Запорожский краевед Игорь Павелко обнародовал интересный фотоснимок конца 40-х годов прошлого века.
На фото изображен восстановленный после Второй мировой войны трамвайный одноколейный, деревянный мост на проспекте рядом с нынешней площадью Поляка.
Запустить новый трамвайный маршрут № 7 «ПАВЛО-КИЧКАС — ВОДОЛЕЧЕБНИЦА» предлагает Виталий Бесчасный, разместив свою очередную петицию в соответствующем разделе сайта мэрии Запорожья.
Суть петиции: проложить новую бесшумную трамвайную линию, длиной 2,8 километра, на выделенной трамвайной полосе, вдоль новой 4-х полосной объездной дороги на Северном шоссе», а также создать «АВТОНОМНУЮ ПАВЛО-КИЧКАССКУЮ ТРАМВАЙНУЮ СЕТЬ», длиной сети — 7,1 км (длиной маршрутов — 14 км), для трамвайных маршрутов: № 7 «Павло-Кичкас — Водолечебница», № 8 «Павло-Кичкас — завод «Кремнийполимер» и № 9 «Водолечебница — завод «Кремнийполимер», построив для этого разворотное трамвайной кольцо, между остановкой «Водолечебница» и ж/д путепроводом (возле дома по ул. Перспективная, 1)».
«Всё дело в том, что после демонтажа трамвайной линии (длиной 2,4 км) старого участка Северного шоссе (от трамвайной остановки «ш. Северное» до трамвайной остановки «Сталепрокатный завод»), на Павло-Кичкасе останется только один трамвайный маршрут № 8 «Павло-Кичкас — завод «Кремнийполимер», так как трамвайный маршрут № 16 «Павло-Кичкас — ж/д вокзал «Запорожье-1», будет ходить только до кольца по ул. Диагональной (до трамвайной остановки «ш. Северное»).
Беря во внимание глубину проблемы трамвайного обслуживания жителей Павло-Кичкаса, считаю единственным правильным решением в данной ситуации — это запуск нового трамвайного маршрута № 7: «Павло-Кичкас — Водолечебница». Длина данного маршрута будет — 3 км 700 метров, а так же на маршруте будет — 10 остановок.
ТРАМВАЙНЫЙ МАРШРУТ № 7: «ПАВЛО-КИЧКАС — ВОДОЛЕЧЕБНИЦА»:
1) «Павло-Кичкас»;
2) «ул. Вроцлавская»;
3) «ул. Лизы Чайкиной»;
4) «ул. Молодежная»;
5) «ул. Фильтровая»;
6) «СК «Заводской»;
7) «ул. Глазунова»;
8) «ОАО «Запорожогнеупор»;
9) «Шлакобетонный завод»;
10) «Водолечебница».
А самое интересное в том, что данный трамвайный маршрут № 7 практически подвезёт рабочих и к остановке «Сталепрокатный завод», потому что от трамвайной остановки «Водолечебница» до остановки «Сталепрокатный завод», всего — 290 метров», — предложил в своей петиции неравнодушный запорожец.
Ознакомиться и подписать петицию можно, перейдя по ссылке.
Один из участников конфликта с ранением из «травмата» попал в больницу. Тот, кто его ранил, пистолетом владел на законных основаниях.
Вчера на ул. Казарцева произошла пьяная драка, закончившаяся стрельбой. В полиции прокомментировали происшествие.
— 28 апреля в 18:45 в Мелитопольский отдел полиции поступило сообщение от местного жителя о том, что возле одного из домов на улице Казарцева в Мелитополе драка и стрельба. Следственно-оперативной группой установлено, что у мужчины 1993 года рождения возник конфликт с гражданами, которые находились возле детской площадки. Один из компании, местный житель 1989 года рождения, находясь в состоянии алкогольного опьянения, пытался избить мужчину 1993 года рождения. Последний в отношении нападающего применил травматическое оружие, которым владел на законных основаниях. В результате происшествия, гражданин 1989 года рождения с телесными повреждениями доставлен в местную больницу. По данному факту в настоящее время проводится проверка, после завершения которой будет принято решение согласно действующему законодательству, сообщили в Мелитопольском отделе полиции.
Как пишет РИА-Мелитополь, примечательно, что заехать во двор оперативно представители экстренных служб не смогли. Пришлось искать объездные пути. А все потому, что отдельные активисты, проживающие в этих домах, в прошлом году потребовали от коммунальщиков и власти загородить въезд во двор бордюрами. Выходит, сами себя же и наказали.
Запорожский театр молодежи своей апрельской премьерой «Река на асфальте» поднял сложную тему суицида и при этом легко донес зрителю самое главное!
Эту пьесу написал российский писатель и драматург Дмитрий Липскеров. Действие происходит в странной квартире без стен и перегородок, заставленной мольбертами. К юноше Ричарду (Назар Баранников) приходит девушка по прозвищу Канифоль (Дарья Чебаненко). Он пребывает в мрачном настроении, рефлексирует и размышляет о смысле бытия…
Ричард потерял отца и теперь настроен сам уйти из этого мира, находиться в котором не видит смысла. Она же — наоборот, полна жизни и земных желаний. Они познакомились на танцах и на следующий день Канифоль пришла к Ричарду домой.
Режиссер спектакля Геннадий Фортус помог актерам раскрыться и подчеркнул их сильные стороны! Назар Баранников в пьесе очень глубокий, с тонкой душевной организацией, ранимый. В последних работах театра зритель привык его видеть в комедийных амплуа, здесь же он — с внутренней драмой и надрывом. Он мастерски передал оголенную и хрупкую нервную систему юноши, который впервые столкнулся с серьезным жизненным испытанием, не умеет и даже не знает, как его проходить.
Героиня Даши Чебаненко — из тех девушек, которых отличают далеко не интеллектуальные мысли, она не имеет хорошего вкуса — леопардовый плащ и туфли, крупная вычурная бижутерия, аляповатая сумка…Но! В ней есть главное — безумная и страстная энергия жизни! Это то, чего сейчас нет у Ричарда…При этом она красива, женственна, чувственна — это для женщины главнее, остальное при желании можно со временем нанизать на ожерелье жизненного опыта и мудрости.
Они много спорят и выстраивают типичные для людей с разным мировоззрением конфликты. Ричарду сейчас хочется покоя, возможности раствориться в своих суицидальных мыслях. Он их думает, переваривает, смакует… Канифоль активна и шумна, она все время ход этих мыслей нарушает, чем раздражает его, выглядит для него глупо… Он хочет понять ее смыслы и планы. Зачем ты живешь?! — кричит Ричард. Но она над этим не думает! Она ЖИВЕТ! Ей нужно срочно накрасить ногти и решить где достать двадцатку, чтобы заменить порванные лосины.
После просмотра этой пьесы многие зрители задают вопрос — а возможно ли у Ричарда и Канифоль общее будущее? Ведь они совершенно разные!…
Когда я сегодня смотрела спектакль, мне сразу вспомнились слова Паоло Коэльо — «Наши ангелы всегда с нами, и часто они используют чьи-нибудь губы, чтобы сказать нам что-то»… В моем представлении Канифоль стала тем самым ангелом, который должен был спасти Ричарда от неверного шага… Сейчас в сети популярен ролик, где к мужчине, который решил свести счеты с жизнью и прыгнуть с моста, вдруг подходит женщина и просит телефон, чтобы позвонить. Она долго что-то выясняет, потом жалуется, рассказывает о своей жизни…одним словом «уводит» собеседника от задуманного поступка. Вот именно с таким ангелом я ассоциирую Канифоль!
При этом она абсолютно земная! Настоящая, живая…она совместила в себе те качества, которые так ищут многие мужчины в женщине! Искренность! Она говорит то, что думает, она быстро решает проблемы и живет сердцем, а не головой! Многим женщинам есть чему у нее поучиться! Меньше думать и больше ЖИТЬ! И «меньше думать» в этом контексте — это не значит быть глупой, это значит — не надумывать ерунды, не заморачиваться, быть легкой… Зачем думать «будут ли они вместе?», зачем все время думать, когда можно жить настоящим? Именно этому Канифоль учит Ричарда. Просто поесть, когда голоден, просто… заняться любовью…
Спектакль очень чувственный! Между героями настоящая химия! Их чувствам веришь! Нежные объятия, робкий поцелуй… Актеры профессионально передали тот сложный уровень взаимоотношений на сцене, когда нужно показать «секс» без секса! Хотя по сюжету он тоже был! Канифоль открыла Ричарду чувственный мир и позволила стать мужчиной! А ведь каждый знает, что именно секс с любимым человеком заземляет и убирает дурь из головы лучше «пагубных» способов.
Уверена, близость ребят сыграла одну из решающих ролей в победе над захватившими светлую голову Ричарда рефлексивными мыслями. Видимо, поэтому на ней сделан акцент в пьесе. Этот сладкий плод для молодого парня очень искушающий. Ричард влюбляется…
«А не надоест ли ей все время спасать его?» — звучит еще один зрительский вопрос в обсуждениях пьесы. Давайте подумаем… Кто терял близкого человека, а здесь речь идет о потере Ричардом месяц назад отца, тот знает, что именно первый год после подобного ухода тебя посещают мрачные, депрессивные мысли, а у многих действительно желание «уйти» следом, особенно, если была сильная связь и привязанность. Целый год — обязательный период проживания горя! А что же говорить про месяц! Так почему тогда «все время спасать»?
Парню нужно позволить ПРОЖИВАТЬ это горе, но какое-то время быть рядом, помогать переключаться…И, думаю, он выберется! Он соберет себя! Ему хватит смелости! Да, они совершенно разные! Но вы, наверное, замечали, как часто умные солидные мужчины после развода выбирают себе обычных простых девушек в спутницы. Зачем? Да потому что не пилит и не умничает и потому что с ней легко. Ангел может прийти и уйти, а может остаться… Поэтому отрицать их общее будущее я бы не стала. Сейчас у них есть настоящее, Канифоль спасла Ричарда — он живет, он любит и это — главное!
Ксения Шаповалова, фото автора
В Запорожье организуют дополнительные маршруты для посещения городских кладбищ в поминальные дни.
По информации управления по вопросам транспортного обеспечения Запорожского горсовета, с 4 по 6 мая для удобства горожан будут организованы дополнительные трамвайные и автобусные маршруты, а также продолжены или изменены автобусные маршруты общего пользования.
Работа городского пассажирского транспорта в городских кладбищ во время проведения Дня памяти организована следующим образом:
Дополнительные маршруты:
трамвайный маршрут сообщением «Запорожцирк — ТЦ «Украина »- площадь Свободы — Зеленый Яр»;
автобусные маршруты:
— от ул. Рубана к Матвеевскому кладбищу;
— от остановки «Универсам» (Хортицкий район) до кладбища Св.Николая;
— от ДК «Запорожогнеупор» к Матвеевскому кладбищу;
— от ДК «Запорожогнеупор» до Капустяного кладбища;
— от пр. Металлургов до Матвеевского кладбища;
— от пр. Металлургов через пл. Профсоюзов к Капустному кладбищу;
— от ул. Украинской до кладбища Леваневского;
— от ул. Украинской до Капустяного кладбища;
— от ул. Песчаной к Правобережному (Осипенковскому) кладбищу;
— от Тепличного комбината в п. Кринички;
— от Первомайского кладбища до ул. Европейской;
— от Первомайского кладбища до 3-го Южного мкрн.;
— от Первомайского кладбища до 4-го Южного мкрн.;
— от Бородинского рынка до кладбища Св. Николая;
— от ул. Базарной до Кушугумского кладбища;
— от Арматурного завода до ул. Седова с прохождением мимо Правобережного кладбища.
Дополнительно предусмотрено внесение изменений (увеличение количества транспорта, изменение маршрута и т.п.) на действующих автобусных маршрутах: №№7, 12, 17,32, 37, 47, 56,57, 61, 66, 76, 82, 83, 96.
В направлении бесхозных кладбищ можно добраться воспользовавшись следующими маршрутами общественного транспорта:
График работы общественного транспорта в прикрепленном файле.
Водитель неустановленного автомобиля сбил 14-летнюю девушку и скрылся. В данный момент пострадавшая находится в больнице.
В Бердянске на пешеходном переходе машина сбила подростка. Сбитую 14-летнюю девушку госпитализировали в больницу, передает ПРО Бердянск.
ЧП случилось вчера вечером, около 21:00, на пересечении ул. Итальянской и пр. Азовского. Как рассказали очевидцы, пострадавшая переходила дорогу на пешеходном переходе, и внезапно ее сбил автомобиль, марку которого в темноте не успели рассмотреть.
Водитель даже не притормозил и скрылся с места ДТП. Пострадавшую девочку с травмами госпитализировали в больницу. На месте происшествия работали медики. Полицейские разыскивают свидетелей аварии.
Нещодавно ми розповідали вам історію про конфлікт, який виник між вчителем початкових класів та директором енергодарської гімназії «Гармонія», в якій викладає педагог. Каталізатором непорозуміння стала скарга доньки директора гімназії, онук якої навчається в класі Лідії Собакіної. Нагадаємо, вчителя звинуватили в булінгу, вона ж свою провину не визнає. На її бік стала й переважна більшість батьків. З приводу заяв, які подавали як на перевірку роботи вчителя, так і на її захист, були створені комісії, але після завершення їхньої роботи історія не закінчилася, а тільки набрала оберти
Лідія Миколаївна розповідає, що після того, як була завершена робота комісії, представники якої працювала на її уроках протягом місяця, їй винесли догану, з якою вчитель не погодилася. Окрім цього, в ювенальну превенцію Енергодару подали заяву аж на тридцяти аркушах, після чого вчитель вирішила відстоювати свою репутацію, повідомляє Медиа-центр Энергодар.
Як виявилося пізніше, другу скаргу написала мама учениці того ж класу, в якому навчається онук директора школи. Ні слова про те, як саме вчитель ображає дитину, в документі не йшлося, але було вказано, що вчитель на неї кричить, а внаслідок цього в дитини виникли проблеми зі здоров’ям. Мати дівчини просить, щоб адміністрація гімназії, цитуємо, «захистила честь та гідність школярки», але не написала, як саме.
Із розповідей самої вчительки нам стало відомо, що вона неодноразово намагалася зв’язатися з батьками дівчини, від яких надійшла друга скарга, щоб спитати, що ж насправді сталося. Мама дівчини відповідала, що спілкуватися на цю тему не має наміру, а тато, як виявилося, навіть не знав про конфлікт.
«Я вважаю, що проти мене організовано мобінг (форма психологічного тиску у вигляді цькування співробітника у колективі). Думаю, що Валентина Миколаївна вирішила виносити мені догани, і просто звільнити так, як вона вже раніше говорила – за статтею», ділиться Лідія Миколаївна.
Вчитель також розповідає, що вирішила звернутися до адвоката, тому що самотужки тримати оборону в неї вже немає сил.
Адвокатом, який зголосився захищати вчителя, став Артем Дубков. Після ознайомлення з матеріалами, а також висновками комісій, він впевнено заявляє про те, що комісії, які працювали в школі, створювали не для встановлення істини, а для підтвердження конкретних звинувачень в булінгу на адресу Лідії Миколаївни.
«Вражає те, що діти у всьому цьому є як і свідками, так і фігурантами, але ж їм потім ще спілкуватися та разом навчатися… А їхні батьки про майбутнє навіть і не замислюються», каже Артем Дубков.
На захист жінки, яка опинилася під прицілом, виступають і енергодарці, в яких вона колись викладала. Вони розповідають, що були дуже здивовані, коли дізналися про конфлікт, а про те, щоб повірити у звинувачення на адресу педагога, і мови навіть не йшло.
«Лідія Миколаївна завжди для нас була другою мамою», розповідає Дар’я Волошко. Вона підтримувала нас, піклувалася та була справедливою. До кожного з нас вона ставилася однаково, та, не дивлячись на обставини, нікого ніколи не вирізняла зпоміж інших».
Після завершення перевірок за першою поданою скаргою батьки школярів, які також підтримують вчителя, отримали відповідь, аналізуючи текст якої, складається враження, що адміністрація освітян та влада міста хочуть, щоб вчитель і директор розібралися в ситуації самі. У той же час вони висловлюють зауваження на адресу і Валентини Макаревич, і Лідії Собакіної, але конкретних дій, які б врегулювали атмосферу в школі, ми не побачили.
«Батьки з самого початку просили лише про те, щоб вчителю дали змогу нормально працювати та виконувати свої обов’язки. І ось саме це прохання, як виявилося, не може виконати ніхто. Як тільки роботу закінчила одна шкільна комісія, розпочала нова за іншою скаргою. Учителю роблять зауваження відносно навіть того, як діти харчуються в їдальні. В таких умовах працювати просто неможливо», констатує мама однієї з учениць Анна Скороспєлова.
Зі слів батьків, майже кожного дня у школі знаходять приводи для нарікань на адресу Лідії Собакіної, які можуть загрожувати їй звільненням. Водночас представники управління освіти наголошують на тому, що ніяк вплинути на цю ситуацію не можуть. На роботу вчителя приймала директор, тож і звільняти, як повідомили члени комісії, її буде Валентина Макаревич, якщо така потреба виникне.
Чим завершиться ця історія, зараз невідомо. Очевидно, що порозуміння сторони конфлікту поки що так і не досягли, тож його вирішення, скоріш за все, перейде у юридичну площину. Але ми сподіваємося, що у підсумку воно буде справедливим та чесним по відношенню до кожної зі сторін.
Часто, плануючи свій відпочинок, ми звертаємо увагу на туристичні об’єкти, які знаходяться поза межами Запорізької області, втім, тепер, відвідавши засідання круглого столу, яке організували представники «Центру розвитку місцевого самоврядування» області, журналісти «Верже» готові розповісти й про туристичні «перлини» нашого краю
Представники 9 ОТГ та 1 сільської ради презентували свої «родзинки». Так, учениця 10 класу Яна Липосавицька, яка є також екскурсоводом туристичного маршруту і переможцем Всеукраїнського конкурсу шкільних екскурсоводів, презентувала вже «накатаний» маршрут «Історія спадщини мого рідного краю» по Смирновській ОТГ. За 4 години мандрівникам покажуть Музей сільгосптехніки під відкритим небом, пам’ятник учасникам АТО, алею на честь визволення села, залишки храму Пресвятої Богородиці. Крім того, в рамках туру охочим розкажуть про пам’ятний знак на кургані Орлова Могила. А ось Катерина Войтенко, керівник відділу культури і туризму Великобілозерської ОТГ, розповіла про можливість тихого відпочинку на березі ставка. За словами пані Катерини, на території цієї ОТГ є 3 ставки, втім поки що лише 1 оснащений освітленням, столами, альтанкою, мангалами, туалетами. Бажаючі також можуть взяти плоти і порибалити на ставку. Ще в громаді відзначають два доволі цікавих свята День сала і День вареника, до яких також організовують цікаві заходи.
Як зазначила Наталя Селюкова, радник з питань комунікації Запорізького ЦРМС, презентовані об’єкти вже працюють, а на екскурсію до громади можна поїхати як самостійно, так і в складі групи.
Садиба xix сторіччя – перлина Біленького
В оглядовому турі по ОТГ Запорізької області спочатку ми завітаємо до с. Біленьке. «Перлиною» громади є садиба Миклашевських (побудована на початку XIX ст.), в якій мешкав український козацький старшинний рід. За словами Олени Каменєвої, керівника відділу культури і туризму ОТГ, на сьогодні зберіглася лише центральна частина садиби та 2 флігелі, які зараз в аварійному стані.
— У центральній будівлі наразі розташована Біленьківська початкова школа. Нам вдалося зберегти центральну веранду, залізні сходи, дерев’яну стелю в одній кімнаті, а також мозаїчну підлогу і керамічну плитку, яким понад 100 років. У майбутньому ми плануємо перенести школу з садиби, будинок реставрувати і відкрити там туристичний центр, — говорить Олена Каменєва.
Оскільки наразі садибу Миклашевських, в якій функціонує школа, туристи можуть відвідати лише після 14:00, представники Біленьківської ОТГ мають прогресивний план — зробити «віртуальну» екскурсію садибою.
Цікаві для туристів місця є і в с. Мар’ївка. Там розташована церква, яку збудували у XIX ст. Храм на ім’я Андрія Критського зводили всім селом аж 12 років. Цікаво і те, що для міцності стін люди додавали в цемент яйця. У 1936 році з храму зробили склад отрутохімікатів – з церкви зникли іконостаси, хрести, дзвони.
— У 1989 році мешканці прилеглих сіл звернулися до представників районної влади з проханням відновити церкву, і того ж року, на Благовіщення, храм знову запрацював, — говорить Олена Каменєва.
Веселівська ОТГ — тільки активний відпочинок
У Веселівській громаді жодних садиб чи храмів, натомість тут пропонують активний відпочинок для любителів «гострих» відчуттів. Як розповів Олексій Дяченко, заступник голови Веселівської ОТГ, їхня «родзинка» — польоти на літаках. На території ОТГ функціонує ТОВ «ХіАТ» — підприємство, на якому виробляють сільськогосподарські літаки та навчають майбутніх пілотів.
— Туристи можуть побачити, як створюють літаки, і мають нагоду також спробувати себе в якості пілотів. За бажанням можна пройти платне навчання, після завершення якого людина отримає сертифікат і свідоцтво. Ми пропонуємо поглянути на красу нашої ОТГ із висоти «пташиного польоту», — говорить пан Олексій. — Також можна на власні очі побачити, як створюють автокари і взяти транспорт в оренду. У планах також закупити мінібайдарки для того, щоб туристи могли займатися спортом та рибалити.
Більшість сіл Остриківської громади була заснована менонітамиколоністами на початку XIX ст.
— Я народилася і жила в будинку, який збудували меноніти, — розповідає Олена Школик. — Коли ще була дитиною, якимось чином нащадки колоністів, які будували цей дім, вийшли з нами на зв’язок, а потім приїздили в гості з Канади.
Наразі в с. Лугівка (історична назва с. Фірстенау) працює сільський клуб, хоча декілька століть тому це був маєток родини Нейфельд, члени якої займалися виробництвом цегли. На території будинку були сад, тераса, альтанка, а на господарському подвір’ї — численні стайні. У роки громадянської війни родина Нейфельд змушена була покинути домівку. Як зазначила Тетяна Собецька, керівник відділу культури і туризму Остриківської ОТГ, зараз від маєтку залишився тільки будинок, який за роки зазнав певних змін.
У 1871 році на території с. Снігурівка (с. Шеензеє) парафіяни збудували менонітську церкву, втім, у 1935 році храм закрили і зробили з нього склад зерна, а згодом сільський клуб. Та 8 років тому місцеві мешканці вирішили відбудувати церкву, збираючи на реконструкцію кошти «усім світом». Гроші надсилали з різних куточків України, а також з інших країн Словаччини та Канади. На сьогоднішній день це найбільша грекокатолицька церква на території Східної України.
Відпочити та заробити
З туру по Преображенській ОТГ ви привезете додому не тільки позитивні емоції, але й гроші. У цій громаді навіть пропонують підзаробити. Як пояснила Лідія Мельник, керівник відділу культури і туризму Преображенської ОТГ, жодних кабальних умов, все почесному. Представники громади пропонують туристам фруктовий тур «Кльовочерешньово» у с. Широке на території ТОВ «Аврора».
— Ми пропонуємо з 15 червня людям у віці 1660 років відпочинок серед незайманої природи. Наша «родзинка» — можливість підзаробити у фруктових садах. Крім того, на території ТОВ є підсобне господарство, де вирощують свиней, гусей та качок, — говорить Лідія Мельник.
У Преображенській громаді вас навчать доглядати за розсадниками молодих дерев, кущів троянд. На території ОТГ є парники і теплиці, в яких також вирощують прекрасні сорти винограду.
У громаді є ще одна цікава знахідка Попова криниця. Як тільки її розкопують, починають йти дощі. Туристів дивує і козацький хрест, який зберігся ще з часів гетьмана Сагайдачного. Також в нас є «Панютинський заказник» — ставок, в якому з 15 червня по вересень можна ловити рибу. Так, 15 чоловік на одну вудочку можуть наловити не більше 5 рибин і забрати з собою, — підсумувала пані Лідія.
Чернігівка— край скіфів
Землі Чернігівської ОТГ за всю історію існування жодного разу не були затоплені. Втім, це не єдина особливість громади. На території с. Салтичія створили Парк мегалітів, а також театр «Скіфський стан».
Щороку проходять різні фестивалі, конкурси на горі ОбаТаш, яка є «горою сили», у її підніжжя є розважальнотуристичний комплекс, на території якого можна з користю провести час — порибалити, подивитися fire show, і покататися на конях, — говорить Інна Носко, керівник відділу культури і туризму Чернігівської ОТГ.
Крім того, на території громади є багато споруд, які звели меноніти — це житлові будинки, фабрики, заводи, лікарні. Місцевий історик і письменник Микола Яременко створив Історикокультурний комплекс «Менонітська садиба», в якому представлено багато предметів побуту релігійнопротестантських громад, які можна потримати в руках.
Батьківщина Махна кличе до себе
Поки вирішується питання перевезення праху Нестора Махна з Парижу до м. Гуляйполя, у цій громаді вже давно шанують «батька». Наразі в планах відкриття меморіального комплексу, на території якого будуть проводити тематичні фестивалі. А поки туристам пропонують завітати до Гуляйпільського краєзнавчого музею, який вже відвідали мандрівники зі Швеції, Казахстану, США та ін.
На території ОТГ збереглися всі історичні будівлі кінця XIX ст. початку XX ст. Так, відділ культури місцевої ОТГ розташований у будинку 1901 року побудови, а в приміщенні нинішньої міської ради раніше знаходився райвиконком, і «батько Махно», стоячи на балконі, говорив свої промови.
— «Перлина» ОТГ — подвір’я Махна, в якому жила родина брата «батька». Раніше в цій хатині мешкала дружина внучатого племінника Нестора Махна, та минулого року її не стало, і ми поставили собі за мету зробити в цьому будинку музей, — підсумувала Любов Третякова.
Ще одна «перлинка» Гуляйпільської ОТГ знаходиться на території реконструйованого центрального скверу міста. За словами Любові Третякової, керівника відділу культури і туризму Гуляйпільської ОТГ, у 2017 році під час модернізації скверу були виявлені края фундаменту п’ятикупольної СвятоТроїцької церкви XIX ст., яку у 1932 році знесли більшовики. Наразі залишки фундаменту храму оформили під скляними саркофагами, і тому всі охочі можуть їх побачити.
P.S. На території Запорізької області є міста для відпочинку на будьякий смак. Без сумніву, запоріжці отримали неоцінений спадок від пращурів, а ось питання утримання та реконструкції історичних об’єктів «лягли на плечі» представників місцевих громад, які зізнались, що наразі в них немає достатньо коштів, щоб підтримувати «життя» споруд.
Іванка ВОЛОЩУК
Міжконфесійна хода відбулась на Великдень у Запоріжжі, під час якої люди із різних країн та різних релігій показали: любов до Бога та ближніх немає кордонів.
Організувала захід Духовна рада християнських церков. Уперше долучилися національно-культурні товариства області. За підрахунками організаторів, у святковій ході взяли участь понад три тисячі осіб, які пройшли проспектом Соборним, від бульвару Шевченка до Майдану Героїв.
В субботу в Парке металлургов возле Дворца детского творчества начали собираться сотни запорожцев и гостей города. Здесь развернулись десятки фуд-кортов под эгидой «Пикника на Радуге» и развлекательные локации. А на двух сценах — в зале и под открытым небом — звучала музыка в режиме нон-стоп.
Первыми завладели закрытой сценой во Дворце детского творчества юные музыканты из Запорожья и других городов Украины — здесь проходил фестиваль «В Jazzy только дети».
— Мы шесть часов подряд слушали, как играют и поют наши дети. Но ничуть не устали. Напротив, мы в восторге от того уровня музыкального мастерства, который показывают юные и совсем маленькие исполнители. Жюри пришлось изрядно потрудиться, чтобы назвать победителей фестиваля, потому что сегодня все участники — лучшие, — сказал один из членов жюри, многолетний руководитель джазового движения в Запорожье Владимир Гитин.
Гран-при фестиваля «В Jazzy только дети» получили запорожцы Мария Бобро (джазовый вокал) и хор «Менестрели» Запорожской музыкальной школы № 2. Другие Гран-при достались юным саксофонистом из Мариуполя и инструменталистам из Кривого Рога.
Вслед за юными джазменами на закрытой сцене начал свое неистовое часовое выступление американский джазовый пианист венесуэльского происхождения, дважды номинант на премию «Грэмми» Бенито Гонсалес со своим трио (пианино, ударные, контрабас). Зал был переполнен, стояли в проходах, виртуозов джаза провожали овацией.
Между тем на открытой сцене известный коллектив Zaporizhia City Big Band открыл концертную программу первого дня фестиваля старым добрым джазом, а продолжили ее группы Latexfauna и Hypnotunez в авангардном стиле. Горячо приветствовали зрители, которых собралось до сумерек уже тысячи, выступление известного украинского певца LAUD. И в завершение такого атмосферного музыкального вечера — желанный гость фестиваля Jamala.
Джамала много общалась со зрителями, исполнила свои и хорошо известные, и совсем новые песни.
Фестиваль Zaporizhzhia Jazzy второй раз проходит в расширенном формате в Парке металлургов. До этого в Запорожье была давняя добрая традиция проводить фестивали-концерты джазовой музыки в конце апреля, в последние годы — на площади Маяковского. Теперь фестиваль Zaporizhzhia Jazzy стал не только городским событием — он вышел на Всеукраинский уровень и уже собирает гостей отовсюду.
