Непогода сделала своё дело и запорожские курортники вчера поспешно покидали пляж Кирилловки. Эпичные фото этого спасительного бегства масс с побережья появились в сети.
Фото появились на страницах издания РИА Мелитополь.
Такого количества отдыхающих в Кирилловке, пожалуй, еще не было.
Перед дождем толпы загорающих бросились в одночасье покидать пляж. Число отдыхающих на украинском курорте впечатляет.
Популярный у запорожцев антибиотик ципрофлоксацин признан крайне опасным для здоровья. В частности, его применение несет огромные риски для сердечно-сосудистой системы, а также приводит к нарушению нормальных функций соединительной ткани, включая разрыв сухожилий (в частности, ахиллового), тендинит и отслоение сетчатки. К таким заключениям пришли ученые в результате проведения ряда исследований, передает Infectioncontroltoday.
По словам исследователей, они обнаружили, что пациенты, принимавшие фторхинолоны (к этой группе препаратов относится ципрофлоксацин), имели более высокий риск развития аневризмы аорты, разрывов сосудов, чем те, кто не принимал данный препарат. Аналогичный негативный эффект был отмечен и в других системах организма.
В Запорожье этот антибиотик продаётся практически в каждой аптеке. Его популярность обусловлена крайне низкой ценой: таблетки стоят около 30 грн за пачку, и 12 грн за глазные капли.
За последние годы многие украинцы отказались от автомобилей отечественного производства, отдав предпочтение авто на еврономерах. Таким образом, жители Украины разделились на два лагеря – владельцев евроблях и противников нерастаможенных авто. Первые считают, что владельцы машин с еврономерами должны растаможить авто и заплатить налог, а вторые, в свою очередь, требуют доступной растаможки их транспортных средств. Чтобы узнать, каким образом они пытаются этого добиться, наш журналист пообщалась с главой Запорожского филиала организации «Авто Евро Сила» (объединение собственников авто на еврономерах) Владиславом Погореловым
— Владислав, расскажите, когда образовалась организация «Авто Евро Сила» и откуда появилась такая идея?
— Организация образовалась около двух лет назад. Люди, имеющие автомобили на еврономерах, объединились для того, чтобы отстаивать свои права. В связи с тем, что гривна обвалилась в несколько раз, все больше людей решают купить автомобили на еврономерах, потому что они в несколько раз дешевле, чем отечественного производителя.
— Кто был инициатором создания организации?
— Создателями были киевляне: глава организации Олег Ярошевич и 4 соучредителя.Отмечу, что мы являемся организацией, которая не имеет финансирования из каких-либо структур и существует лишь за счет годовых взносов наших участников.
— В каких областях больше всего машин с еврономерами?
— Наибольшее количество таких автомобилей в приграничных областях.
— А что касается Запорожской области?
— Могу сказать только относительно участников «Авто Евро Силы». По области это около тысячи автомобилей, которые составляют лишь 5% от всего количества таких авто в Украине, а с каждым днем авто с еврономерами становится все больше.
— Для чего в принципе нужна растаможка в Украине?
— На сегодняшний день по официальным данным в Украине около миллиона нерастаможенных автомобилей. По неофициальным данным, их около 3 миллионов. С начала 2018 года в нашу страну въехало около 50-60 тысяч машин, в ближайшем будущем их будет больше, чем автомобилей с украинскими номерами. Для большинства людей это единственный способ получить качественный автомобиль. Мы хотим добиться того, чтобы все машины поставили на учет, а их владельцы заплатили налоги в украинский бюджет. Даже по минимальным оценкам, если среднее количество автомобилей 2 миллиона, и за растаможку каждый разово заплатит 500 евро, то будут колоссальные поступления в бюджет, которые перекроют транши, которые мы выпрашиваем у Европы, и таким образом запустится экономика страны.
— Законы, которые регулируют ввоз машин появились достаточно давно, почему именно сейчас массово начали ввозить машины из других стран?
— В 2012 году вступил в силу новый Таможенный кодекс. Если в старом кодексе было прописано, что за нарушение таможенных правил автомобили должны были изыматься, то в новом кодексе предусмотрен штраф. За нарушение ввоза автомобиля в режиме транзита нужно заплатить 8500 грн, а за нарушение режима временного ввоза – 17000 грн. То есть люди осознанно идут на эти штрафы, понимая, что другого пути нет…
— Большое количество машин пригоняют из Литвы. Власть имущие этой страны поддерживают наших граждан и получается, что украинцы платят деньги в казну чужой страны…
— Законодатели Литвы пошли на уступки, в том числе украинцам, и максимально облегчили процесс покупки автомобиля, его нахождение на регистрации и прочее. Благодаря этому большое количество денег от украинцев поступает в бюджет Литвы. Мы обращались к политикам Украины, объясняли, что хотим платить деньги в казну нашей страны, но нас не слышали… Хочется верить, что ситуация в корне изменится, и для украинцев автомобили будут не роскошью, а доступным средством передвижения.
11 июля владельцы машин на еврономерах со всей Украины съехались в Киев на акцию протеста и заблокировали правительственный квартал. Как это было?
Акция состоялась в поддержку голосования за законопроект №8487, первый за всю историю Украины законопроект, который отменяет искусственно созданные ограничения по продаже б/у автомобилей, Евро5 (стандарт экологической безопасности авт.) и на возраст авто. 13 июля законопроект приняли в первом чтении и мы считаем это нашей победой.Это всего лишь первый шаг, осталось осенью обосновать и отстоять те ставки, которые позволят доступно растаможить автомобили из Европы.
— То есть вопрос еще не решен?
— Совершенно верно. Сейчас законопроект проголосован в целом. Он нас устраивает абсолютно всем, кроме тех ставок, которые в нем прописаны. Цель нашей организации – добиться доступной растаможки автомобилей в Украине, а те суммы, которые прописаны в законопроекте не всем украинцам по карману. Наша цель – добиться растаможки в пределах от 500 до 1200 долларов в зависимости от стоимости автомобиля и объема двигателя.
— С какими трудностями Вы сталкивались во время проведения акции протеста в Киеве?
— Было разное под ногами мы находили гильзы, люди, выдававшие себя за членов нашей организации, бросали дымовые шашки, были титушки, а депутаты выходили в толпу и провоцировали людей, чтобы был повод разогнать этот митинг, также поступали сообщения о минировании автомобилей. Мы сталкивались с различного рода провокациями, но нас это не пугает.
— А если правительство не пойдет навстречу и не удовлетворит ваши требования, какие меры будете принимать?
— Если ставки останутся на высоком уровне, мы будем требовать от президента, чтобы он наложил вето на этот законопроект, как на такой, который не облегчает и не улучшает качество жизни граждан Украины. В этом законопроекте, хочу напомнить, прописаны фактически нулевые акцизы и минимальные ставки для растаможки новых автомобилей. Что касается более старых авто, 20002005 годов выпуска, стоимость растаможки превышает стоимость авто в два раза. Этот момент нас не устраивает. В законопроекте прописана такая формула расчета стоимости растаможки: базовая ставка 50 евро за бензиновый двигатель либо 75 евро за дизельный умножается на объем двигателя в литрах и на возраст автомобиля. Мы понимаем, что нужно пополнять бюджет Украины, но в этой формуле нас не устраивает умножение на возраст автомобиля, так как законопроект в таком виде выгоден только олигархам и депутатам, которые покупают новые автомобили. А мы хотим, чтоб растаможка была доступна для всех.
Елизавета ПОЛИВОДА
Депутат Запорожского облсовета от «Оппозиционного блока» Александр Репкин поздравил в соцсети сам себя с Днем рождения.
При этом он назвал себя «мудрым руководителем и надежным товарищем, генератором идей и просто хорошим человеком». Поздравления он поделился из своего украинского на русский аккаунт.
Александр Репкин — глава комиссии по вопросам строительство, транспорта, связи и топливно-энергетического комплекса Запорожского облсовета. А также член региональной комиссии по отбору и утверждению инвестиционных проектов.
Вчера, 28 июля, на Обиточной косе отдыхающих настигла непогода — сильный ливень и шторм стали причиной эвакуации курортников.
По информации пресс-службы ГСЧС в Запорожской области, у базы отдыха «Автотурист» пришлось освобождать из плена 46 человек и 11 автомобилей. Это произошло из-за сильного дождя — дорогу размыло и машины увязали в песке.
Вже майже рік в Запоріжжі працює україномовна «Книгарня Є», яка обслуговує клієнтів на державній мові, і на полицях якої більшість книжок — україномовні. Це одна з небагатьох книжкових крамниць, яка виживає в нашому індустріальному місті. Журналіст газети вирішила поспілкуватися з директоркою і координаторою культурних заходів «Книгарні Є» в Запоріжжі Яною Терлецькою про те, чому люди, які працюють в книжковій сфері «сумашедші», яку книгу варто придбати для дитини, і чому владі не потрібні книжкові магазини
— Яно, як виникла ідея відкрити україномовну книгарню в штучно русифікованому Запоріжжі?
— Мережа «Книгарень Є» працює по всій Україні, і Запоріжжя — не найросійськомовніше місто в якому є наша крамниця. Наприклад, в Дніпрі вже 3 роки працює наша крамниця, а ще в Слов’янську. Більшість людей, що заходить до нас і не знає, що ми ведемо обслуговування виключно українською, переходять на державну мову. Людей які б висловлювали свої зауваження з приводу мови було, ну, дуже мало. Загалом, всі сприймають абсолютно нормально таку особливість «Книгарні Є». Не треба думати, що у нас не знають української — знають, у нас двомовне місто.
— Що читають запоріжці?
— Якщо 10 років тому всі обожнювали іронічні детективи, то зараз запоріжці читають все. Я думаю, що популярність жанру залежить не від читачів, а від видавництв. Наразі більше видаються книжки про саморозвиток, психологію, бізнес, історії фірм і людей, які зробили щось визначне в світі, наприклад, «Nike» чи «Starbucks», Ілон Маск або Черчиль. Людей цікавлять живі історії. Також видавці роблять дуже «сильні» переклади іноземних книжок. Сучасну українську літературу і класику також купують, але нонфікшн, психологія, бізнесова література наразі дуже популярні.
— Нині в Instagram дуже популярні «букстаграми» — сторінки, де люди пишуть відгуки на прочитані книги. Чи не плануєте створити щось подібне?
— Цікава ідея! Але не завжди вистачає часу на такі проекти. Ми маємо сторінку в Instagram, де публікуємо фото з заходів, книжкові новинки. Взагалі, відгук може написати будь-хто і скинути нам лінк, а ми зробимо репост.
— Зараз багато підлітків 1217 років, які читають від 3 до 8 книжок на місяць…
— Зараз дуже читаюче покоління. Я давно працюю в книжковій сферіі, і були часи, коли покупець був віком старше 30 років. Сучасні діти, не дивлячись на Інтернет, все одно читають книжки. Дуже часто буває, що заходить дитина в книгарню, вибирає книжки, а ти на неї дивишся і думаєш: «Вона ж знає більше, ніж я». В свої 12 років діти приходять підготовлені (прочитали відгуки і анотації), купують стопками книжки, а батьки стоять поряд і навіть не знають, що то за література.
— Яно, порадьте ТОП3 книжки 2018 року випуску, які варто прочитати?
— ОК! Ювал Ной Харарі «HOMO DEUS. Людина Божественна» — це топ продажу. Це продовження бестселеру «Людина Розумна. Історія людства від минулого до майбутнього». В «HOMO DEUS» розповідається про наше майбутнє, як ми будемо жити, чи подолає людство голод, бідність, старість через декілька десятиліть.
Дорж Бату «Франческа. Повелителька траєкторій». Це художня література. В книзі йдеться про дівчину і її колег, співробітників НАСА, з якими постійно трапляються кумедні та незвичайні історії. Найчастіше у різні халепи потрапляє Франческа. Усе, до чого вона торкається, вибухає, горить і розбивається. Книжка цікава тим, що розповідає про технології, які вже є, але недоступні широкому загалу. Це історія про людей, які роблять наше майбутнє.
Еліс Гоффман «Сповнена віри». Ця книга не входить у топ, але я її дуже рекомендую. Це психологічний роман про відносини батьків і дітей, про психологічні травми і про те, як людина з ними справляється. Сюжет дуже крутий і майстерно прописаний, інколи сльози навертаються на очі. Історія полягає в тому, що дві 16річні дівчини потрапили в аварію — одна з них впала в кому, а інша вижила, але картає себе за те, що її найкраща подружка, в принципі, загинула. Героїня психологічно і фізично знущається над собою: обрізає волосся, пробує наркотики, алкоголь, живе у підвалі. Єдине, що її рятує — любов до тварин. Також в неї є ангел, який надсилає їй листи. Ну, а хто цей ангел — читайте самі, не буду спойлерити.
— Кому найскладніше підібрати літературу?
— Дітям до 12 років. Бо від того, яку книжку ти підбереш, залежить, чи буде читати малеча надалі. Це дуже відповідально. Часто батьки обирають такі книги, як «Попелюшка», «Снігова королева», загалом класику. Але зараз дуже великий вибір якісної дитячої літератури і важливо знати смаки дитини: якщо вона любить динозаврів, то треба брати про динозаврів. Варто купувати книжку під вподобання дитини. Класичні казки також потрібні, але у дітей зараз інше мислення. В мене була смішна історія. Моїй дитині в 6 класі задали читати «Пурпурові вітрила» Олександра Гріна, яку я з захопленням читала в школі. І знаєте, що мала мені сказала? «Мамо, що вона, як дурна, сидить і чекає принца?». Для дітей вже ненормально чекати принца, це для нас: «Яке кохання», а сучасні діти питаються: «Ассоль дурна? Чого вона сидить? Їй що, немає чим зайнятися?». Це мені сказала дитина! Зараз їм цікава динамічніша, цікавіша, краще ілюстрована і написана книжка, з квестами, загадками. У дитини повинна бути і класична, і сучасна література.
— Які дитячі книжки варто брати?
— Наприклад, «100 казок. Найкращі українські народні казки з ілюстраціями провідних українських художників». Книжка цінна тим, що в ній є народна мудрість, а казки автентичні, тут навіть вказано, хто розповів і записав казку. Тут гарні ілюстрації. Часто на креативну книжку дорослі не звертають увагу. А дарма! Наприклад, «Швидкожер — монстр, який завжди запізнювався» Сьюзан Креллер — це смішна, прикольна авторська казка з кумедними ілюстраціями, яка вчить дітей. Чи книга Свена Нордквіста «Петсон, Фіндус і переполох на городі» — це зарубіжна класика, про яку ми в своєму дитинстві не знали. Це серія книжок, в яких автор сам робив круті деталізовані ілюстрації. Мій син книгу, в якій кіт хотів виростити на городі котлетку, обожнює. Дуже рекомендую інтерактивну книгу Алли Гутніченко і Юлії Коломоєць «Незвичайні професії». В ній йде мова про хлопчика, в якого у сім’ї всі мають незвичайні професії. Наприклад, батько палеонтолог — спочатку написано про професію, потім намальовані всі інструменти, якими користується палеонтолог, далі — які бувають динозаври. І так про всіх родичів. В книзі невеликий художній текст, але загалом вона побудована на ілюстраціях і підходить дітям від 3 років. Ця книжка цікава тим, що читається разом з батьками — діти ставлять питання, а дорослим варто «включити» свої знання і фантазію, аби все пояснити дитині. Тут навіть є професія сурдоперекладач, і в книжці намальована абетка жестів. Це дуже важливо! Дитина може вивчити ці жести і зрозуміти німу людину. Це круто!
— Одна з «роздинок» вашої книгарні — різноманітні майстеркласи, презентації, лекції. Хто цим займається? І як виникають ідеї?
— Я завжди цим цікавилась і хотіла займатись. Працюючи в книжковій сфері мені завжди здавалось, що якби в Запоріжжі відкрилась «Книгарня Є», я пішла б туди працювати будьким. А вийшло так, що я й займалась відкриттям магазину. Ось так здійснилась мрія (посміхається). Дорослі заходи на мені. З презентаціями книжок все просто, домовляємось або з автором, або з видавництвом. Теми лекцій інколи підбираємо під певні дати, а цікавих спікерів шукаю в соцмережах, інколи вони самі приходять. Так, філософ і науковець Сергій Тарадайко сам прийшов до нас в книгарню і запропонував провести лекцію про Захер Мазоха. Вона мала успіх, і ми плануємо продовжити співпрацю. Восени Сергій Тарадайко розповість про Борхеса і Мазепу в літературі. З вересня планую розпочати новий проект «Мандри», який був започаткований в тернопільській книгарні, вже знайшлись герої. Будемо говорити про бюджетні подорожі Європою і велосипедні мандри. Також будемо продовжувати історичні лекції, бо вони мали великий успіх. «Дитячою суботою» займається Вероніка Безверха. Що вони там тільки не робили на майстеркласах: сніг з манки, зайця з ватних дисків, з жовтих прищіпок жирафа. Інколи ми обмінюємось ідеями з координаторами «Книгарень Є» в інших містах. До Дня народження «Книгарні Є» в Запоріжжі, 25 серпня, плануємо зробити сімейний квіз, який мав успіх у Дніпрі.
— Враховуючи те, що ви проводите різноманітні заходи, виникає питання: невже сьогодні книгарні, аби бути прибутковими, повинні влаштовувати майстеркласи тощо?
— З одного боку різноманітні заходи привертають увагу до книгарні не зовсім цільової аудиторії. Взагалі, відсоток читаючих людей насправді дуже маленький, але книгарні та видавці намагаються це виправити. Я бачу в книжковій торгівлі місію. В Україні дуже багато цікавих письменників, про яких ми не знаємо, і тепер випустити книжку мало, її варто презентувати. Від того, що стоїть на твоїх полицях часто залежить навіть доля людини. Знаю історії, коли людина до 3045 років взагалі не читала, а потім щось в їх житті траплялось, і вона починала читати. Взагалі, книжки змінюють життя. В моєму дитинстві вони давали змогу зануритись в інший світ, і це мені дуже допомагало. Наразі інші запити, тим не менш якась книга може врятувати людині життя. Інколи книжка з психології краще підтримує людину, ніж психотерапевт чи розмова з подружкою. Я думаю, що у книгарень в Запоріжжі є майбутнє. Плюс читання українською. Деякі люди ніколи не читати державною мовою, втім, важко дається лише перша книга. Нам інколи вдається вмовити людину купити книгу, написану державною мовою, бо гарний переклад, мова співуча, до того ж російськомовного аналогу немає, а якщо і є, то він коштує 500 гривень…
— Дійсно багато людей купують україномовну літературу бо вона коштує мінімум на 50 гривень дешевше…
— Зараз дуже приємно тримати книжку у руках. Кожне видавництво намагається створити гарну обкладинку, поставити в книжку якісний папір, ілюстрації, та інші «фішечки».
— В Запорожжі дуже мало книгарень. Чи можна якось цьому зарадити?
— Це біда нашого міста. Давайте дивитись правді в очі — в Україні дуже низька культура читання. Покоління, яке пережило розпад СРСР і перебудову, не привчили читати, бо батьки були зайняті іншими речами і книжки не були в пріоритеті. Тому нація перестала бути читаючою. Плюс «загинула» мережа державних книжкових магазинів, яка була при Радянському Союзі. Тоді в кожному селі була крамниця, правда, щодо асортименту були питання, втім, інколи в селах мій батько знаходив книжки, яких не було в місті. Ми щось загубили в Україні, не відбулось те, що зробило б націю читаючою. А низький рівень читання — низький рівень життя. Для того, аби з цього вибратись, має прийти наступне читаюче покоління. Такі люди відрізняються тим, що вони думають і аналізують, і їм «закласти» в голову якусь зомбуючу інформацію не вийде. Хоча те, що ми чуємо по радіо, це ж не можна назвати навіть піснями. Взагалі, рівень культури варто підвищувати. І якби це робили на державному рівні, то в нас би справи йшли набагато краще.
— Маю дуже наївне питання: місцеві органи влади хоч якось допомагають книгарням? Бо часто такі магазини не витримують конкуренції з кафе і закриваються.
— Про що ви кажете? Ніхто не допомагає. Коли в нас «пивняк», «алкомаркет» і 5 ломбардів на одному п’ятачку— це вже показник. В нас дуже мало книгарень, і багато того, що недобре. У Львові тільки «Книгарень Є» 7 штук. Там існує практика — за 1 гривню в рік здають комунальні приміщення книгарням. В Запоріжжі можна підтримувати культуру, наприклад, запровадивши якусь компенсацію, а якщо буде нижча оренда, то і менша націнка на книжки, це все елементарно. Чи можна виділити місце на банері, я б не відмовилась від нього, бо ми не можемо цього собі дозволити, в принципі, як і багато інших закладів культури, навіть комерційних…
— Хоча місто має комунальні білборди, на яких часто можна побачити привітання від депутатів, рекламу політсил, будьщо…
— На білборді можна написати координати закладу культури. Може, люди взагалі не знають, що в Запоріжжі є якісь цікаві культурні заклади? Наше місто вважається індустріальним і мені здається, що до «Запорізької книжкової толоки», яку організували дуже сміливі люди, ніхто не знав, що в нас багато читаючих людей.
— Мені здається що термін «індустріальне місто» настільки популяризується в нас…
— Це вже штамп, який використовується в негативному контексті. По типу: «у нас індустріальне місто, в нас нічого немає». Насправді, тут багато чого є. Так, тут важче працюється, але є «сумасшедші» люди, яке це роблять. Чому «сумасшедші»? Бо це як антиутопія: люди борються з тим, з чим боротись неможливо.
— А чи не планують «сумашедші» люди відкрити ще декілька «Книгарень Є» в Запорізькій області?
— Мережа розвивається, і я не можу знати усіх задумів, знаходячись в регіоні. Втім, планується відкриття «Книгарень Є» в тих обласних центрах, де ще немає наших магазинів. Книгарні дійсно потрібні: не всі мають змогу замовляти літературу в Інтернеті, тому і нація нечитаюча. З часом в нас зміниться культура читання, але для цього потрібна підтримка держави і місцевих органів влади. Є наміри залучати органи самоврядування до вироблення спільних заходів та програм, але не в усіх містах це вдається одразу. Однак з часом влада починає серйозніше оцінювати внесок книгарень у розвиток громад. В деяких містах центру і півдня України представники міських рад навіть самі зверталися до нашої мережі з пропозиціями сприяння. Хочеться вірити, що у Запоріжжі це теж станеться в недалекому майбутньому. Але коли це не цікаво владі — це сумно .
— Людьми, що не думають легше керувати.
— Коли люди не думають, то їм простіше вішати: «Ми про вас думаємо», «Ми за мир в Україні». В нас всі за мир, але далі що? Для того, щоб в країні не було війни, люди повинні думати і щось робити. Аби адекватна влада і «сумасшедші» люди зустрілись і домовились, то в кожному місті були б і книгарні і розвиток культури. Втім, поки не дуже сходиться в «сумасшедших» людей і влади.
Яна ПЕТРОВА,
фото з архіву Яни ТЕРЛЕЦЬКОЇ
Наступило политическое лето. ВР кое-как завершила работу, и депутаты спешно разъехались по курортам. Итоги работы ВР сами депутаты оценили крайне низко. Принципиальные фундаментальные вопросы типа формирования нового состава ЦИК так и не были решены. БПП и Народный Фронт заняли непримиримую позицию и, по сути, встали по разные стороны баррикад. Под завязку работы ВР разразились драматические события вокруг автомобилей с еврономерами, владельцы которых вышли не просто на громкую забастовку, а стали создавать довольно опасные ситуации, бросаясь на капот депутатских автомобилей. Возник новый конфликт народа и власти, и проблема растаможивания иностранных авто приняла не менее принципиальный характер. Владельцы автомобилей потребовали смягченных правил растаможивания, а депутаты отказались или не успели этого сделать. С одной стороны, правы депутаты пользование иностранным транспортом на территории Украины должно находиться в правовом русле после всех законных процедур, в частности, таможенных платежей. С другой стороны, правы автомобилисты – непосильные платежи для пополнения бюджета опять ложатся тяжелым грузом на плечи людей. Кажется, людям надоело брать на себя этот непосильный груз. Давайте вспомним 15процентное обложение зарплат и пенсий, после которого ситуация в стране не улучшилась. Давайте вспомним рост тарифов на проезд в общественном транспорте, после которого работа транспорта и комфорт в нем тоже не стали лучше. Именно поэтому жители Киева выступили против очередного роста платы за проезд. О тарифах на тепло уже было сказано все. Перед приближающимися парламентскими выборами новые конфликты народа и власти ничего хорошего нынешнему депутатскому корпусу не обещают.
Конфликты нарастают не только внутри страны, но и с ближайшими соседями. Подводя итоги политического сезона, нельзя не вспомнить пресловутый закон о языках и образовании, рассоривший нас с соседями. Венгрия пообещала и начала блокировать приближение Украины к ЕС и НАТО. П.Порошенко присутствовал на последнем саммите НАТО, но работа комиссии «УкраинаНАТО» была Венгрией заблокирована. Украина пошла на уступки, но тактически проиграла, да и уступки были сделаны довольно странным образом, а именно только венгерской общине, а ведь закон нарушает права огромного числа этнических общин на территории Украины. Самая крупная русскоговорящая община сегодня по известным причинам не может вести себя как венгерская, но это не означает, что она будет молчать и дальше. Во всяком случае, на выборах она ответит достойным образом Народному Фронту, курирующему Министерство образования.
Да и не в выборах дело, хотя политики по определению должны думать о них всегда и не делать опрометчивых шагов. Давайте вспомним пресловутую русификацию, осуществлявшуюся советской властью. Казалось, что эта политика совсем не угрожает советской власти, но порожденные ею скрытые противоречия и неприязнь похоронили в конечном счете эту власть. Глупо повторять подобные ошибки и полагать, что после нас – хоть потоп. В этом пункте политики должны превращаться в государственных мужей, думающих о будущем своей страны. А будущее может быть связано только с демократией, основу которой составляют права человека. Еще раз давайте вспомним Закон о региональных языках, принятый прошлой властью и отмененный нынешней. А ведь тот «ганебний» закон полностью отвечал принципам демократии, Европейской Хартии о языках и национальных меньшинствах, а главное Украинской Конституции, и он не раздражал никого из наших соседей. Он твердо закреплял статус государственного украинского языка, но оставлял широкий простор для других языков, на которых разговаривают жители Украины.
Ответом на нынешний Закон о языках и образовании стала усиленная паспортизация венгров, живущих на территории Украины, и уступки венгерской общине вряд ли остановят этот процесс, ведь, обжегшись на молоке, люди дуют на воду. И дай бог, чтобы недоверчивость венгерской общины отразилась только на парламентских выборах, а не привела к более серьезным последствиям – массовому оттоку людей в Венгрию при наличии у них венгерского гражданства. На какую оценку можно оценить подобные законы и решения? Нужно набраться мужества и наконецто признать, что языковой вопрос не такой уж второстепенный и что возникает он не только в период выборов в чьихто политических целях. Он способен порождать серьезные конфликты и нежелательные последствия в ближайшем или отдаленном будущем.
Оценив объективно и не очень высоко свою работу, депутаты смогли похвастать разве что принятым Законом об Антикоррупционном суде, по крайней мере, гордятся им депутаты от коалиции. Президент тоже с гордостью говорил о нем на саммитах в Брюсселе. Но создать Антикоррупционный суд не значит успешно бороться с коррупцией. Украина обогнала весь мир и по количеству антикоррупционных органов, и по размаху коррупции в стране. Пока у нас действует прямо пропорциональная закономерность – чем больше антикоррупционных органов, тем больше коррупции. Эффективность этого суда покажет время, ведь цыплят по осени считают, а вот для ВР осень уже наступила и выглядит довольно мрачно.
Татьяна НИКОЛАЕВА
Ми продовжуємо подорож Хортицею, і карти Google нам у цьому допоможуть. Минулого разу ми таким чином відвідали Скіфський стан та Лапідарій. Розташовані вони, нагадаємо, на заповідному острові, якраз навпроти Вознесенівського ринку. Далі продовжимо рух на південь і потрапимо до селища Овочівників. Вже звідси потрібно повертати на захід, де побачимо відразу три екскурсійні об’єкти: Старий млин-вітряк, Кінний театр та Музей судноплавства
Передісторія створення
Сьогоднішня наша розповідь про музей. Та щоб завершити з орієнтуванням на місцевості, скажемо, що і згадане селище, і всі три екскурсійні центри розташовані приблизно навпроти «Ашану» та вулиці Фортечної (Грязнова) в Олександрівському районі Запоріжжя.
А тепер послухаємо розповідь Сергія Сурченка, старшого наукового співробітника Національного заповідника «Хортиця»:
Історія з об’єктом, який всі називають Музеєм судноплавства, а насправді це поки що виставковий павільйон, розпочалася з 1970х років, каже Сергій Володимирович. Саме тоді Георгій Шаповалов тепер доктор історичних наук і колишній директор Запорізького обласного краєзнавчого музею, з колегами взялися за гідроархеологію, пірнаючи в води Дніпра. Там молоді ентузіасти неодноразово знаходили залишки суден Дніпровської флотилії.
Остання діяла в період першої Російськотурецької війни 1735-1739 років. Перерву в боях вона переживала біля Хортиці. Російська ж армія в той період фактично помирала тут же, заразившись у турецькому поході чумою. Кораблів біля острова було багато біля сотні: і козацькі човни, і бригантини, і байдаки. Знесилені екіпажі не могли стежити за станом суден і ті втрачали свої ходові властивості, хилилися на бік – черпали воду. Ще до підписання з Туреччиною Белградського миру вийшов наказ: все цінне зняти і на справних суднах підняти проти течії вгору по Дніпру. Біля Хортиці ж залишили до 50 небоєздатних плавзаходів. Додам, що в ті часи поблизу Вирви (чи Байди) був великий лиман і лише після будівництва Дніпрогесу рівень води тут суттєво впав.
Кинуті кораблі частково потонули, деякі водами Дніпра знесло у Чорне море, а частково деревину з того, що залишилося на плаву, за Катерини II використали для будівництва житла. Зробили це німці-меноніти, яким імператриця подарувала тут землі.
У 1972 році вперше підняли з дна частину шлюпки. Є світлина, де молодий Г. Шаповалов з колегами стоять біля знахідки. Однак її підняли, сфотографували і опустили у воду, бо деревина саме у водному середовищі може лежати й сотні років, а на повітрі втрачає вологу й розсипається.
Через 20-30 років, коли кинулися знову, шлюпки вже на місці не було. Може, знесло течією, а може, зруйнувала робота земснаряду.
До речі, у 1975 році, коли вперше приїхав до Запоріжжя (виріс я у Кривому Розі, а університет закінчив у Дніпропетровську), то відпочивав на базі «ЗАлКу», пірнав у Дніпро і бачив там велетенські елементи суден, які стирчали із піску…
Наступна сторінка у підводній археології Запоріжжя була відкрита в 1998 році. Тоді Києву загрожувала повінь, і урядовим рішенням вся система ГЕС Дніпровського каскаду почала скид води. Зрештою потужний потік через відкриті стулки греблі на Дніпрі дійшов до Хортиці, де водяним валом було вирвано шматок піщаного берега Громушиної балки — 300 х 30 метрів. Коли наші археологи там пірнули, то побачили ціле кладовище кораблів. Відтоді й почалася епопея підняття їх на поверхню.
Як все починалося...
Дуже відомий тепер підводний археолог і наш співробітник Валерій Нефьодов, продовжує С. Сурченко, пірнав одним із перших і знайшов козацький човен. Судно, доволі зруйноване і напівзасипане піском, лежало на боці.
Тоді всі теж сфотографувалися на тлі човна, і виникла ідея його підняття і збереження. Добре, що до ідеї долучився народний депутат від нашої області (з 2001 року наш губернатор, а згодом і міністр) Олексій Кучеренко. Його активно підтримали тодішній директор «ЗАлКу» Іван Бастрига та відомий меценат Валерій Козирєв.
Знайшли гроші та можливості, щоб підняти знахідку, помістити її у ангар і законсервувати. Підйом відбувся восени 1999 року: тоді на подію з передвиборних міркувань приїздив навіть президент Кучма.
Іван Бастрига під тимчасове укриття виділив ангар. Саме сюди й доправили козацький човен. Знайшлися гроші і на консервант поліетиленгліколь, яким і просочили всю деревину цього раритету. Уже за президента Ющенка на консервацію та реставрацію були виділені, здається, 300 тисяч бюджетних гривень.
У 2006 році цей човен був уже майже повністю зібраний, а десь у 2007му ми почали його демонструвати.
Відвідувачі часто запитують: «То це та козацька «чайка», на яких козаки шарпали Туреччину і Крим у першій половині XVII століття?» – «Ні», пояснюю я.
Коли постало питання будівництва Дніпровської флотилії, то на Брянській верфі корабельний майстер Алатчанінов, взявши за основу козацьку «чайку», вніс у неї деякі конструктивні зміни, а саме облаштував корму. В «чайках» не було корми — вона могла йти чи передом, чи задом, просто у відповідний момент козаки, як їм було потрібно, пересідали на весла. Це робило «чайку» більш здатною для маневру і нападу на турецькі судна.
Доводиться чути й іронічні закиди: «А звідки в брянських лісах корабели?». Пояснюю екскурсантам, що ті брянські землі на Десні належали Івану Мазепі, коли той ще був у фаворі у Петра I. І на цих верфях будували кораблі для постійних війн з Туреччиною і в петровські, і в післяпетровські часи. І тут не лише поморський слід суднобудівників з узбережжя Білого моря, а й козацький вплив проглядаються чітко.
Через те ми кваліфікуємо цю знахідку як козацький човен. А козацька «чайка»? Сподіваюся, що у цьому болоті, в яке перетворили земний рай ще з античних часів легендарний Великий Луг будуть нові знахідки. Адже в дніпровських протоках поряд з сучасним Нікополем козаки ховали і скарби, і гармати, і «чайки». Може, майбутні пошуки увінчаються знахідкою останньої.
Подорожуємо музеєм далі
2004 року зпід води дістали вже бригантину «руського маніру» того ж періоду. Її знайшли ще у 90ті роки, але підняли, коли до справи долучилися Валерій Козирєв, зять Кучми Віктор Пінчук, співак і композитор Андрій Макаревич. Останній придбав гідроархеологічне спорядження (акваланги) і сам безпосередньо тоді пірнав на глибину. Ми дуже вдячні йому. До речі, під час концерту минулого року і Макаревич, і його група «Машина времени» відвідали наш музей.
В. Пінчук допомагав фінансами. Потім збирався в піку Запоріжжю ще в 2005 році відтворити Микитинську Січ у Нікополі, та поки не вийшло…
Так чи інакше, бригантина сьогодні вимагає грошей. Звичайно, всі першочергові роботи тут виконано, але тільки для їх продовження потрібно 100 тис. доларів. Від держави ми їх ніколи не дочекаємося, а олігархи мовчать. Туристи з Європи пропонують звертатися до ЄС, мовляв, для них такі гроші — копійки! Та і ті копійки — не для нас…
Два подібні музеї є в Копенгагені (Данія) та Стокгольмі (Швеція). Там експонуються підняті з дна кораблі вікінгів, зокрема, дракар. Для зберігання експонатів створено ідеальні умови з постійною температурою та вологістю. У нас же влітку страшна спека, а восени і взимку велика вологість. Поки що деревина ще тримається, та чи надовго?
А ще у нашій колекції є дубшлюпка. Лежить і величезний 16метровий стовбур дуба, з якого ми плануємо зробити справжню козацьку «чайку». Дубшлюпку зібрали за рахунок грошей американського посольства, завдяки виграному нами гранту. Адже в 2014 році нас відвідав посол США в Україні Джеффрі Пайєтт. Йому тут все сподобалося, і він взявся допомогти.
Так з’явилося більше 1 млн грн, на які ми довели до пуття байдак. Це сучасною мовою річковий суховантаж, який хоч мав якісь весла і навіть вітрило, але плив виключно за течією. На Дніпрі в силу наявності порогів і крутих берегів бурлаків не було, тому в кінцевому пункті його першої і останньої подорожі байдак продавали або на дрова, або на дошки.
У 2010 році згадане судно привезли з пониззя Десни. Там випадкову знахідку місцеві хлопці почали «курочити», а далі одна жіночка нам зателефонувала, місцева влада допомогла, і тепер байдак в музеї.
За американські ж гроші ми зібрали і дубльшлюпку корма з одного, а носова частина з іншого корабля. До речі, в запасниках музею зберігаються законсервованими до 80 елементів суден, які ще чекають свого часу і… грошей.
Кілька слів про поморський слід. Дубшлюпка (дубльшлюпка) — це саме поморський стиль у суднобудуванні. І саме на таких суднах у 1730 році Вітас Берінг відкривав Аляску, Алеутські острови тощо, і «приращивал» таким чином «землю русскую». Тобто ці дубшлюпки пройшли випробовування Тихим океаном.
Коли подивитися на це судно, то воно своїми контурами нагадує козацьку «чайку». Та дубльшлюпка ширша (до чотирьох метрів) і більш розложиста. Вона ходила і в океані, а «чайка» лише Чорним морем.
У нас за завісою знаходиться іще одна цінна річ: довбанка — моноксіл. Знайшли її років п’ять тому навпроти Нижньої Хортиці. Вона до 9 метрів у довжину, і зараз її саме консервують. Коли провели радіоізотопний аналіз знахідки, то встановили, що їй десь 1100 років, тобто на ній ходили ще русичі.
Сьогодні наші вчені роблять барокамеру на гроші співака Святослава Вакарчука. Це велика споруда, до якої заведуть моноксіл і закачають відповідну рідину.
Історія якірної бюрократії
Якщо помітили, то у нас велике зібрання якорів, продовжує Сергій Володимирович. Ті, що менші з дубльшлюпок і козацьких човнів, а величезні з бригантин. До речі, коли Валерій Нефьодов одного разу пірнув, то побачив цілий ряд величезних якорів, які фактично перегороджували Дніпро. Для чого?
Є гіпотеза, що коли флотилія стала на якірну стоянку біля острова Байди, то, знаючи, що одним із засобів тодішньої війни були брандери, моряки використали своєрідні бони. Тобто колоди, поставлені на якорі подалі від своїх кораблів. І тоді сплавлені по течії турецькі брандери (начинені порохом судна для підпалу ворожого флоту) не могли завдати ніякої шкоди.
Щодо зламаних якорів, то, теж за гіпотезою, тут справа в бюрократії. Пам’ятаєте, я вище говорив, що був наказ зняти з кораблів все цінне, а пошкоджені судна кинути на місці? Якорі мали цінність, та вони були важкі й громіздкі. Через те їх зламали, заактували непридатність до використання й викинули. Бо іншого пояснення зламаним чавунним рогам якорів немає…
* * *
Наостанок скажу, завершив розповідь С. Сурченко, що музею та інфраструктурі Хортиці могла б хоч якось допомогти міська влада, яка, м’яко кажучи, байдужа і до острова, і до її справжньої перлини — зібрання суден давніх часів.
Бесіду вела Світлана Третяк
Эти люди, как правило, не рады потеплению и цветению трав. Они избегают прогулок на открытой территории и не могут насладиться благоуханием полей-степей в жаркий период. Для них начинается невыносимая пора насморка, «красных глаз», кашля, чихов и даже зуда кожи.
Вероятно, многим из Вас знакомы эти реакции – аллергии на пыльцу растений, зачастую на амброзию, но в спектре раздражителей не только она, а десятки трав, растущих в наших широтах. Конечно, мы знаем таких людей и их ежегодные сезонные мучения. Это либо наши друзья, родственники, либо мы сами. «Верже» разбирается, где корень проблемы и что с ним делать
Аллергия на пыльцу: откуда ноги растут
Медики говорят, что аллергия – это заболевание иммунной системы. Обстоятельства складываются так, что по определенным причинам в организме повышается порог чувствительности, стало быть, человек становится восприимчивым к разнообразным факторам.
В период аллергии организм человека начинает вырабатывать антитела против внешних аллергенов. В данном случае – это пыльца растений. В нормальном состоянии антитела не вырабатываются на пыльцу, а только против бактерий, вирусов. А здесь иммунная система как бы делает ошибку, и антитела начинают вырабатываться против аллергенов, рассказала «Верже» запорожский аллерголог Наталья Мельникова.
Что касается непосредственных симптомов, которые, собственно говоря, и мешают жить человеку, то они появляются гораздо позже. Долгое время организм накапливает «возмущение».
Сначала работает иммунная система, вырабатываются антитела и только потом – при встрече с аллергеном (в данном случае пыльцой растений) – появляется реакция. Отмечу, что это не происходит сразу. Весь процесс формируется годами, пока эта сенсибилизация (повышение чувствительности организма к воздействию раздражителей, вызывающее аллергическую реакцию) образуется, и только потом сама клиническая картина манифестирует. То есть это не мгновенная реакция, а долгий процесс, который в организме человека развивается и созревает. Какое время? У каждого посвоему, констатирует аллерголог.
То есть провериться, сдав пробы на возможные аллергические проявления относительно пыльцы растений, можно уже сейчас. Даже если нет клинических проявлений, являющихся видимым следствием того, что творится в организме.
Клиника проявляется со стороны слизистых оболочек носа, глаз, зева, трахеи – всего респираторного канала, плюс бывают проблемы с кожей, рассказывает Наталья Мельникова.
Что касается причин возникновения аллергии на растения, то, как правило, это наследственная предрасположенность.
Количество людей, страдающих аллергией, постоянно растет. И уже у многих есть ген, который регламентирует реакции на пыльцу. Человеческий организм не стоит на месте – он тоже меняется, подстраиваясь к окружающей среде. В данном случае, условно можно назвать это одной из «мутаций» человека.
По словам медика, с каждым годом количество людей, страдающих аллергией на пыльцу растений, в частности амброзии, постоянно и стремительно растет. И не только в Запорожской области.
По всему миру приводятся жуткие цифры. К 2025му году прогнозируется, что порядка 70% населения будут иметь те или иные аллергические симптомы на разные раздражители, говорит врач.
Уже на сегодняшний день порядка 45% населения мира имеют аллергические реакции.
«Вредные» растения
Как мы отмечали выше, аллергические реакции дает не только амброзия. Это и полынь, и циклахена, кукуруза, подсолнечник, многие луговые травы. Специалисты говорят, что при проведении диагностики, как правило, выявляется поливалентная сенсибилизация, то есть реакция на «букет» трав.
Амброзией аллергия на растения не ограничивается. Просто это самая злободневная тема – амброзия, и то она потихонечку уходит, потому что ее косят и уничтожают в нашем городе. Если этим вопросом вообще не заниматься, то проблема будет усугубляться. Когда люди выезжают за рубеж, там, где все чисто – на нашей же широте – чувствуют себя совершенно нормально, говорит Наталья Мельникова.
Специалист отмечает, что не обязательно быть в непосредственной близости от растения, чтобы проявились симптомы; здесь все зависит от концентрации пыльцы в воздухе, которая может разноситься порывами ветра на самые дальние расстояния. При этом, в любом случае, аллергику лучше избегать «плотных» отношений с растениями, на которые выявлена аллергия.
В горсовете «Верже» рассказали, что в Запорожье уже третий год ведут борьбу с одним из самых агрессивных аллергенов – амброзией. Уже проведены покосы зеленых участков в городе, зараженных амброзией на площади 871,08 га. В прошлом году за половину летнего сезона выкосили 719,6 га.
Начиная с весны, в Запорожье ведется регулярный покос трав, в том числе карантинных. В районах приступили ко второму методу борьбы – химическому.
«Предусмотрен комплекс мероприятий, поэтапное выполнение которых позволит решить актуальную проблему для многих запорожцев, страдающих аллергией», говорят в Департаменте экологии и природных ресурсов ЗОГА.
Сегодня в Запорожье применяется три метода борьбы с амброзией – механический (покосы), химический (обработка специальным раствором) и фитоценотический (засев зеленых зон травой, угнетающей амброзию).
Программа эта рассчитана до 2025 года.
В горсовете отмечают, что в районах города приступили к активным работам по уничтожению амброзии специальными химпрепаратами. Таким образом уже были обработаны карантинные сорняки в Заводском районе на участке вдоль проезжей части улицы Диагональной.
В горсовете утверждают, что преимущество химического метода в том, что спецпрепараты действуют только на амброзию, не нанося вред окружающей среде – другим растениям, животным, людям. Уже через 15 минут становится заметно, что карантинный сорняк начинает увядать, на следующий день подавляется и корневая система – таким образом, он уничтожается раз и навсегда.
Отметим, что в Заводском районе в ближайшее время будет обработано около 6 га территории – вдоль пешеходных маршрутов движения, остановок общественного транспорта. Также работы выполняются с учетом обращений горожан. Следующие объекты – улицы Южное шоссе, Северное шоссе, Демократическая и другие.
Из 156 выявленных очагов распространения амброзии локализовано 63 (механическим и химическим методами).
На «горячую линию» по борьбе с амброзией на сегодняшний день поступило более 40ка обращений о местах произрастания амброзии, из которых оперативно приняты необходимые меры в 17ти случаях. Районные администрации провели 14 рейдовпроверок мобильными группами по выявлению карантинных растений.
Также было выявлено 66 случаев неправильного содержания закрепленных территорий, владельцы которых получили предупреждения.
Как восстановить здоровье
Медики говорят классическое: «чем раньше обращаетесь за помощью,..». В случае с аллергией, тем больше шансов вообще избавиться от нее.
Когда этот процесс проявляется впервые, люди, как правило, часто путают аллергию с простудным заболеванием. Начинается насморк, человек чихает и думает, что простудился летом изза кондиционера. Но такой насморк, особенно, когда он возникает неоднократно в одно и то же время, должен насторожить в плане подозрения на аллергический процесс.
Различия между аллергией и простудой заключаются в том, что течение аллергического процесса очень редко сопровождается высокой температурой. Кроме того, выделения в случае аллергии жидкие, обильные и прозрачные, в отличие от простудных, когда жидкие выделения загустевают, становятся зелеными или желтыми, то есть приобретают совсем иной характер. Кроме того, во время аллергических процессов чихание очень частое и сопровождается зудом.
В таком случае стоит посетить аллерголога или семейного врача, который поставит точный диагноз и определит причины аллергии.
Даже когда у людей клинически проявляется аллергия на амброзию, и они приходят с жалобами в период ее цветения, то, как правило, при обследовании мы выявляем реакцию и на другие травы, и грибковые аллергены. Последние вообще могут проявляться весь период цветения – с мая по октябрь вырабатываются антитела. Что касается лечения, то к врачу обращаться, чем раньше, тем лучше. Мы проводим диагностику, устанавливаем причины и уже тогда думаем о лечении. С сегодняшними качественными зарубежными препаратами можно добиться прекрасных результатов. Лечение назначается каждому индивидуальное, в зависимости от ситуации, говорит Наталья Мельникова.
Медик отмечает, что оно не проводится в период обострения – только после того, как цветение пойдет на спад, а именно – в октябре. Вылечить аллергию за пару месяцев также невозможно – на это потребуются время и терпение – от года до 23 лет.
При этом игнорирование аллергических симптомов может дать усугубление состояния с каждым годом, а также расширение спектра сенсибилизации. Так, если изначально у пациента выявили реакцию на пыльцу амброзии и циклахены, то в следующем году уже могут добавиться подсолнечник, полынь и прочие растения. Круг аллергенной сенсибилизации растет.
Что касается снятия аллергических симптомов уколами типа «Дипроспана», то медик отмечает, что это в корне неправильные действия, потому как данный препарат является мощным иммунодепрессантом и его прием больно «бьет» по иммунной системе.
Это как из пушки по воробьям. Очень хорошо снять болезненные симптомы – это помогает человеку, но только не таким агрессивным способом. После такого укола могут быть проблемы с легкими и другими органами, говорит аллерголог.
В целом, во избежание аллергических реакций медики рекомендуют вести здоровый образ жизни, почаще принимать душ при цветении трав, смывая с себя пыльцу, находясь в зоне риска, не употреблять продукты пчеловодства, а также избегать прямого контакта с травами, которые могут вызвать аллергию – например, не косить траву без средств защиты.
Ева Миронова
Тут и не знаешь, с чего начать! Может с того, что властям едва не удалось оставить без воды крупнейшие города Украины? Ведь кто в Кабмине мог подумать, что если и дальше поднимать цену на газ, то остановятся не только все прочие заводы, но и производство хлора для городских «Водоканалов»?
«В МИД Украины неожиданно поддержали Россию». Так уж и неожиданно?
А может вспомнить «успех» «Министерства отсутствующих дел»? Ведь на пятом году войны Путин начал пиратствовать в Азовском море и уже задержал до 200 судов, следующих в Мариуполь или Бердянск. И тут явилась известная девицакрасавица в ранге зам. главы МИД Украины Елена Зеркаль.
Вот заголовок путинского «Рамблера»: «В МИД Украины неожиданно поддержали Россию». Ну и прямая речь Зеркаль: «Есть искусственно созданное сейчас обострение в информационном поле относительно Азовского моря… По всем канонам международного морского права, военные корабли имеют право останавливать гражданские суда для осмотра, для этого не нужны никакие мандаты». Е Зеркаль также отметила, что от судовладельцев или же от капитанов судов, которые подверглись досмотру, никаких жалоб не поступало. Таким образом, у внешнеполитического ведомства нет оснований для какихто ответных действий».
Это, напомним, та Зеркаль из секретарш, которой в прошлом году поручили красоваться от Украины в международном суде в Гааге. Зеркаль с задачей справилась — ни о какой агрессии на международном уровне никто сегодня не говорит: на Донбассе «ВНУТРИУКРАИНСКИЙ КОНФЛИКТ»!
И вот теперь, как видим, в МИДе уже и никакой войны нет, и Путин ничего не нарушает. Блеск!
Все уже было…
Т.е., по всем признакам, уже не только Генштаб Муженко киевский филиал российского Генштаба, но и МИД курского Климкина тоже просто отдел МИДа РФ. Тут и спорить не с чем, но «публика радостно неистовствовала» по другому поводу: десяток мордоворотовберкутовцев, за которыми фронт плачет, на видео издеваются над Надеждой Савченко, заставляя ее писать заявление в наручниках.
Такое уже было! За два дня до Пасхи 33 года от Рождества Христова, еще вчера ликующая при встрече с Иисусом толпа, кричит «Распни его!». Ну что же неграмотные люди, которыми легко было манипулировать…
30 мая 1431 года англичане сжигают Жанну д’Арк на костре. «Публика неистовствовала»! Ведь и французы были неграмотными и поверили, что Жанна — еретичка.
В 1937 году Сталин начал стрелять все окружение Ленина, Троцкого и Фрунзе. Т.е. людей, совершивших революцию и отстоявших Советскую власть в Гражданской войне. «Публика неистовствовала»! И советские люди были полуграмотными, им легко внушили, что все перечисленные враги народа и шпионы.
Ноябрь 1938 года. В Германии случилась Хрустальная ночь. Штурмовики («титушки» понашему) громят окна и витрины еврейских домов и магазинов. «Публика неистовствовала»! Немецкие лавочники были обучены лишь простому счету, поэтому не догоняли, что Гитлера к власти привели банковские круги США, Англии и Германии. Национальный состав которых не меняется сотни лет подряд…
В этом плане и дальше без изменений. Правда сегодня «Распни!» кричат люди образованные и часто остепененные, которые не верят ни одному слову Тарасика Чорновола, Авакова, Матиоса и Луценко. Но в обвинения упомянутых, что Савченко «кремлевская подстилка» и «агент Медведчука» верят с охотою.
«Дома надо сидеть!» это и для Украины очень годится?
А почему верят? Почему ежедневно на нас катит вал жутких новостей, подтверждающих, что не зря путинские чекисты, придумавшие для Украины мемы «зрада» и «зрадофилы», отхватили по ордену? Ибо предательство в форме измены Родины со стороны власть предержащих стало в Украине ОБЫДЕННОСТЬЮ! И никто здесь от злости давно не «неистовствует»!
Да, а что в России? Там при всей путинской цензуре иногда обнародуются «непричесанные мысли». Даже на Первом канале (бывшем «Останкино»)! Ролик в Youtube называется «Правда прорвалась на 1ый канал РФ». (7.01.2016 г.)
Вот изложение речи публициста Константина Крылова. «Россия не является империей хотя бы потому, что она является колонией. Это страна, управляемая колониальными методами. Метрополией можно считать, например, Кремль. Страной управляет антинациональная элита — даже не другая по крови, а другая по духу, которая воспринимает население, как покоренных туземцев. Т.е. как быдло и рабов, а себя как абсолютных господ, управляющих этим быдлом исключительно для себя. Так британцы воспринимали в свое время индусов. Они построили «пирамиду народов», в которой отдельные (сикхи) оказались приближенными, чтобы помогать угнетать остальных. В России то же самое большая часть народов не имеет никаких прав, прежде всего это касается русских…
Я услышал эту формулировку от «большого специалиста по идеологии», продолжает Крылов, от омоновца, который охранял «Русский марш» от русских людей. Старенький дедушка попытался пробиться в колонну, но омоновец его не пустил со словами: «Дома надо сидеть, дед!». В этом вся суть российской идеологии. Чтобы люди, русские, сидели дома и не возмущались тем, что в стране происходит. Т.е. вместо того, чтобы решать проблемы, русских приучают это все ТЕРПЕТЬ»…
Кстати, хорошим дополнением к сказанному служит последнее заявление Патриарха Московского и всия Руси в одном заголовке: «Кирилл осудил стремление людей жить хорошо»…
Да, ктото скажет, что Крылов русский националист! Возможно, хотя по виду он больше на профессора МГУ похож. Это первое. А второе, что в Украине украинские националисты плохо, что в России — русские националисты тоже плохо. Как ни странно…
Власть «розовых каннибалов»
Совсем не националист, а российский предприниматель Дмитрий Потапенко в апреле выступил на VI Московском экономическом форуме. Среди участников академики, включая президента Российской акадами наук (РАН). Последний Александр Сергеев возмущался, что на его академию (т.е. всю российскую науку) государство тратит 4 млрд рублей в год, а на латание дыр в банковской системе за два года 4 триллиона(!) рублей. Сравните, как говорится, уровень при курсе 63 рубля за доллар…
Но фурор вызвало выступление именно Дмитрия Потапенко:
«Базовая установка существующей системы управления такова: ей не нужны изменения! говорит Потапенко. Давайте пофантазируем и представим, что есть такая «Партия розовых каннибалов». И какой процент на выборах она получит даже при том, что главная «духовная скрепа» этой партии пожирать людей? Очень большой! Особенно при условии, что основными избирателями этих «розовых каннибалов» являются люди, от них экономически зависимые. Именно они обеспечат высокий процент голосов, потому что куда они денутся с подводной лодки? Дёрнутся — и у них не будет не просто ничего, а совсем ничего им физически перекроют «дыхалку».
Повторяю: если вы сидите на деньгах, которые идут как бы из госбюджета, то всегда окажетесь в зависимом положении. Почему я говорю, что как бы из госбюджета? Потому что каждый раз, когда «розовые каннибалы» выплачивают вам заработную плату, они понимают, что вы своим существованием наносите им непоправимый ущерб! Ведь почему сегодня рушится пенсионная система? Не потому, что они плохо к нам относятся. Просто у каждого из них есть личные деньги, которые называются, например, Пенсионным фондом. И тут я или вы вдруг ни с того ни с сего выходите на пенсию! Ну не скотина ли? Ну что, помереть нельзя было в день выхода на пенсию? И ему бы остались эти деньги! Вот как рассуждают «розовые каннибалы» в существующей системе управления.
Или взять образование. Ну, вы представляете — если вместо ЕГЭ (наш аналог ЗНО. Авт.) будет другое образование? Ну не скотина и вы, и я, и мои дети, что и вы, и мы будем умными? Ну зачем вы и мы такие, зачем этим несчастным людям, которые нами управляют, наносим такой непоправимый ущерб?»
Тут — это мы уже от себя заметим, самое время воспользоваться штампом: найдите, мол, 10 отличий с Украиной, но не будем пока спешить…
Украина не Россия?
И не только потому, что Россия колония экономическая, но не политическая, а мы и то, и другое! К тому же последние четыре года являемся «слугой» не одного (Путина), а двух господ — и Путина, и Ротшильдов.
А еще: россияне (знать, естественно, а не пьянь из глубинки) — имперская нация. Как англичане, как отчасти поляки, как, в меньшей степени, немцы, а в прошлом затоптанные сейчас арабами французы. Мы же столетиями колониальная нация, с «интеллигенцией, воспитанной колонизаторами». Тут папа Индиры Ганди Джавахарлал Неру был прав: враг эта интеллигенция своему народу…
И винить за это никого нельзя! Как сказал когдато Орест Лютый (Антон Мухарский): «Мы дети поколения тех, кто приспособился и потому выжил»…
А в остальном, казалось бы, никаких отличий. Ведь наша власть является либо прямым продолжением российской власти в Украине, либо в тех вещах, в которых по какимто причинам и соображениям от этого продолжения пришлось отказаться, старается копировать путинскую модель управления даже в деталях.
Но… Если в России сейчас националисты (при всех «айяяй!» в их адрес даже со стороны Путина) «опора трона» и идеологическое прикрытие для тамошних «титушек» («казаков») в борьбе с недовольными, то у нас совсем другое дело!
Сейчас «титушки» от МВД и Ко назвались С14 и «Национальными дружинами» и дискредитируют украинцев перед всем миром как «расистов», «нацистов» и т.д.. Но прямое их назначение — тоже «ОПОРА ТРОНА». Точно так же, как и в России…
Кроме того, нынешняя власть пришла на патриотических лозунгах. Но продолжает дело Януковича аж бегом, что не нравится ЕЕ (власти) избирателю. А сознаться в своей пророссийской политике тоже нельзя «ватные» избиратели этого все равно не оценят. Поэтому имеем ежедневную ложь и тотальную войну с Тимошенко и Гриценко, топчущимися на ИХ электоральном поле.
Но главное в другом — лозунг «До основанья, а затем» в России сегодня не актуален. Наши же «розовые каннибалы» проводят все свои «реформы», руководствуясь именно этой строкой «Интернационала».
В целом же и у нас, и в России все, как у Льва Толстого: «Собрались злодеи, ограбившие народ, набрали солдат, судей, чтобы оберегать их оргию, и пируют»… Посему при голодной армии, «космонавты» Авакова и спецслужбы обеспечены по первому разряду. Ведь это их «набрали и пируют»!
Кроме того, широко использован опыт Троцкого, Геббельса, Суслова и Киселева. Прикормленные СМИ, «ученые» и типа «велети духу», популярные или просто старательные сидельцы Facebook — на их кормление бросаются фантастические БЮДЖЕТНЫЕ ДЕНЬГИ. Только врите сегодня, чтобы мы дотянули до завтра.
При том, что и наша «пирамида народов» тоже выглядит классически, главной прокладкой между угнетаемым народом и «пирующей» колониальной администрацией служит, условно говоря, армия разного рода «грантоедов». Т.е. «общественных активистов, живущих общественной активностью», продажных журналистов, политологов и политтехнологов.
Посему специфика украинской «Партии розовых каннибалов» в том, что она не просто платит дань и в Москву, и кудато в «просторы» МВФ, не только себя при этом не обижает, не только наняла упомянутых «солдат» на «прослушке» и с дубинками, но и тратит огромные деньги на оболванивание народа. Почти доведенного до состояния амебы.
Если кто из людей образованных, умелых и часто даже патриотически настроенных обиделся сказанному, то отошлем его к замечательному французскому фильму «Беглецы». Там герой Пьера Ришара случайно прострелил ногу герою Жерара Депардье. Но обоих ищет полиция и поэтому приходится воспользоваться услугами престарелого ветеринара. Тот уже не помнит, как его и зовут температуру меряет, ощупывая нос, как у собаки, а анестезия в виде косточки в зубах Депардье. Но пулюто он вытащил!..
Так и у нас: мы вроде бы живем и работаем, но на полном автопилоте следуем в фарватере «хотелок» «Партии розовых каннибалов». И даже гордимся этим! А что идет открытая охота на наших лидеров, на наши святыни, на наше будущее — не наша это забота.
Стало быть, ктото не зря в долларах получает…
Леонид Романовичев
