Останні три дні дали відповідь на три ключові питання сучасної України. Чому “За веру, Царя и Отечество” зразка 2018 року нікого не дратує? Чому Визвольна війна українського народу проти кремлівського поневолення 2014 року зазнала нищівної поразки? І чому “Німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть”?
Почнемо по порядку. За повного розвалу економіки та реалізації політики фактичного геноциду проти власного народу, у Петра Олексійовича сьогодні невеликий простір для маневру.
Через те днями все, що друкується і показує, масово виплюнуло в маси меседж, що “не виноватая я — он сам пришел”. Це, щоб у придавленого відвертою брехнею плебсу перехопило дух. А далі, коли почнуться розслідування і спростування цієї “дези”, щоб якийсь “дядько в картузі” впевнено сказав: “Брехня! Я сам в телевізорі бачив, що немає у Порошенка в Липецьку фабрики”…
А вулиці міст тим часом усіяні слоганами кампанії Петра Олексійовича: “Віра, Армія, Мова!” І тут теж дуже важко сперечатися з нахабним пресингом на мізки обивателя. Про те, що віру раптом згадали за рік до виборів, паралельно забезпечивши УПЦ-КДБ режим найбільшого сприяння навіть під час путінської агресії. Втім, “а він нам томос дасть” замилює сьогодні багатьом професійним українцям і очі, і розум…
Про армію теж багато говорилося. Що немає патронного заводу, що “Укроборонпром” більше стоїть, ніж працює, а акції на кшталт описаної газетою “Сегодня” новини “ВСУ получили 16 модернизированных танков и новые БТРы» (3.10.2018 р.) — це лише піар. Бо такої кількості техніки, яка, до речі, точно не дійде до фронту, вистачить від сили на 15 хвилин сучасної війни.
Про некомплект у фронтових підрозділах до 60%, про те, що ремонт техніки в окопах — власним коштом (коштом волонтерів), та й про те, що на чолі армії все той же «полководець» Муженко, ми вже й згадувати не будемо.
А щодо мови… Путін та його західні подільники вимагали від Петра Олексійовича негайно продовжити дію закону про “особливий статус Донбасу”. Втім, почитаємо в УП статтю «Любиш, Петре, мову?», або Мовний клінч у Верховній Раді»:
“За давньою звичкою Президента, чутливе питання мови вирішено було голосувати у той день, коли депутати мали продовжити дію так званого закону про «особливий статус» для окупованих районів Донбасу. Уже вдруге Рада продовжує дію цього непрацюючого закону на рік, і вдруге ж президентська команда медійно «перекриває» його більш гучним голосуванням. У 2017 році це був закон про реінтеграцію Донбасу, цього року вибір впав на питання мови. І треба визнати, що вибір виявився вдалим”(4.10. 2018 р.).
Таким чином, “ля-ля” навколо мовного закону — це суто технологія запудрювання мізків. Тихцем, щоб майже ніхто не чув, ухвалюється і негайно підписується Президентом закон про “особливий статус” а стеце-кремлеботівська рать тим часом реве з усіх вікон, що “ми ухвалили новий закон про українську мову”!
Втім, щось пішло не так! Узгоджений проект закону не підтримали, зрозуміло, що Опозиційний блок і… президентська БПП. Підсумок по тій же УП: “Дуже швидко складність ситуації почала доходити до стратегів президентської фракції. Особливо, коли вся сесійна зала встала і дружно почала скандувати «Ганьба!» фракції БПП… Гасити пожежу відправили того, хто, як переконують співрозмовники УП у БПП, цю кашу і заварив – головного стратега президента Ігоря Гриніва».
Гринів — це той, хто придумав “шатунів”, “агентів Кремля”, а тепер “Веру, Царя и Отечество”. Він вийшов на трибуну і пообіцяв, що “заради порятунку України” БПП таки проголосує узгоджений закон, але лише у першому читанні…
Отака вийшла “мова” у слогані. Словом, “невдобно вийшло”.
Втім, владі майже вдалося пригасити іншу інформаційну бомбу, яка рвонула на Youtube: “Спецагент СБУ: 8 мільйонів $, російські паспорти та 200 смертей /// Наші гроші №237 (2018.10.01)». Всього 86 тисяч переглядів у той час, коли ролики викривача Олексія Навального легко набирають у «ватній» Росії два мільйони за добу.
Про що мова? Слово Юрію Бутусову, головреду «Цензор.нет»: «Гитлер смотрел новый выпуск «БиБиСи», где показывали советский паспорт жены полковника гестапо Штирлица и три его особняка в Потсдаме, купленные на русские деньги.
— Мюллер, почему Штирлиц до сих пор не арестован — что за сериал вы с ним разыгрываете? У меня предвыборный слоган: «Один народ, один рейх, один фюрер», а мой подчиненный меня компрометирует, дела продает, отмазывает от тюрьмы преступников, выводит деньги в Швейцарию! Сейчас идет сражение за Берлин, я из-за вас власть потеряю!» (Facebook, 3.10.2018 р.).
Ви ще не зрозуміли, про що йдеться?
«Сергей Семочко — это один из высших руководителей украинских спецслужб… Был начальником главного управления контрразведывательной защиты экономики государства и начальником управления СБУ Киева и Киевской области, а ныне президентским указом он назначен первым заместителем главы Службы внешней разведки.
То есть в данный момент Сергей Семочко имеет высший доступ ко всем данным внешней разведки Украины, а также к материалам других спецслужб-партнеров…
По данным журналистского расследования «Бігус.Інфо»… семья Семочко, не имея никаких крупных легальных доходов, приобрела три особняка в одном из самых дорогостоящих дачных поселений — селе Козин (под Киевом)…
То есть один из высших руководителей страны, один из руководителей спецслужб во время войны внезапно получает из неизвестных источников миллионы долларов, покупает элитную недвижимость, и при этом его семья напрямую связана с РФ и спокойно осуществляет там коммерческую деятельность?» (“Цензор.нет”, 3.10.2018 г.)
Скажемо більше: мова про нерухомість на 8 млн. доларів, а вся сім’я “розвідника”володіє російськими паспортами. Президент на скандал — ні пари з вуст, НАБУ пообіцяло “перевірити”, аби згодом доповісти, що нічого не знайшло. І вас за таких умов ще дивує, чому стався Іловайськ і Надія Савченко у тюрмі?
А що широкі маси? А маси — освічені, патріотично налаштовані і точно ті, що не в штаті придворних блогерів АП чи “Мінстеця” — активно поширюють в соцмережах свою любов і до Петра Олексійовича, і до У.ляни Супрун. Особливо учора, 4 жовтня — наче всі з цепу зірвалися…
“Німі на панщину ідуть”? Ні, браття, це “зомбі”, яким щось вчергове солодко пообіцяли…
Леонід Романовичов
