Україна перетворилася в територію провокації. З цього приводу ит вже не раз писали про дивні “співпадіння”. Ось лише за останніх півтора місяця сталося чотири гучних провокації, і що цікаво: всі сліди ведуть до тих, хто мав би сам ловити зловмисників.
Щоб читачеві все було зрозуміліше, повернемося в 2017 рік. У Києві блискуче проходить фінал Євробачення, втім Путін, який бойкотував цей пісенний конкурс, мав з його приводу сказати наступне: “Україна не здатна проводити заходи такого рівня”. А щоб вождь Кремля не виглядав дурнем, “пранкер” Седюк вибіг на сцену і показав свою п’яту точку під час виступу Джамали.
Про Євробачення всі відразу забули, а три дні гоготіли про цього професійного мерзотника. Якого знає увесь світ, тільки не наші спецслужби…
А напередодні вже цьогорічного фіналу Ліги чемпіонів, поліція раптом знайшла договірні матчі в українському футболі. Втім, як тільки-но “Ліга” поїхала (а вся Європа написала про наші “договорняки”), все відразу стихло. Потім мало місце “вбивство” журналіста Бабченка — як необхідне тло для гнівного виступу російського посла Небензі на засіданні Ради Безпеки ООН по Україні.
Далі продовжилися конфлікти з циганами і світ теж гнівно виступив проти українських “расистів”. За якими стирчали вуха чи то українських(?), чи російських спецслужб…
І ось ОБСЄ та Національна спілка журналістів скликали у Києві конференцію “Посилення свободи і плюралізму засобів масової інформації в Україні під час конфлікту в країні та навколо неї». Пропонуємо фрагменти виступу голови НСЖУ Сергія Томіленка:
«Мы зафиксировали 90 случаев (за рік.- Авт.) физического насилия в отношении журналистов. Пускай не 90, дайте 10, дайте 5 ответов, когда физическое насилие в отношении журналиста было эффективно расследовано», — отметил Томиленко.
От также рассказал о том, как власть спекулирует на теме войны… «Как власть реагирует на расследование 1+1 о растратах? Открывают уголовное производство по статье о госизмене. Как Пашинский реагирует на расследование «Нового времени» о коррупции? Подаёт в суд на издание», — говорит Томиленко». («Страна.ua», 26.06.2018 р.)
Погодьтеся, що тема актуальна для України, де лише завдяки прекрасним умовам для СВОБОДИ АНТИУКРАЇНСЬКОГО СЛОВА залишилися хоч маленькі шпаринки і для власне свободи слова.
І ось конференція. 200 учасників, включаючи главу Європейської Федерації журналістів Рікардо Гутьєрреса та представник ОБСЄ Арлема Дезіра. Втім, «руководители органов власти — Мининформа, Нацсовета по вопросам ТВ и радио, Комитета ВР по вопросам свободы слова, МВД, АП и ВР — не пришли к журналистам на масштабное мероприятие и не отчитались, как они защищают свободу слова и журналистов? Зато из властных кабинетов распространяются реальные фейки! Господин Дезир (ОБСЕ) — НЕ приглашал русских на конференцию по свободе слова в Украине, в чем его пытаются обвинить. А представители МИД РФ — да, они пришли на конференцию. Но БЕЗ приглашения представителя ОБСЕ, пользуясь дипломатическим иммунитетом”. (Сергій Томіленко, “Страна.ua”, 27.06.2018 р.)
А далі найцікавіше! Коли захід ОФІЦІЙНО ЗАВЕРШИВСЯ, то після перегляду фільмів про режисера Олега Сенцова, якого Путін вбиває у своїх тюрмах, на сцену вийшов «некто» «Іван Сірко» в камуфляжі.
Що було далі — вже в інтерпретації путінського Агітпропу:
«Украинский военный разоблачил Сенцова и заговор против него в Киеве. «Один из тех предметов (из-за которого вменили терроризм Сенцову) перевозил я лично — на собственном автомобиле, на котором я перевозил наших военных, до последнего бойца из Крыма», — приводит Страна.ua его дословную цитату… «Почему я делаю это разглашение? Мне хочется, чтобы спецслужбы наконец выявили тех предателей, которые слили эту информацию и подставили Олега… Он не выгоден своими знаниями, как Киеву, так и другим товарищам», — сказал мужчина». («Лента.ру», 27.06.2018 р.)
Таким чином, «украинский военный» “фактично вбив Сенцова” (з такими заголовками в Інтернеті ми погоджуємося). Натякнувши, що Путін не дарма тому 20 років дав…
У сучасному світі знайти того “военного” неважко. Ним виявився наш землячок Сергій Сєриков, який: а) називає себе волонтером 55-ї бригади; б) фотографується з відомим «голосом АТО» полковником Лисенком; в) увесь “у ділах”, через те 30 годин громадських робіт за насилля у сім’і у своєму селі Широке так і не відпрацював. г) у 2014 році він давав абсолютно протилежні покази по Сенцову.
Про цього Сєрикова можна говорити багато, втім, схоже, його головна робота — ЛЖЕСВІДЧЕННЯ. Про Майдан, “Правий сектор”, “Айдар” та проукраїнських активістів Мелітополя… Свідчення чому — численні подальші скандали й спростування.
Ну а далі: «В схожем духе прокомментировал свои откровения Сериков и в телефонной беседе со «Страной». Во-первых, он еще раз дал понять, что действительно сотрудничает со спецслужбами Украины. «У компетентных органов есть полная информация о моей деятельности в Крыму», – заявил он «Стране». И затем снова заявил, что «действительно перевозил тот самый предмет, который был продемонстрирован в фильме, посвященном Сенцову, из точки «А» в точку «Б». (28.06.2018 р.)
Що маємо в сухому залишку? Аби дискредитувати НАДВАЖЛИВИЙ захід ОБСЄ та НСЖУ з приводу утисків свободи слова, «они пошли другим путем». І з допомогою професійного провокатора в руки Путіну та його пропаганді видали додаткові козирі… Бо, бач, «украинский военный», який до армії, умовно кажучи, ніякого відношення не має, САМЕ НА ЦІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ ЗІЗНАВСЯ, ЩО ОСОБИСТО ПЕРЕДАВ СЕНЦОВУ ЯКИЙСЬ ПРЕДМЕТ.
І ще: підкреслимо, що РОСІЙСЬКІ ДИПЛОМАТИ І РОСІЙСЬКІ ЗМІ ЗНАЛИ, що буде на конференції в Києві! Та й опозиційному до влади виданню “Страна.ua” хтось оперативно злив на Сєрикова його особисту справу. Зі всіма подробицями…
Щось подібне було з Небензею (за годину до його виступу в СБ ООН «вбили» Бабченка), так було і з Путіним, коли буквально за хвилини до його спічу про Україну по-справжньому вбили Олеся Бузину…
А далі вже найостанніші “зізнання” Сєрикова (після того, як справу ним було зроблено двома днями раніше): «Мною (на конференции.- Авт.) не было сказано, что я передавал Сенцову «тот самый предмет», из-за которого его осудили за терроризм. Я просто хочу добиться освобождения друга. Ему я ничего не провозил, просто создал интригу… Я уже назвал новое имя – Владимир Карагяур. Именно ему предназначался предмет, который мне довелось перевозить в марте 2014 года, никакого Сенцова там не было», – заявил «Иван Сирко». («Страна.ua», 28.06.2018 р.)
Тут особливо соромно за те, що в цій підлій провокації засвітився запоріжанин. Що не робить нам всім честі…
Леонід Романовичов
