24.4 C
Zaporizhzhya

Скіфський стан — Зорова могила Перлина Хортиці, що потребує уваги та допомоги

0

Ми збиралися розповісти читачеві, як буквально доторкнутися руками до Хортиці прадавньої, а вийшло так, що самі занурилися в проблеми Хортиці сучасної. Адже тема Скіфського стану, або Зорової могили – це приклад ставлення держави та міста до своєї історії, до туристичної привабливості як такої. Ставлення вельми байдужого…
Перлина недружнього до гостей міста
Ми живемо в епоху Інтернету, через те будь­яку подорож зазвичай розпочинаємо з карти Google. Отже, стартуємо від зупинки «ЦІМЕТ» («ЦИМЕЖ») і майже рівною дорогою подорожуємо на південь. Ось пам’ятник крашанці, ось база відпочинку «Дніпро», ще трохи і зліва, через Дніпро, який в цій степовій зоні Хортиці добре видно, — Вознесенівський ринок.
А нам повертати праворуч – туди, де Google потурбувався позначити Скіфський стан і Лапідарій. А поруч із ними на карті й на фото з космосу видніються ставочки, розташовані правильним віялом. Це ­ поля фільтрації, куди зі всієї Хортиці збираються каналізаційні стоки… І коли понесе від них вітром, то про привабливість Запоріжжя туристичного далі можна не розповідати.
Хоча Зорова могила – це справжня перлина Хортиці. Розповідають, що один із послів США, здається, Вільям Тейлор, провів тут дві години, поламавши увесь протокол відвідувань нашого міста. Також відомо, що за Президента Ющенка бралися вирішити згадану проблему стоків: повернути насоси на реверс і переправити нечистоти на Правий берег. Втім, криза 2008 року, а потім зміна влади залишили все як є.
Розповідає науковий співробітник
­ Де­-юре заповідник тут, на 2500 гектарів, і є господарем. Мова про острів Хортицю, про Вирву та й інші острови. Сюди ж входить і природно­геологічний заказник. Тобто статус Хортиці потужний, а реального хазяїна немає. Той акт, який нам видали в 2005 році, завершився передачею містом згаданих гектарів. Водночас на Хортиці 42 землекористувачі, і заповідник ­ лише один із них…
Очевидно, що за іншого ставлення міської влади до острова все було б інакше. А так ми стаємо свідками активної… байдужості мерії. І це за всіх гарних слів і участі у яскравих святкових заходах на Хортиці. Втім, коли наступають будні, навіть за організацію нормального транспортного сполучення та вирішення проблем зі сміттям ніхто не береться.
А як сьогодні простому туристу і, зокрема, гостю Запоріжжя дістатися найпопулярніших екскурсійних об’єктів Хортиці? Та тільки попутним транспортом, а потім ніжками. Люди не з нас, а з нашої влади вже сміються! Бо Запоріжжя не тільки не довели до якихось елементарних стандартів туристичного центру, а навпаки – подібним ставленням до гостей раз по раз псують імідж міста. Яке, до того ж, зовсім не дружнє до подорожуючих своїми вказівниками і зупинками транспорту, а також тим, що в більшості маршруток ніхто тих зупинок не оголошує.
По­хорошому би, зважаючи на велику територію і важливість острова для Запоріжжя, у міськраді мав бути профільний заступник міського голови, який переймався би Хортицею. Однак цього немає, а заповідник тим часом ­ лише культурна установа, хай і загальнодержавного значення. І він, зважаючи на фінансування галузі, просто не в силах чинним штатом забезпечити належний стан острова.
129 курганів вже у минулому
Але полишимо проблеми. Кому неважко пройти навиліт увесь осінній Покровський ярмарок на Прибережній магістралі, той легко дістанеться й Скіфського стану, адже відстань однакова.
І тут ми розповімо, чому цей об’єкт варто відвідати. Слово Сергієві Сурченку:
­ На території Хортиці налічується аж 6 курганних груп. Це все ­ захоронення скіфів. Перша група знаходиться у районі музею, а всі інші, включаючи Зорову могилу, розтягнулися з півночі на південь острова. Всього ж, станом на кінець XIX століття, згадані групи об’єднували 129 курганів. Саме тоді на Хортиці почалися перші наукові розкопки Беренштейном і Новицьким. Яків Новицький описав їх у роботі «Острів Хортиця на Дніпрі». Окрім того, він зібрав спогади старожилів тутешніх місць.
На теперішньому Скіфському стані три кургани автентичні, лише нами підсипані. Ще п’ять насипані повністю, аби дати уявлення сучасній людині, далекій від історичної науки, як це все виглядало.
Всі кургани були розкопані свого часу, втім, археологи нічого суттєвого не знайшли. Адже розграбовані вони ще ледь не в античні часи, коли були свої «мисливці за скарбами» та «чорні археологи».
До речі, звідки назва Зорова могила? Це ­ давній козацький спостережний пункт на кургані у найвищій точці Хортиці (53 метри). З 1921 року декретом радянського уряду на кургані був встановлений геодезичний знак. Геодезисти його переставили, а той старий вже у нашому зібранні біля Скіфського стану сам став старожитністю.
Про скіфів…
Ми неодноразово згадували скіфів. Хто ж вони такі? Це ­ іраномовний народ, який існував із VIII ст. до н. е. до IV ст. н. е. Вважається, що найближчою до скіфської сьогодні є осетинська мова.
Починаючи з VII ст., скіфи, обійшовши всю Середню Азію і навіть частину Сибіру, осіли в Причорномор’ї сучасної України. Між Доном і Дунаєм, від сучасних Поділля і Черкас до Криму. У скіфів не було писемності, через це відомості про них збереглися в історії та легендах древніх греків.
Однак, і матеріальних свідчень життя цього народу теж достатньо. І, перш за все, завдяки традиції ховати своїх померлих у курганах. Знахідка світового значення – скіфська золота пектораль як найяскравіше свідчення розвитку ремесел цього народу, знайдена поблизу міста Покров Дніпропетровської області. Місто розташоване на правому березі Дніпра, навпроти Кам’янського городища, столиці степових скіфів у районі сучасної Кам’янки-­Дніпровської.
Сергій Сурченко продовжує далі:
­ Під час війни з персами скіфи вперше застосували тактику стратегічного відступу, яка потім була названа скіфською. Оповідають, що перський цар Дарій на чолі величезного війська передав скіфам, що ті тікають, мов зайці. Скіфи відповіли, що відходять степом, бо їм нема чого захищати. От коли ти прийдеш до нашої святині, до батьківських могил, тоді ми дамо бій. І відправили персам мишу, птицю і стрілу. Ворожбити пояснили Дарію: коли не заховаєтесь у землю, як миші, не полетите звідси, як птахи, то наші стріли знищать вас усіх. Перси, так і не дочекавшись битви, ледь встигли переправитись цілими додому…
Я вважаю, що батьківські могили були саме на острові Хортиці, який є сакральним місцем практично для всіх народів, котрі тут проживали. Бо коли подивитися, як рухалася перська армія, видно, що скіфи її навмисне відводили подалі від Хортиці до Дону.
А ще впевнений, що ми, українці, маємо право говорити про історію скіфів як про свою, як сучасні єгиптяни – про єгипетські піраміди, а греки – про Акрополь. Зараз це зовсім інші народи, втім, доля розпорядилася так, що піраміди розташовані на території Єгипту, Акрополь – у Греції, а скіфські кургани – на території Української Держави.
... і хитру жінку-змію
Трішки красивих міфів про скіфів. Власне, скіфська легенда про походження цього народу описана «батьком історії» Геродотом (V ст. до н.е.): «Першим жителем цієї ще не заселеної тоді країни була людина на ім’я Таргітай. Батьками цього Таргітая, як говорять скіфи, були Зевс і дочка річки Борисфен… А у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший – Колаксай. У їхнє царювання на cкіфську землю з неба впали золоті предмети: плуг, ярмо, сокира і чаша».
Коли старші брати кинулися взяти дари небес, то не змогли, бо вони палали від сонця. А коли молодший, то полум’я на золоті вже згасло. «Через те старші брати погодилися віддати царство молодшому. І ось від Ліпоксая пішло скіфське плем’я, зване авхатами, від середнього брата – плем’я катіарів і траспіїв, а від молодшого з братів – царя – плем’я паралатів. Усі племена разом називаються сколотами, тобто царськими. Елліни ж звуть їх скіфами».
А ось вже грецька легенда, і стосується вона їхнього чи не найвідомішого героя Геракла. Під час здійснення свого десятого подвигу десь у сучасній Іспанії (в ті часи – Гадір) він мав відняти корів у велетня Геріона і за Геракловими стовпами вийшов до океану. «Океан, за твердженням еллінів, – пише Геродот, – тече, починаючись від сходу Сонця, навколо усієї Землі, але довести цього вони не можуть. Звідти­то Геракл і прибув до так званої тепер країни скіфів».
Як бачимо, міф доволі плутаний, а далі взагалі корови помінялися на коней…
Словом, потрапив Геракл у Гілею (лісиста місцевість) в пониззі Дніпра (Борисфена). Нині тут замість могутнього лісу – єдина в Україні Олешківська пустеля… Так ось в тій Гілеї втекли від нього вже не корови, а коні. Одні джерела кажуть, що далі події відбувалися саме в Гілеї, інші, що Гераклу за тими кіньми довелося подорожувати Великим Лугом аж до Хортиці. А там у печері – на північній кінцівці острова – він зустрів дівицю­змію. Верхня частина тіла дівиці – жіноча, а нижня – зміїна.
«Жінка­змія сказала, що коні у неї, але вона не віддасть їх, поки Геракл не вступить із нею в любовний зв’язок»… А далі жінка все зволікала віддавати коней, бажаючи як можна довше утримати у себе Геракла. Нарешті, вона віддала коней зі словами: «Коней цих, що прийшли до мене, я зберегла для тебе; ти віддав тепер за них викуп. Адже у мене троє синів від тебе. Скажи, як мені вчинити з ними, коли підростуть?»
Геракл порадив їй, коли сини змужніють, дати їм його, Гераклового лука. Хто його натягне і випустить стрілу, той і буде тутешнім царем. Переміг наймолодший на ім’я Скіф – йому вистачило для цього і сили, і кмітливості.
Магічна «Половчанка»
І вже останнє. З 2006 року фактично на території Скіфського стану розташовано Лапідарій, тобто зібрання кам’яних виробів різних епох під відкритим небом. «Тут варто зауважити, – розповідає С. Сурченко, – що деякі іногородні туристи вимагають показати їм… «Полтавчанку», котра, буцімто, має магічну силу, особливо для жіночок, які бажають та не можуть завагітніти. Ми спочатку дивувалися, а потім здогадалися, що «Половчанка» – це кам’яна «баба» поряд із Лапідарієм.
У самому ж чи не найбільшому в Україні зібранні кам’яних виробів можна побачити кіммерійських, скіфських, половецьких «баб», могильні хрести, жорна, зернотерки, гармани (молотильні катки), ночви, шляхові та воротні стовпи тощо. Тобто все, що працівникам заповідника вдалося зібрати не лише на Хортиці, а й на теренах всієї області.
Як каже С. Сурченко, до цих експонатів не лише можна, а й потрібно доторкнутися руками…

Світлана Третяк

Запорожцы собирают деньги для девочек, пострадавших в жутком ДТП

0

Жители Запорожья собирают деньги для пострадавших в аварии детей — к сбору финпомощи присоединились и известные горожане.

Напомним, 9 июня на Набережной Запорожья «восьмерка» врезалась в притормаживающий на повороте «Пежо». От полученных травм водитель вместе с супругой погибли на месте аварии. Их дочь и две ее подружки, сидящие на заднем сидении, получили травмы различной степени тяжести.

Как пишет «Заноза», все три девочки находятся в детской областной больнице. Настю и Юлю сегодня скорее всего отпустят домой, а вот третья пациентка Ева жалуется на боль в бедре и не может наступить на ногу, кроме того у нее перегипсовано плечо.

Помощь на реабилитацию объявил в Фейсбуке брат одной из девочек Игорь Березанский. Менее чем за сутки горожане собрали необходимую сумму. Так, одна из запорожанок пожертвовала более 5 тыс. гривен.

Собранную сумму планируют потратить на лагерь для Юли, которая потеряла в аварии родителей, а также на поездку на соревнования по художественной гимнастике, которые должны будут состояться осенью за границей.

«С погибшим водителем, Александр Гармаш его имя, жена Наталья, я многие годы работал в одном коллективе, добрейшей души человек, очень аккуратный водитель, в голове не укладывается как такое могло с ними произойти. Младшая дочка серьезно занимается танцами , старшая дочь отличница, в ВУЗе в Киеве учится, страшное горе, в один миг дети остались сиротами» — написал запорожец Игорь Мартынюк.

Вікторія Писанець: «Другими за кількістю «відвідувань» нашої бібліотеки йдуть американці»

0

Тиждень тому в Україні відгуляли ще одне радянське свято -­ День захисту дітей. Взагалі-­то воно міжнародне, але у нас, за традицією «совка», зазвичай захищають все хороше від усього поганого. А хотілося б, щоб від епідемії кору чи злиденних зарплат батьків. Або від того, що маму безгрошів’я виштовхало в Італію, а тата ­ до Москви
Про наслідки карго-культу…

А може, захистити дітей від карго­культу, як називає педагогічна громадськість постійні експерименти над освітою і дітьми з боку Міносвіти та науки? Культ карго виник в Меланезії (величезна група островів у Тихому океані), звідки після Другої світової війни пішли американці. Вони воювали з японцями і через те мали тут аеродроми. А значить, на острови літаки привозили «жувачку», віскі і ще багато чого.
А потім все це пропало, і жерці закликали народ будувати аеродроми і навіть літаки з очерету! Аби задобрити богів і повернути увесь той достаток. Сьогоднішні всі ті наші імітації шкільного навчання «під Захід» дуже нагадують той же карго­культ.
Жертвою завжди стає дитина, у якої в процесі навчання не то що відбивається бажання вчитися, а й книжку до рук взяти. І це в читаючій країні!
Потім прийшло швидкочитання з його безжальними нормативами, які сформували «Покоління «Пепсі». Єдина оцінка від якоїсь книги чи газетного матеріалу: «Много читать». Комп’ютер ще більш вбив в нас читача: більшість користувачів хіба що проглядають заголовки!
Хоча школа взагалі­то має всього три завдання: дати путівку в життя здоровій молодій людині, розвинутій фізично та духовно, подарувати певний багаж знань та корисних навичок, прищепити любов до читання і книги як такої.
Так що ж тепер з наслідками культу карго робити — скласти руки і дивитися услід тим країнам і народам, котрі все далі і далі від нас у плані розвитку науки та технологій?

Під лежачий камінь вода не біжить!
Ми відвідали комунальний заклад «Запорізька обласна бібліотека для юнацтва» Запорізької обласної ради (КЗ «ЗОБЮ» ЗОР), аби поцікавитися, як працюється в сучасних умовах з категорією читачів, яка вже майже вийшла з дитинства. Зауважимо, що у книголюбів саме «Запорізька обласна бібліотека для юнацтва» здобула імідж бібліотеки­інноватора.
Ось що нам розповіла в.о. директора закладу Вікторія Писанець:
­ Згадане неофіційне звання значить, що ми намагаємося завоювати віртуальний простір. Ми в пошуку нових оригінальних форм діяльності, які або самі придумуємо, або запозичуємо у інших, адаптувавши до своїх умов. Наш обов’язок — це гуртування молоді навколо бібліотеки та цікавих людей.
Я теж знаю про розмови, що ніхто нічого не читає, ніхто не ходить до бібліотеки. Певним чином, це і так, і зовсім не так! Бо до бібліотеки люди ходять, читають і цікавляться новинками. Ми ж намагаємось щороку поповнювати фонди новими книгами. Адже саме сьогодні багато читачів відкривають для себе сучасну українську літературу.

Наша довідка: За 2017 рік бібліотеку відвідало 65 765 осіб. На 01.01.2018 р. налічується близько 86 250 тис. одиниць зберігання. Сайт бібліотеки (http://younglibzp.com.ua) за 2017 рік зафіксував 4632 користувачі; 9225 відвідувань (Україна — 8544, США — 122, Німеччина — 99, Нідерланди — 70, Туреччина — 59, Росія — 54, Гонконг — 17, Італія — 14, Бразилія — 13. Всього відвідувачі з 53 країн); 38 325 переглядів сторінок.

Хоча не секрет, що левова частка наших фондів ­ це російськомовна література. Довгий час тут мало що мінялося. Тільки нещодавно розпочалося відродження українського книговидання, з’являються книги сучасних українських авторів. Їх дуже багато і вони цікаві.
Ми, звичайно, намагаємось поповнити свої фонди новинками. Однак я не можу сказати, що читачі одразу кинулися на українську літературу. По­перше, її мало хто знав, а по­друге, ще й існувало упереджене ставлення — наслідок отієї «меншовартості», яка культивувалася до недавніх пір.
Все почалося з бібліотекарів, котрі самі почали розширювати коло своїх читацьких інтересів і… їм сподобалось. А читач буває різний: один сам знає, що шукає, інший просить щось порекомендувати. І ми потроху почали пропонувати українські новинки. Хтось брав залюбки, а хтось і не дуже, втім повертають книгу і кажуть: «Дайте ще». Сьогодні навіть є черги на певного автора чи серію книг.
На жаль, у наших фондах ще навіть не 50% української літератури. І тут проблема тільки в коштах…
Зауважу, що вже почала діяти програма «Українська книга». Тобто бібліотеки безкоштовно отримують книги, видані за державний кошт. Ще один шлях надходжень ­ подарунки читачів. Звичайно, найбільшим за обсягом джерелом коштів на придбання книг лишається обласний бюджет. У 2018 році поки що грошей не надходило, а ось в 2015 було виділено 250 тис. грн., у 2016 — 80 тис. грн., в 2017 — 100 тис. грн.
А ще ми отримуємо періодичні видання для навчального процесу, дозвілля, професійного розвитку…
Звісно, такого, як в 1990­ті, коли в нашій читальній залі було повно відвідувачів, які сиділи з книгами і щось виписували для рефератів, ви сьогодні не побачите. Однак у нас сьогодні є доступ до Інтернету, і його користувачі приходять щодня. Діють чотири стаціонарні комп’ютери, є і мобільні ­ планшети, ноутбуки, нетбуки, працює Wi­Fi­зона.
Зауважу, що серед наших читачів категорія від 15 до 35 років складає більше 50% (і сайту, і бібліотеки), а віком до 22 років — третина відвідувачів.

Майданчик для спілкування і творчості
­ За ініціативою Code club UA (всеукраїнська мережа безкоштовних клубів програмування для дітей), ­ розповідає далі В. Писанець, ­ у нас організовані спеціальні курси для підлітків. Зокрема, діють безкоштовні курси української мови. Викладачі — волонтери із громадської організації (ГО) «Український світ».
Одним із викладачів та координатором курсів у Запоріжжі виступає наша співробітниця Олена Ольшанська. Вона — поетеса, має опубліковані збірки віршів. А ще Олена придумала літній розмовний клуб української мови. Влітку люди раз на тиждень приходять на «круглі столи» – подискутувати, обговорити книги та фільми, знайти цікавих співрозмовників. Окрім того, відомий політик Микола Томенко подарував нам унікальний диск «Живі голоси» із записами голосів Павла Тичини, Максима Рильського та інших українських корифеїв.
Діють також «Літературні посиденьки», видано порадник «Прочитано. Рекомендуємо» з відгуками звичайних читачів про ту чи іншу книгу. Адже наша мета — популяризувати українську мову. Ось ми й склали сьогодні топ­20 вітчизняних книг, які варто прочитати.
Та ж Олена Ольшанська організувала «Літературну штольню» ­ своєрідний молодіжний клуб, учасниками якого є молоді поети та прозаїки.
Щонеділі діє підлітково­юнацький клуб настільних інтелектуальних ігор «Мафія в бібліотеці». Координатором виступає Лариса Головко. Як з’ясувалося, це не лише цікавий вид дозвілля, а й шлях соціалізації для багатьох підлітків, у яких є проблеми в спілкуванні або з однолітками, або навіть з батьками. Хлопці з дівчатами по­справжньому розкриваються, а також приєднуються до інших бібліотечних проектів. Діти, як і люди взагалі, завжди готові гуртуватися навколо якоїсь цікавої ініціативи.
Лариса Головко разом ГО «Комунікаційний центр «Долоні» запровадила й проект «Я тебе чую». Він спрямований проти насилля в сім’ях вимушено переміщених осіб (ВПО) та воїнів АТО засобами форум­театру. Попит колосальний!
Аналізуючи ефективність цього проекту, тобто порівнюючи так звані вхідні та вихідні анкети, ми бачимо, як люди змінюються. Зміст ініціативи у тому, що люди протягом тренінгу моделюють якусь соціальну проблему, тобто самодіяльні актори розігрують міні­виставу з конфліктною ситуацією і відкритим фіналом, а кожен глядач має змогу запропонувати свій варіант подолання конфлікту. Координує все це дійство «джокер», яким виступає Лариса Головко ­ сертифікований для цієї справи фахівець.
Придумали ще один інноваційний проект ­ «Book­слем», коли читачі (слемери) презентують прочитані книжки, намагаючись зробити це якомога цікавіше та яскравіше, а глядацька аудиторія обирає найкращого слемера та найкращу книгу.
Заклад, окрім всього, є потужним методичним центром для колег зі всієї області. Сьогодні працівники бібліотеки активно спілкуються також з бібліотеками інших областей України. Все почалося в 2014­му з проекту «Єдина країна­онлайн», в якій взяли участь запоріжці й сумчани. Із Сумською обласною науковою бібліотекою зв’язувались по Skype, проводили в онлайн­режимі ігри та вікторини. А ось до цьогорічного Дня соборності організували дистанційне спілкування студентів з однолітками з Кам’янського Дніпропетровської області і Хмельницького.
У бібліотеці також постійно опікуються творчою молоддю. Торік відбувся конкурс «Наша спадщина», а цьогорік провели літературний конкурс «Дума про патріота». Молоді літератори віком від 15 років надсилали нам свої роботи (поезія, проза, драматургія) в електронному вигляді. А потім поважна експертна група відбирала найкращі роботи і визначила 14 переможців. І ми були здивовані двом дуже сильним п’єсам. Мені особисто найбільше запам’яталося оповідання хлопця з Мелітополя Дениса Калугіна «Крок до тиші»…
На неупередженість наших експертів (голова журі — відомий літератор, співак та телеведучий Валентин Терлецький) може вказувати той факт, що переможницею у двох номінаціях — і в прозі, і в поезії — стала дівчинка з Михайлівки Злата Долга.
До речі, інформацію про конкурси та проекти можна знайти в Інтернеті (сторінка в Facebook ­ https://www.facebook.com/zp.obu).

Не чужі у «всесвітній павутині»
­ Ви вже помітили, ­ продовжує Вікторія Володимирівна, ­ що перспективним напрямком для нас є віртуальний простір. Перевага бібліотеки у тому, що ми володіємо перевіреною інформацією, тобто не розміщуємо ніякої маячні і фейків.
Анна Головченко — IT­фахівець та адміністратор нашого сайту. Її зусиллями ми підключені до сервісу Google Analytics. Через те й знаємо сьогодні, скільки у нас користувачів за день, місяць, рік, скільки серед них нових, скільки повторно зайшли, що читають, скільки часу перебувають на сайті, з яких вони країн. Ми були дуже здивовані і географією, і тим, що на другому місці за підсумками 2017 року (після України, звичайно) — США. А так у нас «в гостях» увесь світ — від Гонконгу до Бразилії.
Подібна активність відвідувачів невипадкова. Бо сайт — це не лише щоденник нашої роботи, а й зібрання віртуальних оглядів та виставок книг. Адже люди по всьому світу цікавляться новинками й тематичними оглядами. Найбільш популярними за 2017 рік стали книги про Майдан і АТО. Користувачі також цікавляться особистостями. У нас є літературний календар, де ми помісячно викладаємо інформацію про ювілярів, тут також багато переглядів. Гості сайту цікавляться й інформацією про обласні конкурси, а також організованими нами інтерактивними спілкуваннями та опитуваннями через онлайн­анкети.
* * *
Так вже вийшло, що ми надибали заклад культури лише з успіхами і без проблем? Як би не так! 2015­го бібліотеку ледь не «оптимізували», але відстояли силами громадськості, деяких депутатів, представників ЗМІ та департаменту культури. Приміщення ж у центрі ­ навпроти «Ірландського пабу» ­ просто золоте! Тим паче, що заклад обласний, а квадратні метри під нього в оренду здає місто…
А ще існує проблема оновлення фондів. На це не лише Вікторія Писанець скаржиться, така проблема по всій Україні. Ото тільки Німеччина щороку у своїх бібліотеках оновлює фонди на 10%, бо думає про майбутнє.
У нас же всі в роздумах: чи переживуть бібліотеки «децентралізацію», адже вже сьогодні 0,5 і навіть 0,25 ставки в сільських бібліотеках ­ не дивина. А як воно буде в об’єднаних територіальних громадах, які тепер самі все будуть фінансувати?
Долю оптимізму додає лише те, що в бібліотеці залишилися справжні фанати справи — люди непосидючі й креативні, начитані й розумні, наполегливі і, скажемо прямо, вперті. Сподіваємося, що вони вистоять!

Бесіду вела Світлана Третяк

В Запорожье со скалы сорвалась девушка

0

Сегодня вечером в Запорожье произошло очередное ЧП: с 10-метровой скалы сорвалась девушка.

По информации пресс-службы ГСЧС в Запорожской области, медики «скорой» позвонили в службу спасения — пострадавшая находится без сознания, но добраться к ней, чтобы оказать помощь они не могут.

Подразделение ГСЧС с помощью носилок и снаряжение подняли девушку из оврага, расположенного неподалеку от ул. Скальной и перенесли пострадавшую к автомобилю «скорой». Девушку увезли в больницу.

Пассажирка запорожской маршрутки скончалась после ДТП от страшных ран

0

Невзирая на усилия реаниматологов, скончалась запорожанка, попавшая в аварию маршрутки и легкового авто. Тяжелые травмы оказались несовместимы с жизнью.

Напомним, сегодня, 10 июня, в Шевченковском районе произошло масштабное ЛТП. Пьяный водитель «Вольво» врезался маршрутку. Маршрутка №5 двигалась по улице Производственной по главной дороге, а столкновение произошло на перекрестке с улицей Карпенко-Карого. Микроавтобус от удара перевернулся.
Серьёзно пострадали водитель микроавтобуса и шесть пассажиров. Водитель «Вольво» задержан. Начато производство по ч.2 статьи 268 УК.

В Запорожье произошло кровавое ДТП с маршруткой (ФОТО)

0

Только в Шевченковском районе Запорожья произошло ДТП с участием маршрутки номер 5. Серьёзно пострадало как минимум 6 человек.

Как пишет «Акцент», по предварительной информации, водитель легкового авто врезался в микроавтобус, вследствие чего тот перевернулся.

По словам очевидцев, одна из женщин выпала из окна маршрутки и её придавило. Всего пострадало как минимум 6 человек: три в тяжёлом состоянии и трое в состоянии средней тяжести. Водитель маршрутки в реанимации.

На месте работает несколько бригад скорой помощи, полиция, спасатели.

В Запорожье автохулиганы напали на бригаду «Скорой помощи»

0

Медики получили вызов о том, что в Хортицком районе Запорожья на улице стало плохо мужчине. По информации заявителя, мужчина с судорогами лежит на тротуаре. Пока медики, прибывшие на место происшествия, оказывали помощь постравшему, двое неизвестных молодых людей напали на водителя «скорой».

По информации 061 со ссылкой на главу независимого профсоюза работников «Скорой помощи» Запорожья Анатолия Сидоренко, молодчики были не довольны тем, что «скорая помощь» обогнала их и, как им показалось, «подрезала» их автомобиль на дороге.

Недовольные — пассажир и водитель»Жигулей» набросились на водителя «скорой». На помощь пришли прохожие. Сами медики говорят, что сразу же нажали на «тревожную кнопку», но сотрудники ГСО прибыли на место происшествия только через 18 минут.

К счастью, инцидент произошел днем, когда на улице было много людей. Злоумышленники уехали до прибытия охраны.
Сотрудники скорой помощи говорят, что обслуживание «тревожной кнопки» обходится в 780 тысяч гривен в год, но они не чувствуют себя в безопасности так как уже не впервые охрана приезжает недостаточно оперативно.

Зуб за зуб: как в Запорожье решают проблему бездомных животных

0

В Запорожье и области участились случаи нападения собак на людей. За последние пару месяцев в Бердянске и Мелитополе бездомные четырехлапые неоднократно устраивали «веселую жизнь» прохожим, показывая, кто в доме хозяин. Резонансным стал случай, когда в курортном городе мать «отбивала» у стаи бродячих собак свою дочку, получив около десятка укусов в ноги. Не так давно, в субботу, 2 июня, в Бердянске также произошло ЧП. Мама с сыном шли на Приморскую площадь, чтобы посмотреть концерт детского творчества. Но внезапно появившаяся стая собак напала на мальчика, одна из них укусила ребенка за ногу

«Страшно ходить по улицам; достал собачий вой под окнами по ночам», ­ жалуются запорожцы на братьев меньших. Но не человеческая ли жестокость довела животных до жизни на улице? Вспомним хотя бы недавний случай, когда запорожцы выбросили из авто свою раненую овчарку. Собака бежала за машиной извергов­хозяев, сколько было сил, но затем просто осталась под лавкой на детской площадке дожидаться более добрых людей. Ими оказались волонтеры, которые пришли на помощь.
На что способен человек
О том, как обращаются с животными (в том числе и дикими) люди, нам рассказала известная запорожская зооактивистка, организатор и хранительница «стаи» (прим. ред. ­ своих подопечных зоозащитница называет «стая») Олеся Кулык:
­ Я уже 10 лет ­ волонтер по бездомным животным, не люблю слово «приют», от него веет безысходностью и обреченностью. Называю себя хранительницей «стаи», потому что «стая» – это моя семья. У нас нет инвалидов и обреченных. У нас живут кошки, собаки, лисы, крысы, барсук, вороны, грачи, сойки, галки, голуби, ежи и многие другие животные разного возраста: с рождения и до глубокой старости. У «cтаи» есть сезонность, поскольку птицы и дикие животные рождают деток в период с апреля по август, для волонтера по диким животным это горячий период, ­ говорит Олеся Кулык.
На сегодняшний день жителей запорожской «cтаи» уже более 200, и с каждым днем их количество увеличивается. По словам волонтера, содержать дома для бездомных животных сложно, но при желании можно находить средства и возможности.
­ Главный принцип «стаи» – не использовать «токсический прием волонтерства». Нам помогают с улыбкой. Что касается обращения людей с животными, постоянно приходится сталкиваться с разными поступками людей, как хорошими, так и плохими. У нас находятся несколько лис, которые пострадали от рук людей. Люди, которые взяли на себя ответственность содержать дикое животное как домашнего любимца, забыли об этом. Лисы и енотовидные собаки были практически обречены. На данный момент проходит долгая и дорогостоящая реабилитация. Собаки, коты, птицы… Что только с ними не делают: стреляют, бьют, издеваются! Кто во что горазд.
Олеся Кулык говорит, что запорожцы часто обращаются к ней с просьбой помочь, но что можно сделать в условиях, когда нет городского приюта для животных? Как мы помним, его постройка планировалась в Шевченковском районе города, и миллионный проект был создан, но движение далее слов так и не пошло.
­ Очень часто к волонтерам обращаются люди за помощью – бездомные собаки собираются в стаи и нападают на животных или людей. Что же можем сделать мы? Приюта в городе нет и наверняка не будет, деньги, несколько десятков миллионов, растрачены, а нет даже забора. Более того, он бы и не помог. Ведь бездомные животные берутся не из космоса. Это ­ выброшенные домашние животные, которые вынуждены не жить, а выживать. Страдают невинные люди. Кого­то укусили, кто­то слушает по ночам лай, ­ отмечает хранительница «стаи».
Сдвиги есть
Тем не менее, не так давно в Запорожье появился постоянно действующий пункт стерилизации животных и программа стерилизации.
­ Была проведена ОГРОМНАЯ работа: на протяжении полугода комиссия, состоящая из активистов, юристов и представителей полиции, добилась не только рассмотрения созданного намного раньше проекта пункта стерилизации, но и внедрила его в действие. И сейчас любой горожанин может заказать отлов и стерилизацию бездомной собаки. Отлов гуманный, далее операция, чипирование, вакцинация и выпуск в среду проживания. Вы представить себе не можете, сколько сил и времени было на это затрачено! Проект ждал запуска 10 лет. Люди боятся слов «операция», «стерилизация», а между тем, это, прежде всего, здоровье вашего питомца! Нести ответственность важно не только за своих детей и близких, но и за животных! – говорит волонтер.
Сейчас полиция активно сотрудничает с зоозащитниками, помогая спасти животных, попавших в беду. «Это ­ уникальный случай в Украине», ­ уверена организатор «стаи». Не так давно мы сообщили о раненом еноте, которому полиция помогла попасть в добрые руки волонтеров.
­ До того, как начали сотрудничать со «стаей», мы просто искали контакты каких­либо волонтеров в сети. У нас даже было два пчелиных роя, которые мы нашли в начале нашей службы – это был еще 2016­й год. Мы искали тогда опытных пасечников, которые знают, что со всем этим делать. В основном мы, конечно, стараемся помочь животным, которые попали в беду и нуждаются в срочном спасении. А потом обращаемся к Олесе Кулык. Что же касается бездомных животных, то их довольно много, мы не можем всех пристроить – это не наша функция. Мы пытаемся поговорить с местными жителями, чтобы они помогали животным, а также можем помочь найти волонтера, который сможет пристроить животное. Люди просто не знают, куда звонить, потому единственным простым решением для них зачастую становится – вызвать патрульных, ­ рассказала «Верже» пресс­офицер патрульной полиции города Юлия Шеймухова.
В Запорожье работает программа стерилизации животных
Запорожская программа стерилизации животных была принята в середине 2017­го года. В 2017­м году завершили подготовку к ее старту. О том, как все работает, журналисту «Верже» рассказал глава КП «Побутовик», на базе которого действует программа, Артем Демченко.
­ Мы закупили необходимые материалы, наняли людей, купили авто и переоборудовали его для транспортировки животных, взяли средства для отлова животных. В конце прошлого года началась работа – мы простерилизовали и прочипировали первых животных. В прошлом году приглашали к себе фонд «Четыре лапы», представители которого помогли в стерилизации около 300 животных. С 2018­го года пошла новая волна стерилизации, для которой мы провели тендер. Он был организован в основном для выбора ветклиники, которая будет нас обслуживать. Его выиграла клиника «Ветмир», которая работает в Космическом районе. Ветеринары стерилизуют бездомных животных (кошек, собак), а затем братья наши меньшие попадают либо к опекунам, либо к волонтерам, либо их отпускают на улицу, ­ говорит руководитель КП «Побутовик».
Программа нацелена на то, чтобы сократить популяцию бездомных животных путем предотвращения их размножения, а также помочь в стерилизации животных малоимущим запорожцам.
­ Заявки мы принимаем от малоимущих запорожцев, которые хотят заказать бесплатную стерилизацию своего любимца либо бездомных животных. По поводу бездомных собак, которые мешают своим лаем или нападают на людей, сбиваясь в стаи, заявок поступает по сотне в день. К сожалению, у нас не так много сотрудников по отлову животных: их всего «полтора» – тот, кто занимается непосредственно отловом, и водитель, который ему помогает. Клиника может прооперировать в день пять животных, потому большее количество просто нет смысла ловить.
Отметим, что в этом году на данную программу было выделено 1 млн 200 тыс. грн. В мае текущего года прооперировали порядка ста животных.
Собака бывает кусачей только от жизни собачей
Артем Демченко подтверждает, что агрессивность животных связана с половой функцией, но не на все сто процентов. По его словам, стерилизацией агрессия снимается где­то на 30%, но есть ещё и другие инстинкты, которые брошенные животные, оставшиеся за бортом «культурной» человеческой жизни, готовы отстаивать на улице – это стайный инстинкт, борьба за свою территорию и еду, которая достается несчастным уличным собакам далеко не регулярно и с боем.
­ Половой инстинкт мы устраняем, но все другое остается. Что касается злости и агрессии у животных, то, как показывает опыт тех же волонтеров, собака злая из­за плохого отношения к ней людей. Напомню также, что функции программы стерилизации – сократить беспорядочную популяцию и не допустить размножения бездомных животных, а не полностью обезопасить горожан от нападения собак, ­ констатирует руководитель КП.
Как правило, шаблон «человек – враг» у собаки закрепляется в детстве. Животное понимает, что от «двуногих» нельзя ждать ничего хорошего, если собаку с детства били, да ещё и выбросили на улицу в конце концов.
­ Когда собаки набрасываются на людей, это в основном проявление территориального инстинкта – таким образом они защищают свою территорию. Также не стоит забывать, что бездомные животные делятся на несколько категорий. Одно дело, когда это была домашняя собака, которая привыкла жить с людьми, но её выгнали на улицу и она одичала – такая собака не будет так агрессивна с людьми; другое – это несколько поколений уже уличных собак, которые родились на улице и там живут – связь с людьми им не близка. Такие собаки опасны. Для них естественно защищать территорию, стаю и ресурсы, ­ рассказала «Верже» запорожский кинолог Эмилия Марти.
По поводу нападения домашних собак на людей кинолог говорит, что такая ситуация возможна только в случае неправильного разведения собак и дрессировки – отсутствия культуры содержания собаки.
­ Когда домашняя собака проявляет агрессию и нападает, например, на ребенка – это, очевидно, проблема бесконтрольного разведения трусливых собак со слабой нервной системой. При надлежащей дрессировке и правильном разведении животное полностью подконтрольно. Что касается общения собак с детьми, то оно должно полностью и всегда происходить под контролем родителей, потому как любая собака (не важны ее порода и размер) в ответ на боль может сделать больно (если ребенок, например, тянет животное за что­то или бьет, играя). И это будет означать не «я тебя умышленно покусаю», а просто «не трогай». Собака изъясняться не умеет – она «говорит» своей реакцией на поступки. Когда детям разрешают делать с животным все, что угодно, то, соответственно, они и получают, ­ отмечает Эмилия Марти.
По словам профессионала, заводить дома животное необходимо обдуманно, подходить к процессу выбора серьезно и просчитывать перспективы, дабы не случилось трагедии, когда человеку домашний любимец оказывается не в радость.
­ Заводя собаку, не нужно выбирать по типу «красивая собачка» или «я вот эту хочу». Стоит подумать о своих привычках и образе жизни: если вы ­ человек, который любит полежать на диване или много находится на работе и может уделить своему питомцу 1 час в день, то выбирайте собаку спокойной/вальяжной породы. Если возьмёте Фокстерьера или Джек­рассел­терьера, то произойдёт конфликт интересов, поскольку это очень активные породы, которые любят долго гулять и бегать. Человек начинает злиться на животное, которое явно не удовлетворено и чего­то постоянно требует, а собака начинает злиться на человека. Конечно, важно выбрать и правильного заводчика – не на Малом рынке, потому что скупой платит дважды: или ты покупаешь больную собаку, или же с проблемами нервной системы. Так что, правильно выбирая заводчика, вы правильно выбираете щенка. Также нужно выбрать хорошего кинолога, который вовремя «сформирует» собаку.
Что касается дворняг, то, по словам кинолога, с такими животными занятия проходят сложнее, но нет ничего невозможного – они вполне поддаются дрессуре и, конечно, нуждаются в любви человека.
«Хотелось бы напомнить: когда вы прощаетесь со своей совестью, выбрасывая собаку или кота, помните, Вселенная не дремлет и ничего не забывает! Ни хорошего, ни плохого», ­ подытожила Олеся Кулык.

Ева Миронова

Как Порошенко П.А. сказал правду своему и американскому народу

0

Все настолько плохо, что начнем с небольшого намека на надежду. Ибо даже ужасный конец все же лучше сегодняшнего ужаса без конца. Тем более что вроде бы забрезжили очертания окончания войны на Донбассе. А еще Запад больше дружит не с Путиным против нас, а с нами ­ против Путина. Возможно, что наши ожидания и ошибочны, но не сказать о них ­ грех…
Паника в Кремле?
Эти строки пишутся 3 июня, названным путинским политологом и бывшим депутатом Госдумы Сергеем Марковым «Днем Ч.», т.е. началом «захвата» (а для нас освобождения) Донбасса украинской армией.
Еще 13 мая Марков написал в Facebook: «Кажется, начал реализовываться сценарий «войны перед чемпионатом мира по футболу». Постоянно усиливаются обстрелы городов Донбасса… И попытки захвата позиций в нейтральной зоне. Армии «ДНР и ЛНР» имеют приказ не отвечать на обстрелы… В какой­то момент не отвечать будет невозможно… Киев уже создал мощную группировку, огромные запасы снарядов…
Принципиально отличаются цели операции: 1. Целью военных действий лета 2014 и зимы 2015 было нанести военное поражение Донбассу. Россию не вовлекали… 3. Целью планируемой войны начала июня будет впервые провокация военного вовлечения России. Чтобы ввести бойкот чемпионата мира по футболу. Или добиться сдачи Донбасса в руки «хунты»… США надеются, что Россия для чемпионата сдаст потихоньку Донбасс». 21 мая он там же уточнил: «Киевский режим готовит военное наступление на Донбассе на 3­4 июня»…
Одновременно забил тревогу и небезызвестный Игорь Стрелков (Гиркин), с набега которого на Славянск вся война и началась. Мол, без особых усилий «укры», как он говорит, могут захватить не только Горловку, Ясиноватую, Дебальцево, Докучаевск, но и пригороды Донецка…
Ранее, 2.04.2018, еще один «столп» «сепарского освобождения» Донбасса — Александр Ходаковский (бывший командир батальона «Восток», т.е. перебежавшей на сторону врага донецкой «Альфы» СБУ) проехался по Донецку и окрестностям ­ от ДАП и почти до Авдеевки ­ и установил: ЕДИНСТВЕННАЯ позиция обороны Донецка «армией» т.н. «ДНР­ЛНР» расположена под разрушенным мостом в направлении Славянска. Там стоят несколько десятков чумазых «ополченцев». И это все!
Почему же до сих пор никто не наступает? А почему до сих пор оккупированным территориям дают бесплатно свет, воду, газ, платят повышенные пенсии, а также украинские зарплаты здешним железнодорожникам? А главное — почему и дальше торгуют с врагом?
Заметим, что в последние недели действительно отмечается «обострение» на Донбассе. На фоне непрекращающихся празднеств в стране очень обрывочные данные указывают на то, что ВСУ несут тяжелые потери.
Да, тут уместно добавить, что НАТО 3­15 июня проводит учения в Прибалтике с участием 9 тысяч военнослужащих. По мнению военных экспертов, это должно обезопасить прибалтов в случае, если Путин в ответ на проблемы под Донецком двинет войска на Ригу и Вильнюс.

Правда 10 сентября
2015 года
Короче, в Москве паникуют. Другой вопрос, что в умелых руках начальника украинского Генштаба Муженко любая военная операция может завершиться либо катастрофой, либо страшной катастрофой. Доказано 2014 и 2015 годами…
Причин для этого много. В Интернете бродит фейк ­ не фейк, что 70% генералов ВСУ служат России, а оставшиеся 30% хотели бы послужить… Мы не можем принять такую сомнительную цифирь, а пользуемся лишь надежным источником. Это ­ Петр Алексеевич Порошенко, наш Президент. 10 сентября 2015 года в интервью Мирославе Гонгадзе (сотруднице «Голоса Америки») он отвечал на вопросы «UAПерший». В т.ч. и на такой: почему Запад нам не помогал в 2014 году? Порошенко открыл секрет. Мол, американская делегация тогда ответила: «Первое: у вас нет армии — нам некому помогать. Второе: то, что вы имеете вместо армии ­ инфильтровано агентами России, и все, что мы вам дадим, тут же будет в России. И третье: ваша армия коррумпирована. Вот поэтому мы не можем дать вам оружие».
Но, приехав уже в октябре 2014 года, те же наши партнеры, по словам г­на Порошенко, заявили: «Как вам это удалось?!». Т.е. так все кардинально поменять? Хотя для людей, которые видят, что творится на фронте и рядом с фронтом, ясно одно: Президент сказал правду и только правду ЛИШЬ О ТРЕХ ПУНКТАХ АМЕРИКАНСКОЙ ПОЗИЦИИ. Все остальное он, похоже, «слегка приукрасил». Ибо ситуация в армии в целом, в боевых порядках войск на Донбассе, в «Укроборонпроме», на взорванных арсеналах в Балаклее и Калиновке, на полигоне «Широкий Лан» и т.д. не оставляет нам никаких надежд. Особенно в ситуации, когда ВСУ и дальше возглавляет бессменный и непотопляемый полководец Муженко и такие же его выдвиженцы. Родом из России…
И на Западе это тоже знают: невидимый, но якобы поставленный в Украину Javelin ­ тому явное подтверждение.

Пиар­ход для внутреннего потребления
Почти вся минувшая неделя прошла под знаком убийства и чудесного воскрешения российского журналиста Аркадия Бабченко. Которого, якобы, убили в его же киевской квартире, а спустя сутки он появился на брифинге в СБУ живым и невредимым.
Мы детально разобрали ситуацию в блоге на сайте редакции «Як зганьбитися на весь світ. Інструкція — крок за кроком…». Упомянутый обзор завершен выводом, что результатами «успеха» операции с Бабченко стали: «1) забезпечення чергового провалу України на Раді Безпеки ООН; 2) страшні (з довгими наслідками) іміджеві втрати всіх наших державних інституцій; 3) вельми скромні результати операції з точки зору нормального, а не «печерського правосуддя».
И, правда, российский посол в ООН Василий Небензя получил хорошую возможность во время рассмотрения ситуации в Украине на Совете безопасности ООН даже не заикаться о Крыме и Донбассе, а заклеймить нас за очередное убийство РОССИЙСКОГО журналиста. А ведь Аркадия Бабченко могли «убить» не за час до речи Небензи, а позже?
О крайне негативной реакции американского истеблишмента на подобные «шутки» мы уже рассказывали, а теперь о реакции ЕС: «Германия потребовала от Украины доказательства по делу об «убийстве» Бабченко». А именно доказательства НЕОБХОДИМОСТИ проведения подобной операции.
Тем временем, пока никакого «российского следа» в упор не видно! Слово Ренату Кузьмину, бывшему 1­му заму Генпрокурора, уволенному Януковичем и преследуемому нынешней властью: «Ну, как объяснить <Генпрокурору>, что умышленное создание должностным лицом условий для совершения преступлений, с целью последующего изобличения виновного, само по себе уже является преступлением и что такая провокация уголовно наказуема в большинстве стран мира? Как <ему> объяснить, что подстрекательство Савченко и Рубана к теракту — это такое же преступление, как и совершение самого теракта? Что подстрекательство Германа к убийству Бабченко ­ такое же преступление, как и само убийство? Суд не сможет положить в основу обвинительного приговора доказательства, полученные в результате провокации»… (Facebook, 31.05.2018 г.)
Напомним, что оружейник, директор украинско­немецкого СП «Шмайсер» Борис Герман — это «заказчик» убийства и есть…
В ответ Юрий Луценко заявил, что имитация убийства Бабченко предусмотрена ст.271 УПК Украины, а к тому же в ходе операции «следствие получило список еще 47 следующих жертв террористов».
Кузьмин же и дальше не успокоился: «Ст.271 УПК… содержит 8 пунктов, и один Луценко видит в ней только первый пункт, разрешающий имитировать убийство. А ведь пункт третий этой статьи запрещает не только провоцировать лицо к совершению преступления для его последующего изобличения, но и использовать в уголовном производстве все добытые при провокации документы…
Как думаете, друзья, профессиональные российские диверсанты в состоянии убить Бабченко, не нанимая для этого Германа? Вот представьте, жил себе в Киеве директор оружейной фирмы, торговал оружием, помогал ВСУ и никого убивать не собирался. Против него возбуждают уголовное дело, ставят на оперативный контроль, избирают меру пресечения и начинают шантажировать. А потом подсылают к нему своего агента, который, представившись путинским шпионом, предлагает убить Бабченко и еще 47 журналистов. Директор мчится в СБУ и заявляет о преступлении. Ему тут же предлагают разоблачить врага взамен на прекращение ранее возбужденного дела. Директор фирмы соглашается и уже под контролем СБУ организовывает фальшивое убийство. «Русский шпион» тут же исчезает в «бескрайних просторах России», а «бедный Герман» оказывается за решеткой как террорист… Дело Савченко и Рубана ­ такая же провокация: сами придумали, сами спровоцировали, сами задокументировали, сами задержали и сами раскрыли самими же организованное преступление»… ( Facebook, 2.05.2018 г.)
Мы, конечно же, далеки от мысли, что СБУ провела операцию с Бабченко ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО СВОИМИ агентами только для того, чтобы помочь путинскому послу Небензе, а еще ославить Украину в глазах ближайших союзников. Где подобные шутки с журналистами не приветствуют. Просто все так получилось! «Киллер» поспешил, премьера Гройсмана и главу МИД Климкина забыли проинформировать, и те сделали громкие заявления, потянувшие цепь заявлений уважаемых в мире и Европе людей, оказавшихся в итоге посмешищем. Ибо ни король Швеции, ни представитель ЕС не могут НЕОБОСНОВАННО обвинять Россию в убийстве журналиста.
Но никто в Украине об этом, как Толя из «ДМБ», не подумал! Просто планировалась скромная пиар­акция с простыми целями: 1. Спецслужбы Украины работают очень успешно. 2. Оппозиция ­ это критиканы, которым не угодить. Им даже лучше, если бы Аркадия Бабченко по­настоящему убили. 3. В результате операции установлены фамилии 30 (плавно перешедшие в 47) журналистов, которых Путин собирается убить в Украине.
И тут уже не выдержал российский оппозиционный политолог (один из немногих симпатизирующих Украине): «Белковский о превращении списка 30­ти в список 47­ми: «Впопыхах поначалу забыли кого­то, кто очень нужен для переизбрания Порошенко… Чтобы добиться лояльности к Президенту Украины Петру Порошенко ведущих журналистов и общественных деятелей, «остался один бронебойный аргумент: я спас вам жизнь». Так российский политолог Станислав Белковский прокомментировал появление списка возможных целей, связанных с попыткой убийства российского журналиста Аркадия Бабченко». («Гордон.ua», 02.062018 г.)
Вот, собственно, и все цели с задачами, де­факто, модернизации лозунга «А то Путин нападет» в «А то Путин убьет». Исключительно для внутреннего потребления, а тяжелейшие для Украины последствия на международной арене — это уже побочный эффект. С кем не бывает…

«А в это самое время»…
Здесь используем штамп эпохи немого кино для того, чтобы напомнить: в стране на неделе еще кое­что случилось. И дальше сидит в СИЗО заплеванная всеми Надежда Савченко. Певец Слава Вакарчук пока не в тюрьме, но и его потихоньку заплевывают: на многих Интернет­ресурсах висит банер «Вакарчук на службе олигарха Пинчука». Кроме того, появился и откровенный фрик Иво Бобул, который тоже певец и тоже собирается в президенты.
Да, Олег Ляшко женился на своей Росите, а дружный коллектив (41 топ­менеджер «Нафтогаза») распилил между собой 46 млн долларов премии за победу над «Газпромом». Как эта победа помогла Украине и особенно украинцам, никто не уточняет. В августе тариф на газ повысят еще…
А вот другая новость: «Новым заместителем главы НБУ станет топ­менеджер «ВТБ­Банка» («Лига­новости», 30.05.2018 г.). «ВТБ» — это один из госбанков России. Т.е. по аналогии получается, что и в 1944­м заместителем главы Госбанка СССР назначили камраде из Рейхсбанка Германии?..
Добавим, что только закончился скандал с отстранением от должности еще одного зама главы НБУ. Ибо «из записей телефонных разговоров Рожковой… следует, что замглавы НБУ принимала решения в интересах российских «Банка Москвы» и «ВТБ­Банка». («Гордон.ua», 25.04.2018 г.)
Вопрос «Куда здесь смотрит СБУ?» неуместен. Понятно, куда смотрит… И поэтому страхи Маркова притворны, наших ребят и дальше будут убивать, а нашу экономику ­ контролировать Путин.
Американцы ведь чего­то зря г­ну Порошенко говорить не станут…

Леонид Романовичев

На Каховском водохранилище затонул парусник

0

Спасатели доставили на берег четырех жителей Энергодара, попавших в неприятный переплет.

По информации пресс-службы ГСЧС в Запорожской области, вчера вечером в службу спасения «101» поступило сообщение о том, что в акватории Каховского водохранилища в районе Ивановских островов произошло ЧП — затонула парусная лодка.

По прибытию к месту происшествия было установлено, что на борту лодки находилось четыре человека. Один из пострадавших самостоятельно доплыл до берега и обратился за помощью к отдыхающим.

В ходе поисковых работ от городского пляжа до Ивановских островов в акватории Каховского водохранилища на расстоянии 1,2 км от берега обнаружено лодка рыбаков, которые взяли на борт трех пострадавших. С помощью моторной лодки спасатели отбуксировали лодку к берегу пляжа «Солнечный». От медицинской помощи пострадавшие отказались.

По словам пострадавших, происшествие произошло во время испытания лодки после ремонта. Вследствие неудачного маневра лодка набрала воду и утонула.

Последние публикации