У нашому попередньому блозі ми вже звертали увагу на несподіване прозріння “Нафтогазу”. Бо ж згадана абсолютно окупаційна структура, котра веде справжню війну не лише з “населением”, але й з урядом, раптом пригадала, що вона, бач, державна компанія!
Втім, сьогодні про видатні успіхи “інших комуністів”. У понеділок, 12-го, в Києві відбулося засідання Ради регіонального розвитку. Це такий помпезний “хурал” київської та регіональної знаті, покликаний мобілізувати останню на передвиборчі подвиги з обрання Петра Олексійовича. Мери міст та губернатори лише сиділи та кивали, бо кивати це значно краще, ніж зустрічати якісь чергові маски-шоу в коридорах міськрад чи ОДА.
Петро ж Олексійович заливався солов’єм, розповідаючи присутнім про всю “глубину наших глубин”:
“Децентралізація, як і інші важливі реформи, про які тут сьогодні будемо детально говорити, має стати точно незворотною… Її ефективність зайвий раз переконує нас в тому, що наступному поколінню українців ми передамо успішну європейську Україну. Саме так і станеться, якщо лише не дамо передати країну до рук реваншистів, популістів, які атакуватимуть країну у виборчому циклі 2019-2020 років. Але я впевнений, мудрий український народ зробить відповідальний вибір, який гарантуватиме сталий розвиток територій, громад» (President.gov.ua).
Далі надамо коротке слово і улюбленому герою Жені Кошового меру Києва Віталію Кличку:
«В економіці міста зосереджена найбільша частка інвестиційних ресурсів країни: майже 60 відсотків прямих іноземних інвестицій минулого року прийшли саме у столицю; 30 відсотків загального обсягу капітальних інвестицій у країні теж залучив Київ. Це зумовлено тим, що чверть бізнесу ведеться саме через столицю» (Kiev-chamber.org.ua).
Кличко забув сказати, що і ледь не вся контрабанда теж іде через Київ, звідси і всі його “успіхи”…
А ось мер Запоріжжя Володимир Буряк на “хуралі” не виступав, але відгукнувся на нього у Facebook:
“Такие мероприятия, как Совет регионального развития, помогают объединить усилия центральных и местных органов власти для развития страны. Это позволяет найти решение существующих проблем в ходе живого общения, без лишней бюрократии”.
З ким, цікаво, вдалося поспілкуватися? З Петром Олексійовичем, який судячи з виступу, живе в якійсь іншій країні?
А тим часом “там, в степи глухой, замерзал ямщик». Ні-ні, не у степу, і не ямщик, а у самому центрі України замерзали три міста. Кривий Ріг (633 тис. населення), Сміла (69 тис.) та Шепетівка (42 тис). Коли хтось пхикнув з приводу невеликих райцентрів, нагадаємо: станція ім. Шевченка (Сміла) та ст. Шепетівка, напевне, входять до десятки найважливіших залізничних вузлів України.
І коли шляхом самозахоплень опломбованих котелень жителі Кривого Рогу чогось добилися, то Сміла замерзає далі.
І тут Петро Олексійович зробив передвиборчий жест: «Якщо хтось у Смілі чи навіть у Києві не може прийняти рішення або боїться зірвати пломбу, я приймаю це рішення. Негайно дайте людям газ і тепло. Під мою відповідальність. Даю вам декілька годин, щоб доповісти», – сказав він» (УП, 17.04. 15.11.2018 р.).
Доповідь не забарилася: «Черкаські газовики заявили, що дати тепло Смілі не можуть… через небезпеку газових робіт у нічний час» (УП, 18.09. 15.11.2018 р.).
Втім, «Іменем революції» таки спрацювало: «У місті Сміла Черкаської області вже подали газ на перші вісім котелень з двадцяти» (УП, 21.20. 15.11.2018 р.).
Ну, ви зрозуміли! Леонід Кучма особисто з газовим ключем у руках запускав котельню в нашому Степногірську, а Петро Олексійович дистанційно з Києва і теж особисто запускає котельні у Смілі.
Оце означає, що дохазяйнувалися — навели лад у газопостачанні, за рахунок “справедливих тарифів фінансово оздоровили галузь” і далі за списком…
Втім, запоріжцям не дуже цікаві справи якоїсь Сміли, бо у нас же все зовсім інакше, чи не так?
Ось хроніка заголовків: “Початок опалювального сезону в Запоріжжі залежить від погодних умов, але запланована дата подачі тепла в квартири городян – 12 жовтня” (“Сегодня”, 3.10.2018 р.); «В Запорожье начало отопительного сезона могут перенести» («Сегодня», 17.10.2018 г.); «В Запорожье начнут отопительный сезон, чтобы школьники не замерзли после каникул. Городской голова Запорожья поручил руководителю концерна “Городские тепловые сети” начать отопительный сезон с 4 ноября» (061, 1.11.2018 р.).
А далі запис відомого запорізького журналіста Олександра Верьовкіна у тому ж Facebook від 13 листопада:
«Цього року встановлено абсолютний рекорд – опалювальний сезон ніколи не розпочинався так пізно. Як відомо, розпочинатися він має тоді, коли три дні поспіль середньодобова температура не перевищує 8 градусів. До цього року найпізнішою датою початку опалювального сезону в Запоріжжі, якщо мені не зраджує пам’ять, було 24 жовтня. Цього року опалення вперше в історії міста запустили у листопаді. Приблизно з 4 по 8 число. Але я, власне, не про це. Головне, що є ще будинки й стояки (тобто безліч квартир, розташованих одна над одною в багатоквартирних будинках), де тепла немає й досі. Як приклад наведу будинок за адресою вул. Шкільна, 46-А. За моїми спостереженнями, в цьому будинку не опалюються принаймні 27 квартир»…
А далі відгуки ФБ-друзів: “Бул. Центральний, 25, немає опалювання досі”; “Вул. Рубана, 24, перший і другий під’їзди без опалення”.
О, тут ще з Калантирівки скаржаться: чотири дні поспіль там вимикають світло — впродовж двох або й п’яти годин. Мовляв, такого не було й у “хвацькі дев’яності”. А куди подітися енергетикам — у багатоповерхівках немає тепла, люди приходять з роботи, вмикають каміни чи водонагрівачі, аби трішки зігрітися і “кабель не тримає”. Крайнім стає селище посеред міста із забудовою приватного сектора. Ним пожертвувати можна, воно ж забуте і Богом, і начальством…
Так що все добре і навіть найкраще! Петро Олексійович готується переобратися, виборці ж сидять без тепла чи світла, а голосуватимуть “мертві душі”? Бо ЦВК вже нарахував в Україні 35 646 652 виборців. Це за умови, що майже офіційно визнано — 12 млн громадян перебувають за кордоном, а хліба в країні продають на 26 млн осіб.
Ось така фігня, малята…
Леонід Романовичов
