Важливі аспекти фінальної обробки дерев’яних виробів

1366
0

Дерево — матеріал міцний і шляхетний. Якісна дерев’яна підлога, меблі, двері і вікна — все це виглядає статусно і дорого. Тому не дивно, що останнім часом деревина стала найпопулярнішим матеріалом для виготовлення різноманітних деталей, меблів, інших виробів. Навіть не зважаючи на те, що у порівнянні із сучасними тирсоплитами і пластиком, хороше дерево коштує в кілька разів дорожче.

При виготовленні дерев’яних речей слід врахувати, що відмінний вигляд вони мають лише після ретельної фінішної обробки. А ще проблема в тому, що деревина — матеріал достатньо м’який і нестійкий до зовнішніх подразників. Дуже часто вона деформується, здувається, тріскає. Для деформації, а також появи плісняви, грибка існує багато причин. Це і контакт виробу з землею, де багато жуків та бактерій, і різке зниження температури, і висока вологість повітря та самої деревини. Щоб якомога довше зберегти привабливий вигляд дерев’яного виробу, потрібно приділити особливу увагу кінцевій обробці.

Основні методи обробки деревини

Текстура дерева м’яка, тому привести її в ідеальний вигляд та захистити від пошкоджень не важко. Для цього древ’яну деталь обробляють такими методами:

  • випал;
  • відбілювання;
  • вощіння;
  • фарбування;
  • морилка;
  • марганцівка;
  • шліфування;
  • фрезерування.

Випал застосовується з метою запобігти старінню та гниттю деревини. Обробка таким методом має багато переваг: відсутність використання хімічних компонентів, пожежостійкість, зносостійкість, такий виріб набагато довше зберігає свої властивості та привабливий вигляд.

Існує декілька видів випалу:

  • повний – дерево обробляється в вакуумній печі;
  • глибокий – сам процес відбувається в відкритих печах, де верхній шар прогорає до 2 і більше сантиметрів;
  • поверхневий – дерев’яний виріб обпалюється з допомогою газового паяльника, оброблюється лише 5 мм верхнього шару.

Відбілювання застосовують, щоб позбутися плям на дерев’яній поверхні, тоді виріб виглядає ідеальним. Цей процес застосовується в декількох випадках: якщо на поверхні з’являється грибок або плісень, дерево на виробі помітно старішає та втрачає свої естетичні якості, на виріб потрапляють барвники різного характеру, структура матеріалу змінюється через потрапляння хімічних речовин.

Вощіння створює на поверхні матеріалу тоненьку плівку, яка захищає виріб від дефектів. Обробка воском робить дерево більш міцним, проникаючи в самі волокна, але при цьому дає порам дихати. Вощіння захищає дерев’яний матеріал від подряпин, невеликі дефекти ледве помітні після такої обробки.

Фарбування деревини останнім часом стає більш популярним. Найчастіше для покриття деревини застосовують лак, адже це найдоступніший спосіб надати дерев’яному виробу краси, естетики. Лакування потрібне, щоб захистити дерево від шкідників, грибку, плісені, вологи. Окрім лаку, використовують фарби, щоб зробити деталь більш яскравою.

Морилку застосовують для дерев невиразної породи. Даний спосіб заключається в тому, щоб зробити такі невиразні породи більш ефективними ззовні. Завдяки цьому методу дерев’яна поверхня не піддається впливу факторам зовнішнього середовища. Розчин морилки може бути виготовлений на основі води, спирту, масла.

Марганцівкою обробляють дерево, щоб надати йому насиченого коричневого або вишневого відтінку. Головне – правильно підібрати пропорції – на 1 літр води використовують 50 грам розчину.

Шліфовка – один із найголовніших етапів фінальної обробки. Цей метод використовують для вирівнювання, відмивання дерев’яної підлоги, стелі чи стін після проведення ремонтних робіт. Цей процес полірує матеріал, робить його гладким, рівним. Для шліфування використовують спеціальні інструменти: орбітальні, ексцентрикові, вібраційні чи стрічкові шліфмашини.

Фрезерування – оздоблювальний процес виробу. З допомогою фрезеру можна робити різання пазів, виготовляти красиві отвори, обробляти крайки та торці, наносити різноманітні малюнки, візерунки, написи.

Усіма вищеперерахованими методами також відбувається реставрація меблів та інших дерев’яних деталей.

Процес шліфування: основні моменти

По суті, шліфовка – це підготовка поверхні (підлоги, стелі, поверхні виробу) до остаточної обробки – фарбування та фрезерування. Щоб колодка, брус чи дошка були гладкими, мали ідеально рівну поверхню, вм’ятини, які утворилися після попередніх обробок, усувають з допомогою шпаклівки. Після вирівнювання поверхні її стругають методом подвійного рубанка, протирають вологою серветкою або тампоном. Після того, як поверхня висихає, починається етап шліфування.

Шліфувати потрібно двічі: первинна та вторинна обробка. Перше шліфування може виконуватися уздовж, поперек волокон. Для шліфування застосовують спеціальні шкірки, порошки, пасти, полірувальні суміші. Після першого шліфування на поверхню виробу наноситься шпаклівка, яка заповнює усі вм’ятини, тріщини. Після нанесення шпаклівки рівним шаром поверхня знову піддається шліфовці.

Багато хто питається, яким саме інструментом краще виконується шліфовка. Відповідь проста – для цієї операції використовувати краще, звісно, шліфмашини абразив.

Види шліфмашин

Щоб якісно обробити поверхню, потрібен спеціальний шліфувальний інструмент – шліфмашина, яка виконує одразу декілька функцій: прискорює процес шліфування, полірує поверхні, реставрує меблі та інші дерев’яні вироби. Цей інструмент зручний, компактний, завдяки ергономічним рукояткам руки не втомлюються. Одна із найбільших переваг – точність вирівнювання поверхні.

Існує декілька видів шліфувальних машин, у яких різна конструкція, призначення та принцип роботи:

  • Стрічковий вид шліфмашини (ЛШМ). Використовується для зняття шару застарілої фарби або шліфовки, тому цю машину застосовують, в основному, на початковому етапі обробки деревини. Принцип роботи доволі простий: стрічка у формі кола починає обертатися одразу після запуску обладнання, шліфування поверхні відбувається при натисканні на цю стрічку. На товщину шару, який знімається під час первісного шліфування, впливає зернистість: чим цей показник вищий, тим робота проходить акуратніше та швидше.
  • Орбітальний тип. Шліфується поверхня за рахунок диска діаметром 15 см, на який закріплюються абразивні частинки, різні за зернистістю. Обробляти поверхні таким методом краще в закритому приміщенні, оскільки під час роботи утворюється багато пилу.
  1. Ексцентриковий вид. Шліфування відбувається на круглій основі. Таким видом інструмента краще за все обробляти опуклі, зігнуті поверхні, оскільки для роботи використовується м’яка поверхня. Продуктивність такої обробки більш ефективна, якість оброблюваного матеріалу більш висока, оскільки зерна постійно знаходяться в русі, створюючи два рухи. Таким чином, поверхня шліфується рівномірно, після обробки стає гладкою та якісною.
  2. Вібраційна машина. Призначена для поліровки та тонкого шліфування, використовується для зняття шару лаку та фарби перед фарбуванням або лакуванням. Для шліфування використовують наждачний матеріал. Форма шліфувальної поверхні – прямокутна. Цей метод застосовують, якщо потрібно обробити кутову зону. Єдиний недолік – якщо зерно для шліфовки грубе, на поверхні будуть сліди обробки.

У використанні ексцентрикової шліфмашини є один важливий момент – при додатковому, швидкому обертанні рух шліфувальної платформи може бути нерівномірний, що може нашкодити поверхні матеріалу.

Як правильно підібрати шліфувальний папір

Підбір шліфпаперу залежить від зернистості: чим цей показник вищий, тим якіснішою стає поверхня після обробки. Існує інший критерій вибору наждачного матеріалу – твердість: якщо матеріал твердий, потрібен грубий папір, якщо м’який – тонкий.

Існує декілька видів паперу, які відрізняються розмірами, товщиною, застосовуються для різних цілей:

  • Р80 – застосовується для грубого матеріалу, цим папером можна надати ідеально гладкої поверхні під час шліфування;
  • Р100 – Р220 – з допомогою цього матеріалу усувають подряпини, тріщини, застосовується на повторному етапі шліфування;
  • Р280 – застосовується для тонкого матеріалу.

Сухе та мокре шліфування (можливість шліфувати зволожену поверхню) також передбачає використання різного виду наждачного матеріалу. Дуже часто при такій обробці папір забивається, виходить з ладу. Тому для цього використовують абразивний матеріал – він розкришується, утворює нові грані.

Ручна шліфовка, яка передбачає самостійне оброблення матеріалу, виконується із застосуванням паперу у вигляді листочків, стрічок, рулонів. Для цього методу обробки підійде папір Р60, Р80, Р120, розмір паперу може досягати Р400.

Ручний вид шліфовки може відбуватися за рахунок губок для шліфовки, які використовують для оброблення дрібних деталей. Великі поверхні зручніше шліфувати електричним машинками.