ютерних програмах за допомогою графічного планшету.

— Скільки часу тобі знадобилося для написання портретів солдат 55­ої артилерійської бригади?

— В годинах не можу сказати. Працював кілька місяців з перервами.

— Картини серії «Хрещені вогнем» ти презентував на виставці у Запоріжжі. Чи плануєш ти і серію «Громовержці» показати мешканцям Запоріжжя. Замислюєшся про персональну виставку робіт?

— Серію «Хрещені вогнем» я презентував у Запорізькому обласному художньому музеї в рамках проекту «Передчуття». Там були представлені картини, малюнки, фотографії, інсталяції — близько тридцяти авторів Запорізького краю (їх асоціації щодо останніх подій в країні). Крім того брав участь у кількох фестивалях – у Києві, на Черкащині. Чи покажу я роботи десь окрім соцмереж? Не знаю, можливо, якщо запросять взяти участь в виставці. Про персональну виставку я поки що тільки мрію – час покаже.

— Наскільки я знаю, ти малюєш картини на замовлення і частину виручених коштів передаєш волонтерам?

— Так, я малюю проекти на замовлення. Маю ж за щось жити. Разом з тим співпрацюю з благодійним фондом «Добра листівка», які розмістили серію «Хрещені вогнем» на поштівках. Всі виручені кошти фонд надає центрам реабілітації дітей з особливими потребами. Крім того, ми з друзями з Луцька друкували принти на футболки, збираючи кошти нашим друзям з батальйону «Азов». Що стосується «Громовержців», я маю надію, що запорізькі волонтери знайдуть їм достойне застосування.

— А яка серед усіх робіт твоя улюблена?

— На даний момент це картина «Волонтерка» з другої серії циклу «Хрещені вогнем».

— На ній, мабуть, зображена твоя знайома?

— Так, це моя знайома волонтер Тамара Дуда. Її позивний — Горіха Зерня.

— А чи займаєшся ти ще живописом? Я маю на увазі, малюєш тільки на планшеті, чи і пензлем, для душі?

— Малюю у змішаній техніці – акварель та туш. Як вийде, хочу зробити серію замальовок міста Запоріжжя у такій техніці. Вулиці Харкова я вже намалював.

— Ти народився у Запорізькій області, закінчив школу у Запоріжжі, але зараз проживаєш у Харкові. ЗМІ позіціонують тебе як харківського автора. А ти сам вважаєш себе харківським чи запорізьким художником?

— Я народився у Запоріжжі, то певно формально правильно казати, що я запорізький художник. Але я радий, що Харків вважає мене своїм. Я всім хто питає кажу «Я свій, рєбята» (посміхається).

— Поділися творчими планами на майбутнє.

— Поки що не знаю. Маю кілька замовлень. І хочу трохи вдосконалити свою техніку чи змінити її якось. Буде видно.

«Тепер трошки про цих героїв. Це їм дякували «Кіборги» за допомогу в обороні аеропорту. Комбат «Сан Санич» врятував з тилу ворога під Іловайськом своїх 8 товаришів по службі. Під командуванням комбата Андрія «Десни» на початку 2015 р. перша гаубична батарея вийшла з­під Дебальцева з мінімальними втратами. Старшого лейтенанта Юрія Смирнова, який опинився у полоні, сепаратисти закликали перейти на їх бік. Утім онук Героя Радянського Союзу, він лишився вірним присязі, після звільнення продовжує захищати Батьківщину. «Серцем батареї» називали загиблого під Красним Лучем заступника командира батареї Петра Третяка. Старший солдат Олексій Аванесян після поранення й ампутації став волонтером київського Військового Госпіталю. Офіцер 55­ки Ярослав Шерстюк розробив програму для артилеристів «Укроп». Молодший сержант Крячко: він користується великим авторитетом серед побратимів. Його фото зі снарядом «За рідне місто» облетіло соцмережі.

Запорізький художник Михайло Дяченко: «Кожен громадянин має удосконалювати себе і свою країну»Запорізький художник Михайло Дяченко: «Кожен громадянин має удосконалювати себе і свою країну»

Запорізький художник Михайло Дяченко: «Кожен громадянин має удосконалювати себе і свою країну»

Запорізький художник Михайло Дяченко: «Кожен громадянин має удосконалювати себе і свою країну»

Анна КОВАЛЕНКО

 

 

РЕКЛАМА REDTRAM

Loading...

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

О Нас | Контакты | Рекламодателям