Президент Трамп розпочав нову війну на Близькому Сході. Вірніше — нову різню! Трамп, рятуючись від переслідування слідства за контакти з Путіним, вирішив підіграти єврейському лобі в США і відкрив посольство своєї країни в окупованому Ізраїлем Єрусалимі.
Понад 50 років американці всіляко підтримували свого головного союзника в регіоні, втім посольства на т. зв. спірній території не відкривали. І ось дно пробите. Палестинці Сектору Газа вийшли на акції протесту біля кордону з Ізраїлем, а війська останнього відкрили вогонь. Станом на 20.00 Києва у понеділок було вбито 52 арабів, ще 2200(!) — поранені. Саудівська Аравія, Єгипет та Росія — “безмолвствовали”, в Україні інформацію подала хіба що тільки УП, Європа “закликала до стриманості”, а Трамп звинуватив у “сутичках” палестинський рух ХАМАС. Лише Кувейт скликав позачергове засідання Ради Безпеки ООН, втім ви самі знаєте, що то за контора — ота Рада Безпеки…
Для нас події в Палестині і навколо неї важливі з огляду на те, що скоро й наші землі відберуть (бо все інше вже відібрано). Через те можливі вже свої сутички, і тут, мабуть не дарма, ледь не всі гроші держави пускають на оновлений “Беркут” — його екіпіровку, озброєння та мотивацію.
Зауважимо, що в попередньому матеріалі “Тайны украинского безвременья 2018 года» ми звернули увагу на дивну і відверто провокаційну серію проявів ксенофобії в Україні. Втім, там ще не було зрозуміло, чиї вуха за тими проявами стирчать. Сьогодні зрозуміло, що путінські. Російський вождь намагається ще і ще довести своєму, як бачимо з подій 9 травня у Москві, другові і партнерові прем’єру Ізраїлю Нетаньяху, які українці “антисеміти”.
І ось у додаток до п’яти попередніх вельми “своєчасних” проявів, з’явився ще один. Замінник покійного Олеся Бузини Анатолій Шарій, який тепер “відомий блогер”, несподівано знайшов у нетрях Facebook ЗАКРИТІ “антисемітські записи” українського консула у німецькому Гамбурзі. Які побачити могло хіба що ФСБ Росії. Ну і передати їх для озвучення Шарію…
А далі вже “Страна.ua” в лічені години зібрала на консула весь можливий компромат. Чого без допомоги спецслужб теж зробити неможливо. Кінцевою жертвою процесу вчергове стають “націоналісти”. Бо ж консул — “старий рухівець”, до того приятелював з теперішніми “свободівцями”. А те, що він сьогодні підлеглий міністра Клімкіна, і що вже той за все відповідає, нікого не цікавить.
Таким чином “прояв” виявився не лише антиукраїнським, а й передвиборчим — з метою дискредитації в очах Заходу — це особливо варто зауважити — отих клятих “українських націоналістів”. Яких тепер під час передвиборчої кампанії можна буде знищувати всіма можливими способами, розчищаючи електоральний простір під БПП та його сателітів. Європа ж тепер і до “стриманості” не закличе.
Як, наприклад, у справі Надії Савченко. Де все настільки шите білими нитками, що вже страшно за всю нашу юридичну науку! Вона взагалі існує?
А ось за політиків не страшно — вони такі, як завжди. Непорядні. Бо ж коли Тарас Чорновіл, Луценко, Матіос та інші з 8 червня 2016 року (тобто, через тиждень після повернення Надії з російського полону) почали її закатувати в асфальт, політичні конкуренти лише ручки потирали. Адже, слава Богу, її, а не нас!
Коли ж Савченко звинуватили у підготовці чи то теракту, чи то держперевороту, всі тут же дали необхідні голоси для дозволу на арешт. Бо інакше ще й нас до неї приплетуть…
Так в ситуації, коли пійманий агентом НАБУ “Катериною” Розенблат вже визнаний судом постраждалим, єдина хто із народних депутатів сидить — Надія Савченко. Путін “неистовствовал» від захоплення…
І тут увага! Одного не те що дзвінка, а невдоволеної міміки на обличчі посла США в Києві Марі Йованович вистачило б, аби Надію випустили. Втім, куди ж випускати — тут обіцяно українську земельку віддати, а якась Савченко чи якийсь Саакашвілі можуть все зіпсувати! Через те останнього за волосся випровадили до Амстердаму, а Надію, яка навідріз відмовилася тікати за кордон, кинули за грати.
А ще, коли вчора, 14 травня, “Гордон.ua” почав публікацію репортажів про судове зсідання з приводу продовження терміну перебування Надії Савченко у СІЗО (вже майже два місяці вона відсиділа), під текстами з’явилися коментарі. І здалося, що їх пишуть або сотні платних стеце-кремлеботів, або сидільці якоїсь психіатричної лікарні. Втім, ні, хлопці з дівчатами — це ми пишемо: злі, з атрофованими мізками, з психологією підлих завидок (надто високо піднялася!).
І тут пригадалися наші розмови з Левом Андрійовичем Головіним, більш відомим у Запоріжжі як барон фон Отто. Його дитячі спогади про 1937 рік виглядали так: запорізький “посьолок”, ранкова вулиця, обмін новинами. — А де Петро? — Та вночі забрали. — За що? — Бо був троцкістом. — А я щось й Івана вже тиждень не бачу? — Та польський шпигун він! — А Михайло хто — і його ж забрали? — Петлюрівцем виявився.
А далі бабуся “божий одуванчик” підходить до матері і з такими ясними очима питає: “А чого це вас ще не забрали?”…
І все це весело — під жарти, і смішки… Взагалі-то українці отак “просміялися” всі 1920-30 роки. Коли їли власних дітей, коли мільйонами гинули спочатку на лісоповалі, а потім і на війні…
Зараз потроху все повертається до тих часів. Звичайно більш “цивілізованіше” та грамотніше. А через те класичний запис у щоденнику німецького пастора Мартіна Німьоллера виглядає сьогодні більш ніж актуальним: “Когда они (нацисты) пришли за коммунистами, я молчал — я не был коммунистом. Когда они пришли за социал-демократами, я молчал — я не был социал-демократом. Когда они пришли за профсоюзными активистами, я молчал — я не был членом профсоюза. Когда они пришли за мной— уже некому было заступиться за меня»…
За нас вже немає кому заступитися! І справа Савченко, і вибори в об’єднаних громадах, і щоденні знущання авакіців над українцями ПРИ ПОВНОМУ МОВЧАННІ “ПОСОЛЬСЬКИХ ЯГНЯТ” вказує, що все йде по плану. По чиєму і чим все це для нас закінчиться, можна легко передбачити.
Втім, сміємося над “зрадницею” і “агентом Кремля” далі — і “Все буде добре” та “95-й квартал” нам всім у поміч…
Леонід Романовичов
