22.7 C
Zaporizhzhya

Если не на кого переложить ответственность, приходится брать ее на себя

0

Большинство депутатов разъехалось по курортам и в свои зарубежные дома. Казалось бы, наступило политическое затишье. Однако некоторые депутаты все-­таки остались на месте и не позволяют стране скучать и отвлекаться на другие темы. Их продолжающаяся активность такова, что хочется сказать: лучше бы вы все-­таки уехали и дали стране немного передохнуть от вас
Член фракции БПП и регламентного комитета О.Червакова инициировала законопроект о запрете снимать на камеру депутатов и делать их фото без их разрешения. Развернулась дискуссия по этому вопросу. Сторонники этого законопроекта (понятное дело, в основном представители БПП) пытаются отстоять свое право на частную жизнь и оградить ее от назойливого внимания журналистов, которые, к тому же, часто ведут себя грубо и агрессивно. Действительно, каждый человек имеет право на частную жизнь и личное пространство, в которое допускаются только близкие и дорогие люди. У каждого человека есть события и моменты в жизни, которые не должны выноситься на публичное обсуждение. Короче, речь идет о либеральном праве на неприкосновенность частной жизни. Рожденные в СССР наверняка помнят, как грубо нарушалось это право в СССР и на партийные собрания выносились самые сокровенные и сложные события личной жизни, принимались коллективные партийные решения по поводу этих событий, «полоскались» детали и нюансы этих событий и все это заставляло человека страдать.
Однако правы и противники этого законопроекта, среди которых находятся не только эксперты, но и сами депутаты, и даже некоторые члены БПП, которые понимают, что все депутаты – это, в первую очередь, публичные люди. Интерес к их жизни и работе со стороны общества отнюдь не праздный и не является заглядыванием в замочную скважину. К тому же, людей интересуют не столько подробности личной жизни депутатов (хотя и это не может быть скрыто от общественности), сколько их поведение в зале ВР и в общественных местах. Журналисты не заглядывают в спальни или ванные комнаты депутатов, но отслеживают такие общеизвестные факты, как голосование за «того парня», применение оружия против простых людей, как это позволил себе в свое время депутат от Народного Фронта С.Пашинский, или избиение других людей, кстати, и самих журналистов, что неоднократно позволяли себе члены «Свободы». Неужели во время этих грубых и, по сути, преступных действий нужно спрашивать депутата: а можно ли вас сфотографировать или вы предпочитаете, чтобы эти факты были скрыты от общественности?
Любой человек должен вести себя подобающим образом и помнить известную максиму – относись к людям так, как ты хочешь, чтобы они относились к тебе. Публичные люди должны быть вдвойне бдительнее и строже к своему поведению, ибо на них лежит огромная ответственность перед страной. В конце концов, они сами выбрали этот нелегкий путь, требующий их морального и безупречного поведения, и должны помнить, что они пошли в политику не только за деньгами и продвижением своего бизнеса, но и ради значительного самоограничения и готовности показывать пример ответственного поведения. Тогда не нужно будет скрываться от камер журналистов и уповать на их навязчивость и вмешательство в личную жизнь депутатов. Малоизвестный юморист А.Рас говорил: прежде чем снимать с себя ответственность, найди, на кого ее можно переложить. Политикам и чиновникам уже не на кого перекладывать эту ответственность, они обязаны брать ее на себя. В качестве примера можно привести следующее. Сегодня задолженность населения за коммунальные услуги перевалила за 35 млрд грн., а тарифы продолжают расти. Вместе с ними, надо полагать, будет расти и задолженность.
С одной стороны, люди должны понимать, что из экономического коллапса и катастрофических дыр в бюджете и Пенсионном фонде можно выйти только за счет коллективного самоограничения. С другой стороны, люди видят, что политики себя не обижают и не заставляют самоограничиваться. И потому политики не имеют права возмущаться тем, как к ним относятся люди, даже в том случае, когда простые люди не совсем правы и не понимают тонкостей экономики. Политики принимают непопулярные решения и обязаны нести за них ответственность, а если эти решения не приносят положительных результатов, то и винить нужно только себя, а не народ, отказывающийся платить по несправедливым счетам, и менять негодную политику. При этом не нужно прятаться от людей, скрывать свои лица и запрещать журналистам снимать их на камеру. В чем­то положение политиков сходно с актерами. И те, и другие являются публичными людьми, жизнью и работой которых люди интересуются часто, увы, сверх меры. Вот только актеры любят демонстрировать себя и свою жизнь, а политики – нет. Впрочем, у всех есть свой предел терпения, но должно быть и понимание, что в этих профессиях существуют неизбежные издержки.
Политики не нуждаются в актерской популярности и скандалах, но не нужно самим создавать эти скандалы. Политики хотят скрывать аморальные и неприятные факты из своей жизни, но лучше не делать этого. Ну и, наконец, данный законопроект в очередной раз создал угрозу свободе слова, которая и так сильно пострадала за последние четыре года. Надеюсь, журналисты не дадут уничтожить эту свободу и на сей раз, а вот авторы и сторонники подобных угроз должны быть известны народу и не должны скрывать свои лица от камер за сомнительным и антидемократичным законом.

Татьяна НИКОЛАЕВА

Сквер Театральный примет первых посетителей в середине сентября

0

Реконструкция сквера в Александровском районе вышла на финишную прямую. Об этом стало известно в ходе выездного совещания. В cквере Театральном уже уложили брусчатку, ступеньки, обустроили террасы, высадили деревья

Как рассказал главный архитектор проекта Вадим Петренко (компания «АС Проект»), проработки реконструкции данной площади начали делать около 10 лет назад. И только в 2017 году приступили к работам. Сначала были выполнены демонтажные работы, а также проведено вертикальное планирование территории, обустройство подпорных стенок, фундамента под постамент, новых железобетонных ступенек и пандусов, возведены стены из керамического кирпича. Всего освоено порядка 5 миллионов гривен. После «зимовки» подрядчик приступил к работам уже в феврале, сразу же, как только позволили погодные условия.
Поскольку сквер находится под уклоном, а перепад высоты от верхней к нижней части парковой зоны более 5 метров, проектом предусмотрены четыре уровня террас, каждую из которых оборудуют пандусами.
— Ими смогут воспользоваться как люди с ограниченными физическими возможностями, так и мамы с детскими колясками или пожилые люди, которым сложно подниматься по лестнице, — говорит Вадим Петренко. — Реконструкцию старой стены мы также выполнили в стиле этого сквера (авт. — красно­белая). В верхней части сквера по ул. Александровской планируем сделать стоянку для экскурсионных автобусов и автомобилей. В свою очередь торцевую стену дома в нижней части сквера, где сейчас нарисован мурал, планируем сделать в стиле «Старого Александровска». Но это уже следующий этап, который будет проводиться под эгидой «Код города Запорожья».
В ходе выездного совещания также обговорили антивандальные мероприятия. Так, «легкой наживой» для правонарушителей могут стать перила к пандусам, которые планируют установить. По словам подрядчика, кражи стройматериалов на объекте уже были, но благодаря камере наблюдения в недалеко расположенном банке полицейские в течение получаса нашли злоумышленников. Глава Александровского района Валерий Мостовой сказал, что планируется сотрудничество с полицией. В свою очередь, городской голова Запорожья Владимир Буряк поручил обговорить с директором коммунального предприятия «Центр управления информационными технологиями» Юрием Орешкиным возможность установки на объекте камеры видеонаблюдения в рамках проекта «Безпечне місто».
Изначально на данный объект было выделено чуть больше 10 миллионов гривен, сообщил Владимир Буряк. Но в связи с четырехуровневыми террасами было принято решения внести определенные корректировки в проект.
— Не останавливая работы, мы «вписали» в проект автоматический полив зеленых зон и мероприятия по облагораживанию территории вокруг сквера, это ­ тротуар по ул. Александровской и тротуар с выходом на проспект, — сказал Владимир Буряк. — Есть замечания по 2­м деревьям (авт. — которые засохли). Они будут удалены, а на их место высадят новые. Также подрядчик провел работы, благодаря которым во время дождей вода из соседних дворов уходила в ливневые канализации, которые здесь находятся. Я думаю, это будет хорошее место отдыха с учетом комплекса — Областной академический украинский музыкально­драматический театр им. В.Г. Магара, краеведческий музей, отель «Театральный».
Мы также расспросили главного инженера фирмы ­ генерального подрядчика Виктора Николаевского о том, сколько может прослужить сквер Театральный, если, конечно же, вандалы не начнут «пакостить».
— В связи с большой проходимостью людей мы использовали современные материалы — положили брусчатку толщиной 80 мм. Чтобы было понятно, такая плитка укладывается на заправочных станциях и станциях теплообслуживания, где ездят 25­тонные автомобили. Срок ее службы 25­30 лет, — сказал Виктор Николаевский. — Строительные работы на объекте закончим через 1­2 недели, а далее нужно положить более 500 метров водопроводных труб и не одну сотню кабелей для освещения. На каждом уровне разместим фонари, которые выполнены в театральной тематике — на плафонах размещены маски. И только после того, как будут установлены все коммуникации, в сквере уложат рулонные газоны, высадят многолетние растения и дополнительные кусты.
На сегодняшний день начинается процесс передачи документов на обслуживание КП «Зеленстрой», которое будет следить за объектом, высаживать зеленые насаждения и ухаживать за ними.

Яна ПЕТРОВА, фото автора

Соцпрацівник у вашому домі. Кухар і психолог за мінімальну зарплату…

0

Задум цього матеріалу був простим: підготувати щось на зразок покрокової (пошаговой ­ російською) інструкції тим людям, яким нікому допомогти ­ родичів немає, а здоров’я вже не дозволяє виконувати всю роботу по дому. Тобто спробувати разом розібратися, як найпростіше отримати державну соціальну допомогу, зрозуміти порядок її надання і перелік можливих послуг. Ну і, звичайно ж, ознайомитися з графіком відвідин підопічного соціальним працівником
Проблеми «країни вдів»
Втім, спочатку потрібна хоч невелика передмова. Нагадаю, що, за підсумками перепису населення 2001 року, на одну п’ятирічну дівчинку в Україні в середньому випадало по три 70­річні бабусі. Нині ж соціально­економічна політика уряду згадані демографічні показники погіршила ще більше. Адже мільйони громадян саме працездатного та репродуктивного віку, тобто найактивніші, вже давно за межами України. Залишилися ті, кому нікуди їхати і хто найчастіше потребує соціальної підтримки суспільства.
Про суспільство ми заради «красного слівця» згадали ­ «тимурівців» нині немає, а громадські активісти виявляють свою активність хіба що з тем, цікавих для отримання іноземних грантів, або в допомозі собачкам та котикам. Через те підтримка стареньких і немічних лягає на плечі держави.
Наша спроба самостійно розібратися в хитросплетіннях державної бюрократичної машини не увінчалася успіхом. Бо ж маємо дуже великий перелік нормативних документів. Це, в першу чергу, Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 № 966­IV. Далі з’явилася Постанова Кабміну «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» від 29 грудня 2009 р. № 1417. Ще пізніше видано відразу два накази Мінсоцполітики «Про затвердження державного стандарту денного догляду» від 30.07.2013 № 452 та «Про затвердження Державного стандарту догляду вдома» від 11.03.2013 № 760.
Вже після Революції гідності з’явився наказ того ж Міністерства «Про затвердження Державного стандарту соціальної адаптації» від 18.05.2015 № 514.

Європейські стандарти
Тож ми звернулися із запитаннями до Запорізького міського територіального центру соціальної допомоги, і його керівник Марина Боренос допомогла нам з відповідями.
­ Справді, і наша установа, і галузь соціального захисту в цілому діють на підставі нормативних документів, ­ розповіла Марина Боренос. ­ Адже до цього спонукає, в першу чергу, бюджетна дисципліна. Зокрема, на підставі згаданої Вами Постанови КМ від 29.12.2009 №1417 наш територіальний центр забезпечує в обсягах, визначених державними стандартами, безоплатне надання соціальних послуг:
­ громадянам похилого віку, інвалідам, хворим (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, або рідні є громадянами похилого віку чи визнані інвалідами в установленому порядку.
Окрім того, на виконання Закону України «Про соціальні послуги» ухвалено підзаконний акт, а саме Постанову Кабміну від 29 грудня 2009 р. № 1417 «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» , де і визначено стандарти надання згаданих послуг. Зазначу, що їх відразу 16! Тобто кожна соціальна послуга унормована, прописана і деталізована. Такою є і європейська практика.
Можливе надання такої соціальної послуги як догляд вдома за оплату. Така послуга забезпечується, коли у отримувача допомоги є члени сім’ї працездатного віку, котрі за нормами Сімейного кодексу зобов’язані доглядати за членами своєї родини. Нагадаємо, кого це стосується: батьки повинні доглядати за дітьми, повнолітні діти — за старенькими батьками, бабусі і дідусі, за відсутності батьків та інших поважних причин, зобов’язані опікуватися онуками, а повнолітні онуки, у свою чергу — бабусями та дідусями. Також обов’язок братів та сестер ­ допомагати у разі потреби один одному.
Про людей похилого віку
­ Відповідно до ст. 10 розд. III Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», ­ продовжує М. Боренос, ­ громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26. Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більше як півтора року. Тобто мова йде про громадян, старших 60 і 65 років.

Як це робиться?
­ Аби отримати соціальну допомогу, ­ продовжує Марина Геннадіївна, ­ громадянин чи його законний представник мають написати заяву до одного із структурних підрозділів з питань соціального захисту населення.
Далі ж вже працівники останнього мають встановити три речі:
1. Отримати медичний висновок про здатність потенційного отримувача соцдопомоги до самообслуговування та про його потребу в постійній сторонній допомозі.
2. Отримати з відповідних установ чи підприємств за місцем реєстрації громадянина довідку про склад його сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
3. Отримати довідку від територіального органу ДФС про доходи громадянина (у разі потреби).
Окрім того, територіальний центр соцдопомоги має встановити, чи громадянин, котрий звертається із заявою, часом не має договору довічного утримання та, юридичною мовою, «інших обтяжень на використання житла»?
Зібравши відповіді на всі запити, «структурний підрозділ з питань соціального захисту населення передає заяву та необхідні документи до надавача соціальної послуги, тобто до територіального центру, де з урахуванням індивідуальних потреб людини складається індивідуальний план надання соціальної послуги та укладається договір».
Далі нормативні документи передбачають, що «при наданні послуг денного догляду та догляду вдома протягом 5 днів з моменту написання заяви надавач соціальної послуги робить визначення індивідуальних потреб особи шляхом заповнення шкал оцінки можливості виконання складних та елементарних дій. Відповідно до суми, яку набирає людина, приймається рішення про те, потребує вона догляду чи ні, який ступінь рухової активності має та, відповідно, на які заходи соціальної послуги може розраховувати».

Шкали оцінки можливостей отримувача допомоги
­ Заповнення шкал оцінки можливості виконання складних та елементарних дій, ­ пояснює Марина Боренос, ­ це класична процедура для отримання соціальних послуг. Тут мова йде про визначення ступеня рухової активності. До речі, шкала, якою ми користуємося, є у всьому світі. Її називають шкалою Бартела і Лаутона…
Відповідно ж до Держстандарту соціальної послуги догляду вдома, остання «може надаватись постійно (ІІІ, ІV групи рухової активності ­ 2 рази на тиждень, V група рухової активності ­ 5 разів на тиждень), періодично (2 рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період)».
Зазначу, що це дуже складна і відповідальна робота, яка вимагає високих професійних навичок. Адже ніхто не встановлює групу рухомої активності «на глазок» ­ все тут задокументовано і може бути переглянуто пізніше. Адже всі можливості людини деталізовано, і тут враховано різноманітні аспекти її фізичного і психічного стану…
А вже у залежності від визначеного ступеня рухової активності і складається індивідуальний план надання соціальної послуги клієнту з індивідуальним графіком відвідування.

Трохи про шкалу рухової активності
­ Отримувач соціальної послуги з III групою рухової активності, ­ продовжує наш співрозмовник, ­ може потребувати помірного обсягу сторонньої допомоги й догляду із врахуванням наявних обмежень у життєдіяльності, умов проживання й факторів ризику, або має виражену залежність у сторонній допомозі й догляді з урахуванням згаданих обмежень.
Отримувач соціальної послуги з IV групою рухової активності має виражену залежність від сторонньої допомоги й догляду з урахуванням наявних обмежень у життєдіяльності, умов проживання і факторів ризику або повністю залежний від сторонньої допомоги й догляду з урахуванням тих же обмежень.
Отримувач соціальної послуги V групи рухової активності повністю залежний від сторонньої допомоги.

На що можна претендувати?
­ Я просто процитую заходи соціальної послуги, ­ каже М. Боренос:
8.1. Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги догляду вдома, передбачають:
для отримувачів соціальної послуги ІІІ групи рухової активності:
допомогу у веденні домашнього господарства ­ закупівлю та доставку продуктів харчування, ліків та інших товарів, допомогу у приготуванні їжі, допомогу у прибиранні житла, дрібний ремонт одягу, взуття; надання інформації з питань соціального захисту населення; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги; допомогу в оформленні документів, внесення платежів;
для отримувачів соціальної послуги ІV групи рухової активності:
до допомоги у веденні домашнього господарства додаємо допомогу у самообслуговуванні та в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами; допомогу у забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними; психологічну підтримку (бесіди, спілкування, мотивацію до активності, консультації психолога);
для отримувачів соціальної послуги V групи рухової активності допомога у веденні домашнього господарства доповнюється годуванням, приготуванням їжі та прибиранням, а не допомогою у цих процесах, як у попередніх двох групах…

І про тих, хто поряд…
­ Заробітна плата соціального робітника, ­ розповідає керівник терцентру, ­ який щодня готує, прибирає, годує та забігає до лікарні для отримання ліків, рецептів та ще й у позаробочий час зателефонує та спитає, чи подолала Марія Іванівна гіпертонічний криз, вислухає «добрі слова» від осіб, які мають вікові психологічні особливості, всього 3 ­ 4 тис. грн. Але це робота, яка вимагає значного обсягу знань як у веденні домашнього господарства, так і в психології, навичках спілкування, а ще соціальний робітник повинен бути стресостійким. Та й взагалі вимоги до людини, яка фактично іде до чужого житла, отримує кошти на закупівлю продуктів, готує їжу, досить високі. Тому плинність кадрів у нас сягає 25%.
Втім, робота нашої служби сьогодні відрізняється від тієї, що була ще п’ять років тому. З’явилися стандарти надання послуг, викристалізувалася місія соціальної служби – не робити «замість», а допомагати зробити самому. Грубо кажучи, якщо людина не може набрати у ложку їжу, але може донести її до рота, то ми допоможемо саме набрати і не більше, бо людина має право на максимальну самостійність. На жаль, громадяни не настільки швидко пристосовуються до змін, а найчастіше зловживають і хочуть отримати від соціальних робітників більшого, ніж того вимагають нормативи. А буває, що й навмисно приховують наявність дітей чи онуків…

І насамкінець про статистику
­ У Запорізькому міському територіальному центрі, ­ завершує розповідь Марина Боренос, ­ працюють близько 200 соціальних робітників. Вони щоденно відвідують і надають соціальні послуги майже 2,5 тисячі городян. Тобто щодня приходять до осіб, які мають V групу рухової активності, та двічі чи тричі на тиждень ­ до наших підопічних з III та IV групами рухової активності А саме доправляють семикілограмові сумки з харчами, готують їжу, прибирають домівки, стоять у чергах, аби оплатити комунальні послуги… Добираються ж працівниці до віддалених районів самостійно, громадським транспортом…
Це насправді маленька армія соціальних робітників, які кожен день виконують важку і таку необхідну роботу. До речі, вкрай необхідну як для самотніх громадян похилого віку, так і для всього нашого суспільства, яке лише в цьому випадку може називатися цивілізованим.
З цим твердженням ­ це ми вже від себе додамо ­ не можна не погодитися…

Бесіду вела Світлана Третяк

Капремонт крыш начался со скандалом

0

В Энергодаре начались работы по капитальному ремонту крыш. И сразу возникли вопросы о качестве и соответствии работ договору. На ул. Курчатова, 6, где работает Днепровское предприятие «Л.Д. СЕРВИС», 31 июля городские активисты, наблюдавшие за работами с помощью квадрокоптера, увидели, что бетонную стяжку кладут просто поверх старого покрытия

На место прибыл депутат горсовета Сергей Холод, но не обнаружил ни одного представителя мэрии или УКС, которые бы контролировали ход работ. По телефону Павел Музыка, Василий Разводов и Олег Гордевич не смогли сказать, кто от имени энергодарских властей следит за качеством работ. Как отметил Сергей Холод, при капремонте крыш необходим поэтапный контроль, так как многие работы к концу ремонта будут скрыты и будет сложно выяснить, были ли они вообще выполнены. Как в данном случае, когда есть подозрение, что бетонную стяжку кладут, не убрав старый рубероид.
Утром 1 августа к дому прибыли представители технадзора и УКС, проведя активистов и журналистов на крышу и показав, как осуществляются строительные работы. Как оказалось, подозрения горожан были оправданы. Заместитель начальника УКС Игорь Поливаный рассказал, что получил от Инспекции государственного технического надзора ОГА документ с замечаниями по поводу ремонта крыши на ул. Курчатова, 6, состоится разговор с подрядчиком, проблемы будут устранены.
В очереди на ремонт в ближайшее время – сорок крыш. К примеру, за ремонт одной только крыши на ул. Курчатова, 6 город платит 640 тысяч гривен. Кто и как будет контролировать работу подрядчиков – пока открытый вопрос.

Александр Брежнев

Максим Остапенко: Стоунхендж-2 і наше Хортицьке святилище — однотипні

0

Кажуть, що після завоювання Єгипту Наполеон звернувся до своїх солдатiв зі словами: «40 століть дивляться на нас з верхівок цих пірамід». У Запоріжжі ж будь­який городянин чи гість міста, прогулюючись Хортицею, може буквально доторкнутися руками до, звичайно ж, менш масштабного, але за своєю суттю подібного культового об’єкта, якому теж щонайменше 40 століть

Святилище на висоті Брагарня: як все починалось
Мова про святилище на хортицькій висоті Брагарня. Не будемо зраджувати традиції і подамо основні орієнтири на Хортиці. Найближче з асфальту сюди дістатися стежкою в парку Шевченка (з дороги між Арковим мостом та першим мостом Преображенського). Або вiд скульптури Мамая – з дороги до лісу вниз буквально пірнає стежка у бік комплексу «Запорозька Січ». Ідіть нею, і коли праворуч побачите відомі запоріжцям «Три щогли» («Три мачты» ­ російською), то вам стежкою саме ліворуч. Вона й виведе до згаданого святилища.
Ну і найпростіший варіант, для тих, хто може заблукати і у власному дворі, це йти праворуч вiд стоянки згаданого комплексу «Запорозька Січ». Оминаючи велику балку, котра відділяє вас від «Трьох щогол», повз чотири опори веде стежка. Кількасот метрів ­ і не зівайте, десь тут ­ трохи вгору ­ стежка виведе прямо на святилище.
Втім, як зрозумів читач, все написане нами вище – це лише приказка, бо основна розмова – з першовідкривачем цього тепер знаменитого культового об’єкта, генеральним директором Національного заповідника «Хортиця» Максимом Остапенком.
Своє відкриття він зробив ще у 21-­річному віці. Як все відбувалося, Максим Анатолійович розповість сам:
­ Справді, я тоді був молодшим науковим співробітником відділу охорони пам’яток заповідника «Хортиця» і очолював одну із археологічних експедицій на острові. У 1992 році вдалося випадково знайти об’єкт, який мені здався доволі перспективним. Почав аналізувати картографію, розташування інших вже відкритих об’єктів і зрозумів, що тут може бути цікаве місце для дослідження.
Розкопки там розпочалися у 1993 році і велися з перервами. Ми вивчали цю знахідку до 2001 року. Адже мова йде про найбільше із святилищ, виявлених у межах Хортиці на сьогодні, а саме на висоті Брагарня, між балкою Совутиною та Молоднягою. Умовна назва її – святилище Брагарня.
Це ­ дійсно цікавий об’єкт. Зізнаюсь, що коли починав дослідження, то сподівався, що буде знайдено могильник епохи Бронзи і Скіфського часу. Бо ж поруч розташовано Скіфське городище. Мав на меті знайти поховальні об’єкти того періоду, але, на диво, там нічого подібного не було.
Це для мене абсолютна загадка, чому скіфи, котрі жили за сотню метрів звідси і, до того ж, мали потужне городище, не використовували ці залишки культового об’єкта? Адже ми виявили саме культову пам’ятку, або те, що називається в археологічній науці святилищем. Це ­ залишки елементів культового призначення для сакральних функцій. Сакральне, нагадаю, це все, що має відношення до божественного, релігійного, небесного, потойбічного, містичного, тобто все, що відрізняється від буденних речей, понять та явищ.
Храм і обсерваторія
­ Святилище використовувалося практично безупинно протягом цілого тисячоліття, – продовжує Максим Остапенко. – Воно мало достатньо складну структуру, яка розбудовувалася протягом всього згаданого періоду. Найдавніші ж об’єкти тут люди спорудили десь у XX столітті до н.е., тобто і справді 40 століть тому. Останні добудови датуються епохою пізньої бронзи – XII століттям до н.е.
Ще раз наголошую – будували майже 1000 років, та кожного разу діяли за якимись загальним планом та ідеєю.
Тут змушений зробити невелику ремарку на пояснення, чим археолог відрізняється від історика. Історик вивчає дуже багато факторів, у т. ч. письмові джерела, і дуже багато речей він дописує, складаючи всі наявні факти в якусь єдину версію. Не дарма існує афоризм: «Історія – це версія минулого, з якою всі погодилися».
Завдання ж археолога – це фактично криміналістика минулого. Він працює з тим, що йому залишилося від прадавніх епох на цьому конкретному місці, і може лише припустити, чим тут люди займалися – співали пісні чи молилися.
Основний висновок у нашому випадку полягає у тому, що давні люди приходили сюди, робили свої ритуальні відправи і в результаті викопували яму, вкладали до неї певні ритуальні речі ­ посуд, зброю, предмети ремесел. Можливо, це був якийсь жертовний обряд. При цьому використовувалися різні тогочасні натуральні фарби червоного, чорного, жовтого, зеленого кольорів. Зелений колір вони отримували із каміння діабазу, перетертого у порошок, червоний ­ із вохристої глини, білий ­ із крейди…
Зрештою із каменю будували різноманітні конструкції або, як ми їх називаємо – кам’яні закладки. Бо коли яму засипали, то, напевне ж, мала лишитися пам’ять про цю подію. Дуже часто каміння викладалося у формі великих чи невеликих кілець, що ми сьогодні знаємо як кромлех – великі камені, поставлені по колу. Вони й оточували місце ймовірних ритуальних церемоній.
Один з найяскравіших і найважливіших елементів будь­якого культового об’єкта – це стели (вертикальні камені, або менгіри), які мали символізувати собою елементи, котрі оточували людину. Таким чином, вже в ті часи зображували образ людини або божества (так звані антропоморфні стели). Були й символи у вигляді якогось стовпа, який міг символізувати світове дерево або якусь вісь, яка з’єднувала підземний світ, буденне життя і небесне­божественне.
В інших випадках це могли бути просто брили, які своїми незвичними формами викликали у людей певні емоції. Зараз можна побачити, що згадані камені висотою у зріст людини і вони глибоко закопані. Втім, це вже нашарування пізніших епох ­ адже у давнину їх намагалися поставити якомога вище і через те підпирали меншим за розміром камінням.
Вивчаючи розташування каменів, їхню орієнтацію у просторі, ми з’ясували, що святилище Брагарня дуже ймовірно можна назвати ще і древньою обсерваторією. Тут спостерігали сонячні, а можливо, й місячні цикли.
Календар, щоб не загубитися у часі
­ Нагадаю, що у першому випадку це сонцестояння та рівнодення, – продовжує Максим Анатолiйович. ­ Коли бути точним, то сонце сходить на сході, а заходить на заході всього двічі на рік – на рівнодення у вересні і у березні. Увесь же інший період світило зміщується по горизонту або до півночі влітку, або до півдня взимку. І, відповідно, день стає довшим або коротшим.
Кульмінацією ж сонячних циклів є сонцестояння – зимове або літнє. І це були ті астрономічні явища, які люди, ймовірно, спостерігали з цього святилища. Свідченням тому є те, що основна вісь останнього зорієнтована на північний схід, тобто на точку сходу сонця в день літнього сонцестояння (22 червня).
Можна припустити, що давні люди час від часу сюди приходили, молилися, спостерігали зміни сонячних та місячних циклів, можливо, були ще якісь відправи, характер яких ми, швидше за все, уже ніколи не дізнаємося. Але те, що вони кола свого святилища орієнтували на схід сонця у день літнього сонцестояння, свідчить про те, що це була така своєрідна первинна обсерваторія, яка давала змогу людям розуміти, коли рік починається, коли закінчується.
Тоді це було життєвоважливо ­ орієнтуватися у часі. Сьогодні ми маємо календар, а тоді саме завдяки такій «обсерваторії» люди знали час, коли треба було сіяти, чекати зими тощо. Бо ж втрата орієнтації в часі загрожувала втратою врожаю і навіть самому існуванню племені.
«Стоунхендж» по-запорізьки
­ Щось подібне відбувалося на всесвітньо відомому Стоунхенджі, – ділиться враженнями М. Остапенко. – Я кілька місяців тому побував на цій кам’яній мегалітичній споруді (кромлеху) в графстві Уілтшир (Англія). Дуже, до речі, схожі архітектурні схеми Стоунхенджу­2 і нашого святилища. Вони практично однотипні за своєю архітектурною схемою – орієнтацією і зовнішнім виглядом. Просто трохи різні розміри… Але й календар може бути різним ­ і кишеньковим, і настінним.
Ймовірно, ми зафіксували один з найдавніших календарних механізмів, які прадавня людина на нашій території збудувала і використовувала тривалий час.
Додам, що на початку 2000­х років ми здійснили музеєфікацію святилища Брагарня, а в 2005 році його було музеєфіковано вже як об’єкт­заповідник. Сьогодні святилище дуже популярне, його відвідують тисячі людей, які цікавляться давньою історією. А ще рідновіри там збираються і влаштовують свої релігійні обряди, вважаючи, що вони і є нащадками тих древніх людей, які збудували це святилище.
«Острів скарбів»
­ Iз 1993 року, – розповідає далі генеральний директор Національного заповідника «Хортиця», – моя експедиція знайшла близько десятка різних культових об’єктів на Хортиці. Частину з них ми вже вивчили. В районі тієї ж балки Молодняга є комплекс, який складається з трьох частин. Переважна більшість – епохи Міді та Бронзи. Ще один культовий об’єкт (невеличке святилище) був розташований на території Скіфського могильника.
Виділяють різні функції культових об’єктів. Приклад сучасного – пам’ятник Леніну, але там немає утилітарної (тобто практичної) складової. А ось пам’ятник Невідомому солдату, під яким покояться десятки або сотні загиблих під час війни – це теж культовий об’єкт, втім, він і ритуальний, і поховальний.
Та ж сама історія була в давні часи на Хортиці: частина наших археологічних знахідок може бути пов’язана з поховальними обрядами, наприклад, iз курганами, частина самостійна і використовувалась без згаданих обрядів. Це дуже цікаво, бо достовірно відомо, що в давні часи саме поховальні церемонії були основою будь­якого культу.
Не всі, втім, певна частина святилищ на Хортиці (на Молоднязі, Брагарня, біля комплексу «Запорозька Січ») реконструйовані. Зокрема, ще до мого директорства було відкрито декілька комплексів, у т. ч. на Протовчі, на Скіфському стані тощо. Втім, вони не мали, так би мовити, археологічного підґрунтя, це була собі авторська реконструкція, яка не мала точних аналогій. А сьогодні ми намагаємось реалізувати саме те, що дослідили на місці тих чи інших розкопок. Серед гарних прикладів ­ музеєфікована кам’яна споруда біля бази відпочинку «Запоріжсталі».
Власне, завдання заповідника – максимальне збереження об’єктів та їх популяризація. А на додаток може бути зроблена і реконструкція, адже безліч подібних старожитностей було знищено господарською діяльністю людини, і не тільки на Хортиці. Для реконструкції існує багато можливостей, втім, дуже важливо, щоб вона була науково обґрунтованою, не містила ознак того ж таки фентезі. Аби ми не перетворювалися на людей, котрі не мають ніяких підстав претендувати на якусь історичну традицію, а постійно б’ють себе в груди: це ми, це наші славні предки…

* * *
І наостанок ми звернулися до Максима Анатолійовича із запитанням: «Як Ви ставитеся до того, що капища досі функціонують і що там постійно проводять обряди?».
­ І це питання до людей, які використовують святилище для своїх релігійних потреб. З моєї ж точки зору, музеєфікація та відтворення таких об’єктів дуже перспективні. Бо ж по Україні їх знайдено сотні, і що у підсумку? Археолог розкопав, якісь знахідки передали до музею, а все інше згорнули і засіяли бурячками чи соняшником. В умовах же заповідника ми маємо унікальну можливість не тільки вивчити знахідку й залишити місце для огляду, а ще й зробити хоч і візуальну, але реконструкцію. І це набагато краще, ніж розорані кургани чи затоплені водосховищами древні городища.

Бесіду вела Світлана Третяк

Украинцы — это «арабы XXI века». Просто у арабов есть нефть, а у нас — земля…

0

В Facebook кто­то разместил фото­напоминание с предвыборным билбордом 2014 года: «Время молиться. Блок Петра Порошенко». Как это перекликается с нашим предыдущим материалом! А еще в Facebook появилась короткая запись: «Не знаю, как у вас, а у нас в Лисичанске регионалы из партии Порошенко доворовывают последнее»

И Петра Алексеевича лично…
Сразу отметим, что упомянутая соцсеть — это арена информационной войны. И совсем не исключено, что кто­то просто навел тень на лисичанскую плетень, а кто­то умышленно «сфотошопил» (подделал) билборд. Но что характерно! Если в Запорожье регионалы из партии Порошенко и просто регионалы, прежде чем распилить бюджет, обычно громко ругаются между собой, то в целом по Украине у них мир и дружба. Т.е. давно оформлен братский союз упомянутых и в Верховной Раде, и в олигархических СМИ. Просто каждый кушает свою морковку, а в итоге украинцев в Украине становится все меньше…
Да, кстати, вы в курсе, что у нас война и мы ­ жертвы российской агрессии, но благодаря отеческой заботе Петра Алексеевича весь мир на нашей стороне?
Правда, вот запись в Facebook бывшего главного компьютерщика «ПриватБанка» Дмитрия Дубилета: «Оказывается, если компания, созданная украинцами, пытается открыть счет в британском банке, то, скорее всего, ей в этом откажут. “Понимаете, ­ пишет нам очередной британский банкир, ­ Украина — это страна под санкциями»… Объясняю ему, что он, наверное, перепутал Украину с Россией…
В ответ банкир присылает мне официальный список Financial sanctions targets by regime. Заходим, читаем… Афганистан, Бурунди, Сирия… Вот она, Украина! В этот список наша страна попала сразу по двум причинам — санкции против режима Януковича и санкции против должностных лиц, участвующих в аннексии Крыма… А на закуску ­ самое интересное. Знаете, какую страну вы в этом списке не найдете? Правильно, Россию!» (2.08.2018 г.).
Пост Дубилета вызвал шквал откликов в Интернете. Даже МИД Украины предложил ему свою помощь. Но оказалось, что с похожими проблемами украинцы сталкиваются и в других странах…
По нашему же мнению, это сегодня все, что нужно знать о т.н. украинских МИДе, Минюсте, Минфине, Нацбанке и о Петре Алексеевиче лично…
Да, с оглядкой на Запорожье можно добавить, что, например, американские санкции по металлу обычно касаются связки Украина­Россия. Правда, тут наши хитрые ребята сами виноваты! Как только Путин попадает под санкции, то мы «неожиданно» увеличиваем уже свой экспорт ровно на заблокированную часть российских продаж. Подставляя «братьям» реэкспортом свое плечо. Но с Америкой этот фокус не проходит…
А раз вы ­«антисемиты»,  то вас и не жалко…
Впрочем, есть вещи и пострашнее… В Интернете можно найти вот такой заголовок: «Делал из Януковича антисемита: обнародованы новые доказательства и фото по делу лоббиста Партии регионов». (kp.crimea.ua, 29.07.2018 г.)
О чем речь? А о том, что на суде по делу бывшего руководителя предвыборного штаба Дональда Трампа — Пола Манафорта всплыло много подробностей. Особенно касательно периода, когда последний трудился политтехнологом Януковича. Нас из накопанного следствием не все интересует, но мимо некоторых деталей мы пройти не можем.
Вот заголовок «Гордон.ua» от 2.08.2018 г.: «Янукович – непроходимое препятствие для успеха. Что советовал Манафорт Ахметову, Оппозиционному блоку и Кличко». Янукович, напомним, ­ и причина, и «жертва» Майдана, Ахметов — главный «пострадавший» от войны на Донбассе, Оппозиционный блок, как и Ляшко ­ при Ринате просто политические «заробитчане». Но Кличко­то ­ член киевской «Хунты»! Милая такая компания…
Заметим, что Ахметов Манафорта по «непроходимости» Януковича не послушал и тем самым привел страну к 2014 году.
Но вернемся к ресурсу kp.crimea.ua и другим подобным, которые либо притворились дураками, либо умышленно врут в ЗАГОЛОВКАХ. Ибо читаем их же текст: «В документах также упоминается, что Манафорт рассказывал, как они активно развивали концепцию антисемитизма. Это должно было стать частью взглядов украинской оппозиции, как это было главной частью «нашей вашингтонской стратегии»…
А знаете, кому он это писал? Януковичу! «Ми активно розвивали концепцію антисемітизму як частини [поглядів] [української] опозиції (…). Це було ключовою частиною нашої вашингтонської стратегії» (УП, 29.07.2018 г.).
Т.е. в заголовке kp.crimea.ua все перевернуто с ног на голову: это Манафорт и Янукович пытались объявить украинскую оппозицию антисемитами, а если точнее, то ОБОЗВАТЬ ЛЮБОЕ УКРАИНСКОЕ СОПРОТИВЛЕНИЕ РЕЖИМУ ЯНУКОВИЧА АНТИСЕМИТИЗМОМ.
Ух ты! «Вашингтонская стратегия», получается, полностью совпадала со стратегией ФСБ России? Еще раз напомним: 9 мая 2013 года глава АП Януковича Левочкин и РОССИЙСКИЙ политтехнолог Шувалов запустили кампанию борьбы с «фашизмом» в Украине. Которую тогдашний губернатор Пеклушенко и мэр Син сразу же воплотили в жизнь на запорожской площади Ленина.
К слову сказать, упомянутый россиянин Шувалов, который и дальше определял политику телеканала «Интер», выдворен из истекающей кровью Украины лишь в мае 2017 года…
Да, а в мае еще 2013 года «вдруг» случился перезапуск давно остывшей антиукраинской кампании в Польше (т.н. «Волынская резня»). В Израиле же кагэбэшная часть местного истеблишмента тоже «вдруг» пеной изошла касательно Бандеры и УПА. Да и продажная ФИФА — с помощью провокаций ФСБ — именно тогда «вдруг» начала применять «антирасистские» санкции против украинских команд и стадионов.
А в это самое время в России уже начали комплектовать и готовить группы захвата и Крыма, и «Новороссии». До «Майдана» оставалось четыре месяца…
«Совпадение? Не думаю!» Не отсюда ли родом ныне фактический союз России и Израиля?! Ведь Путину не отказали покрасоваться рядом с ним в Москве 9 мая 2018 г. лишь президент Сербии и премьер Нетаньяху. Даже Лукашенко и Назарбаев не приехали!
И Минский «договорняк» Меркель и Путина, переводящий агрессию России в разряд «внутриукраинского конфликта» и обеспечивающий безнаказанное убийство украинцев, тоже не от сырости появился!
Не случайно и упрямое молчание посла США в Киеве Мари Йованович по поводу попрания норм демократии, правового беспредела и репрессий против политических конкурентов. Естественно, что и тарифный, и пенсионный геноцид, и почти ежедневные убийства украинских патриотов г­же Йованович тоже не интересны. Это при Сталине, Брежневе, Кучме и Януковиче послы США мгновенно реагировали на каждое подобное «поползновение».
А все потому, получается, что мы ­ «антисемиты». И значит, виновны фактом своего рождения. Да и иметь свою землю и национальные богатства нам тоже не положено. Поэтому­то и сверхпродажная здешняя номенклатура разбазаривает все с упорством маньяка. Словом, спасибо товарищу Манафорту за «удачный ход»…
«Хунта» и дальше платит за подвоз российских снарядов
В дополнение к сказанному о Минском «договорняке» добавим фрагмент интервью с военным экспертом Олегом Ждановым: «ОБСЕ демонстрирует принципиальную позицию, только когда задеваются ее интересы. Например, сейчас появилась информация об утечке данных организации к ФСБ. Нужно учитывать, что по ту сторону в составе миссии ­ выходцы из России, Беларуси, Казахстана. А европейцев там никто видеть не хочет. Москва пойдет на увеличение обстрелов на Донбассе ближе ко Дню Независимости… А о ротации военной техники боевиков на Донбассе лучше всего расскажет «Укрзалізниця». Движение поездов, перевозящих военную технику боевиков на оккупированном Донбассе, до сих пор осуществляется через диспетчерскую службу «Укрзалізниці». Наши спецслужбы об этом знают» («Гордон.ua», 3.08.2018 г.).
Вот нам интересно, а Каганович и его МПС СССР возили Гитлеру снаряды за линией фронта?..
Да, о том, что ОБСЕ ­ при попустительстве МИДа Украины ­ это филиал ФСБ не только в ОРДЛО, но и в нашей прифронтовой полосе, секрет разве для того же Петра Алексеевича и посла Йованович.
А что железная дорога в т.н. «ДНР­ЛНР» не просто управляется диспетчерами «Укрзалізниці», но и финансируется нашим бюджетом, тоже известно с мая 2016 года. Помните митинг в Дебальцево: «Товарищи, трезвомыслящие слои населения!.. Здесь трудовой народ Донбасса… Это ­ террористическая организация в киевской «Хунте», которая не платит ни пенсий, ни зарплат, которая блокирует наши счета!..». «Хунта» услышала и начала платить. Как мы понимаем, по сей день…
Система хорошо управляемого хаоса
И в завершение несколько слов об отклике на убийство Виталия Олешко («Сармата») от Александра Кочеткова: «Перед рассветом тьма гуще, а нелюди опаснее» («Телетайп», 3.08.2018 г.).
«Говорят, что вновь накатили бандитские девяностые. Сходство присутствует. Но различия принципиальные. И не в пользу нынешних времен. Тогда в разборках с применением оружия участвовала в основном шпана… Были и профессионалы — бывшие военные, «конторские», спортсмены из стрелковых дисциплин, которые исполняли сложные «заказы». Но таких насчитывались единицы.
При всем при этом существовали некоторые понятия. Всяких «блаженных», особенно известных — журналистов, общественников — убивать у братвы считалось «западло»: проще купить и шума меньше. На такие убийства шли либо власть, чаще всего силовики, либо отморозки из бизнеса, близкие ко власти, у которых были возможности «замять» расследование.
Среди правоохранителей еще оставались люди с опытом и принципами, работала криминальная разведка… И если система всерьез бралась за расследование резонансного преступления, то рано или поздно виновных находили. За исключением случаев, когда все все знали, но виновных находить было нельзя…
Сейчас все с точностью до наоборот. Жертвами наглых нападений становятся в основном именно те, кто раздражает власть. Явным образом присутствует стремление не только расправиться с конкретным человеком, но и максимально запугать тех, кто готов продолжать его дело.
Нападения часто совершают бывшие вернувшиеся на мирные территории, но не вернувшиеся с войны… Поэтому нынешние убийцы совсем не боятся расследований. В киллеры нынче нанимают либо людей с реально разрушенной психикой, либо им гарантируют, что ничего не будет. То есть даже если и задержат, то потом отпустят на следствии или в суде, так как все схвачено».
Уже было столько громогласных заявлений первых лиц и державы, и силовиков о «взятии под персональный контроль»… что нынче это воспринимается, как форма откровенного издевательства власти над гражданами».
Казалось бы, диссонансом сказанному Кочетковым звучит написанное по тому же поводу известным волонтером Юрием Касьяновым: «Как много уже «патриотов» пропиарилось на убийстве «Сармата»… Ругают власть, а вешать будут блогеров, бизнес­конкурентов и просто несогласных» (Facebook, 01.08.2018 г.).
Но это только кажется, что диссонансом! Созданная сегодня система контролируемого хаоса в стране с 15 блоками АЭС имеет простые цели и задачи. Подвести Украину к управляемой «Колиивщине» и, на всякий случай (если что­то пойдет не так), спасти всю купленную на корню номенклатуру. Заранее снабдив ее, как все знают, миллионами неправедных денег… А под шумок по­наглому отнять все национальное достояние этого народа («вашингтонская стратегия») и ее государственность («московская стратегия»).
Для этого всего­то и надо — заранее сломить любое украинское сопротивление! Механизмы же давно отработаны на арабах. Просто у них есть нефть, поэтому они ­ фанатики, террористы и антисемиты, а у нас пока не отнята земля, поэтому мы ­ бандеровцы, расисты и антисемиты. На это заточена вся типа украинская и околоукраинская пропаганда и во времена Януковича, и СЕЙЧАС.
Теперь вот американским судом обнародована фактически концепции окончательного решения украинского вопроса. Ибо арабы все же уцелели и разбогатели, и их не только бомбами, но и долларом сейчас не убьешь. Нас же в 1991 году пустили голыми по миру ­ с давно выбитой собственно украинской знатью. Правда, почти 30 лет мы непонятным образом все же продержались. Но все сказки когда­то кончаются. К большому сожалению…

Леонид Романовичев

Жителей Правого берега и Хортицкого района на сутки отключат от водоснабжения

0

КП «Водоканал» информирует о временном отключении водоснабжения в связи с реконструкцией Днепровской водопроводной станции №2.

Как сообщил генеральный директор КП «Водоканал» Алексей Никифоров, с 09:00 14 августа до 09:00 15 августа будет прекращена подача холодного водоснабжения Правобережной части г. Запорожья: р / н Бородинский, г / н Осипенковский, г / н Хортицкий, с. Верхняя Хортица, с. Нижняя Хортица, о. Хортица, с. Большой Луг, с. Владимировка.

По словам Алексея Никифорова, сейчас водоснабжение Правого берега, Хортицкого района от ДВС №2 стартует от одного водовода. Возникла необходимость разделить эту систему на два направления. В результате появится возможность по-разному регулировать давление при подаче насосами воду на эти районы.

— В части микрорайонов нет необходимости использовать такое высокое давление, как сейчас. В результате мы сможем снизить потребление электроэнергии. По имеющимся расчётам экономия может составить порядка миллиона гривен в год, — сообщил Алексей Никифоров.

По словам гендиректора КП «Водоканал», для реализации этого проекта на ДВС №2 установят дополнительное оборудование. Однако для того чтобы начать работы необходимо переключить водоводы, осушив от воды центральный водопровод.

— Это первый этап серьёзной реконструкции ДВС №2. Стоимость проекта составит порядка восьми миллионов гривен. Реализуем мы его за средства Инвестиционной программы. Порядка пятнадцати лет мы не проводили таких крупных отключений, однако без этого не обойтись. При этом в дальнейшем, при установке нового оборудования, жители неудобств ощущать не будут, — заявил Алексей Никифоров.

Работы по переключению будут проводиться с 9:00 14 августа до 9:00 15 августа. В это время без водоснабжения будут Хортицкий район. Осипенковский и Бородинский микрорайоны, Верхняя и Нижняя Хортица, о. Хортица, п. Великий Луг, п. Владимировка.

Запорожцев просят заранее запастись водой. Руководство КП «Водоканал» приносит извинения за временные неудобства.

В Запорожье футболисты «Металлурга» не сумели одолеть «Кремень»

0

Запорожский «Металлург» принимал сегодня, 11 августа, одного из лидеров  группы «Б» — кременчугский «Кремень». Увы, запорожцы не смогли победить, разойдясь с гостями миром.

Уступая по ходу матча, запорожская команда едва ли не завершила встречу волевой победой. Но не судьба. Уверены, победы впереди.

Чемпионат Украины. Вторая лига. Группа «Б». 4-й тур. Стадион «Славутич Арена», 3571 зрителей
«Металлург» — «Кремень» 1:1 (0:1)
Голы: Энтин 43 — Сарапий 60 (с пен.)

«Металлург»: Варцаба, Пинчук, Матвеев, Сарапий, Дьяченко, Разуваев (Годин 75), Крапивной, Ковальчук (Писоцкий 46), Олейник, Сачко (Кателин 86), Корнев (Яровенко 81)

В Запорожье многоэтажку украсили ярким муралом (ФОТО)

0

Необычный мурал — яркий голубой слон уже украшает дом № 18 на ул. Глиссерной.

В Запорожье стартовал социальный проект «City Face» в рамках которого городские многоэтажки украсят живописными муралами.

Цель проекта — показать, что Запорожье — не только индустриальный город, здесь есть много художников и мастеров искусства. Для этого было решено добавить городу красок и украсить многоэтажки и заборы города яркими муралами и 3-D рисунками.

По словам инициатора проекта, председателя благотворительного фонда «Сила мечты» Ильи Торопова, проект разрабатывался совместно с ведущими художниками города. В организационный комитет вошли представители Запорожского областного художественного музея и Запорожского городского объединения художников «Колорит».

— Наша цель — сделать Запорожье ярче и более эмоциональным. Мы даем возможность художникам самим предложить тематику рисунков, но главное условие — чтобы эти изображения положительно влияли на имидж города и создавали хорошее настроение для жителей, — отметил Илья Торопов.

К сотрудничеству привлечены как запорожские художники, так и специалисты из других городов, имеющие опыт нанесения рисунков на стену.

В планах — нарисовать около 10 муралов во всех районах города, а также украсить улицы 3-D рисунками на асфальте.

фото: Фантор Петрович.

В Запорожье проверяют точки продажи фаст-фуда

0

В Запорожье участились случаи отравления покупателей фаст-фудом, приобретенным в киосках — зафиксировано уже 4 таких случая за последние несколько недель.

Чтобы выявить недобросовестных продавцов, в городе начали проверять точки продаж фаст-фуда. Совместный рейд инспекции по благоустройству Запорожского горсовета, Госпотребслужбы, полицейских и ГСЧС стартовал с улицы Победы в районе медицинского университета, где находится ряд ларьков и мини-кафе, которые продают фаст-фуд.

Представители рейда пришли сюда, чтобы пообщаться с предпринимателями и собрать о них информацию. Особое внимание обращали на опрятность кухни и наличие необходимых документов.

— Мы проверяем документы на продукцию для приготовления, разрешительные документы, медицинский допуск в наличии, регистрацию частного предпринимателя как субъекта хозяйствования. Если нет каких-то документов, это несоответствие, которое является причиной для проведения внеплановой проверки. Наиболее опасные нарушение – отсутствие документов о происхождении продукции для готовки и нарушение температурных режимов. Все, что может привести к температурной порче продуктов и последующим заболеваниям и отравлениям людей, — рассказал и.о. начальника Госпотребслужбы Запорожья Сергей Приходько.

В ходе рейда половина киосков с фаст-фудом закрылись, чтобы избежать проверки. Представители инспекции по благоустройству говорят – такие объекты подвергаются особому вниманию, так как могут таить в себе потенциальную угрозу для потребителя.

— Инспекция проверяет законность размещения объекта, проверяет наличие у него необходимых бумаг, таких как договор на вывоз мусора. Разрешение на размещение, паспорт привязки, смотрим на санитарное состояние. Если не все документы в порядке, если отсутствуют разрешения на размещение, то эта точка не легальная, и не известно, кто там торгует, чем торгует. И тогда мы составляем документы и подаем на рассмотрение исполкомом вопрос о сносе данного объекта. Если объект все время закрытый, мы посылаем запросы в соответствующие структуры. Если он размещен незаконно, это фиксируется и точно также готовятся документы на принудительный снос решением исполкома, -объяснил заместитель начальника инспекции по благоустройству Вадим Лобко.

Последние публикации