Що трапилося у кілька останніх днів? Нарешті розродилася дружина британського принца Гаррі, і на світ з’явився все ж білий онук королеви Єлизавети II…
У Москві загинув Сергій Доренко — попри свої 59 років, мотоцикліст, теле-радіоведучий, дуже талановитий цинік…
Там же у Москві Путін провів традиційний військовий парад. Все як у Пушкіна: “Отсель грозить мы будем шведу». Парад на інвалідному візку відвідав і Горбачов. Якось символічно все вийшло…
А по всій Росії 10 мільйонів громадян вийшли на акцію “Безсмертний полк”. В Україні таких все ж менше. Організатори кажуть, що у Києві на пропутінську акцію, закамуфльовану під “Полк победы”, вийшло 50 тисяч. В Запоріжжі — декiлька сотень, в інших великих містах (Харкові, Одесі тощо) аж ніяк не менше.
Що тут додати? Що в першу чергу соціальна політика президента Порошенка та політика на згортання патріотичного пориву народу таки дала свої плоди. Люди, котрі готові забезпечити картинку для РосTV з червоними, а далі і з російськими прапорами та гаслами “Путин, введи войска!”, провели огляд сил. В 2014-му у них не все вийшло, то спробують вже тепер…
Тим більше, що й Петро Олексійович вже перекувався і гучно відсвяткував 9 травня. Хоч і без параду, але в кращих путінських традиціях.
Зокрема, саме 9 травня “по случаю”, так би мовити, Петро Олексійович роздав 24 генеральські звання в ЗСУ, СБУ та Держприкордонслужбі. Давши підставу злословити, що все ж не Кучма, а чинний президент доклав найбільших зусиль, аби генералів в Україні стало більше, ніж у всій Західній Європі. З розваленою армією, з не існуючим кордоном, з доволі сумнівним станом безпеки. Окрім того, всі помітили, що заступник міністра оборони з озброєння Шевцов отримав звання генерал-лейтенанта. За спалені п’ять найбільших арсеналів…
А глава СБУ Грицак навіть став Героєм України. Соцмережі з цього приводу дружно відреагували дизлайками, а “Страна.ua” коротко підсумувала всі досягнення Служби безпеки України. Тобто основні, на її думку, скандали, пов’язані з корупцією, посиленням тиску на журналістів та політичних суперників Порошенка. Ми ж до того переліку додамо найгучніші: Саакашвілі на київських дахах; Савченко понад рік у СІЗО; вже призабута справа мукачівського “Правого сектору”, яка повністю розвалилася у суді; “цинічні бандери”, котрі зупинили контрабанду за участю СБУ біля Волновахи. Фігурант останньої вже вийшов із СІЗО.
Про активне співробітництво з Медведчуком, і не лише як представника СБУ на Мінських переговорах, а й по скрапленому газу, що зробило кума Путіна ледь не головним гравцем на цьому ринку в Україні, преса розповідала не раз. Як і про генерала Семочка, який фактично мародерствував на темі імпортного гемодіалізу, а ще вельми дивної ролі СБУ в період і після вбивства журналіста Павла Шеремета.
Ось за це все, мабуть, і дали звання Героя та 92 тисячі одноразової премії в додачу. Хоча злі політичні експерти іншої думки. Вадим Карасьов: “Еще есть цель создать панцирь политической защиты при новой власти. К Герою Украины так просто не подобраться. И звание Героя Украины всегда будет смягчающим обстоятельством в любом судебном процессе».
А ось Руслан Бортник: “Такая форма благодарности Петром Порошенко используется и для того, чтобы поставить метку, что это члены моей команды, и для покупки их лояльности. Они могут много чего о нем рассказать. Как в мафии происходит крещение соучастием в каких-то преступлениях, так и сейчас Порошенко идет на любые шаги, чтобы снизить вероятность, что они его сдадут, когда он уйдет с поста» (обидві цитати “Страна.ua”, 9.05.2019 р.).
До речі, і ЗМІ, і соцмережі вже з тривогою слідкують за мовчанням з цього приводу обраного президента Володимира Зеленського. Щоправда, той рішуче змінив формат відзначення і 8-го, і 9-го травня. У першому випадку він навідався до Запоріжжя, де зустрівся зі 100-річним Іваном Залужним (дуже зворушливе відео, коли Зеленський підтримує ветерана під руку). Мало того, саме пам’ять і примирення символізувала зустріч радянського капітана 1-го рангу Залужного зі зв’язковою УПА Параскою Зеленчук-Потяк, яка приїхала до нашого міста з Верховини у повному гуцульському вбранні.
Наступного дня Володимир Зеленський скромно і без помпи поклав квіти на могилу свого діда-фронтовика полковника Семена Івановича Зеленського.
“Сьогодні – 9 травня, — написав у Facebook новообраний президент. — Це наш День Подяки. Подяки за те, що нелюдська ідеологія нацизму назавжди пішла у минуле. Подяки тим, хто боровся з нацизмом – і переміг. Просто вдячні усім – за можливість народитися й жити.
Війна торкнулася кожної української сім’ї. Внесок українців у перемогу – величезний.
Ніхто не має права приватизувати цю перемогу, казати, що вона могла відбутися й без українців. Пам’ятаємо тих, хто загинув. І шануємо тих, хто ще живий, їх залишилось дуже мало».
А може й справді варто саме в цьому напрямку щось міняти і мінятися?
Власне, один із не чужих Зеленському людей — Ігор Коломойський в інтерв’ю Бігус-інфо ось про що заявив:
«Страна может потребовать такой перезагрузки, как было в 1917 году. И такое тоже возможно, я допускаю. В той конструкции, той системе распределения собственности, материальных благ страна может не выжить. Может быть, придется с чистого листа начинать… Это не значит, что потом будет социализм. Будет просто перезагрузка, по новой. Ну как игра в «Монополию»… Это может быть не экспроприация, а национализация. Такое случается и в развитых странах. И Англия, и Франция такое проходили». Коломойский подытожил, что Украина не может быть государством-корпорацией» («Гордон», 9.05.2019 р.).
У словах Коломойського — натяк на Рината Ахметова, і ми поки не знаємо, які сьогодні стосунки у цих двох олігархів. А те, що треба щонайменше переполовинити чиновництво, звільнитися від 80% різних контролерів, ввести чи британське, чи німецьке (якесь одне) судочинство, кардинально поміняти правоохоронну систему, це очевидна вимога часу! Бо й справді буде хана Україні, коли ще кілька років будемо її «реформувати» лише шляхом зачистки пенсіонерів, лікарняної мережі та народженням чергових НАБУ і судів.
Ось це і все на сьогодні…
Леонід Романовичов
