У Києві відбулася по-справжньому історична подія — вперше засудили колишнього президента. Так, Янукович отримав якісь смішні 13 років, втім, і це приємно, адже жоден із його “папередников” і того не заробив.
Ми ще до “двічі несудимого” повернемося, а поки опишемо тло, на якому відбулося оголошення йому вироку. “Томос” майже забуто, бо “неблагодарный” почесний патріарх Філарет не лише відбув всі урочистості, пов’язані із власним 90-літтям у присутності Президента Порошенка, а й з’явився та виступив на з’їзді Юлії Тимошенко. Тобто, фактично благословив Юлію Володимирівну на президентство.
Схоже, що у штабі Порошенка визнали недоцільним продовжувати “томос-тур”. До того ж, з тим “томосом” виникли певні проблеми. Ось заголовок “Страна.ua”: “Заболевший вчера во время визита Порошенко в Израиль Иерусалимский патриарх сегодня встретился с делегацией УПЦ».
Перекладемо: Патріарх Єрусалимський Теофіл III послався на недомагання (дипломатична нежить?») і відмовив у зустрічі Президенту України Петру Порошенку. З останнім зустрівся лише Генеральний секретар Патріархії. Втім, Теофіл дивовижним чином одужав і зустрівся з прочанами Одеської єпархії УПЦ Московського патріархату вже наступного дня.
А тепер давайте перенесемося із реалій раннього Середньовіччя у XXI століття. Церква — це сьогодні бізнес і політика. І патріархи, особливо фактично чужинських церков, повністю залежать від місцевої влади. Наприклад, Вселенський патріарх Варфоломій “критично залежить”, як стверджують знавці справи, від президента мусульманської Туреччини.
Другий у переліку православних церков — Александрійський патріархат, у мусульманському Єгипті. І він теж критично залежить від тутешньої влади. Яка, в свою чергу, дружить і з США, і з Росією. Через те, як тут карта ляже, будемо бачити.
Третій у списку — Антіохійський патріархат. Він теж на території Туреччини і самі розумієте, від кого залежить. Четвертий — якраз Єрусалимський, і ви теж знаєте, під чиєю він владою. Пануюча тут релігія — іудаїзм, жорстко конкуруюча з нею — мусульманська. А християни різних обрядів тут лише як приманка для прочан і туристів зі всього світу. Втім, увесь цей бізнес жорстко тримають іудеї.
Але не весь, дещо дісталося і мусульманам. Ось почитаємо московську “Правду.ру”: “Он живет в Иерусалиме на улице Ирода по соседству с Яффскими воротами и закусочной «У царя Соломона». Это всего в двух шагах от Старого города. Здесь каждый день в 4 часа утра на протяжении многих веков распахивает свои древние врата Храм Гроба Господня, чтобы тысячи христианских пилигримов со всего Света могли преклонить колени перед одной из главных Христианских Святынь. И изо дня в день мусульманин Ваджих Нусейбе вставляет в замочную скважину полуметровый ключ весом в полтора килограмма, который его древний род передает из поколения в поколение на протяжении 1367 лет» (16.06.2005 р.).
Таким чином, Теофіл III без дозволу ізраїльського уряду і не смикнеться. А той сьогодні, попри бомбардування російських військових у Сирії і збиття російських літаків там же, чи не найголовніший союзник Росії з українського напрямку. Відому промову президента Ізраїлю Реувена Рівліна у Верховній Раді від 27 вересня 2016 року писали, схоже, у Москві. Бо там не лише присутні всі штампи радянської та російської пропаганди, а вони ще й творчо розвинуті.
Тим часом у нас сьогодні всі дивуються, чому це українці в Україні у всьому винні вже самим фактом свого народження?..
Коли зауважити, що далі, п’ятим номером у православній ієрархії, йде Московський патріархат, то стає ще більш зрозуміло, чому тема “томосу” рішуче зникла з інформаційного поля України останніх днів.
Мало того, у четвер топ-новиною став навіть не вирок Януковичу, а події в ПАРЄ, де відомі політичні клоуни на кшталт Олексія Гончаренка знову відзначилися в “шоу” на російських телеканалах. Схоже, російські пропагандисти з останніх сил намагаються: а) росіянам “втюхати”, що українські депутати — якісь “кляті бандерівці” та навіжені (це Борислав Береза та той же Гончаренко — “бандерівці”?); б) підтримати своїх в Україні, пропіаривши їх як нечуваних українських патріотів. Адже потрібно виграти час, поки у нас придумають щось окрім “томосу”…
А тим часом вся верхівка української знаті — Порошенко, Тимошенко і Гриценко, перебували у Давосі. Поїхав туди, кинувши занесений снігом Київ, і мер останнього Кличко. Словом, найбідніша країна Європи демонструє на швейцарському курорті увесь свій блиск. Адже кажуть, що на Економічному форумі у Давосі ошиваються ледь не 155 представників України! Економіка лежить, а всі, хто її положив, про щось із західними лідерами радяться.
Коли чесно, то кучмівський зять Віктор Пінчук організував тут чергові оглядини претендентів на президентське крісло в Україні. Ті мають сподобатися тіньовим вершителям цього світу, котрі й дозволять нам когось із перелічених вище обрати…
Тим часом, діяч, якого обрали на подібних оглядинах, організованих Пінчуком у Ялті 2009 року, а саме Янукович (бо він виглядав найтупішим із всіх заявлених) отримав 13 років. За що? За державну зраду (ч.3 ст.111 КК України) і посібництво агресії з боку РФ (ч.2 ст.437 КК України). Стосовно ж зазіхання на територіальну цілісність України, Януковича виправдано.
Всі звернули увагу, що вирок Януковичу — це своєрідна цеглинка в передвиборчу кампанію Петра Порошенка. Який тепер може не боятися звинувачень, ЩО ЖОДНОГО ВИРОКУ вбивцям Майдану не винесено. Втім, по Майдану Януковича і не судили, єдиним аргументом обвинувачення стало ОФІЦІЙНО ПІДТВЕРДЖЕНИЙ РОСІЄЮ лист тодішнього президента України під “сєпарським” гаслом “Путин — введи войска”.
У той же час суд не зробив Януковича крайнім за здачу Криму, через те Турчинова, Яценюка та Авакова від подібних судів може врятувати лише перемога на наступних виборах, або Тимошенко (остання вже розпочала “шури-мури” з “Народним фронтом”), чи Порошенка. Останньому теж нікуди діватися, і треба дружити із партерами по сьогоднішній коаліції.
Втім, найголовніше інше! Якщо захисту Януковича десь у міжнародних судах вдасться довести, що той не писав листа Путіну, то не лише т.зв. українські і т.зв. суди та прокурори отримають чергового ляпаса, а й у Путіна зникне алібі. Тобто, останній юридичний аргумент, чому він поліз війною на Україну. Поки ж що черговий український суд Путіну підіграв. А до того і Конституційний суд України (дозволяючи зміни Конституції) фактично тричі визнав, що путінської агресії проти України немає.
Так що судили не Януковича, а відстрочили суд по Турчинову і Ко, та ще виправдали Путіна. Ото й є всі підсумки бурхливого четверга 24 січня.
Леонід Романовичов
