Засоби для професійного чищення зубів у під’ясенних борознах та кишенях

1176
0

Повітряно-абразивна обробка була представлена в 1945 році як метод препарування каріозних порожнин використовуючи дуже абразивний порошок для чищення зубів, проте вже з 1980-х років для видалення зубного нальоту активно використовується надясенна повітряна обробка. Ефективність цього методу, зокрема в потраплянні в найменші фісури емалі – “This type of polishing is most effective at getting into the cracks and crevices in and between teeth.” – зумовила його розвиток, і значні досягнення в цій галузі дозволили надалі створити і апробувати процедури підясенного повітряно-абразивної обробки, використовуючи спеціальний м’який порошок для професійного чищення зубів з гліцином чи еритрітолом.

Обладнання

Пристрої для повітряного чищення зазвичай використовуються для видалення наясенної біоплівки, проте завдяки досягненням в конструкції пристроїв і хімії порошків наразі стало можливим видаляти біоплівку субгінгівально. Ці пристрої працюють шляхом створення та розпилення суспензії, що складається з порошку, повітря та води. Пристрій повітряного полірування може бути як автономним з циліндричним наконечником, так і великим наконечником з порошковою камерою, який підключається безпосередньо до стоматологічної установки. Наконечники поставляються з двома типами насадок: одна для видалення надясенної біоплівки, друга – для підясенної біоплівки.

Типова насадка має круглий отвір з двох концентричних кіл. З зовнішнього кола виходить вода під тиском, с внутрішнього – стиснене повітря і порошок.  Є кілька типів різних насадок, які можна використовувати для пародонтальних кишень. Одна з них виготовлена з гнучкого термопластичного еластомеру з кількома невеликими отворами. Вода виходить з отвору на кінці насадки, а повітря і порошок виходять з маленьких латеральних отворів. Порівняно зі стандартною системою, пародонтальні насадки використовують нижчий тиск повітря, що більше підходить для підясенного очищення.

Підясенна техніка

Для підясенного полірування застосовують два методи, перший з яких передбачає адаптацію стандартної насадки. Її сопло утримується майже паралельно поверхні кореня на відстані від 4 до 6 мм і, супроводжуючись підмітаючим рухом, приводиться в дію. Поверхня одного зуба полірується від 5 до 10 секунд, лише від 20 до 40 секунд на зуб. Використання цієї техніки можливе лише при глибині підясенної кишені до 5 мм.

Друга методика використовує одноразову клиноподібну пародонтальну насадку, яку можна вставити в пародонтальні кишені з глибиною зондування від 4 мм до 9 мм. Пародонтальну насадку вставляють безпосередньо в кишеню до тих пір, поки вона не зустріне опору прикріплювального епітелію, а потім трохи витягують перед активацією. Насадка переміщується круговими рухами, оскільки кожна поверхня зуба (дистальна, щічна, мезіальна та язикова) обробляється протягом приблизно 5 секунд. Використовуючи обидві насадки, тиск повітря і води можна регулювати залежно від цільового використання.

Полірувальні порошки

Полірувальні порошки відрізняються речовиною основного наповнювача. Найчастіше використовувані серед них – бікарбонат натрію, гліцин та еритритол, але існують і рідкіші альтернативи – порошки з карбонату кальцію, тригідроксіду алюмінію і фосфосилікату кальцію-натрію.

Натрія бікарбонат

Нетоксичний і водорозчинний порошок, середній розмір частинок якого коливається аж до 250 мкм, зазвичай використовується для надясенної роботи, де він дуже ефективний. Хоча цей порошок і активно використовується для обробки емалі, він є достатньо абразивним і шкодить як м’яким, так і іншим твердим тканинам зуба – цементу та дентину. Результати досліджень показали, що порошок бікарбонату натрію значно більше шкодить цементу і призводить до утворення дефектів його поверхні, ніж порошок гліцину. Крім того, є деякі ознаки того, що порошок бікарбонату натрію, спрямований на маргінальні ясна, призводить до значної їх ерозії. Крім того, цей порошок наносить дефекти реставраціям. Підсумовуючи все вищевказане – порошок бікарбонату натрію є ефективним при роботі з інтактною емаллю, проте надмірно абразивним для усього іншого, і, таким чином, не підходить для підясенної роботи.

Гліцин

Ця амінокислотна сіль має невеликий розмір частинок (середній розмір менше 45 мкм) порівняно з порошком бікарбонату натрію. Використання повітряного полірування гліциновим порошком вважається безпечним для емалі, цементу та дентину. Крім того, порівняно з іншими порошками, порошок гліцину завдає найменшої шкоди відновлювальним матеріалам. Звісно, що й ушкодження м’яких тканин при застосуванні гліцину менше.

Повітряно-абразивна обробка позитивно впливає на клінічні аспекти пародонтології, зокрема – на глибину зондування, рівень прикріплення і кровоточивість при зондуванні. При цьому, на відміну від ультразвукового підясенного скейлінгу, гліциновий порошок не зовсім не шкодить цементу корня і м’яко на м’які тканини. Порівняно з традиційними методами, знижується бактеріальне навантаження в кишенях та усій порожнині рота. Таким чином, гліциновий порошок є засобом вибору для підясенної повітряно-абразивної обробки.

Еритритол

Цей хімічно нейтральний, розчинний у воді цукровий спирт має найменший розмір частинок (в середньому 14 мкм), проте рівень абразивності еквівалентний гліцину.

Результати досліджень показали, що після процедур повітряно-абразивної обробки еритритолом були покращін індекси зубного нальоту та кровоточивості під час зондування. Ефективність роботи порошку еритритолу порівняна з ручним видаленням зубного нальоту, проте суттєвої різниці між порошками еритритолу і гліцину не має.

Так само, як і гліцин, порошок еритритолу не викликає пошкодження твердих або м’яких пародонтальних тканин, і навіть результує в найбільш гладкій поверхні.  Одне дослідження навіть продемонструвало, як полірування еритритолом кожні 3 місяці протягом 12 місяців призвело до клінічно значимого зменшення глибини зондування і кровоточивості при зондуванні. Отже, порошок еритритолу також можна ефективно використовувати для підясенної повітряно-абразивної обробки.

Інші порошки

Кілька інших порошків для повітряно-абразивної обробки були представлені протягом багатьох років, але вони не набули широкого користування через низку факторів. Існує обмежена кількість інформації щодо впливу карбонату кальцію, тригідроксиду алюмінію та фосфосилікату кальцію натрію на клінічні показники, як-то глибина зондування, кровотеча при зондуванні та клінічні рівні прикріплення. Паралельно, численні дослідження показують, що використання порошків карбонату кальцію, тригідроксиду алюмінію та фосфосилікату кальцію натрію може призвести до дефектів емалі та коренів, а також до значних дефектів у різноманітних реставраційних матеріалах. Крім того, триоксид алюмінію та карбонат кальцію демонструють погану розчинність у воді, що додатково обмежує їх субгінгівальне використання.

Переваги

Підясенне повітряне полірування менш агресивне, ніж звичайні методи видалення біоплівки. Інші переваги підясенного повітряного полірування полягають у зменшенні пошкодження твердих і м’яких тканин, короткочасному зменшенні бактеріального навантаження, зменшенні кишені. Підясенну біоплівку можна ефективно видалити за допомогою повітряних полірувальних пристроїв, при цьому у неглибоких або помірно глибоких кишенях повітряно-абразивна обробка більш ефективна для видалення біоплівки, ніж кюретаж. Більше того, порівняно зі звичайними методами лікування підясенна обробка за допомогою порошку з низьким рівнем абразивності (гліцину або еритрітолу) показала мінімальну втрату поверхні кореня та інтактний прикріплюючий епітелій.

Зменшення кишень також є можливою перевагою підясенного повітряного полірування. Під час підтримуючої пародонтальної терапії було виявлено значне зменшення середньої кількості кишень розміром понад 4 мм після кількох процедур підясенної повітряної обробки. Результати зменшення глибини зондування були аналогічними як для підясенного повітряного полірування, так і для ультразвукового скейлінгу зубного каменю. Однак, з іншого боку, повідомляється про більші глибини зондування з інтервалами в 1, 3 і 6 місяців для областей, оброблених повітряним підясенним поліруванням гліциновим порошком, в порівнянні з результатами ручних та ультразвукових інструментів.

Після традиційних методів підясенного очищення – кюретажа чи ультразвукового скейлінгу – пацієнти часто відчувають чутливість кореня або травму місцевих тканин. Повітряно-абразивна обробка зменшує такі ятрогенні пошкодження, що покращує комфорт пацієнта і підвищує шанси, що він повернеться до вашої клініки. Більше того, підясенна повітряно-абразивна обробка займає менше часу порівняно з класичними методами – лише по 5-10 секунд на одну поверхню (тобто 10-20 хвилин на всі зуби). Отже, при процедурі підясенного повітряного полірування не має вираженого тиску на тканини і не має болю, що, в свою чергу зменшує потреби в місцевих неін’єкційних анестезіях та знижує ризик появи післяопераційної гіперестезії (адже дентинні канальці не були оголені).

Ризики

Окрім специфічних побічних ефектів, характерних для порошків, існує і ризик загальних побічних ефектів, як-то повітряна емфізема. Повітряна емфізема – ускладнення, яке виникає при потраплянні повітря під тиском у клітковинні простори щелепно-лицевої ділянки. Конкретно при повітряно-абразивній обробці, ви можете спричинити ятрогенну емфізему, якщо спрямуєте стиснене повітря безпосередньо на епітеліальне прикріплення кишені.

Проте, ризик розвитку емфіземи дуже низький, описано зовсім небагато клінічних випадків, та й розсмоктується вони самостійно протягом 3-5 днів, так що прийнято вважати, що серйозні несприятливі медичні реакції або побічні ефекти на підясенне повітряне полірування відсутні. Таким чином, безпечність підясенної повітряно-абразивної обробки переважно залежить від використовуваного обладнання і техніки роботи, однак слід бути максимально обережним, оскільки дані, наприклад, про емфізему, можуть бути знижені через повну добровільність повідомлення о таких ситуаціях.

Висновки

Субгінгівальне повітряне полірування — безпечний та ефективний метод видалення біоплівки при використанні правильних техніки роботи та порошків. Хоча є переваги використання інших порошків для повітряного полірування, використання порошків гліцину та еритритолу продемонструвало стабільні результати з меншим потенційним пошкодженням ясен, слизової оболонки порожнини рота, цементу, дентину та різних реставраційних матеріалів. У порівнянні зі звичайними методами видалення біоплівок процедура повітряного полірування є найкращим варіантом лікування для пацієнтів, що проходять підтримуючу пародонтальну терапію.