Две сотни молодых деревьев, привезенных из Западной Украины, высадили на заповедном запорожском острове участники акции, состоявшейся в субботу, 9 ноября, передаёт пресс-служба воинской части 3029 Нацгвардии.

В северной части Хортицы высадили молодые деревья, привезенные с Западной Украины протоиереем Виктором Ткачом, который является священнослужителем Православной Церкви и капелланом военной части 3029.

В высадке деревьев приняли участие гвардейцы, воспитанники запорожских музыкальных и спортивных школ, дети лишенные родительской опеки, велоактивисты и все желающие.

1 из 3

Желающих было так много, что деревьев на каждого не хватило, поэтому люди объединялись в группы, чтобы внести свой вклад в «Новую жизнь Хортицы» – так назвали акцию.

Посадили 100 дубов и 100 сосен.

Участников акции развлекали концертной программой и угощали настоящим казацким кулешом и травяным чаем.

Велосипед — з ним асоціюються літні прогулянки Хортицею чи набережною і … безліч ДТП.  Згідно з офіційною статистикою Національної поліції, за два роки (2017­2018 рр.) тільки на території Запоріжжя було зафіксовано 55 ДТП за участю велосипедистів. Найбільш проблемними виявились Прибережна автомагістраль, проспект Соборний, вулиця Перемоги. Власники двоколісного транспорту переконані, що причина дорожньо­транспортних пригод — відсутність велоінфраструктури в місті, а також поваги з боку як водіїв, так і велосипедистів.

Мешканка обласного центру Ксенія дуже любить кататися містом на двоколісному транспорті, насолоджуватися пейзажами і просто відпочивати. Велосипед дає їй можливість  «перезавантажитися», позайматися спортом і підняти собі настрій. Втім, дівчина вкрай рідко виїздить на автодороги.

—  Раніше я виїжджала на велосипеді на автодороги, але коли мене «підрізав» водій авто, перестала це практикувати — страшно. Тепер на велосипеді я їжджу тільки в парках, — розповіла дівчина.

У свою чергу водії машин нерідко винять у ДТП саме велосипедистів, які не дотримуються правил дорожнього руху, а в нічний час не вдягають світловідбиваючі жилети, аби їх можна було побачити в темряві.

Мама двох дітей Марина також не в захваті від того, що тротуарами міста хаотично їздять велосипедисти, а деякі з них «гасають» на великій швидкості.

— Цього літа мою дитину на тротуарі ледь не збив велосипедист. Він їхав на великій швидкості і просто не побачив мого сина. Добре, що я вчасно зреагувала, відтягнула  малого, і лихо вдалось оминути, — розповіла Марина. — Коли велосипедист  зупинився, виявилось, що він був п’яний. У виправдання він сказав, що вони з друзями відзначали день народження і після того як хильнули, вирішили поганяти по місту на велосипедах. Чоловік вибачився, але тепер тротуарами я ходжу вкрай обережно.

Учасники дорожнього руху — пішоходи, водії машин і велосипедисти переконані, що якби в місті була розвинена велоінфраструктура, «пригод» на дорозі було б менше. Та незважаючи на те, що в Запоріжжі за останні декілька років, за підтримки, в тому числі і міської влади, проводять  велопаради, з метою розвитку велоінфраструктури, на дороги міста нанесли аж … 2 велосмуги і обладнали 1 велодоріжку. Одна з велосмуг розташована вздовж вул. Новокузнецької. Її довжина складає близько 1 км. Також на вул. Тюленіна проклали велосмугу завдовжки 1,8 км в одному напрямку (від пр. Соборного до мосту ім. Преображенського). Тут слід зазначити, що велосмуга, яка розташована ближче до вул. Перемоги, фактично стерта. Деінде можна побачити червоні «плями». Схоже, її жодного разу після нанесення так і не оновлювали.

Перша велодоріжка була прокладена у спальному районі вздовж вул. Новокузнецької. Ширина тротуару 4,5 метри, червоні зони, передбачені під велодоріжку, складають 1,2 метри (що недостатньо навіть для одностороннього руху, попри те, що велодоріжка передбачена її розробниками двосторонньою), довжина реконструкції близько 1 км. Поки що відсутня розмітка. Бордюри в деяких місцях частково занижені, та цього недостатньо, адже їхня висота залишається 7­10 см (при нормі не більше 2 см). В деяких місцях немає занижень взагалі. Тож, наявні «відрізки» велосипедної інфраструктури не створюють єдину цілісну мережу.

Відзначимо, що затверджений у 2018 році Генеральний план Запоріжжя фактично не розглядає велосипедний транспорт як повноцінну складову транспортної схеми міста. Так, текст пояснювальної записки цього документу містить згадки про велосипед, проте напрацювання з розвитку веломережі відсутні. При цьому «Стратегія розвитку міста Запоріжжя до 2028 року» виділяє розвиток велосипедної інфраструктури, як одну з оперативних цілей. А на жовтневій сесії Запорізької міської ради була прийнята «Концепція розвитку велоінфраструктури міста Запоріжжя», для написання якої  використали методику планування веломережі у Німеччині. Це перший документ, який зрушив з «мертвої точки» розвиток велоінфраструктури.

Що зміниться?

Основний принцип розвитку велоінфраструктури Запоріжжя: спочатку інфраструктура, потім велосипедисти.

Після впровадження всіх заходів велосипедний транспорт має стати повноцінним видом транспорту і виступити  зручною альтернативою машинам та громадському транспорту, що в свою чергу дозволить розвантажити дороги, зменшити навантаження на громадський транспорт і  кількість ДТП, а також підвищить безпеку на магістральних вулицях міста.

«Проведені опитування показали, що близько 30% населення мають велосипед і час від часу ним користуються. Та більша частина власників велосипедів не готова ним регулярно користуватися як транспортом через небезпечні умови руху в загальному потоці, — йдеться у Концепції. —  Велосипед сприяє економічному розвитку, бо видатки на велосипедну інфраструктуру компенсуються заощадженнями на автомобільній. Якщо взяти до уваги збереження здоров’я та економію на обслуговуванні автомобіля, велосипедна інфраструктура окупить себе щонайменше 4­5 разів за 10 років експлуатації. Щоб побудувати місце для парковки велосипеда, необхідно 5% коштів, потрібних на одне автомобільне паркомісце. Також велосипед збільшує конкурентоспроможність торговельних площ у центрі міста та в зоні пішої доступності».

Втім, те, що красиво написано в документі, не завжди можна впровадити в життя. Перепоною на шляху до побудови велодоріжок та велосмуг можуть стати дороги та тротуари. Так, в документі говориться, що доріжки для велосипедистів будуть з’являтися під час ремонтних робіт.

Наразі запропонована схема веломаршрутів по всьому місту, яку розробляли  велоактивісти. Вона ґрунтується суто на логіці пересувань найкоротшими шляхами, а не на наявній якості дорожнього покриття чи вуличного простору.

До схеми маршрутів увійшли вулиці, які мають найвищий потенціал для заохочення людей користуватися велотранспортом. Однак при проведенні ремонтів та реконструкцій на інших вулицях мають бути виконані умови для велосипедного руху.

Тип та протяжність  пропонованих  веломаршрутів

Велостоянки

Що стосується велостоянок, їх розміщення також чітко прописано в Концепції. Наразі, за приблизними підрахунками, встановлено 40 парковок у різних частинах міста біля громадських закладів. Здебільшого це велостійки для тимчасового паркування біля входів, встановлені адміністраціями чи власниками закладів. Їхня конструкція різна, часто така, що дозволяє кріплення лише переднього колеса і не забезпечує надійність зберігання велосипедів. У свою чергу, ризик крадіжки суттєво знижує привабливість та ймовірність користування цим видом транспорту.

У майбутньому у нашому місті мають з’явитися велосипедні стійки біля закладів (в тому числі лікарень, шкіл, університетів тощо) як для короткочасного, так і для довгострокового зберігання двоколісного транспорту.

«Кількість місць для конкретних закладів та установ визначається індивідуально. Для оцінки потенційного попиту на короткочасні велопарковки рекомендовано оцінити кількість хаотично припаркованих велосипедів. Якщо такі відсутні, слід почати з кількох велосипедних стійок, залишивши місце для розширення, коли попит зросте», — йдеться у Концепції.

Коли будуть зміни?

Що ж, на жовтневій сесії міської ради була прийнята «Концепція розвитку велоінфраструктури», і Запоріжжя отримало статус  міста­початківця в цьому напряму. Жодних термінів виконання і втілення в життя цієї Концепції немає. Більше того, в документі говориться наступне: «Для забезпечення постійного і невідворотнього розвитку велосипедної інфраструктури та руху велотранспорту міська рада має змінити систему управління у сфері транспорту. Зокрема, спочатку має з’явитись відповідальна особа, а у подальшому і відділ, який буде відповідати за координацію усіх дій, пов’язаних із розвитком велосипедного транспорту у Запоріжжі». Тож, чи матиме продовження прийнята Концепція – покаже час.

Довідка:

► велосипедна смуга – призначена для руху велосипедистів у межах проїзної частини вулиці та/або дороги, яка виділена за допомогою дорожньої розмітки або конструктивно;

► велосипедна доріжка – доріжка з покриттям поза межами проїзної частини вулиці та/або дороги, розташована окремо чи суміжно з тротуаром або пішохідною доріжкою, призначена для руху на велосипедах, інвалідних колясках, немоторизованих засобах пересування і позначена дорожнім знаком та горизонтальною розміткою.

Іванка ВОЛОЩУК, фото автора

У понеділок, 4 листопада, закінчилися осінні канікули і в школах було поновлено навчальний процес. Та, на жаль, у Кам’янсько­-Дніпровському районі повернутися за парти змогли не всі учні. Наразі у Водянській  територіальній громаді без опалення все ще залишаються чотири школи та садочок.

Повноцінно функціонувати після проходження всіх необхідних етапів громада почала  1 січня 2018 року. Тобто їй немає і двох років. До складу Водянської територіальної громади входять такі села, як Водяне, Дніпровка, Нововодяне, а з  січня цього року до них приєдналося селище Заповітне. На даний момент там нараховуються 10 закладів освіти: шість шкіл та чотири дитячих садочки. Чому половина з них виявилася не готовою до опалювального сезону, розповів представник відділу освіти Водянської сільської ради Ясенєв Василь Васильович.

«1 листопада, згідно з розпорядженням голови територіальної громади, у зв’язку з тим, що середньодобова температура повітря була нижче 8 градусів, було віддано наказ про початок опалювального сезону. Та зараз він під загрозою зриву. На даний момент у нас не опалюються п’ять об’єктів освіти: чотири школи в таких селах, як Дніпровка, Водяне та Нововодяне, і один дитячий садочок у Дніпровці. Зважаючи на низькі температури, які зафіксували минулого тижня, в класах немає обов’язкових плюс 18­ти градусів. Тож, дозволити дітям мерзнути ми не можемо. А причина того, що в закладах освіти немає тепла, полягає в наступному. Згідно з рішенням  Національної комісії, що здійснює державне  регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на кожному об’єкті, що опалюють за допомогою газу, повинен бути встановлений єдиний вузол обліку газу з дистанційною передачею даних. Наша територіальна громада не спроможна платити по 500 тисяч гривень за встановлення кожного такого вузла. Порахуйте, скільки треба коштів, аби обладнати ними всі 10 закладів освіти», ­ зазначив Василь Васильович.

Наприкінці минулого тижня представники громади були на зустрічі з керівником Акціонерного товариства «Запоріжгаз». Їм підтвердили, що реконструкція одного об’єкту коштує півмільйона гривень. Тільки за проєктні роботи треба одразу ж заплатити 110 тисяч грн.

«Вибачте, звідки у сільської громади, яка була створена нещодавно і тільки стає на ноги, такі гроші, коли для нас кожна гривня має значення? НКРЕКП як державний регулятор ідею «народила», та відповідальність за її реалізацію поклала на місцеві бюджети. Але ж ті податки, які ми збираємо в своїх селах, не дають нам змоги швидко реалізовувати такі коштовні проєкти. Повірте, ми готові це робити. І навіть заклали певні кошти на 2019 рік. Та їх надто мало»,  ­ заявив Василь Ясенєв.

Зазначимо, що розпорядження НКРЕКП не є новим. Воно побачило світ ще у 2015 році. Його то відміняли, то знову впроваджували. Зараз встановлення єдиного вузла обліку газу з дистанційною передачею даних є обов’язковим.  Але ж громаду створили тільки на початку 2018­го. І минулого року «немовлят» не стали чіпати. Та «передишка» виявилася зовсім не довгою.  Тепер же схема така: немає грошей на вузли ­ немає й опалення.

Врешті обурені і спантеличені такою ситуацією батьки та представники громади у п’ятницю, 1 листопада, вирушили до Кам’янки, де розташований, так би мовити, філіал газового господарства області. Тамтешні службовці відправляють всіх незгодних і незадоволених  до Запоріжжя і лишень розводять руками. Мовляв, вирішити це питання можна тільки там. Тож, наскільки  відомо МедіаЦентру, на початку робочого тижня голова Водянської територіальної громади знову поїхав на зустріч до керівника АТ «Запоріжгаз». Чи допоможе це вирішити проблему, ми обов’язково повідомимо. А поки що діти до школи так і не повернулися. Прийнято рішення з понеділка перейти на дистанційне навчання. Мешканці територіальної громади сподіваються, що це тимчасово.

Матеріали підготувала Дар’я Климак

Громадська організація «Екокоаліція Запоріжжя» вирушила до Запорізької ОДА, щоб представники обласної влади активніше долучалися до процесу впровадження екологічного моніторингу в Запорізькій області. Активісти підготували звернення, під яким зібрали 900 підписів.

«У Запоріжжі за останні півроку відбулося кілька подій, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища та техногенними аваріями, які суттєво впливають на стан здоров’я людей і провокують суспільну напругу… Дані станції громадського моніторингу показують перевищення, мешканці міста скаржаться на сморід невідомої речовини…  Вони не можуть отримати оперативну та об’єктивну інформацію про екологічний стан повітря. У зв’язку з цим запоріжці вимагають забезпечити цілодобову роботу пересувної екологічної лабораторії, створити в Запоріжжі систему екомоніторингу», — цитата з  тексту звернення.

Не дивлячись на те, що активісти прагнули зустрітися з головою ОДА Віталієм Туринком, спілкувалися вони з заступницею голови облдержадміністрації (cтажування) Мариною Кудерчук. У розмові також взяли участь представники Держпродспоживслужби, Департаменту екології та природних ресурсів, Запорізького обласного лабораторного центру МОЗ України, Державної екологічної інспекції в Запорізькій області та фахівці Гідрометеоцентру.

Голова ГО «Дзиґа» Олеся Крамаренко зазначила, що згідно з постановою Кабміну №827  від 14 серпня 2019 р. суб’єктом моніторингу є обласна влада.

—  Активісти розвивають мережу громадського моніторингу шляхом встановлення побутових датчиків, які «міряють» тільки пил. Вони не сертифіковані і не є повноцінним замінником державної системи моніторингу, — говорить Олеся. — Ми прагнемо пришвидшити процес розбудови повноцінного моніторингу на рівні області, готові залучати експертів, грантові кошти і міжнародні фонди для розбудови інформаційної системи.

В свою чергу Павло Буланович, керівник державної екологічної інспекції в Запорізькій області, зазначив, що коли запрацює пересувна еколабораторія, користі буде мало.

— Вона констатує факт і не призводить до зменшення викидів в атмосферне повітря. Треба змінювати діюче законодавство. Якщо нас звільнять, то на наші місця прийдуть нові люди, які стануть на ті ж законодавчі «рейки» і будуть робити те ж саме. Необхідно в Законі України зменшити гранично допустимі нормативи викидів. Такий проєкт постанови ми подали до Кабміну. Також варто видалити з ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» фразу, яка стосується тимчасових технологічних процесів. Необхідно зробити більш жорсткі умови, в тому числі з приводу доступу державних контролюючих органів до цих підприємств. У нас 50% недопуску до проведення перевірок. Сьогодні всі державні установи є заручниками ЗУ «Про основні засади державного нагляду» — ми залежимо від рішення Києва. Якщо там нам дадуть погодження на перевірку — ми її зробимо, не дадуть – ми не підемо. Це ­ соціальна напруга. І оперативність роботи зведена до нуля, — повідомив Павло Буланович.

Також учасники зустрічі погодились з тим, що пересувна еколабораторія повинна працювати цілодобово, в тому числі у вихідні і свята. Крім того, активісти зазначили, що треба продумати, яким чином оперативно сповіщати жителів міста і області про стан довкілля.

В результаті зустрічі представник обласної влади, профільні структури та активісти знайшли спільну мову і планують в подальшому разом працювати. Всі пропозиції громадськості та місцевої влади будуть зібрані та передані на парламентські слухання, які відбудуться 27 листопада у Києві.

1 листопада відбулось чергове засідання робочої групи з відновлення функціонування в м. Запоріжжі пересувної лабораторії моніторингу довкілля у Запорізькій області. У ході наради було зазначено, що мобільна лабораторія готова до виконання завдань щодо виконання вимірювань якості атмосферного повітря. А кошти на експлуатацію лабораторії надійдуть в найближчий час.

Що хотіли сказати екоактивісти на сесії міськради?

Декілька годин очікування і екоактивістці Олесі Крамаренко депутати не дали право виступити на сесії міської ради. Тож, ми запитали у голови ГО «Дзиґа», про що вона планувала доповісти.

— Я мала зачитати звернення (з 300 підписами) від імені мешканців Хортицького району. У зверненні люди вимагали від влади створити комісію, визначити причину смороду, знайти винних та притягнути їх до відповідальності. Зазначу, ми не маємо конкретних цифр. Хотілося б знову привернути увагу місцевої влади до того, що вона є  відповідальною за безпеку людей, не зважаючи на те, що мер Запоріжжя запитує: «Чому ви на місто завжди кидаєте «каміння», якщо обласна влада є суб’єктом моніторингу?». Так от, постанова Кабінету Міністрів №827 передбачає, що міська влада є повноцінним учасником процесу моніторингу, має інформувати, оповіщати людей і брати активну участь у розбудові моніторингу. Плюс, хотілось подякувати людям. Те, що вони почали скаржитися, писати про це в соціальних мережах і збирати підписи, змусило владу оперативно відреагувати, зібратися в неділю на термінову нараду, виїжджати на місце і до замірів стану повітря залучати всі суб’єкти моніторингу. Наші подальші дії наступні: напишемо запити стосовно того, чи була встановлена речовина за результатами всіх замірів, і з’ясуємо, чи настане відповідальність винних, — повідомила Олеся.

Також ми поцікавились у екоактивістки, наскільки достовірна інформація на сайті SaveEcoBot «Мапа якості атмосферного повітря»: «Ми також користуємося цією системою і ще  картою «eco­city.org.ua». Ми як активісти купуємо датчики, які вимірюють  дрібнодисперсний пил, який поки що не моніторять державні служби. Коли на вулиці туман, заміри можуть бути не зовсім коректними, бо лазер, який міряє, може розпізнавати крапельки вологи як пил. Та наразі в нас немає альтернативи. Коли запрацює пересувна еколабораторія, ми зможемо достеменно говорити про достовірність замірів наших датчиків. Та я знаю, що в Дніпрі сертифікована лабораторія порівнювала показання з цими датчики, і коливання були в межах допустимих норм. Сподіваємось, що коли запрацює пересувна лабораторія, ми проїдемо по тих зонах, де висять датчики, і перевіримо достовірність даних, щоб люди не сумнівались», — підсумувала Олеся Крамаренко.

Іванка ВОЛОЩУК