Виходячи “з побажань трудящих”, перейдемо на українську. Коли це не суттєво позначиться на кількості відвідувань, то й продовжимо далі…
Почнемо з підсумків січня. Вірніше з відлуння новорічних вояжів українських посадовців. Не встигли ми порадіти за Президента найспокійнішої країни з найрозвинутішою в Європі економікою (останнє не анекдот — це Петро Олексійович таке в Давосі сказав), як стався витік ще однієї інформації. Коли П. Порошенко славно витратив півмільйона доларів на мальдівський відпочинок, то Генпрокурор Луценко — всього 50 тисяч євро на вояж до Сейшельських островів.
Не будемо звертати увагу, що це приблизно річна прокурорська зарплата, а лише зазначимо, що в Україні вже давно немає ніякої корупції й злочинності, то чому б її на тиждень не покинути ще й Генпрокурору?
Про те, як довго перебував в Італії міністр внутрішніх справ Аваков, не повідомляється, втім сподіваємося, що він не лише відпочив, але й суттєво пожвавив свій тамтешній бізнес.
І зверніть увагу: ніякий Путін не напав, нікого не вбили і нічого в Києві не підірвали.
Не дарма і позбавлений Блоком Панамських Патріотів мандата народного депутата Микола Томенко, і ще не позбавлений Сергій Лещенко зауважили: “А звідки Президент знав, що Путін не нападе?” Лещенко ще й розкрив деякі деталі про місце відпочинку. Це приватний самотній острів, на якому ніхто не живе, і який належить французьким олігархам. Ті здають його українським олігархам за 50 тисяч євро в день. Порошенко літає на острів не вперше — навіть на травневі свята і на свої дні народження тощо. (NewsOne, 26.01.2018 г.)
Втім, коли такі подробиці знає Лещенко, то знає їх й Путін. Адже давно не таємниця, що всі найважливіші депеші на стіл українського Президента лягають лише після того, як з ними ознайомилися у Москві. І ті “російські туристи”, котрі 8.03.2016 року зробили фото Петра Порошенка в іспанській Марбельї, мабуть знали, куди їдуть і кого фотографують.
А далі на “Ленте.ру” з’явилося таке повідомлення: “В графике президента России Владимира Путина ежедневно много мероприятий, о которых прессу не информируют. Так пресс-секретарь главы государства Дмитрий Песков ответил на вопрос… о том, когда российский лидер последний раз общался с украинским коллегой Петром Порошенко… «Поэтому, действительно, имеют место встречи, о которых мы не сообщаем СМИ», — добавил Песков». («Лента ру», 21.01.2018 р.)
Пізніше Пєсков виправився: «Никто ни о каких встречах и не говорил», — заявил Песков в беседе с ТАСС. «В интервью я не сказал о том, что такие встречи были», — подчеркнул он”. (ТСН, 21.01.2018 р.)
Таким чином плач з Києва, за що ви нас зливаєте, був негайно Москвою почутий. Втім не обійшлося без запитань, які у нас чомусь не помітили так звані українські ЗМІ. І перше із них оприлюднили Томенко-Лещенко: “Звідки Порошенко знав, що Путін не нападе?”. Друге: “А чи не Путін дозволив цю поїздку на Мальдіви?” Адже у разі бажання “спеленати” Петра Олексійовича на самотньому острові російському спецназу ніхто б не завадив.
Є й третє запитання: коли не Путін, то хто дозволив першій особі держави, котра воює, її таємно покинути? А далі й четверте: “А чи саме він є першою особою?” І вже останнє запитання: “Коли існують такі таємні поїздки до далеких Мальдівів, то чи не існують вони й до Москви, Бєлгорода, Сочі?”
Нагадаємо, що великий фахівець з натяків, екс-керівник СБУ Валентин Наливайченко у прямому ефірі того ж NewsOne давав пояснення з приводу свого допиту в СБУ. Це після звинувачень, що Наливайченко НЕЗАКОННО літав до Росії разом з Медведчуком. Сам Медведчук, як ви розумієте, літає до Москви і Сочі й сьогодні, і він поза підозрами.
Що розповів Наливайченко: “Саме в Бєлгород, саме в Москву, і саме в Сочі літали літаки Порошенка 21, 22, 23 лютого 2014 року. Хто був на борту? Так я ж вимагаю: розсекретьте ці матеріали”. (Youtube, “Наливайченко назвал исполнителей и заказчиков лживой информации про самолеты Медведчука», 27.09.17.)
Нагадаємо, в ніч на 22 лютого втік Янукович і «перемогла» Революція Гідності.
Стосовно дивного і єдиного за весь період його влади візит Олександра Турчинова до Білорусі, то ми його якось детально розбирали. Село Лясковичі — ідеальне місце для таємних контактів. Навколо — болота і ліси, одна дорога на в’їзд, одна — на виїзд. Місце на однаковій відстані від Києва, Мінська й російського кордону. А далі всі висновки (після 29.03.2014 р.) робіть самі: Крим вже здано, Сашка Білого — розстріляно, на черзі “Новоросія”, яку вирішили розпочати зі Слов’янська, Маріуполя та… Запоріжжя. Щоправда, у нашому місті «яєчна неділя» трішки зіпсувала всю обідню…
А тим часом наш земляк Євген Черняк зробив із Нью-Йорка своє зауваження: “Чому обираючи між Україною та Руандою, Трамп обрав не Україну”. Це натяк на те, що в Давосі президент США проігнорував Порошенка на користь президента Руанди.
Пан Черняк помітив, що остання посідає перше місце за розвитком в Африці, і що це, мовляв, африканський Сингапур. На жаль, ми не знайшли цьому підтверджень. Навпаки, Руанда — це країна, котра в 1994 році пережила кількаденний геноцид: було вирізано 800 тисяч (!) представників національності тутсі.
«90% населення зайняте в сільському господарстві… Природні ресурси та промисловість обмежені. Товари експорту — кава, чай, шкірсировина. Близько 80 % імпортно-експортних операцій здійснюється через кенійський порт Момбаса… З іншого боку, Руанда зробила значні просування у стабілізації та відновленні економіки. В червні 1998 року держава підписала програму Розширеного фонду структурної адаптації[ з МВФ, а також розгорнула перспективну програму приватизації зі Світовим банком».
О, помітили, кого нам ставлять за взірець? Вже не Сомалі, а Руанду! Де не знають, як виглядають хоча б трамвайні рейки, а ще ВВП (за паритетом купівельної спроможності) аж 1,5 тисячі доларів. Через те її уряд в очах МВФ та Світового банку — молодець і увійшов до десятка найефективніших у світі. Гройсману, виходить, тут ще працювати й працювати.
Це поки всі інші ні в чому собі не відмовляють. Бо Путін їм дозволив? А телефоном чи під час зустрічі тет-а-тет?
Леонід Романовичов
