За тиждень, 1 листопада, процес пограбування українців увійде у нову фазу. Уряд погодився на умови МВФ, і через те підняв тарифи на газ для населення ще на 23 відсотки. Втім, обіцяно, що “после дождичка в четверг”, протягом 14 місяців нам дадуть 2,8 млрд якихось “прав заимствования”. Останні, кажуть, є еквівалентом 3,9 млрд доларів, якими не можна користуватися…
Реакція народу — нуль! Політичні партії і громадські організації хіба що зробили невдоволені пики. І це все: публіка збирається покірно платити за вже новими людоїдськими тарифами, хоча й попередні, придумані ще Яценюком, були завищеними втричі.
Які причини такої апатії? Втома від війни? Так! А ще в Україні немає політичних партій, а лише проекти. Різні С-14 і “Національний корпус” здатні лише на провокації чи виступити відвертою “тітушнею “ в інтересах якоїсь із т. зв. українських силових структур. “Свобода” (і про це гидко казати!) перетворилася у механізм боротьби влади чи з “Самопоміччю”, чи з “Укропом” (зважаючи, чий там рейтинг сьогодні вищий). Тимошенко вважає ворогом тільки Гриценка, а пост-ПР, тобто різні “опозиційні блоки” тощо, працюють у тієї ж влади на підхваті. Сподіваючись, що доведений до відчаю останньою електорат стане вже їхньою легкою здобиччю під час виборів.
Втім, ось вам пояснення від двох топ-пропагандистів України. Петро Порошенко: “Не лишним будет напомнить, что обязательства уравнять внутренние цены на газ с ценой импортного газа Украина взяла, когда Гройсман еще был мэром Винницы. Соответствующий меморандум с МВФ был подписан 31 октября 2008 года… А кто в то время был премьер-министром – очень легко заглянуть в «Википедию», – сказал Порошенко, имея в виду лидера «Батьківщини» Юлию Тимошенко».
А далі Президент продовжив: «Послушайте сегодня обещания популистов удешевить газ в два, в три, в четыре, некоторые договорились, что в шесть раз снизить цену. Это можно сделать только путем возвращения в российскую газовую кабалу» (Обидві цитати з «Гордон», 22.10.2018 р.).
Хвилинку! За всього нашого ставлення до пані Тимошенко, при чому тут меморандум (заява про наміри) десятирічної давнини? Та й про «кабалу» тут незрозуміло. “Кабала”, а саме угоди Путін-Тимошенко (“Газпром”-”Нафтогаз”), підписані 20 січня 2009 року, через три місяці припиняють свою дію. Зауважимо, що ці угоди (і справді вкрай невигідні для України) критикували і Азаров, і Яценюк, і Гройсман, втім, ніхто їх не денонсував — всі платили і платять! Попри, до речі, розмови, що “ось вже 500 днів ми обходимося без російського газу” тощо.
Словом, Президента ми послухали, надамо тепер слово прем’єру Володимиру Гройсману. “Це 11-та програма (співробітництва з МВФ. — Авт.), але я хочу сказати, жодна з них не була виконана. Я вважаю, що такі жорсткі вимоги з боку МВФ зараз вони є в тому числі й тому, що дуже багато разів за попередні роки ці програми не виконувалися».
А далі уважно слідкуємо, як пишуть про фокусників, за руками, вірніше, за словами прем’єра: “У нас було два виходи. Перший — це відмовитись взагалі від меморандуму, вони перепідписувалися 5 разів, а, можливо, — 6. Тоді б ми прийшли до глибокої і затяжної кризи. Другий варіант було піти на цей компроміс (підвищення ціни на газ, — ред.). Тоді ми рятуємо ситуацію в країні і маємо надію на економічне зростання та стабільність». (Обидві цитати з “РБК-Україна”, 23.10.2018 р.)
Тобто панові Гройсману, виходить, невідомо, що ми давно у “глибокій і затяжній кризі”? І що гроші на його “зростання і стабільність” дадуть лише тоді, коли буде ухвалений написаний на вимогу МВФ Бюджет-2019. Та й то не факт! Ось заголовок з “Голос.ua”: “МВФ может потребовать отмены государственных субсидий для тысяч украинских семей – европейский эксперт» (22.10.2018 р.).
Іншими словами, ГРОШЕЙ, НАЙШВИДШЕ, ЗНОВУ НЕ ДАДУТЬ. Уряд же ближчими місяцями скасує і субсидії теж, пославшись вже на документи, підписані Кравчуком і Кучмою (як ще не Сталіним?!). Це дозволить виморити чи прогнати до Польщі ще якусь частину українського населення. Схоже, що в цьому наміри Ротшильдів, Рокфеллерів, Путіна та їхніх київських друзів повністю ідентичні.
Втім, із Нідерландів раптом озвався прогнаний туди Порошенком Міхеїл Саакашвілі:
“Я зараз скажу вам, дорогі мої українці, не дуже приємні для вас речі, але хтось повинен їх вам сказати. Так, дійсно, Україну в іншому випадку чекав би дефолт — тому, що ВАШ бюджет безсоромно розкрадають усі, кому не лінь. Так, дійсно, підвищення цін при такому тотальному грабунку країни не можна було уникнути. Більш того — вас абсолютно точно чекає ще не одне підвищення цін і зниження і без того низького рівня життя. І все тому, що ви змирилися з тим, що країною керують злодії і бандити”…
Тобто причина окреслена, а далі Саакашвілі продовжує: “Якщо ви не проти того, що вас постійно стрижуть — то чому їм би цим не користуватися?.. У тому, що вас постійно доїть всякий непотріб, винні тільки ви. Це неприємно чути, розумію, і мені самому неприємно говорити вам ці слова. У мене серце кров’ю обливається, коли я бачу, як ці злочинці знущаються над таким великим народом. Я, двічі обраний народом президент Грузії, визнаний одним з кращих реформаторів світу, не посоромився бігати по дахах і жити у наметі з відром замість унітазу, борючись за те, щоб вас перестали грабувати. Якби тоді мене підтримало більше українців, ми б досягли цього. Але багато хто з вас залишилися осторонь, вважаючи, що вас це не стосується» (Facebook, 22.10.2018 г.).
Тут варто додати лише одне. Український плебс (“население”) вже давно не реагує на будь-які подразники. Найгірше ж тут інше: на ці подразники — нові факти пограбування, попрання норм демократії та права тощо, вже не реагує і начебто така, що мислить,частина населення. Вона вже не те що Саакашвілі, вона вже нікого не читає, окрім хіба що придворних блогерів при П. Порошенку та У. Супрун.
У підсумку ми отримали ситуацію, описану Юлією Мостовою в її недавньому інтерв’ю Дм. Гордону: “Начинала работать в стране, где было стыдно быть уличенным в коррупции, а сейчас стыдно уличать».
Ось і все вам, друзі, про новий тариф на газ…
Леонід Романовичов
