Скільки книжок на рік ви читаєте 5 чи 10? А юна мешканка міста Токмак читає по 50 книг на рік, і це не враховуючи шкільну програму. Олександра Антибура про себе говорить так: «Я підліток, який тринькає гроші на книги». У свої 15 років вона не тільки читає, а ще ділиться враженнями від книг у своєму блозі в Instagram. Наразі на bookstagram (в перекладі з англ. — «книжкова програма») юної «книгоманки» підписаний 1121 читач
— Олександра, з чого почалось Ваше захоплення книжками?
— «Поринати» у світ книг я почала років у 12. Моя однокласниця захопилася однією книгою і рекомендувала її усім. Не знаю чому, але мені стало цікаво. Знайшла цю книгу,прочитала перші 10 сторінок і не вагаючись замовила її собі. Коли книга була у моїх руках, зупинитися читати її я вже була не в силах. Саме з того моменту я зрозуміла, що на цій книзі не зупинюсь. Щодо блогу, ідея створити його виникла спонтанно. Одного дня я побачила, як дівчата мого віку викладають фотографії книг та пишуть свої враження, які отримали після прочитання, і подумала: «Круто! Теж так хочу!». І вже 2 роки я пишу відгуки, роблю тематичні підбірки книг, серіалів й поки не збираюсь полишати цю справу.
— А яка книга перевернула Ваш світ?
— Коли читаєш багато книг, важко запам’ятати сюжет кожної, але є та, яка відкрила у мені щось і закарбувалася в дитячій голові надовго «Крадійка книжок» Маркуса Зузака. У романі розповідається про життя маленької 9річної дівчинки Лізель Мемінгер. Події відбуваються у часи Другої світової війни. Незвичним є те, що розповідь ведеться від істоти, яка була частим гостем у кожному домі того часу — це смерть. Події пов’язані з війною, расизмом, дискримінацією євреїв, голодом — усе це було в дитинстві Лізель та впливало на її особистість. У романі немає поганих або хороших, в ньому зображені просто люди, які намагаються вижити будьякою ціною. Звичайно, не всім ця книга сподобається, наприклад, моїй подрузі було нецікаво її читати. Але мені вона відкрила очі на важливі речі, такі як щира любов, відданість, милосердя, сім’я. Я ніби знаходилася біля головної героїні й переживала усе те, що й вона. Ця книга про дитину, але не для дітей.
— Існує думка, що сучасні діти та підлітки мало читають…
— Як на мене, все якраз навпаки. Велика кількість молоді починає читати у років 14. Такі висновки я роблю по своєму колу знайомих, але можу помилятися. Майже 80% підлітків прочитали хоча б одну книгу, та все одно більшість залишається за тими, кому це не цікаво. У чому ж тоді причина? Все починається зі школи. Я знаю багато прикладів, коли вчителі змушували читати книги, «відбиваючи» таким чином бажання це робити. Потрібно зрозуміти, що справа в оточуючих, які постійно повторюють, що потрібно читати, хоча самі, крім прогнозу погоди, нічого не бачать. Кожна людина вправі обирати, як витрачати вільний час. Не нав’язуйте нікому книги! Просто розповідайте про них, покажіть, що читати модно, і кого це дійсно зацікавить, то й і почне читати.
— Серед Ваших однолітків багато «книгоманів»?
— На превеликий жаль, ні. Є ті, хто починає читати книги за рекомендацією знайомого чи просто через те, що про них говорять усюди, а є ті, кого це просто не цікавить. До цього я ставлюсь нормально, бо не кожній людині подобається сидіти на одному місці і читати надрукований текст у 400 сторінок.
— Олександра, можете дати пораду, як батькам привчити дитину читати, якщо її не «тягне» до книг?
— Кожна дитина бере приклад з батьків. Отож, якщо вони будуть читати, вірогідність того, що дитина хоча б раз запитає «А що ти читаєш?» майже 100 %. Також можна придбати книгу казок і кожного вечора читати з малечею по кілька сторінок.
Починаючи з 14 років, у цьому питанні може допомогти школа. Також батьки можуть повести дитину до бібліотеки, книжкового магазину або на літературні зустрічі. Дайте дитині самій обрати те, що вона хоче. Багато батьків думає, що якщо їхнє чадо не читає, то це трагедія. Але це помилка. Я сама почала читати у 12 років при тому, що мої батьки не читають книги і брати приклад я не мала з кого. Зараз я читаю, бо мені це подобається: за книгою я відпочиваю від реальності, покращую свою пам’ять, поповнюю словниковий запас та просто мрію.
— Деякі люди «тягають» книжку на 300 сторінок по місяцюдва, а Ви читаєте декілька книжок на місяць, більше того, ще й у школі навчаєтесь, не за горами і вступ до ВНЗ. Тож Ви «споживаєте» багато друкованої інформації, не втомились читати?
— Зовсім ні! Якщо книга цікава та інтригуюча, то читати її це відпочинок. Тим паче у наш час пишуть непогані твори, як в Україні, так і за кордоном. Хоч Ви й зазначаєте, що я швидко читаю, сама я так не вважаю. Все залежить від книги: якщо вона зацікавила мене з перших рядків, то 300 сторінок «проковтну» за 2 дні, а то і швидше. Але, звичайно, є романи, які з емоційної сторони читати важко, тому їх можу «штурмувати» не один місяць. Щодо скорочитання, я у це мало вірю. Навіщо гнатися за швидким прочитанням книг? Не краще зупинятися після кожного розділу й робити відпочинок собі, голові, думкам? Але якщо ви всетаки хочете читати, але не можете себе привчити, то ось вам порада: кожного дня виділяйте хоча б по годині, а то й більше на це заняття.
— Фільми, зняті за мотивами книжок, дивитесь?
— З екранізаціями у мене складні стосунки. Якщо трейлер привернув увагу, то вірогідність того, що я буду дивитися фільм 50%. Взагалі для мене екранізація є своєрідною «візитівкою» до книги, бо частіше за все я спочатку дивлюся кінострічку, а вже потім дізнаюся, що є книга, і майже завжди віддаю перевагу надрукованим історіям. Але є один серіал, який мені дуже сподобався від музичного супроводу до підібраних акторів. Це «Добрі передвісники», зняті за романом Ніла Геймана та Террі Пратчетта. І я знаю, у чому секрет успіху цього серіалу – режисером був один із авторів, а саме Ніл Гейман, який прагнув зробити якісну екранізацію для фанатів роману та глядачів, які не знайомі з книгою, та на згадку про свого друга, який вклав у цю книгу частину себе. Думаю, йому це вдалося.
— Ви купуєте книжки, що робите з ними після прочитання?
— Інколи обмінююсь книгами, рідко продаю. Не знаю як, але більшість книг на моїх полицях, а їх приблизно 100, займають свої місця по праву. Може, всередині мене є радар, який точно знає, що книга мені сподобається (чи мені просто легко вгодити?). До речі, є книги, які я купувала вже не новими, але через це їхня цінність не змінюється.
— Олександро, можете дати пораду нашим читачам, як обрати книгу?
— У мене багато методів вибору книг. Перший – відгуки інших читачів. Другий – рекомендаційні списки, такі як «Топ200 книг за версією BBC». Там багато класики, але є й книги, про які я ніколи не чула. Третій – новинки видавництв. Наші видавці зараз друкують безліч крутих книг, що аж очі розбігаються. Буває, що я хочу придбати книгу певного видавництва, заходжу на сайт, бачу, що у них вийшли ще книги, і замість однієї замовляю три. Є безліч методів вибору книг, але якщо ви ще не знаєте, що вам буде до душі, то можете опиратися на рекомендації. Оберіть жанр, який вам до вподоби: трилер, детектив, фантастика чи нонфікшн або просто виберіть книгу за обкладинкою та описом і починайте читати.
— Окрім книжкових відгуків, Ви ще й ділитесь своїми міркуваннями в Instagram, не страшно бути такою відвертою і чи слідкують однокласники, друзі та батьки за Вашим bookstagram?
— Багато хто в наш час дозволяє собі говорити відверто. Повірте, людина відчуває, коли їй брешуть, тому найпростіший метод створити в блозі атмосферу затишку — показувати себе справжньою: говорити, що подобається, а що ні, що підтримуєш або зневажаєш. Це нормально. А якщо людина не згодна зі мною, вона обов’язково про це напише, бо моя позиція, як і я сама, не може подобатися усім.
Про мій профіль знає моя родина та друзі. І їм він подобається. Для мене важливо чути такі слова. Мета мого bookstagram – популяризація книг, тим паче, що у наш час тільки через Інтернет можна вплинути на громаду.
Бліц-інтерв’ю:
— Електронні чи паперові книги?
— Звичайно, паперові! Люблю запах друкованих сторінок та неймовірні обкладинки.
— Читати чи слухати книгу?
— Я краще сприймаю інформацію, читаючи її. Та і виділити для себе цікаві моменти можна лише читаючи.
— «Товстунці» чи «худі» книги?
— Люблю великі історії.
— Класика чи сучасна література?
—50 на 50. Вибрати важко, бо є сучасні книги, які у майбутньому точно стануть класикою.
— Українська чи зарубіжна література?
— Останнім часом бере гордість за нашу українську сучасну літературу, тому все ж таки оберу її.
— Проза чи вірші?
— Вірші, вони приємніше сприймаються на слух.
— Якому жанру надаєте перевагу?
— Романи, інколи новели і п’єси.
— Скільки годин на день Ви читаєте?
— В день приблизно 3 години, але все залежить від планів. Інколи читаю цілий день.
— Максимально короткий термін, за який прочитали книгу?
— Це була книга на 412 сторінок «Дивергент» Вероніки Рот. Прочитала її за день.
— Скільки найдовше читали книгу?
— Найдовше читала 2 книги «Злочин і кара» (Федір Достоєвський) у 512 сторінок та «11.22.63» (Стівен Кінг) у 896 сторінок. Читала їх десь місяць.
— Яку книгу не дочитали до кінця?
— Досі на полиці з непрочитаним стоїть «Божественна комедія». Не знаю, чому її не дочитую, просто чекаю миті, коли дуже захочу прочитати про Чистилище, бо Пекло вже прочитане.
— Мрієте стати письменницею?
— Чесно? Не хочу. Колись були такі думки, але вони швидко зникли. Люблю читати, але написати власну книгу поки що не готова і навряд чи буду.
— Цитата з книги, яка характеризує Вас?
— На жаль, з книги висловлювання знайти не можу, але є цитата мого кумира – Фредді Мерк’юрі, яка описує мене дуже точно: «По суті, мій вид самотності пережити найважче. Самотність зовсім не означає, що ти замкнений один у своїй кімнаті. Ти можеш бути в людному місці і відчувати себе, як і раніше, найсамотнішою людиною, тому що нікому посправжньому не належиш».
— ТОП3 книг, які варто прочитати у 2019 році?
— «Варта і Грі. Артефакти Праги» (Наталія Матолінець), «Франческа. Володарка офіцерського жетона» (Дорж Бату) і «Щоденник книгаря» (Шон Байзелл).
Іванка ВОЛОЩУК, фото Олександри Антибури
