24.9 C
Zaporizhzhya

В лесных хозяйствах Запорожской области опубликовали цены на елки и сосны

0

В Запорожском управлении лесного и охотничьего хозяйства в этом году планируют реализовать более 9000 елок. Стали известны цены на новогодние деревья, которые жители области могут легально приобрести в Бердянском, Запорожском, Каменско-Днепровском, Мелитопольском и Пологовском районах.

Как пишет Форпост, за один погонный метр елки нужно отдать от 70 до 85 гривен. Средняя цена по лесным хозяйствам Запорожской области составила 76 гривен.

Жители запорожской девятиэтажки страдали от испарений трупного яда

0

На днях сотрудникам спецподразделения «Кобры» снова пришлось помогать жителям Запорожья — в этот раз жильцам одного из подъездов дома на ул. Бородинской.

Как оказалось, в квартире проживал одинокий 82-летний старик. Он скончался, но об этом узнали лишь когда трупный запах начал распространяться по подъезду. Нашли родственника — пасынка пенсионера, проживающего в другом районе Запорожья. Ключей от квартиры у него не оказалось. По решению суда и в присутствии полиции, врача и родственника двери квартиры были вскрыты.

Точную причину смерти горожанина установит вскрытие.

В центральном парке Запорожской области появился опасный колодец (ФОТО)

0

Жители Мелитополя опубликовали в сети фотографии опасного колодца, который находится практически в центре города.

Так, в парке культуры и отдыха им. Горького, местных жителей пугает глубокий колодец. Люди жалуються, что огромная «яма-колодец» не огорожена.

«В темное время суток если провалиться — костей не соберёшь», — написано в сообщении.

Почему власти никак не оградили опасное место — неизвестно.

В Запорожской области сорвало крышу школы (ФОТО/ВИДЕО)

0

В Запорожской области сильный ветер сорвал крышу школы и перевернул её во двор. Крышу установили только в этом году.

Не выдержала стихии новая крыша над актовым залом школы в селе Охримовцы, что в Акимовском районе Запорожской области, передаёт znaj.ua.

Ранее синоптики предсказывали ухудшение погодных условий на юге Украины. В ночь с 29 ноября на 30 было сильное снижение температуры, а несколько дней назад бушевал шторм. Шторм нанес значительные разрушения — подтоплены здания первой береговой линии на курортах области.

Сильный ветер стал причиной того, что крышу школы сорвало. К счастью, происшествие случилось в выходной, поэтому никто не пострадал. На месте работает специальная комиссия, которая оценивает убытки. Известно, что с сильным ветром и парусностью крыши не справилась старая кирпичная кладка верхних рядов актового зала.

К подобным катаклизмам юг Запорожской области уже давно привык, владельцы баз отдыха пытаются восстановить здания на возвышенностях, но к беде, которую натворил ветер в Охримовке, никто не был готов. Ремонтники уже приступили к устранению последствий. Они утверждают, что за месяц крышу полностью отремонтируют и укрепят.

Только вчера в Киевской области случилась подобная ситуация. В школе города Вишневое произошел обвал крыши нового спортивного комплекса «Favorite Fit». Он не выдержал тяжести снега. Тридцать детей и тренер едва не погибли.

Воєнний стан: як буде жити Запорізька область?

0

У Запорізькій області та ще 9 регіонах України введено воєнний стан (ВС) на 30 діб (до 26 грудня). Ця надзвичайна новина наполохала всіх і викликала безліч пліток. Тому у вівторок глава держави Петро Порошенко пояснив, як країна буде жити далі. Того ж дня голова обласної державної адміністрації Костянтин Бриль під час брифінгу пояснив, як ВС вплине на життя мешканців Запорiзької області

— Не слід панікувати стосовно введення воєнного стану. Не всі 24 пункти Закону «Про правовий режим воєнного стану» буде імплементовано, — говорить Костянтин Бриль. — Все залежить від розвитку ситуації: це буде конфронтація чи ускладнення процесів. І в залежності від того нами буде прийнято рішення про вибір інструментарію, який буде задіяно в ході ВС. Підкреслюю, воєнний стан — підвищення обороноздатності регіону для того, щоб в разі необхідності миттєво, без бюрократії відреагувати на ситуації та злагодити дії між військовими і правоохоронцями. ВС не повинні на собі відчути рядові громадяни України як обмеження якихось прав, свобод і пересувань.
Зi свого боку, Президент України Петро Порошенко у вівторок дав інтерв’ю трьом центральним телеканалам, де закликав усіх не панікувати: «Не треба бігти до крамниць і скупати сірники та сіль… Ніяких обмежень на зняття депозитів, операцій з обміну валют, поїздок за кордон для українських громадян не буде».
Більше за все, людей наполохала новина про вилучення майна військовими в разі необхідності. Так, це в законі прописано, але в разі ведення військових дій на території. Очільник ГУ Нацполіції в Запорізькій області Сергій Комісаров наголосив: якщо в двері постукала людина в військовій формі, телефонуйте «102».
— Право на житло було, є і буде. В разі виникнення питань ми залучимо прокуратуру, Нацполіцію, СБУ. Кожна служба матиме розпізнавальні знаки і свій алгоритм дій, — сказав Сергій Комісаров. — На Раді безпеки і оборони ми обговорили питання «шахраїв у військовій формі», думаю, введемо заборону на використання військової форми всім, крім військових, Нацгвардії і силових структур. Ми будемо досконало перевіряти всіх людей у формі.
— Воєнний стан — не оголошення війни. Перш за все, це ­ підвищена готовність і відповідальність всіх органів центральної влади і правоохоронних органів. Воєнний стан — це іспит для всього суспільства. Ми добре розуміємо, яка є загроза для українців. Якщо ви бачите, що коїться певний злочин, необхідно про це терміново повідомити правоохоронцям, — підбив підсумок Костянтин Бриль.
На час ВС голова ЗОДА попросив всі політичні партії та громадські організації відмовитись від різких заяв, проведення масових заходів.
Наразі на території Запорізької області створення військової адміністрації не планується.
— Особливість нашої області в тому, що ми маємо 200 кілометрів протяжності по Азовському узбережжю. Нам невідомо, як буде себе вести агресор і які дії ми будемо «вмикати» в разі необхідності. Мешканці Бердянська дуже хвилюються, бо не знають, як далі будуть розгортатися події, — говорить Костянтин Бриль. — Така міра заходу як «комендантська година» буде введена тільки у випадку ескалації військового конфлікту в зоні Азовського узбережжя. Хочу звернутись до всіх громадян з проханням: якщо буде перевірка документів/багажу, віднесіться до цього спокійно, без бурхливих емоцій, це ­ наша безпека.
Голова Запорізької ОДА також попросив всіх не обговорювати в соціальних мережах переміщення військових і утриматися від публікації світлин військової техніки, це дуже полегшує «роботу» для нашого головного ворога.
Що стосується посилення охорони кордону, то на сьогодні прикордонна служба отримала свій алгоритм дій. Наразі створено центральне керівництво для того, щоб корегувати дії СБУ, Нацполіції, Нацгвардії, прикордонних служби, військових, аби ці органи не дублювали роботу один одного, не було «перекосів» і зловживань. Коли Запорізька ОДА отримає директиви з Києва, тоді, скоріш за все, буде поновлено і посилено роботу блокпостів у нашому регіоні.
— У 2014 році в нас було 34 блокпости, на сьогодні більше половини «заморожено». Можливо, по лінії Азовського узбережжя і на кордоні з Донецькою областю відновимо і посилимо роботу блокпостів, — підкреслив Костянтин Бриль.
Найближчим часом, скоріше за все, буде наказ стосовно того, щоб люди мали при собі документи, які засвідчують їхню особу.
Своє зауваження на раді безпеки і оборони вніс воєнком області. А саме: відслідковувати тих людей, які переховуються від призову і щоб вони мали при собі «приписник». Втім, наразі цей момент під питанням.
— Призов на сьогодні в нас відпрацьовано, — сказав Костянтин Бриль. — Підкреслюю, «призовники» не беруть участь в бойових діях, це завдання виконують спеціалісти і контрактники.
У свою чергу, Петро Порошенко повідомив, що часткова мобілізація можлива виключно у разі здійснення РФ агресії: «В першу чергу, буде мобілізовано резерв першої черги, де «дембелі» і зараз пакують рюкзаки і пишуть у військкомати про свою готовність стати на захист України. Мобілізуємо підготовлених воїнів з досвідом АТО, які знають, в якій частині вони будуть служити, мають професійну підготовку. З перших хвилин ми суттєво наростимо чисельність наших Збройних Сил, перерозподіл фінансових ресурсів, забезпечимо всім у необхідній кількості наші Збройні Сили і змусимо супротивника відповідати за порушення державного кордону України».
Найвірогідніше на час ВС введуть повну заборону на продаж алкоголю людям у військовій формі і обмеження продажу у вечірні години для цивільних.
Що стосується виборів в ОТГ, які призначені на 23 грудня, то згідно з Законом «Про правовий режим воєнного стану» будь­які вибори забороняються, і наразі Костянтин Бриль чекає на остаточне рішення ЦВК, скоріш за все, вибори буде перенесено.
Не дивлячись на те, що і Президент України, і голова Запорізької ОДА закликають людей не панікувати і не скуповувати сірники, сіль, свічки, валюту та інші товари, запоріжці включили «тумблер» паніки. І вже зараз змітають товари з полиць магазинів, знімають в банкоматах готівку тощо. Тож, підкреслюємо, введення воєнного стану — це підвищення боєздатності області, і якщо відбудеться відкрита агресія РФ, то Президенту України потрібна буде хвилина для організації ефективного захисту України. Обмеження прав і свобод людей можливе тільки в разі відкритого вторгнення Росії за межами операції об’єднаних сил на сході і незаконно анексованого Криму. Наразі воєнний стан не впливає на життя цивільних, не обмежує конституційні права і свободи.
— У нас на території області достатньо сил і засобів, військових формувань, технічних засобів і всіх інших для того, щоб утримувати ситуацію. Зараз від нашої єдності, порозуміння і толерантності залежить дуже багато, — підбив підсумок Костянтин Бриль.

Іванка ВОЛОЩУК

Запорожские футзалисты победили в утешительном «финале» Кубка лиги (ВИДЕООБЗОР)

0

Запорожское «АРПИ» в серии послематчевых пенальти выиграл в поединке за третье место «Финала восьми» Кубка лиги у львовской «Энергии» — 3:2.

В дебюте игры соперники постарались как следует напрячь друг-друга. Выручали голкиперы, но по настоящему дело до опасных моментов не доходило.
Внести разнообразие в работу своих подопечных Валерий Легчанов решил в середине тайма, бросив в бой дополнительного игрока. И не прогадал. В первой же позиционной атаке Олег Гасюк как на тренировке пробил в дальний и попал в ворота – 1:0. Минимальное преимущество номинальные хозяева сумели сохранить до завершения тайма.
Отметим, что в третьем подряд матче запорожцы находят в себе силы отыграться после первого пропущенного гола. Так, на 23 минуте, счет сравнял Дмитрий Кондращенко, которому блестяще ассистировал Станислав Моспан. 1:1. Голевое равновесие команды не смогли изменить ни в основное, ни в дополнительное время, переведя игру в серию пенальти. В спортивной «лотерее» удача запорожцам была более благосклонной, нежели в полуфинале. Впрочем, не стоит умалять при этом заслуг нашего Ивана Гурко, который «потащил» удар Цилыка.

«Энергия» (Львов) — «АРПИ» (Запорожье) 2:3 (пенальти) 1:1 (1:0, 0:1) (основное время) ОТ — 1:1
«Энергия»: Питуля, Войтович, Ковальчук, Ременец, Пелех, Квасний, Струк, Писько, Кузь, Гасюк, Легендзевич
«АРПИ»: Васильченко, Гурко, Трубаров, Лемиш, Эссаргини, Сауди, Йапарама, Огнистий, Кондращенко, Олищук, Моспан, Будин, Босенко
Голы: Гасюк (10) — Кондращенко (23)
Арбитры: Я. Вовчок (Ивано-Франковск), А. Ноев (Запорожье), Е. Гордиенко (Одесса), Д. Куцый (Харков)

Марко Галаневич: Ми не можемо їздити у Крим, так нібито нічого не сталося (ФОТО)

0

У Запоріжжі концертував карколомний етно-хаус гурт «Даха Браха». Ще дванадцять років тому неперевершені музиканти, що гармонійно поєднують різноманітні живі інструменти та власні голоси, як інструметни, збирали скромні камерні зали. Сьогодні ж «Даху» знають всі, тому квитки в КЗ ім. «Глінки» були розкуплені задовго до концерту. У минулий четвер запорожці відривалися під транс їхніх поліфоній, ловлячи кожен звук від драматичних до грайливо-веселих творінь. На жаль, в філармонії не прийнято танцювати, хоча ноги самі просилися у танок. Неможливість рухатися – л це був, мабуть, єдиний мінус концерту.

Щоб поговорити з учасником групи Марко Галаневичем, довелося чекати не менше години, яку музиканти присвятили фото-сесії з шанувальниками і роздачі автографів. Приємно було бачити любов публіки до наших яскравих зірок, тому ми терпеливо дочекалися рандеву. 

Чи радує Вас зустріч з запорізькою публікою? Ви у нашому місті не вперше, що можете сказати про людей?

— Дуже любимо Запоріжжя, завжди радіємо, коли тут виступаємо. Люди з позитивною енергетикою і зі знанням етно-музки – це одразу видно. Задоволені безперечно.

Ви сказали зі сцени, що працюєте разом у колективі «Даха Браха» вже 15-й рік. Особисто я знаю вас практично з самого початку: вперше ви виступали 12 років тому у нашому театрі «Ві», 9 років тому співали у ДК «Кірова». За всі ці роки що змінилося такого, що варто було б відзначити?

— Змінилося багато чого: набагато більше стало концертів, інструментів, пісень. Нам здається, що ми набагато краще співаємо, ніж 10-14 років тому.

«Вікіпєдія» каже, що ви граєте у жанрі етно-хаос. Чи це так? І що це?

— Так. Власне, ми цей вираз і сформулювали. Разом з Владом Троїцьким, який взагалі придумав «Даху Браху», що вийшла з театру «Дах», як Ви, напевно, знаєте. Влад – наш ідейний та духовний батько. А жанр етно-хаус народжується із різних етнічних інструментів, ритмів, звуків,пісень, гармоній. З цього всього народжується якесь нове життя: музичне, творче, мистецьке. Тобто, з всього народного хаосу народжується нове життя і нова музика.

Хто ж і що Вас надихає?

— Найбільше нас надихає наше коріння – це пісні, які записані були нашими дівчатами, нашими колегами і викладачами по всій території України – від Луганщини до Закарпаття і від Полісся до Криму. Нам дуже цікаво було експериментувати з цими піснями, яким, я сподіваюсь, ми надаємо нове життя і нове дихання. Вони ніколи не звучали у такому виконанні і дають нам, якраз те, про що ви питаєте – натхнення.

Ви часто використовуєте дивні нестандартні інструменти. Скільки їх у вас і як ви їх опановуєте?

— Так, у нас, наразі, дуже багато інструментів, які ми збираємо по всій Україні. Назву їх частини ми, навіть, і не знаємо, але граємо із задоволенням, знання приходить інтуїтивно.

Є у вас якийсь академічний базис? Тому що дівчата співаюсь поліфонії дуже професійно.

— Нам дуже багато дав театр. Як і тоді, зараз на концертах для нас дуже важливо створити таку єдину драматичну атмосферу. Ми не можемо існувати у контексті просто концертів. Театральній бекграунд нам багато чого дав і мистецтвознавці, музикознавці це вбачають, відзначають і розуміють. То можу сказати, що з класичною композиційною школою ми особливо не знайомі, ми все робимо в театральному контексті і з театральнім підходом, використовуючи народні мотиви.

Сьогодні прозвучали дві надзвичайні композиції, які трішки розірвали загальний концепт, а може, доповнили його – ці пісня, присвячена кримчанам татарською мовою, а також композиція по Шекспіру. Розкажіть, як створювались ці композиції? Яка їх основна ідея?

— Нам завжди цікаво експериментувати і знаходити щось нове – ідеї, мелодії, враження. Одного разу у нас був проект з новозеландськими музикантами і ми пробували робити композицію в drum-n-bass стилі і нам це сподобалось. Тобто у нас майже немає обмежень у творчості.

Щодо сонету 77 Шекспіра…

— Це вічні теми, це класика, яка завжди приваблює. До того ж, як я вже сказав, він абсолютно безкоштовний:) Він прекрасно ліг на ту мелодію, яка біла нами створена. Взагалі-то нам здається, що наша музика дуже контрастна…

А, За іншого боку, звучить все дуже концептуально.

— Так, все концептуально, ми підходимо к концертам, як к цілісному перформенсу.

Дуже крутий відеоряд: хто його готував?

— Десь відсотків 80 зроблено з моїх малюнків. Оживила їх наш віджей Марія Гофман, а також ми використали два кліпи Сашка Даниленка і ще якісь картинки використовували.

Розкажіть ще про кримсько-татарську тему. Чи є у вас хтось із Криму? Чому вам ця тема близька?

—  Ні, в нашому колективі нема нікого із Криму, але, безумовно, тема нам близька і вона болить. Ми товаришуємо з Джамалою і відчуваємо її біль, ми переживаємо за те, що вона переживала. Якраз найболючіше місце в Криму для нас – це історія кримських татар.

Не складно було співати татарською?

— Зовсім ні. Ніночка її знайшла і вивчила (учасниця гурту Ніна Гаренецька, — авт.). Виявилось, що це дуже популярна пісня кримських татар, як, приміром, наша «Червона рута». Тобто вона не така вже давня, як ті, що зазвичай ми співаємо, її виконуюсь і зараз.

Зараз, поза межами всілякої логіки, Україна не приймає кримчан… проблеми виникають на кожному кроці – від захисту наукових робіт у вишах до участі у будь-яких конференціях тощо… Як ви гадаєте, чому це так?

— Мені це дуже прикро чути. Щодо подорожей у Крим, то моя думка не оригінальна – я гадаю, що зараз туди їхати не варто, бо українці мають дати якусь реакцію на анексію Криму. Військовим шляхом там ми не можемо нічого робити, бо ми набагато слабші, ніж величезна агресивна Росія. Ми маємо якось реагувати на захоплення; і продовжувати їздити в Крим, як нібито нічого не сталося ми не можемо, ясна річ. Але зв`язок з родичами і друзями ми маємо підтримувати, але говорити все, як є, вони і самі розуміють, Що відбувається. Коли кримчан, які хочуть навчатися чи захищатися в Україні не приймають – це жахлива ситуація. Так не має бути, має бути навпаки.

Традиційне питання, щодо ваших планів.

— В планах э завершити ось цей український тур, потім зробити невеличку перерву, щоб якось видохнути. Після цього ми плануємо декілька закордонних турів, де буде Франція, Германія і Америка.

Склад гурту:

Ніна Гаренецька — вокал, віолончель, басовий барабан

Ірина Коваленко — вокал, джембе, перкусія, басовий барабан, флейта, бугай, акордеон, фортепіано, укулеле

Олена Цибульська — вокал, перкусія, басовий барабан

Марко Галаневич — вокал, дарбука, табла, діджеріду, губна гармоніка, акордеон, кахон.

Єва Міронова, фото автора

 

 

     

 

          

День «Просвіти», народженої двічі

0

Грудень — місяць ювілеїв великої української справи. 8 числа виповнюється 150 років Товариству «Просвіта», а 15­-го — 30 років від заснування першого фактично просвітянського осередку в Запоріжжі. В останньому випадку — це відродження організації, яка існувала в Олександрівську і до революції, і на початку 1920­-х років

Чого «плаче Єремія»?
На жаль, протягом усіх років Незалежності наша державна політика з мовного питання така, аби у Путіна не було ніяких проблем у загарбанні не лише Криму, а й т.зв. «Новоросії». «А какая разница», ­ парирують місцеві чиновники на зауваження народного депутата I скликання Олександра Білоусенка стосовно засилля російської мови у владних кабінетах. І це вже після початку путінської агресії.
Втім, коли за Януковича та Ющенка неповага до державної мови була відвертою ­ в останньому випадку місцеві чини цим ще й пишалися, то тепер це тихий саботаж, який ховається за ідею мультикультурності, відсутності кадрів чи за «так воно склалося історично».
А коли воно «так склалося»? Спогади запоріжців різних національностей — росіян, євреїв, вимушених переселенців за планом «Вісла» з Польщі вказують на те, що в кінці 1950­х Запоріжжя було україномовним. Втім, партії та уряду вистачило всього десятиліття, аби кардинально змінити ситуацію. Тобто забезпечити країну хоча б вареною ковбасою не змогли і до 1991­го, а ось «зачистити» українську мову, як співає група «Плач Єремії» («Вона»), «у русифікованих містах» ­ запросто!

Початки
Взагалі­-то в українській історії були й сумніші часи. «Валуєвський циркуляр» (таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва) 1863 року забороняв книговидання малоросійською (українською) мовою, окрім художньої літератури.
З іншого боку Збруча ­ в Австро­Угорщині ­ ситуація була дещо іншою. Хоча культурній автономії українців на Галичині протистояли і представники Відня, і поляки, і москвофіли, 2 вересня 1868 року лід скрес. Імперське Міносвіти дало дозвіл на створення Товариства «Просвіта». Мова тоді йшла про «українську громадську організацію культурно­освітянського спрямування».
«Загальний збір був скликаний 8 грудня 1868 року в залі Міської Стрільниці, що знаходився на вулиці Курковій (тепер вул. Лисенка) у Львові. На збір прибуло 65 представників… Зі вступним словом виступив голова збору Анатоль Вахнянин», ­ пише з цього приводу «Вікіпедія».
Додамо, що в губернських містах українських земель у складі Російської імперії осередки «Просвіти» з’явилися лише в 1905­1907 роках, коли царизм змушений був трішки відступити. Адже після Валуєвського циркуляру вийшов Емський указ 1876 року імператора Олександра II, який забороняв геть усе: книговидавництво і ввіз української літератури з­за кордону, вистави, початкову школу і навіть концерти з українськими піснями.

Відродження
У радянські часи будь­які українські ініціативи трактувалися не інакше як «буржуазний націоналізм». Патріотичний вірш «Любіть Україну» (1944 рік) Володимира Сосюри станом на 1950 рік був визнаний націоналістичним. І поет, за спогадами Петра Ребра, плакав прямо на трибуні письменницького з’їзду і відцурався від свого твору. Про долю більшості т.зв. «шестидесятників», тобто українських літераторів та науковців, котрі спробували протистояти активній русифікації України, сьогодні відомо багато. Людей просто згноїли в мордовських таборах, де українці складали основний контингент дисидентів, ув’язнених КДБ.
Та прийшла Перебудова! Втім, мовчать причавлені ще Щербицьким та Маланчуком гуманітарії. Ось що розповів нам Юрій Рожко — голова першого осередку відродженої «Просвіти» у Запоріжжі:
­ 15 грудня 1988 року у Науково­дослідному інституті спеціальних сталей, сплавів і феросплавів (УкрНДІспецсталь) відбулися установчі збори осередку. Вони постановили: «1. Створити товариство шанувальників української мови в інституті УкрНДІспецсталь… 2. Головою осередку обрати Рожка Ю.О. … 5. Ухвалити назву товариства «Запорозька Січ».
Тобто, як помітив наш читач, мова ще навіть не йшла про «Просвіту».
­ Створення осередку, ­ пригадує далі Ю. Рожко, ­ стало нашою реакцією на заклик академіка Віталія Русанівського, опублікованого у «Літературній Україні». Втім, справжнім поштовхом стало саме несприйняття нами зросійщення всього українського і особливо витіснення із широкого вжитку найдорожчого скарбу народу — його мови.
На всеукраїнському рівні Товариство української мови ім. Т. Шевченка було створене лише 12 лютого 1989 року. А свою теперішню назву Всеукраїнське товариство української мови ім. Т. Шевченка «Просвіта» воно отримало вже з оголошенням Незалежності — 12 жовтня 1991 року.
У Запоріжжі біля витоків «Просвіти» стояла технічна інтелігенція. Юрій Рожко був єдиним гуманітарієм серед «технарів» УкрНДІспецсталі, які й заснували перший осередок у місті.
Два слова про Юрія Олександровича. Радист спецназу ВМФ, вчитель німецької мови (випускник іноземного відділення педінституту у Ростові­на­Дону), перекладач технічної літератури. Перекладав він і запорізьким посадовцям, зокрема, й легендарному меру Валентину Яланському під час зустрічей із гостями з Австрії та Німеччини.

Каміння на шляху і палиці в колеса
Про непростий шлях «Просвіти» вже у роки Незалежності нам розповів Анатолій Ажажа — відповідальний секретар обласної організації Товариства.
Для нього, інженера «Запоріжтранс­форматора», «Просвіта» починалася на рідному підприємстві. У 1989 ­ 1999 роках заводський осередок чи не єдиний в Україні мав власний банківський рахунок, видавав газету «Пороги» (потім «Дніпровські пороги»). Головною рушійною силою цього процесу виступав начальник одного із цехів Михайло Калиняк. Велику допомогу просвітянам надавав і директор заводу Леонід Хаджинов.
На жаль, коли на «УкрНДІспецсталь» все зупинилося через те, що в 1993 році зник сам інститут, то на «ЗТР» справу згубила політика. В 1999 році одні підтримали Марчука, інші ­ Удовенка, розсварилися, і справа згасла. Втім, найактивніші та небайдужі перейшли до обласної організації, яку на той час вже очолив Тарас Григорович Шевченко. Так, це повний тезка Кобзаря ­ науковець ЗНУ, який через свою громадську діяльність так і помер, не встигнувши захистити докторську дисертацію. Хоча під час його відспівування у фойє першого корпусу ЗНУ зачитували телеграми співчуття від вчених із багатьох університетів світу…
Тут саме час нагадати, що до Т. Шевченка головами ЗОО ВУТ «Просвіта» були професор ЗНУ Віктор Чабаненко та народна артистка України Тетяна Мірошниченко.
Стосовно Анатолія Ажажі, він просто за покликом душі продовжив видавничу справу вже в рамках обласної «Просвіти». На обладнанні, переданому київським офісом Товариства, видано десятки, коли не сотні брошур на просвітянську тему і творів запорізьких літераторів. І це, зазвичай, лише за спасибі…
Але ж тільки­но будь­яка українська організація, зокрема в Запоріжжі, ставала активною і помітною у суспільстві, як до неї виникав нездоровий інтерес і влади, і деяких місцевих олігархів. У середині 1990­х у місті буквально гримів КУІН (Конгрес української інтелігенції). Навіть попри відсутність фінансування, офісу чи хоч якого апарату, організація була дуже дієвою, через те її рейдерським шляхом просто тихо захопили на фейковій обласній конференції. Після чого про КУІН відразу всі забули, а передвиборна спроба вже теперішньої влади відродити згадану організацію як осередок мультикультурного «болота» прогнозовано провалилася.
«Просвіті» поталанило більше. І тут ще раз варто згадати Петра Ребра, який на звітній конференції, здається, 1998 року буквально не дав «зрейдерити» і її.
Однак біда прийшла з іншого боку. Тарас Шевченко хворів, а тут Майдан 2004 року, і з’явилися нові активні політики. Один із них і очолив ЗОО ВУТ «Просвіта», де звикли, що тут робили і роблять свою справу лише на ентузіазмі. Ось до А. Ажажі якось прийшли ревізори, та, встановивши, що він вклав у різні «дрібниці», без яких офіс зупинить роботу, ще й свої власні 600 грн., заспокоїлися. Політики ж зовсім інші, бо політика ­ то їхній бізнес.
І ось ті бізнесові оборудки наступника Т. Шевченка ледь не погубили організацію. Лише завдяки титанічним зусиллями Києва і активу тут, у Запоріжжі, при повній, до речі, байдужості правоохоронців вдалося відстояти офіс організації, який де­факто і ледь не де­юре став квартирою тодішнього голови.
Сьогодні лідером обласної «Просвіти» є народний депутат Ігор Артюшенко. Він, звичайно, людина зайнята у Києві, втім, Анатолій Ажажа впевнений, що саме Артюшенко врятував організацію в 2015 році, коли вона опинилася на межі зникнення через дії попереднього керівника.

«Наш англійський дідусь»
А на завершення Анатолій Іванович зі своєю неповторною посмішкою пожартував: «Ви й про «Просвіту» можете не писати, напишіть про Велику Людину, Пилипа Тараненка».
Пилип Миколайович помер майже у 101 рік і за кілька місяців до відходу у вічність (осінь 2014 року) видав книгу спогадів з ілюстраціями, присвяченими Революції гідності. Ще 16­річним його разом із сім’єю (батько глухонімий, але хата під черепицею, то вже напівпан) вислали до Вологодської області. Двічі тікав, другий раз вдало. Жив під чужим прізвищем як брат чоловіка старшої сестри, пережив голод у Запоріжжі ­ за шість зайвих годин праці давали ще одну пайку супу з хлібом. Станом на 1941 рік став токарем найвищого сьомого розряду на «Запоріжсталі».
Принципово не евакуювався, втім, і від німців не вберігся — захопили в остарбайтери. Голодував, бо в таборі більш­менш годували тих, що за станком, а він фактично був майстром виробничого навчання для таких же, як сам. У кінці війни одружився з німкенею, яка народилася в СРСР. Це його врятувало від передачі союзниками Сталіну. Дружина переїхала до Англії, жінок­остарбайтерів туди пускали, а чоловіків ­ категорично ні. Лише в 1947 році сім’я возз’єдналася.
У 1969 році Союз дозволив приїзд родичів до Англії, і там у нього в гостях побували обидві сестри. А сам Пилип Миколайович працював не токарем, а ким доведеться на фабриці поряд зі своєю домівкою. Втім, заробив англійську пенсію. А коли померла дружина, а донька вийшла заміж і поїхала до Канади, переїхав до України. Сталося це, коли йому виповнилося 89 років.
До речі, в Англії Пилип Миколайович долучився до українського руху. Перезнайомився зі всіма помітними діячами українства — від ад’ютанта Гетьмана Скоропадського до лідера Конгресу українських націоналістів Слави Стецько. Був дуже високої думки про інтелектуальний рівень тих людей і дуже невисокої ­ про сучасних українських політиків…
Прибувши до Запоріжжя, побачив, що «Просвіта» просто жебрає, та загорівся ідеєю купити їй офіс, вірніше трикімнатну квартиру в центрі вартістю 53 тисячі доларів. Родичі до ініціативи поставилися без ентузіазму, але Пилип Миколайович свого добився.
І саме цей офіс ледь не сплив у нечисті руки…
Пилип Тараненко допомагав не лише запорізькій «Просвіті». Він профінансував пам’ятник жертвам Голодомору біля Церкви Святої Трійці, а ще неодноразово надсилав гроші для музеїв Донецька та Дніпра.

* * *
Що до того всього додати? Сьогоднішня «війна, якої немає», вже давно втомила українське суспільство і позбавила його духу хоч якогось спротиву свавіллю влади. Ентузіазм, з яким все менша кількість людей боронить українську мову, живе вже 30 років. Тобто три десятиліття в атмосфері відвертого саботажу і лицемір’я тієї ж влади! Бо їй і справді «какая разница», чи є Україна і чи вона буде…

Світлана Третяк

Запорожец поделился редкими архивными снимками Днепростроя (ФОТО)

0

Житель Запорожья Артём Бородин поделился на своей странице в Фейсбуке  архивными кадрами запорожского Днепростроя, ознакомив читателей с историей изображённого на фото.

Жители Запорожской области боятся «православную» маршрутку

0

По Мелитополю уже не первый год колесит маршрутка, салон которой напоминает иконостас с ликами святых и молитвенными письменами.

На верхней панели возле водителя при входе в салон вывешена надпись: «Гимн Новой жизни! Так говорит Господь! Конец тьмы — начала Бессмертия и нетления. Пришло время не умЕрать, кто примет дух Жизни Христа. Плоть не увидит смерти и плоть постепенно перейдёт от власти смерти во власть Жизни Христа. Аминь!» (орфография оригинала сохранена)

Примечательно, что автобус работает на 27 маршруте, который, как известно, курсирует в больничный городок на микрорайоне.

Пассажиры по-разному воспринимают набожность водителя. Маршрутка, хоть и старенькая, но чистая и вся в иконах. Все же какая-то защита есть, рассуждают одни. Других такой храм на колесах пугает, и при виде икон, которыми обклеена даже боковая панель в салоне, предпочитают подождать другую маршрутку.

Активно обсуждают местный «храм» на колесах пользователи соцсети.

Виталий Кинаш:

— Постоянно разговоривает за рулем, особенно с бабушками. И название маршрута у него как раз по теме – «РАЙбольница». Он еще и шутки шутил с бабками, решал, кому в Рай ехать, а кому…

Нана Душечкина:

— Самая безопасная маршрутка города.

Денис Котас:

— Максимальная защита маршрутки.

Виталий Марков:

— Да-да, ездил на ней пару раз, теперь обхожу стороной, даже если пустая подъезжает — жду другую. Вечно по телевизору христианская дичь, и это «умЕрать»)))

Кстати, в Мелитополе, как известно, услуги перевозок оказывает приватный транспорт. Поэтому тут уж, как говорится, хозяин барин. Маршрутка принадлежит водителю, поэтому он ее хоть всю может иконами завесить, передаёт РИА Мелитополь.

Последние публикации