Особливо просунутий читач очікує від нас коментаря з приводу сьогоднішнього хресного ходу УПЦ ФСБ. Коментаря поки не буде, про справи релігійні вже у газеті наступного четверга. А поки про загострення війни проти українців в інформаційному полі.
Ось “координатор Медійної ініціативи за права людини, правозахисниця і журналістка” Ольга Решетилова на сторінці “Радіо Свобода” у Twitter занепокоїлася байдужістю українців. Мовляв, російські спецслужби викрали сина прикордонника, потім двох прикордонників, а ось тепер ще й провідника поїзда, а народ у відповідь тільки крекче: “Немає чого з москалями водитися”…
По Павлові Грибу все ясно: у нас війна і будь-яка поїздка українських громадян до Росії (а Білорусь — це фактично митна територія РФ) може закінчитися для них погано. І тато Гриба, офіцер Держприкордонслужби, мав би 19-річному сину це пояснити.
Щодо ще двох офіцерів-прикордонників, то “3 жовтня Богдан Марцонь повечеряв удома з дружиною і поїхав у справах з обіцянкою дуже швидко повернутися. Він сів за кермо свого автомобіля KIA Sportage. По дорозі підібрав Ігоря Дзюбака, і разом вони вирушили до лінії державного кордону… Машина зупинилася за 10 метрів від лінії розмежування. Прикордонники вийшли з автівки, яку навіть не зачинили. У той день було холодно, але верхнього одягу Богдан та Ігор із собою не мали. У прикордонників із собою були тільки техпаспорт, права і посвідчення»»… (УП, 27.10.2017 р.)
Цікаво, а що роблять герої-прикордонники в 10 метрах від кордону з країною-агресором в неслужбовий час? Без зброї, на приватній машині і в цивільному одязі? Це мала б встановити контррозвідка, аби вона в Україні була… Втім, росіяни кажуть, що герої української Держприкордонслужби збиралися митися в лазні зі своїми російськими колегами і тут їх схопили. Українській же стороні нічого не лишалося, як заявити, що офіцери, бач, моніторили ділянку кордону.
Зрештою, українська Держприкордонслужба стільки зробила для захоплення Путіним Криму і для “русского мира” в Харкові та Донецьку, що Марцоня і Дзюбака повернули. Вони ж не прості водії з Енергодару, як наш земляк Євген Панов, якому нещодавно вліпили 8 років у Росії.
А ось провідника Сергія Бугайчука взяли прямо на Київському вокзалі у Москві лише за заявою двох свідків — як торгівця зброєю.
Тут, вибачте, інша справа! Провідник взагалі-то державна людина (“Укрзалізниця” формально належить державі), яку відрядили у стан ворога. І тут питання вже до Президента й уряду: а чому до цих пір українські поїзди катаються до Москви? Війна ж на дворі і похорони щодня. І лише одного бажання пов’язати українця за шпигунство достатньо, аби ФСБ і Ко вліпили людині 20 років тюрми.
Втім, “торгові партнери” наших ворогів вже п’ятий рік цього не бачать. І через те ми правозахисниці і “грантоїдці” Решетиловій порадимо не давити на байдужість народу. Бо у всіх трьох епізодах саме політика української влади призвела до затримань і арештів наших громадян. Адже до цього дня кордон «нараспашку», а за кордоном — одні «друзі» і «колеги»…
А окрім того (це теж пані Решетиловій), влада чотирма роками війни без війни свідомо втомлювала народ, аби зробити його байдужим. І добилася свого. Сьогодні вже не будемо про знущання у СІЗО над народним депутатом Надією Савченко, бо є багато інших свіжих прикладів.
Ось поблизу будівлі Міноборони скоїв спробу самоспалення атошник, якому два роки не надають статусу учасника бойових дій. «Попытка давления на суд: Минобороны прокомментировало самоподжог экс-военного» — такий заголовок ресурсу “Рубрика” найточніше характеризує ставлення сьогоднішньої влади до народу. В стилі «козлов, которые мешают нам жить» від Януковича.
А що народ? Та «безмолвствует», хоча самоспалення — це найвища форма протесту доведеної до відчаю людини. Скрізь і всюди, окрім сьогоднішньої України…
До речі, відома “Арабська весна” 2011 року почалася зі самоспалення торгівця зеленню з якогось туніського ринку.
А тим часом на “Страна.ua” з’явилося відео. Ось текстова цитата з того ж ресурсу: «Не стрелять! Сейчас командиры договорятся, иначе всех вас здесь положим!» — кричит сначала добробатовец. Однако, спецназ все равно идет в наступление, а один из СБУшников бросает: «Бандеровцы еб@ные». В конце видео показано, что захваченного добробатовца, всего в крови СБУшники спрашивают зачем он стрелял»…
І тут справа не в тому, що роззброюють залишки добробатів на фронті — бо ж вимога Путіна виконується дуже старанно. Та й не в тому, що добробатівця побили до крові — і аваківські “космонавти”, і різні спецнази своїм головним ворогом бачать саме людей, котрі воювали і воюють на “передку”. В тому ж Інтернеті, до речі, багато статистики про 8200 атошників, котрі вже в тюрмах і про ще понад 20 тисяч розпочатих кримінальних проваджень.
Насправді ж тут неприємний епізод саме з “бандерівцями”. Так, сьогоднішнє ставлення державних силових структур до патріотів України нічим не краще від їхнього ж ставлення і в радянські часи, і за Януковича. Втім, сьогодні відверто афішувати це поки завчасно.
Через те не прес-служба офіційно, а лише речниця СБУ Олена Гітлянська, та й то в Facebook написала: «Перед тим як знімати чи поширювати фейкові «хвільми» про СБУ — подивіться на справжню форму бійців. Аматори!»
І відразу орди стеце-кремлеботів запустили хвилю в соцмережах: чи можна вірити відео, розповсюдженому путінським інформресурсом “Страна.ua”?
Справді — не можна! Втім, а чому подібні працюють? Від кого залежить робота “Інтеру” та інших фактично кремлівських засобів пропаганди в Україні?
І ще: та ж “Страна ua” буває дуже корисною саме в битві з “бандерівцями”. Це коли публікує повне досьє (чи від СБУ, чи від МВС — тобто від ДЕРЖАВНОЇ СТРУКТУРИ України) на атошника, котрий у четвер скоїв самоспалення. Що і такий він, і сякий, і що вимагає від Міноборони 120 тисяч. Ну не зам. же він глави МО Олександр Дублян, котрий отримав новорічну премію 304 898 гривень. За спалені в 2017 році Балаклію і Калинівку…
А народ наш і справді байдужий. До того, що його свідомо вбивають. Найчастіше він ще й допомагає вбивцям себе вбивати…
Леонід Романовичов
