Україна вступила в останній тиждень перед виборами. Давайте з легкої руки політолога Віктора Небоженка пройдемося про головних подіях понеділка.
Почнемо ж із заяви самого Віктора Сергійовича, що, мовляв, шансів у Порошенка ніяких, окрім фальсифікації, через те у Зеленського просто тупо вкрадуть голоcи. Адже на відміну від Юлії Тимошенко у того на місцях немає перевіреної структури, тобто членів комісій і спостерігачів, і він стане прогнозованою жертвою крадіжок бюлетенів прямо на виборчих дільницях.
Тут, щоправда, є питання. Адже красти голоси Зеленського члени ДВК від Порошенка (тобто від нього самого і доброго десятка фейкових кандидатів) будуть не самі, а у присутності і за участю членів ДВК від Тимошенко? Про Гриценка, Кошулинського і навіть Вілкула ми вже й не питаємо…
Втім, як це реалізувати технологічно, особливо на тлі останніх подій? Перша: у США спецпрокурор Мюллер з великими труднощами довів, що російського сліду в обранні Дональда Трампа на посаду президента США не було. Навпаки, існує український слід. І Генпрокурор України Луценко це фактично підтвердив (від великого розуму). Тепер у США вимагають не лише відставки послав в Києві Йованович, а й допиту детективами ФБР Артема Ситника — глави НАБУ. І я навіть знаю, що під час допиту той Ситник розкаже…
Подія№2. Повернення до України із Москви Медведчука-Бойка. Тобто людей, котрі в епоху “Прощай, немытая Россия” спокійно зустрілися з прем’єр-міністром країни-агресора Медведєвим і втіленням тієї агресії — главою “Газпрому” Міллером, До речі, а якою була остання реакція СБУ на все неподобство? Цього разу ніхто не став переводити стрілки на Юлію Тимошенко, як це було 22 березня, а скористалися послугами “ветерана”:
“Правовых оснований для предъявления обвинений внефракционному нардепу, кандидату в президенты Украины Юрию Бойко из-за его визита в Москву нет, — сказал в комментарии изданию «ГОРДОН» военный эксперт, полковник СБУ в отставке Олег Стариков» (25.03.2019 р.).
Хто б сумнівався!..
Втім, про всяк випадок, від теми Медведчука-Бойка увагу все ж відволікли. Зокрема, заголовком видання “Страна.ua”: “Тайные тюрьмы, пытки и фальсификация выборов. О чем рассказал в Москве бывший подполковник СБУ» (25.03.2019 р.).
Для нас тема зрадника зі спецслужб нецікава. Адже виголошені ним тези мусуються російською пропагандою роками. Втім, тут є цікавинка! Схоже т.зв. українські спецслужбісти у 2014 році поділилися на дві половинки: одні відразу в межах Криму і Донбасу перебігли до ворога, а інші почали на нього працювати, формально лишаючись на нашому боці…
Подія №3. Лідером фракції БПП у парламенті Артуром Герасимовим оголошено, що Петро Порошенко подає в суд на канал «1+1». Адже останній у суботу в програмі «Українські сенсації» показав фільм-розслідування «50 відтінків Порошенка». У ньому зокрема йдеться про те, що за смертю у ДТП Михайла Порошенка, старшого брата Президента, може стояти Порошенко-молодший.
Тут цікавою виглядає реакція на заяву А. Герасимова самого каналу: «Группа 1+1 медиа заявляет, что каждый факт, который был приведен в журналистском расследовании, подкреплен доказательной базой и свидетелями. В последнюю неделю первого раунда президентских выборов такое громкое заявление больше похоже на элемент предвыборной промо-кампании, чем на реальное опровержение в суде вроде ложной информации, озвученной в эфире 1+1″ (Lb.ua, 25.03.2019 г.).
Втім, коли мало «50 відтінків…», можуть скористатися сайтом Ukrainian papers з таким ось анонсом: «Открытая база финансовых и коррупционных преступлений высшего руководства страны. Десятки тысяч личных переписок теперь достояние каждого украинца».
Нам відразу ж скажуть, що сайт російськомовний, і то все йде від ФСБ Росії, яка ненавидить Порошенка. Припустимо. Втім, у Путіна є тисячі важелів, щоб поховати Петра Олексійовича в три дні. І це в останню чергу публікації компромату. Просто станеться аварія на газопроводі десь у Росії, і Україна миттєво залишиться без «купленого у Словаччині» газу. Або раптом “ляже” один чи кілька мобільних операторів, до цього дня заточених на Росію. Про інформаційну диверсію з масовими чергами біля банкоматів, як у кінці лютого 2014 року, ми вже мовчимо. Втім, по жодному зі згаданих і незгаданих напрямків Президент Порошенко за п’ять років не зробив нічого, аби убезпечити Україну від “несподіванок” з боку агресора.
Через те можна з впевненістю сказати, і “50 відтінків”, і “Papers” не могли з’явитися без, в першу чергу, українських спецслужб і без грошей Коломойського.
Зважимо і на те, що продюсер згаданих «Українських сенсацій» і блогер Олександр Дубінський о 22.00 понеділка оприлюднив усю “сітку” підкупу виборців у Київський області (місячний бюджет лише на зарплати — 8 млн грн). Список, починаючи від глави ОДА і до останнього агітатора у забитому селі. А це означає одне: продовження буде! Тим часом і у Запоріжжі, і у Дніпрі, і у Харкові всі учасники “сітки” тричі подумають, а чи варто надриватися? Бо ж списки на похід до прокурора вже 1 квітня, виходить, складені?
І ще одне! Курський Клімкін, який трудиться міністром закордонних справ України, буквально заломив руки, реагуючи на поїздку Бойка-Медведчука до Москви: “Що це було?”, — питає він.
І тут не витримав ще один політолог — Юрій Романенко. Мовляв, коли Медведчук і Ко п’ять років поспіль напряму літали до Москви, то всіх, хто питав “Що це було?”, називали “агентами Кремля”. Адже Президент знає, що робить, доручивши Медведчуку прямі контакти з Путіним. І ось настав 2019 рік і глава нашого МЗС в роздумах: “Що це було?”
А було все, як за кулісами російського ток-шоу «60 минут», коли ведучий Євген Попов розлючено кинув українському учаснику Андрію Пальчевському: “Ви що, не розумієте, що Порошенко абсолютно влаштовує Путіна?». Про що Пальчевський і доповів в інтерв’ю каналу Politeka Online.
Ось такий вийшов “зашквар”, як любить казати вже згадуваний нами О. Дубінський. А щодо прогнозу В. Небоженка, то дуже сумнівно, що Ігор Коломойський, котрий, як бачимо, вибудував цілу індустрію закопування Петра Олексійовича, раптом не подумав про захист голосів Зеленського. Вважаю, що подумав. Втім, про це якось пізніше…
Леонід Романовичов
