Чому Жванецький таки класик, а Тараса Шевченка і далі ніхто не чує?

91
0

Читач нас не зрозуміє, коли ми не торкнемося програмної передвиборчої промови Петра Порошенка (пардон, щорічного послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України).

З цього приводу є кілька оцінок, втім, найчіткіша із них у Facebook від волонтера Юрія Касьянова:

«Президент виступив з чудовою промовою… Але! Це не виступ головнокомандувача під час війни. Це не виступ Президента країни, яка загрузла в корупції. Це не слова лідера нації, велика частина якої живе за межею бідності.

Це промова політикана, який виправдовує свій п’ятирічний бенефіс. Це передвиборна мова олігарха, який хоче зберегтися у владі, щоб і далі набивати кишені. Це слова шулера, в руках якого крапчаста колода.

Бо нам потрібне не НАТО, в яке ми не вступимо… і навіть не єдина церква для православних. Нам потрібна єдина країна, єдина нація, однакові правила гри для всіх у вільному суспільствi рівних можливостей.

Нам не потрібен президент-олігарх, президент-боягуз, президент-злодій, і президент-брехун. Які б солодкі промови він не говорив». (20.09.2018 р.)

Втім, практично всім українцям глибоко наплювати на промову Президента і на критику останньої. Народ вже давно скам’янів і не  готовий хоч до якогось спротиву ні пригнобленню, ні брехні. І тут запитання не до політиків — той зворотній природній відбір, який особливо активно впроваджується в Україні майже 30 останніх років, не дає нам ніяких шансів. У нас питання до патріотів і націоналістів: “Ви часом не вважаєте, що щось в Україні йде не так?”

Ні, не вважають! І відомий провокатор Дм. Корчинський з певною долею іронії в тому ж  Facebook днями пояснив — чому?

“Я вже майже став прихильником Петра Порошенка. Я вже готовий за нього голосувати, як за найменше зло. Петро Олексійович взяв гасла “Свободи” і веде передвиборчу кампанію в тому дусі, що він не поступиться Москві, що він націоналіст і національний лідер, і буде йти до кінця: армія, танки, паради… А ще синьо-жовтий прапор, “Слава Україні!”, “Героям слава!”… І тут Генпрокуратура, з якою пов’язують не Гройсмана, не Юлію Тимошенко, і навіть не Гриценка, а саме Президента Порошенка, раптом плідно працює з ФСБ Росії. Тобто з окупаційною владою на Донбасі і в Криму! І навіть пишається тим, що видає останній до сотні громадян щорічно”.

Ви помітили? Про Панаму, Липецьк, Іловайськ, ДАП, Дебальцево і Муженка вже давно забуто. Про гривню, тарифи, Гонтарєву, Супрун — тим більше. Пам’ятають, окрім сказаного Корчинським, ще томос, “безвіз”, і ось зовсім свіженьку “боротьбу” з Медведчуком і Ко (якому нещодавно створили всі умови для захоплення відразу двох популярних телеканалів) та “наш шлях до НАТО”.

До речі, про останній. Пригадую, як рішуче ми “йшли тим шляхом” за Кучми, коли Партія регіонів — усі як один — проголосувала у парламенті відповідний документ. Бо ж після справи Гонгадзе Леонід Данилович був нев’їзним до Європи, і Медведчук запропонував, а Путін дозволив проімітувати рух до НАТО. Втім, як тільки вже за Ющенка щось реально заворушилось, Партія регіонів цілих два місяці прикрашала кульками Верховну Раду і таки дозволила Меркель і Саркозі не лише заблокувати наш ПДЧ в НАТО, а й зберегти своє політичне обличчя.

Так що у згаданій “заманусі” нічого нового, а лише “старая песня о главном”!..

А тим часом Україну відверто валять. Ось німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung цікавиться:  «Господин премьер-министр, в Азовском море… Россия препятствует судоходству…  К чему все это может привести?

Гройсман: “Это серьезный сигнал для всего мира, и миру следует дать на него серьезный ответ. Мы реагируем на это дипломатическими и правовыми методами, а также усилением нашей обороноспособности».

Тобто не реагуємо ніяк! Це коли не рахувати «грізну силу» — двох катерів, привезених до Бердянська автотрейлерами. Бо на п’ятому році війни на Азові так і немає морської бази, екіпажів, управління тощо. Гройсман же звично все валить на світ. Якому ми давно не потрібні…

А ось ще одна новина. З’явилося відео, як угорське консульство в Берегово на Закарпатті, з шампанським, роздає угорські ж паспорти українським громадянам. Про що ДАВНО ЗНАЮТЬ ВСІ! І ось реакція СБУ:

«Ми про такі загрозливі тенденції говоримо весь час публічно. Але українське законодавство не передбачає кримінальної відповідальності за подвійне громадянство. Єдине, що ми можемо — це позбавити чиновника доступу до держтаємниці. А це питання краще адресувати МЗС, яке має реагувати на дії консульства», — сказала речниця СБУ Олена Гітлянська». (УНІАН, 19.09.2018 р.)

Коротше, «полномочиев не хватает». Втім, їх цілком вистачає для видачі Росії учасника АТО Тумгоєва. Повноважень достатньо і для утримання в тюрмі Надії Савченко. А про вчорашній набіг на відомий карпатський курорт ми вже й не говоримо, хай скаже Валентин Наливайченко:

«Маски-шоу от режиссера с Банковой»: экс-глава СБУ прокомментировал обыски на курорте «Буковель».

І зрештою все виходить, як у Михайла Жванецького: “Такое впечатление, мы жили-жили в Бухенвальде, а потом с боями прорвались в Освенцим». Це коротко про всі відмінності режимів Януковича і Порошенка…

Публіка ж тим часом «неистовствует»: позавчора у Львові фотографуватися з Петром Олексійовичем зібралося ледь не півміста. На що реакція в тому ж Facebook не забарилася: “Весь Львів вийшов робити селфі з улюбленим Президентом. Тобто слідом за байдужим і нерозбірливим Києвом, Україна втратила і начебто донедавна адекватний Львів. А ще здоровий глузд»…

Що тут додати? Тільки рядки із вперто не почутого в Україні Тараса Шевченка:

Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани…

(14.12.1845 р.)

Словом, привіт і патріотам, і націоналістам! Які носяться зі своїм томосом, як курка з яйцем. Бо дуже вже важко “дігнати”, що за Голодомору і репресій 1937 року Сталіном почалося масове будівництво пам’ятників тому ж Шевченку. А за сусловського “україномору” 1970-х активно трясли шароварами хор імені Верьовки і ансамбль Вірського. З абсолютно російськомовними складами — посеред зрусифікованого Києва… Зараз та ж технологія нашіптування правовірним мусульманином чогось там на вушко вівці. Яку через мить заріжуть.

Факт…

Леонід Романовичов

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here