Олексій Ловчиков до переатестації – інспектор чергової роти ДПС, а нині інспектор роти ДПС ГУНП у Запорізькій області. На сьогодні вже вдруге одружений, чекає третю дитину, опікується донькою другої жінки і всіма способами намагається зганьбити колишню дружину, яка самостійно виховує його неповнолітню доньку. Жінка не впізнає свого колишнього чоловіка, втомилася від постійних судових процесів та маніпуляцій

Схоже, що в «кріслі» правоохоронця Ловчиков відчув владу, а тому не цурається можливості зловживання службовим становищем. Інспектор роти ДПС ГУНП у Запорізькій області вирішив збагатитися, вимагаючи гроші у колишньої сім’ї. Нічого кращого не вигадав, як подати на неї до суду за тією аферою, яку ж сам провернув у червні 2013­го.

Ситуація полягає у наступному. Свого часу сім’я Ловчикових товаришувала з сім’єю Білецьких, які доводяться їм кумами. Тоді Олексій та Андрій були найкращими друзями, а у друзів прийнято допомагати одне одному.

У Білецьких — квартира, взята в кредит. Його поручителем виступили батьки Андрія Білецького, заклавши автомобіль «Ford Transit», що належав батьку Білецькому (Білецький­старший, — авт.). За невиплату кредиту банк зібрався конфіскувати заставне майно.

«Так как мой муж — гаишник, он говорит: «Давайте спасем машину от ареста таким образом, мы ее быстренько переоформим на кого­то другого». И не нашли ничего лучшего, как переоформить на меня», — згадує той день пані Наталя.

Ловчиков про все домовляється зі «своїми», допомагає вчинити фіктивну перереєстрацію автомобіля на ім’я особи, яка ніколи ним не володіла і не мала такого наміру, тобто на свою дружину — Наталю Ловчикову. Як до, так і після переоформлення автівка продовжувала перебувати у фактичній власності Білецького­старшого в с. Чонгар. Цю інформацію підтверджують сім’я Білецьких і сама Наталя.

Зрозуміло, що навіть за згодою або на прохання законного власника така процедура незаконна.

Станом на 2013 рік діяв Порядок державної реєстрації автомобілів, затверджений постановою Кабінету Міністрів №1388 від 07.09.1998 р. Цим документом чітко встановлено перелік документів, які є підставою для перереєстрації автомобіля.

Ловчиков «все порішав». Друзі їдуть в ДАІ. Ніякої угоди, ніяких коштів, тільки формальності. Все задля того, аби зберегти майно Білецьких. Тоді Наталя, ставлячи підпис, і гадки не мала, чим він для неї обернеться.

«Просто поставила свою подпись, не вникая и не разбираясь, что подписываю. Я доверяла этому человеку, это был мой муж, он сказал так сделать, и я сделала. Потом я узнала, что подписала справку­счет и мною приобретена машина. А каким образом – за кусок колбасы или за 100 тыс. грн., не указано», – говорить жінка.

Реєстрація автомобіля відбулася на підставі довідки­рахунка, тобто документа, який видано торговельною організацією, в той час як власник автомобіля пан Білецький пояснив, що ні до яких подібних організацій він не звертався і автомобіль продавати не доручав.

«Підозрюю, що було використано «кишенькову» біржу або іншу фірму­посередника, яка просто наліпила відбиток печатки на цю довідку. Цікаво, що бланками довідок­рахунків такі організації забезпечуються саме через органи ДАІ на платній основі, самостійно друкувати їх вони не мають права (пункт 4 Порядку). Отже, без участі «свого» працівника ДАІ така оборудка неможлива», — коментує ситуацію адвокат Наталі Дмитро Яма.

Через рік після цього подружжя розлучається. Згодом Білецькі вирішують продати автомобіль.

«Мне позвонили: «Наташа, приедь к нотариусу, подпиши доверенность на человека (Игорь Шарлай), который хочет купить автомобиль. Этот же Шарлай помогал снять машину с регистрации в Херсонской области, когда ее оформляли на меня», — говорить Наталя.

Жінка підписує генеральну довіреність і всі права на машину передає Ігорю Шарлаю. Чоловік купує автомобіль у Білецького­старшого і знімає його з реєстрації. Угода відбулася між чоловіками.

Згодом Ловчиков дізнається, що «Ford Transit» знятий з обліку, будує хитру схему і подає до суду позов на колишню дружину з вимогою повернути йому половину суми за проданий автомобіль, який, за словами чоловіка, був придбаний ними у подружжі. Спочатку він вимагає повернути йому 40 тис. грн., згодом сума збільшується до 52 тис. 070 грн.

По цій справі було чотири судових засідання. Сам Ловчиков з’явився лише на перше. Побачив, що Білецькі на боці Наталі, й більше в залі суду не з’являвся.

Андрій Білецький давав свідчення під присягою, підтвердив слова куми, розповів усе, як було насправді: «Наташа не покупала машину. Это Ловчиков, пользуясь своим служебным положением, договорился по­быстрому переоформить ее на жену. И при передаче доверенности на другого человека Наташе денег за это никто не давал».

На суді свідок Білецький­старший теж був на боці Наталі. Підтвердив слова жінки під присягою і наступний власник автомобіля, свідок Ігор Шарлай: «Я Наташе денег за машину не давал. Сделка была между мной и Белецким».

Але Ловчиков наполягав на своєму: «Это я купил ей машину».

Олексій Ловчиков підстрахувався, приніс із собою фіктивну довідку – нібито зайняв грошей, аби виплатити борги за автомобіль. Також відомо, що він брав кредит у банку, але для яких цілей, невідомо.

Саме ця фіктивна довідка переконала суддю Комунарського районного суду Олександра Фунжия, який задовольнив позов Ловчикова та постановив стягнути з Наталі 52 тисячі 70 гривень – половину вартості автомобіля «Ford Transit», якого у подружжя Ловчикових не було.

Ні свідчення чотирьох осіб, які говорили під присягою, ні доводи адвоката, ні відомості, які свідчать про те, що пані Наталя ані купувала, ані продавала цей автомобіль, не вплинули на судове рішення. Якщо пан Фунжий так «майстерно» приймає рішення, то, можливо, він скаже, що робити з чотирма особами, які давали свідчення під присягою – відкривати чотири кримінальні справи за неправдиві свідчення?

Свого часу суддя Олександр Фунжий працював у Донецьку. До Запоріжжя його перевели у зв’язку з ситуацією на сході України. Залишається сподіватися, що Апеляційний суд винесе законне рішення по цій справі, а правоохоронні органи зацікавляться майором поліції Олексієм Ловчиковим, який займається вимаганням та підробкою документів, користуючись службовим становищем та авторитетом батька.

Доречно навести текст пам’ятки­застереження, яке МВС затвердило для своїх працівників ще у 2012 році: «Працівникові органів МВС категорично заборонено сприяти господарській діяльності фізичних і юридичних осіб, неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з прийняттям рішень. Перереєстрація майна з метою уникнення його арешту за ініціативою кредитора якраз і є сприянням боржникові.

За порушення вказаних обмежень особа притягується до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення і в обов’язковому порядку звільняється з посади».

Чи приймуть до відома цей факт правоохоронні органи, покаже час.

«Это — не мужчина, не знаю, как его назвать. Нельзя даже после развода так подставлять женщину. Я сам бывший милиционер и хочу сказать, что такой человек, как Ловчиков позорит правоохранительные органы», — говорить один зі свідків по справі Ігор Шарлай.

Колеги Ловчикова по роботі кажуть, що останнім часом він, м’яко кажучи, «неадекват», та відгукуються про нього у негативному ключі. Сам Олексій Ловчиков говорити з журналістами не хоче і відмовляється давати коментарі. Проте вправно натякає: «Зустрінемось у суді».

Найогидніше у цій ситуації те, що Ловчиков зрадив найближчих людей, які вважали його другом, братом, люблячим чоловіком і батьком… Щодо останнього є окрема історія, але не будемо копатися у надто особистому…

Олексій Ловчиков нещодавно пройшов переатестацію і носить звання офіцера поліції.

Ірина Ярко