Мистецтво під час війни: Запорізький Театр Молоді показав виставу «Наша Наталка, або Що ви кажете про любов?» для вимушених переселенців та містян

823
0

Сьогодні, коли в Україні триває війна, всі ми прагнемо бути максимально корисними для своєї країни. Кожен по-своєму, так, як вміє,  робить свій внесок в омріяну перемогу над ворогом. Звісно, працівники культури та мистецтва також не залишаються осторонь.

Днями на сцені культурно-дозвіллєвого центру театру ім. В.Г. Магара  (ПК «Металургів») після тривалої перерви Запорізький Театр Молоді (ТЮГ) показав для вимушених переселенців та містян одну з своїх найкращих вистав – музикальну комедію «Наша Наталка, або Що ви кажете про любов?».

Сюжет п’єси «Наталка Полтавка», яку у 1819 році написав класик української літератури Іван Котляревський, добре відомий кожному. За три століття, що минули від часу її створення, вона витримала безліч інтерпретацій у багатьох театрах. Режисер-постановник вистави Геннадій Широченко оновив стару історію, надав їй сучасного звучання, майстерно поєднавши у своїй роботі  неповторний український колорит, пісні і танці. Немає необхідності говорити, що свято життя, яке подарували глядачам актори, нікого не залишили байдужим: були і оплески, і радість на душі.

Але показ цієї вистави – лише один з багатьох напрямків волонтерської діяльності Театру Молоді (ТЮГу), якою колектив закладу активно займається з перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

–Коли все почалося, вже 25 лютого ми зрозуміли, що просто не маємо права сидіти вдома. Треба єднатися і робити все можливе. Були потрібні мішки з піском, ми знайшли порожні мішки та наповнили їх піском, а потім на власних автівках відвозили їх за призначенням. Ще у ті дні актори та працівники театру зібрали теплі речі, ковдри, ліки, і відвезли їх до військового шпиталю. Ми намагалися надати допомогу кожному, хто її потребував.

-Наша співпраця з Запорізьким військовим шпиталем триває й сьогодні: ми підтримуємо тісний контакт з головою правління громадської організації «Запорозькі Берегині», відомою журналісткою та письменницею Оленою Шевчук, яка координує у лікувальному закладі всю волонтерську роботу. Сьогодні є запит на спальні мішки для наших захисників, майстрині театру виконують це замовлення.

Крім цього, ми активно відвідуємо села, які знаходяться на неокупованій території, і виступаємо перед дітьми з інтермедійними програмами. У мирний час ми ніколи не приїжджали туди з гастролями, але зараз все змінилося: як дітлахи, так і дорослі нас завжди зустрічають дуже тепло. Виступаючи, кожен з нас намагається підняти людям настрій та продемонструвати: ми – єдині, і все, що відбувається зараз в країні, – наша спільна трагедія та біль. Особисто я опікуюся селами, які входять до складу Широківської ОТГ, – розповів нашому сайту актор та режисер Театру Молоді, заслужений артист України Олександр Фортус.

За словами завідувачки літературно-драматургічної частини Театру Молоді (ТЮГу), заслуженого діяча мистецтв України Надії Петренко, війна Росії проти України докорінно змінила життя та діяльність Храму Мельпомени.

–З початком війни перед нами на повний зріст постало питання: «Що може в таких умовах робити театр?». На той час до Запоріжжя вже почали приїздити вимушені переселенці, серед яких було і є багато дітей. Саме тому виникла думка про те, що ми повинні спробувати допомогти цим дітям позбутися тягаря спогадів про тяжкі випробування, через які їм судилося пройти. Але як це зробити?

У нашому творчому багажі є достатня кількість різноманітних інтермедійних програм. Вони, як відомо,  передбачають спілкування з дітьми, та спонукають їх до активних дій та вираження почуттів. Це і визначило наші подальші дії. Ми дізналися де знайшли тимчасовий прихисток переселенці і розпочали працювати. Розголос пішов дуже швидко. Через нетривалий час нас вже почали запрошувати з виступами. Крім того, з’явилася можливість радувати малечу подарунками, завдяки новим друзям – японській компанії NPO Mirai. Вони надали фінансову допомогу, яку ми мали витратити саме на дітей.  Потім були концерти для військових, зокрема у нашому шпиталі, та інше, – повідомила наша співрозмовниця.

Говорячи про показ вистави «Наша Наталка…», що відбувся, Надія Петренко підкреслила: це стало можливим завдяки співпраці з Запорізьким обласним театром ім. В. Г. Магара.

–Ми зв’язалися з директоркою-художньою керівницею театру Іриною Редько і запропонували співпрацю. Нас почули і простягнули руку допомоги, яку ми з вдячністю прийняли. І це дуже добре! Тому що ми робимо спільну справу – допомагаємо нашим глядачам пережити важкі часи та зцілюємо мистецтвом театру понівечені війною людські душі.

Дуже сподіваюся, що співпраця  наших театрів буде тривалою та плідною, – зазначила наостанок Надія Петренко.

Володимир БУТ, фото Олега ВАЛИКА та Вікторії Шкляренко